Постанова

від 11.06.2024 по справі 145/1780/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1780/23

Провадження № 22-ц/801/1220/2024

Категорія: 11

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуСправа № 145/1780/23м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддів:головуючогосуддіСалаТ.Б.,суддів КовальчукаО.В.,Матківської М.В.,секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької областівід 13 березня 2024 року, ухвалене суддею Ратушняком І.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з рухомого майна,

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фроловою Л.М. у виконавчому провадженні №63926569, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області від 14 червня 2010 року у справі №2-364/20 на автомобіль марки «Renault», модель «Megan», ідентифікаційний номер засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 14 січня 2022 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві власності належить вказаний вище автомобіль. 08 серпня 2023 року під час зупинки інспектором з РПП СПД №1 ВП №2 Вінницького РУП майором поліції ОСОБА_2 йому стало відомо, що належний йому автомобіль перебуває під арештом, накладеним Тиврівським ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні №63926569 про стягнення аліментів, яке відкрито 15 грудня 2020 року на підставі виконавчого листа, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області 14 червня 2010 року.

Тоді ж, 08 серпня 2023 року інспектором ОСОБА_2 автомобіль було затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик. Автомобіль потрібен йому для повсякденного користування, оскільки він хворіє, в тому числі на цукровий діабет, і часто змушений відвідувати лікарню ти отримувати інсулін, а добиратися до лікарні громадським транспортом для нього фізично важко.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької областівід 13 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У скарзі зазначає, що арештом та вилученням автомобіля його позбавлено права користування цим майном, що є для нього життєво необхідним з огляду на стан його здоров`я. Наявною в матеріалах справи довідкою до акту МСЕК 12 ААВ №258563 від 06 грудня 2021 року підтверджується, що йому встановлено інвалідність другої групи за захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, і йому протипоказане навантаження, шкідливі умови праці. Арешт автомобіля позбавляє його, як особу з інвалідністю, необхідних засобів до існування. Питання правомірності позбавлення його права керування транспортним засобом вже було предметом розгляду Вінницького апеляційного суду у справі №145/1336/23.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Тиврівський відділдержавної виконавчоїслужби уВінницькому районіВінницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, встановивши наявність у позивача значної заборгованості за аліментами на утримання неповнолітніх дітей в загальному розмірі 421 040,71 грн та відсутність підстав для зняття арешту, в тому числі передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з наступник підстав.

Встановлено, що на виконанні Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 63926569 з примусового виконання виконавчого листа № 2-364/2010, виданого 14 червня 2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області, у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі по 1/4 частці на дитину з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 04 січня 2010 року, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожним із дітей повноліття.

ОСОБА_1 є боржником у вказаному виконавчому провадженні, ОСОБА_3 стягувачем.

16 травня 2022 року головним державним виконавцем Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Фроловою Л.М. у зв`язку з наявністю боргу по аліментах винесено постанову про арешт усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.12).

Також 16 травня 2022 року головним державним виконавцем Фроловою Л.М. винесено постанову про оголошення в розшук майна боржника легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane», реєстраційний/кадастровий номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 , сірого кольору, 2003 року виробництва (а.с.11).

Вказаний автомобіль належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 14 січня 2022 року (а.с.8).

08 серпня 2023 року інспектором з РПП СПД №1 ВП №2 Вінницького РУП майором поліції Антонюк В.С. у відповідності до ст. 265-2 КУпАП здійснено тимчасове затримання належного ОСОБА_1 транспортного засобу для зберігання на спеціальному майданчику в АДРЕСА_1 . Тимчасове затримання здійснено у зв`язку з постановою Тиврівського ВДВС №63926569 про накладення арешту на майно (а.с.9).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Тиврівського ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м.Київ) Фроловою Л.М., заборгованість боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні станом на 21 грудня 2023 року становить 421040,71 грн (а.с.41-44).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_1 не має законних підстав пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті та не врахував того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядати спір по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зпунктом 4частини першоїстатті 374ЦПК України, судапеляційної інстанціїза результатамирозгляду апеляційноїскарги маєправо скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу (ч. 1 ст. 377 ЦПК України).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1ст. 377 ЦПК Українипідлягає скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст.255ЦПК України -закриттю.

Керуючись ст.367,374,377,381-384,389,390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення ТиврівськогорайонногосудуВінницької областівід13березня2024року скасувати.

Провадження усправізапозовом ОСОБА_1 до Тиврівськоговідділудержавноївиконавчої службиуВінницькомурайоні ВінницькоїобластіЦентральногоміжрегіонального управлінняМіністерстваюстиції(м.Київ)прозняттяарешту зрухомогомайна закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.В. Матківська