Ухвала

від 28.05.2024 по справі 947/11824/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/794/24

Справа № 947/11824/24 1-кс/947/5195/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7 ,

представника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 та накладено арешт на майно зазначене в резолютивній частині рішення, яке вилучене 10.04.2024 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що у виявлених документах можуть міститися відомості, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх псування та знищення.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя прийшла до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які можливо були засобами вчинення злочинів, та відповідно могли залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Доводи обґрунтовує тим, що вилучені документи не мають будь-якого доказового значення у кримінальному провадженні.

Зазначає, що вилучені блокноти та персональний комп`ютер належить дружині ОСОБА_10 . Жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення вони не мають.

Просить ухвалу районного суду скасувати, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту та повернути тимчасово вилучене майно.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст., для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження слідчим відділом УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Так,встановлено,що Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації 28.08.2023 у системі для здійснення публічних закупівель «Prozorro», оприлюднено закупівлю без використання електронної системи (ідентифікатор доступу UA-2020-09-30-001335-b) за предметом: «Капітальний ремонт найпростішого укриття Комунальний заклад «Одеська спеціальна школа №91 Одеської обласної ради», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1» Коригування», з розміром бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 22241750,56грн.

За результатом проведеної закупівлі, переможцем обрано ТОВ «Укрспецпроект» (код ЄДРПОУ: 32924626) з ціновою пропозицією в сумі 22241750,56 грн з ПДВ.

В подальшому, 28.08.2023 між Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ «Укрспецпроект» укладено договір №8 на закупівлю підрядних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт найпростішого укриття Комунальний заклад «Одеська спеціальна школа №91 Одеської обласної ради», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна,1» Коригування» строком виконання робіт до 31.12.2023.

Надалі, Додатковою угодою №2 від 20.03.2024, строк виконання робіт продовжено до 31.07.2024.

Згідно інформації Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Міністерства фінансів України «Spending» між сторонами здійснено розрахунки на загальну суму 2640800,45 грн (трансакція №272463796 від 22.12.2023).

В той же час в ході досудового розслідування встановлено, що у ТОВ «Укрспецпроект» відсутня власна матеріально технічна база для виконання робіт за вказаним договором.

Крім вказаного, в ході виконання робіт за договором, ТОВ «Укрспецпроект» здійснює закупівлю будівельних матеріалів за цінами значно вищими за ринкові та в об`ємі, який є більшим ніж необхідний для виконання умов вказаного договору. Закупівля надлишкових матеріалів здійснюється у суб`єктів господарської діяльності, які володіють ознаками ризиковості та фактично не провадять фінансово-господарську діяльність.

Надалі, надлишково закуплені матеріали, посадові особи ТОВ «Укрспецпроект» використовують на власних розсуд у діяльності, не пов`язаній із виконанням умов договору №8 від 28.08.2023 та за готівкові кошти реалізують їх іншим суб`єктам господарювання.

Таким чином, посадові особи ТОВ «Укрспецпроект» під час виконання договору №8 від 28.08.2023 з капітального ремонту найпростішого укриття Комунального закладу «Одеська спеціальна школа №91 Одеської обласної ради», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1 привласнили бюджетні кошти в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану

Так, в ході досудового розслідування попередньо встановлено, що функцію підшукування осіб з метою реєстрації останніх в якості фіктивних директорів юридичних осіб, у яких в подальшому ТОВ «Укрспецпроект» закуповує надлишкові товари за завищеними цінами виконує ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

10.04.2024 в період часу з 9 год. 44 хв. до 15 год. 08 хв. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 09.04.2024, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: 1 (один) блокнот з написом «Паритет светопрозрачные конструкции на 60 арк. + 2 вкладених арк., з чорновими записами, синього кольору; 1 (один) блокнот з написом «Hello future», на 38 арк. + 2 вкладені арк., з чорновими записами, чорного кольору; 1 (один) блокнот з написом «work.ua», на 74 арк. + 7 вкладених арк., з чорновими записами, біло-блакитного кольору; 1 (один) блокнот з написом «Давайте сделаем вместе наш город лучше», на 44 арк., з чорновими записами, біло-фіолетового кольору; 1 (один) блокнот з написом «Diary», на 90 арк. + 1 вкладений арк., з чорновими записами, темно-коричневого кольору; пакування від сім-карти НОМЕР_1 , 1 шт.; пакування від сім-карти НОМЕР_2 , 1 шт.; пакування від сім-карти НОМЕР_3 , 1 шт.; пакування від сім-карти НОМЕР_4 , 1 шт.; мобільний телефон Google Pixel 4, серійний номер НОМЕР_5 ; міні-пк (системний блок) Intel NUC Model: NUC5CPYH, CCAH15LP0190T4; зарядний пристрій Model: FSP065-10AABA.

11.04.2024 прокурором у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Під час судового розгляду апеляційної скарги власника майна прокурором ОСОБА_6 долучена копія постанови про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №42024163010000015 від 15.03.2024 за ч. 5 ст. 191 КК України та №22024160000000143 від 17.04.2024 за ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки досудове розслідування обох кримінальних проваджень проводиться слідчим відділом УСБУ в Одеській області та даний час існують підстави вважати, що події та особи у вищевказаних кримінальних провадженнях пов`язані між собою, та об`єднання цих кримінальних проваджень не відобразиться на якості проведення досудового розслідування.

Також прокурором долучена копія повідомлення про підозри від 23.04.2024 громадянину України ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №22024160000000143 від 17.04.2024 за ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилучених документів, оскільки зафіксована на них інформація може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема вилучені документи в оригіналах та копіях містять підписи, зразки почерку та печаток різних контрагентів посадових осіб господарських товариств, які є необхідними під час проведення судових експертиз, зокрема почеркознавчих, експертиз давності документів та технічної експертизи документів, а тому на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Враховуючи наявну можливість виявлення у документах відомостей, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх псування та знищення.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4