Постанова

від 21.05.2024 по справі 308/3310/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3310/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року про закриття провадження у справі, постановлену суддею Шумило Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради від 17 лютого 2021 року за №35/к «Про звільнення»; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-патологоанатома патолого-анатомічного відділу комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради; стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради компенсацію, пов`язану із втратою середнього заробітку; стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що з 26 липня 1973 року він працював лікарем-патологоанатомом за безстроковим трудовим договором. 04 січня 1974 року його призначено на посаду завідуючого патморфологічним відділом диспансеру. В 1985 році йому присвоєно першу кваліфікаційну категорію лікаря-патологоанатома, а в жовтні 2015 року підтверджено вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «патологічна анатомія». Після реорганізації диспансеру в комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради наказом від 11 жовтня 2019 року в порядку частини четвертої статті 36 КЗпП України його переведено на посаду завідувача патолого-анатомічного відділу.

25 травня 2020 року відповідачем його було звільнено згідно з наказом за №130/К «Про звільнення» на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, який ним оскаржено до суду.

Ужгородським міськрайонним судом 12 лютого 2021 року ухвалено рішення, яким допущено негайне виконання в частині поновлення його на посаді лікаря-патологоанатома в КНП «Закарпатський протипухлинний центр» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. Виконавче провадження з примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду 12 лютого 2021 року щодо поновлення його на посаді за № 64628495 відкрито 24 лютого 2021 року.

26 лютого 2021 року під час виконання вказаного рішення ним подано відповідачу трудову книжку. Через півгодини в присутності державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) представником відповідача йому вручено заповнену трудову книжку, де містився запис за №17 від 17 лютого 2021 року про його звільнення «за прогул» за статтею 40 пункт 4 Кодексу законів про працю України. Також відповідачем вчинено запис за №16 від 12 лютого 2021 року «вважати недійсним запис № 13 на виконання рішення суду». Станом на 26 лютого 2021 року жодних інших наказів, зокрема наказу №28/К від 12 лютого 2021 року, йому не вручено і до його відома не доведено.

Пізніше, поштою ним отримано наказ відповідача від 17 лютого 2021 року «Про звільнення», згідно з яким 17 лютого 2021 року його без поновлення на посаді повторно звільнено, однак, вже «за прогули».

Зазначає, що йому не відомо, яким чином він був поновлений на роботі, адже з виконавцем він звернувся до відповідача лише 26 лютого 2021 року. Наказ про поновлення на роботі в порядку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2021 року ним не отримано, такий до відома не доведений. Жодних повідомлень від відповідача про поновлення на роботі та допуску до виконання функціональних обов`язків лікаря-патологоанатома теж не отримано, тому він вважає підстави звільнення «за прогули» надуманими, такими що не відповідають дійсності, оскільки факту поновлення не відбулося.

09.10.2023 представник відповідача - адвокат Рутковський С.В. подав заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу №35/к від 17.02.2021 року «Про звільнення». Разом з тим, відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, на виконання Постанови Верховного суду від 09 лютого 2022 року по справі №308/7598/20 винесло наказ №30/О від 5 квітня 2022 року, згідно пункту 2 якого було скасовано оспорюваний позивачем наказ №35/к від 17.02.2021 року «Про звільнення».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2023 року провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не надав оцінки поданим ним доказам та не вирішив заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправними дій керівника під час виконання рішення суду яким допущено негайне виконання та протиправності наказу №35/К від 17.02.2021 про звільнення. Вважає, що суд всупереч вимог ст. 255 ЦПК України, безпідставно закрив провадження у справі.

Судом порушені засади змагальності та надання необґрунтованих переваг одній із сторін спору, що проявилося у відсутності належного аналізу поданих стороною доказів та наведених доводів.

За наведених обставин просив задовольнити подану апеляційну скаргу.

У дане судове засідання не з`явились представник Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

За правилами пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Довідкою Закарпатського апеляційного суду від 18.04.2024 року підтверджено доставку "Судової повістки про виклик до суду" у формі електронного листа надісланого Комунальному некомерційному підприємству «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, а.с. 71.

Третій особі: ОСОБА_2 надіслано судову повістки про виклик в судове засідання у формі текстового повідомлення в додатку "Viber" на його особистий номер мобільного телефону - НОМЕР_1 .

Як зазначено у частині 1 статті 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Та пунктом 2 частини 3 статті 223 ЦПК України зазначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/ неповажності причин неявки відповідача, учасника справи до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки відповідача та/або учасника справи, суд розглядає справу у їх відсутності. Зазначені норми дисциплінують відповідача та/або учасника справи і стимулюють їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що відповідач і третя особа надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності відповідача і третьої особи не призведе до порушення процесуальних прав учасників справи у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка представника Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якому однією із вимог була вимога про визнання протиправним та скасування наказу комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради від 17 лютого 2021 року за №35/к «Про звільнення».

Зазначену вимогу обґрунтовував тим, що рішенням Ужгородського міськрайонним судом від 12 лютого 2021 року було допущено негайне виконання даного судового рішення в частині його поновлення на посаді лікаря - патологоанатома в КНП «Закарпатський протипухлинний центр» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. За заявою позивача Ужгородським міськрайонним судом видано 18 лютого 2021 року виконавчі листи у відповідності до яких відкрито виконавче провадження за № 64628495 від 24 лютого 2021 року.

Та 26 лютого 2021 року під час здійснення виконання вказаного судового рішення ним було надано відповідачу трудову книжку, та через півгодини у присутності державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби йому було вручено заповнену трудову книжку в якій містився запис під № 17 від 17 лютого 2021 року про його звільнення «за прогул» за статтею 40 пункт 4 Кодексу Законів про працю України. Відповідачем також було вчинено запис під № 16 від 12 лютого 2021 року «вважати недійсним запис № 13 на виконання рішення суду». Наказу за №28/К від 12 лютого 2021 року про поновлення його на роботі на посаді лікаря - патологоанатома внаслідок негайного виконання рішенням Ужгородського міськрайонним судом від 12 лютого 2021 року йому не було вручено 26 лютого 2021 року.

Проте, згодом ним отримано поштою листа від КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради із наказом від 17 лютого 2021 року за №35/к «Про звільнення» вже за прогул.

У зв`язку із цим зазначав, що йому не відомо, яким чином він був поновлений на роботі 12 лютого 2021 року, адже з виконавцем він звернувся до відповідача лише 26 лютого 2021 року. Наказ про поновлення на роботі в порядку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2021 року ним не отримано, такий до відома не доведений. Жодних повідомлень від Відповідача про поновлення на роботі та допуску до виконання функціональних обов`язків лікаря-патологоанатома теж не отримано, тому він вважає підстави звільнення «за прогули» надуманими, такими що не відповідають дійсності, оскільки факту поновлення не відбулося.

У ході судового розгляду представник КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради - адвокат Рутковський С. В. подав суду 09.10.2023 року заяву про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, оскільки зазначене підтверджується наказом № 30/О від 05 квітня 2022 року, так-як пунктом 2 цього наказу скасовано наказ №35/к від 17.02.2021 року «Про звільнення» ОСОБА_1 .

Вирішуючи зазначену заяву про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, суд першої інстанції виходив з того, що позаяк на час ухвалення судового рішення КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради самостійно скасовано оспорюваний позивачем наказ то за цієї обставини відсутній предмет спору. Тим більше, ОСОБА_1 будь-яких інших питань, які залишилися неврегульованими між сторонами, останнім не зазначено та судом таких не встановлено.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така є слушною за наступних мотивів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи

з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного,

а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З наведеного слідує, що суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Заперечуючи заяву про закриття провадження у справі ОСОБА_1 покликався також на те, що між сторонами залишилися неврегульованими питання стосовно незаконності дій директора КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради стосовно винесення спірного наказу про його звільнення за прогул.

Тобто, заявляючи вимогу про визнання протиправними дій керівника КНП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради під час виконання судового рішення яким було допущено негайне виконання такого в частині поновлення на роботі, ОСОБА_1 виходив з того, що відповідачем була порушена процедура прийняття такого наказу, бо в протилежному випадку за дотриманні такої, такий наказ не було б винесено.

Відтак, між сторонами залишилась неврегульованою одна із заявлених матеріально-правових вимог, яка по суті внаслідок закриття провадження у справі залишилась не розглянутою судом.

Таким чином, суд першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 127 Конституції України, статей 2, 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 2 ЦПК України не виконав завдання цивільного судочинства у повній мірі та передчасно відмовив позивачу у вирішенні спору щодо захисту його прав та у доступі до правосуддя.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, та закрив провадження у справі без з`ясування належним чином усіх обставин, які мають значення по справі, що призвело до помилкового вирішення питання закриття провадження у справі, то за таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 255, 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2023 року про закриття провадження у справі, скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 05 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: