Постанова

від 14.06.2024 по справі 523/13902/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1128/24

Справа № 523/13902/22

Головуючий у першій інстанції Кузьміна О.І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадження,у відсутністьучасників справи,апеляційні скарги Громадської організації «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», а також ОСОБА_1 , який діє від імені Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кузьміної О.І., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Громадська організація «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», на дії та бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича,

встановив:

03.11.2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа: ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., в якій просив визнати їх протиправними й неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця Парфьонова Г.В., які винесені у межах виконавчого провадження №69578815.

В обґрунтування своїх вимог скаржник ОСОБА_2 зазначив, що 05.08.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69578815 на підставі виконавчого листа по справі №523/11640/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Громадської організації «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2» шкоди, завданої незаконним звільненням працівників у розмірі 207 610 грн. 51 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 3114 грн. 16 коп. В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем також були винесені такі постанови:

- про стягнення з боржника основної винагороди від 05.08.2022 року;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.08.2022 року;

- про звернення стягнення на майно боржника від 05.08.2022 року;

- про арешт майна боржника від 05.08.2022 року;

- про розшук майна боржника від 05.08.2022 року;

- про арешт коштів боржника від 08.08.2022 року;

- про арешт майна боржника від 08.08.2022 року;

- про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.08.2022 року;

- про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 22.08.2022 року;

- про зняття арешту з майна від 14.10.2022 року;

- про припинення розшуку майна боржника від 18.10.2022 року;

- про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 18.10.2022;

- про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2022 року;

Скаржник зазначив, що вказані постанови приватним виконавцем прийняті з порушенням процедури, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження та фактично виконавчу дію про опис та арешт майна боржника було проведено без участі та належного повідомлення останнього, оскільки приватним виконавцем усі постанови надсилалися простою кореспонденцією наадресу зазначенуу виконавчомулисті: АДРЕСА_1 , що не є фактичним місцем проживанням скаржника з 2012 року. Посилаючись на те, що дії державного виконавця позбавили права ОСОБА_2 на добровільне виконання рішення суду та фактично позбавили права власності на його майно, просив визнати протиправними та скасувати вказані постанови в межах виконавчого провадження №69578815, винесені приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В.

Ухвалою Суворовськогорайонного судум.Одеси від23грудня 2022року скарга ОСОБА_2 булазадоволена частково.

Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. щодо примусового виконання виконавчого листа №523/11640/19 без належного повідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №69578815.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., які вчинені в межах виконавчого провадження №69578815, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного боржнику ОСОБА_2 майна, а саме:

1) гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 ;

2) гаражу №3/5, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про стягнення з ОСОБА_2 основної винагороди приватного виконавця за вчинення виконавчих дій та скасовано постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 05.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про стягнення з ОСОБА_2 витрат за вчинення виконавчих дій та скасовано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про звернення стягнення на майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів та скасовано постанову про звернення стягнення на майно боржника від 05.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про розшук майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про розшук майна боржника від 05.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про арешт майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про арешт майна боржника від 05.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про накладення арешту на кошти ОСОБА_2 та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 08.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про арешт майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про арешт майна боржника від 08.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про опис та арешт майна (коштів) ОСОБА_2 та скасовано постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.08.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для подання звіту щодо ринкової вартості описаного майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання від 22.08.2022 року для участі у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про зняття арешту з майна після проведення примусової реалізації нерухомого майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про зняття арешту з майна від 14.10.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про припинення розшуку майна ОСОБА_2 та скасовано постанову про припинення розшуку майна боржника від 18.10.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про визначення додаткових витрат виконавчого провадження та скасовано постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 18.10.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

Визнано неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №523/11640/19, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 14.08.2020 року та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2022 року у виконавчому провадженні №69578815.

В решті вимог скарги було відмовлено (т.1, а.с.194-197).

В апеляційних скаргах ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», а також представник Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. - ОСОБА_1 ставлять питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2022 року та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.201-209, т.2, а.с.1-14).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.10.2023 року визначено склад суду: головуючий суддя Склярська І.В., судді: Базіль Л.В., Семиженко Г.В. (т.1, а.с.213).

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 153/0/15-23 від 28.02.2023 року у відставку, суддя Семиженко Г.В. замінений на суддю ОСОБА_4 (т.1, а.с.218).

У зв`язку із достроковим закінченням відрядження суддів Херсонського апеляційного суду Склярської І.В., Базіль Л.В., Воронцової Л.П. (на підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (із змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), на підставі пункту 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року (із змін. та доп.), визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Базіль Л.В., Воронцова Л.П.(т.2, а.с.59-60).

Із вищевказаних підстав протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023 року судді Базіль Л.В. та Воронцова Л.П. замінені на суддів постійно діючої колегії: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. (т.2, а.с.63-64).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.95, 103-109).

Також колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.06.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище.

У зв`язку з цим, повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 14.06.2024 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше року (т.1, а.с.219-220, т.2, а.с.29-30), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що доводи скаржника ОСОБА_2 про те, що Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. не були використані повною мірою повноваження, надані йому Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до протиправної бездіяльності та по суті унеможливило належне інформування боржника про стан та перебіг виконавчого провадження, є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд послався на постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №2 554/13475/15-ц та від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц, відповідно до яких державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У відповідності до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою дія відповідальності, встановленої законом.

За змістом ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. перебували виконавчі провадження з примусового виконання заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси суду, ухваленого за позовом ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівників від 22.10.2019 по справі №523/11640/19, яким були задоволенні позовні вимоги ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2» 207610,51 грн. та судовий збір в розмірі 3114,16 грн., та яке набрало законної сили 21.11.2019 року.

Крім того,додатковим рішеннямСуворовського районногосуду містаОдеси запозовом ГО«Товариство поспільній охоронітранспортних засобів«Комбі-2»до ОСОБА_2 ,з останньогона користьГО «Товариствопо спільнійохороні транспортнихзасобів «Комбі-2»на відшкодуванняшкоди,завданої незаконнимзвільненням працівниківвід 06.11.2019по справі№523/11640/19,з ОСОБА_2 на користьГО «Товариствопо спільнійохороні транспортнихзасобів «Комбі-2»було стягнутовитрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 12595,00грн.Вказане додатковерішення набрало законної сили 21.11.2019 року.

Разом з тим, у зв`язку з невиконанням вищевказаних рішень суду, позивач звернувся з заявою до державної виконавчої служби для їх примусового виконання..

01.10.2020 державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в АСВП №63173365 з виконання виконавчого листа №523/11640/19 від 14.08.2020р., виданого Суворовським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі- 2» грошової суми у загальному розмірі 210 724,67 грн.

В подальшому, а саме 05.11.2020 вищевказаним державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження 63173365, оскільки на адресу відділу надійшла ухвала від Суворовського районного суду міста Одеси від 19.10.2020 року №523/11640/19 щодо відстрочення виконання вищевказаного судового рішення №523/11640/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2» грошової суми у розмірі 207 610,51 грн., а також сплаченого судового збору в розмірі 3 114,16 грн., на один рік.

Проте, 31.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП 63173365, оскільки на адресу відділу надійшла постанова Одеського апеляційного суду від 24.06.2021 року по справі №523/11640/19 за апеляційною скаргою ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2» Одеським апеляційним судом скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19.10.2020 року про відстрочку виконання рішення суду.

04.08.2022 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобилко В.С. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 37 п. 1 ЗУ «Про виконавче провадження».

05.08.2022 року позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.

05.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69578815.

18.10.2022 виконавче провадження ВП №69578815 було закінчено, у зв`язку з повним фактичним виконанням відповідачем ОСОБА_5 рішення суду.

Таким чином,заочне рішенняСуворовського районногосуду містаОдеси судуза позовомГО «Товариствопо спільнійохороні транспортнихзасобів «Комбі-2»до ОСОБА_2 про відшкодуванняшкоди,завданої незаконнимзвільненням працівниківвід 22.10.2019року посправі №523/11640/19не виконувалосьвідповідачем уперіод з22.10.2019по 18.10.2022роки,а додатковерішення тогож судувід 06.11.2019року в періодз 06.11.2019 по 24.12.2021 роки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, згідно яких Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження (абзац другий ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанови виконавчого провадження були надіслані боржнику відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто на адресу, зазначену у виконавчому документі.

При цьому слід зазначити, що поняття рекомендованого поштового відправлення та відправлення зі зворотним повідомленням про вручення, є різними за своєю суттю.

Так,Рекомендоване відправлення це реєстроване поштове відправлення що приймається для пересилання авіа чи наземним шляхом, без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і вручається адресатові під розписку. В даному випадку саме таким чином були направлені постанови виконавчого провадження на адресу боржника ОСОБА_2 , зазначену у виконавчому документі.

Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку виконавця надсилати листи з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, які ним викладені в постанові від 31 січня 2023 року по справі №420/7598/22.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК, слід дійти висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Колегія суддівзазначає,що з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 був обізнаний про заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси за позовом ГО «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2» до нього про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівників від 22.10.2019 по справі №523/11640/19 та про додаткове рішення того ж суду про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівників від 06.11.2019 по справі №523/11640/19; був обізнаний про необхідність виконання вказаних судових рішень; знав про виконавче провадження, яке було відкрито Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та не подавав будь-яких заяв про зазначення свого нового місця проживання.

Що стосується постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., то колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 451 ЦПК України, на яку посилався скаржник, остання не передбачає повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців, що свідчить про те, що заявлені у скарзі вимоги не ґрунтуються на нормах закону та не можуть бути задоволені.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 908/3994/14, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до пунктів 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , а також за змістом ч.4 ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Що стосується визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця колегія суддів зазначає наступне.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Так, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Більше того, суд виходив із того, що після встановлення місця перебування боржника приватний виконавець мав повідомити його про відкриття виконавчого провадження, а вже після цього проводити виконавчі дії.

Однак, такі висновки грунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ, яким державного виконавця було зобов`язано у постанові про відкриття виконавчого провадження вказувати про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Так, ч.1 ст. 27 вищевказаного Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» передбачалось, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Проте, у даній справі правовідносини регулюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», нормами якого державний (приватний) виконавець звільнений від такого обов`язку.

Так, ч. 5 ст. 26 Закону України від 02 червня 2016 року№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За таких обставин, є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про обов`язок державного виконавця перед початком вчинення виконавчих дій пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 264/3421/16, та від 29 червня 2022 року у справі №225/890/21.

Тобто, судом першої інстанції не були враховані зміни в чинному законодавстві, зокрема, те, що Законом України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року № 1404-VIII питання направлення постанов у виконавчому провадження врегульовано інакше, ніж Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження», який на час виконання судових рішень втратив чинність.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що зазначене виключає правомірність висновку суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. щодо примусового виконання виконавчого листа №523/11640/19 без належного повідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 69578815, який в свою чергу було покладено у висновок про протиправність усіх наступних дій та рішень приватного виконавця у межах виконавчого провадження № 69578815.

Що стосується відшкодування судових витрат по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом - приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. мають бути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 864,00 грн., та правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

При цьому, вказаний апелянт обґрунтовував свої вимоги в цій частині тим, що у відповідності до положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до рішеннями ЄСПЛ у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «Еаst/Wеst Аllіапсе Lіmitеd» проти України» заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, ч.ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Так, відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2022 року між приватним виконавцем виконавчого округу Одеської Області Парфьоновим Г.В. (далі Клієнт) та Адвокатським бюро «Гросу Владислава» в особі керуючого бюро Гросу В.Є., було укладено договір про надання правової допомоги № 01/05 від 31.05.2022 року (т.2, а.с.22), за умовами якого вищевказане Адвокатське бюро здійснює консультування з правових питань та представництво Клієнта приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.

Згідно вищевказаного договору про надання правової допомоги № 01/05 від 31.05.2022 року, безпосередній зміст правничої допомоги адвоката полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Дорученням, під час строку дії цього Договору здійснювати представництво (представити) Клієнта в судових справах, стороною в яких є Клієнт, та/або консультувати клієнта з правових питань його поточної діяльності, з приводу підготовки та подання будь-яких заяв, запитів, клопотань, претензій, пояснень, листів, скарг, позовів, відзивів, відповідей на відзив, письмових пояснень, заперечень, апеляційних, касаційних скарг та інших документів, а також особисте представництво клієнта перед будь-якими підприємствами, установами, організаціями, а також державними, правоохоронними, судовими органами, в тому числі Одеському апеляційному суді, стосовно оскарження ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2022 у справі №523/13902/22 (т., а.с.).

Клієнтом та Адвокатським бюро погоджено, що всі інші умови договору залишаються без змін.

Колегія суддів також зазначає, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 17.03.2023 року, Адвокатське бюро надало такі послуги Клієнту: ознайомлення з матеріалами справи (800 грн), аналіз ситуації на основі вивчених документів (800 грн.), надання консультаційних послуг (2 400 грн.), написання апеляційної скарги (6 000 грн.), оформлення та подача процесуальних документів (з усіма додатками) в суд (1 000 грн.) та подальший супровід справи в суді апеляційної інстанції (9 000 грн.).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Враховуючи встановлені обставини та з огляду на співмірність, неминучість, реальність та розумність наданих послуг правової допомоги, до стягнення з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. підлягають 10 000 грн. витрат на правову допомогу та витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 864,00 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_2 та його представника адвоката Лебедіна Ю.І. було достатньо часу для надання своїх заперечень проти розміру судових витрат і надання клопотання про їх зменшення або звільнення від їх сплати (більше року) ( т.2, а.с.37), проте вони таким правом не скористались.

Разом з тим, при визначенні розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить із принципів співмірності, неминучості, реальності їх надання, та розумності наданих послуг правової допомоги.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти скарги, ухвали суду та доводів своїх апеляційних скарг.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогами, доводи апеляційних скарг її спростовують, оскільки рішення у справі ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь заявників апеляційних скарг судові витрати у справі, які складаються з наступного.

Судовий збір за подання апеляційної скарги приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. складає 2684 грн. (т.2, а.с.16).

Витрати на правничу допомогу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. мають складати 20 000 грн. (т.2, а.с.24, 25).

При цьому, на думку колегії суддів зазначений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а тому підлягає стягненню у розмірі 10000 грн., про що вказано вище.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд.

постановив:

Апеляційні скарги Громадської організації «Товариство по спільній охороні транспортних засобів «Комбі-2», а також представника Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича - Гросу Владислава Євгеновича задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2022 року скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні), та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.06.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький