Рішення

від 28.05.2024 по справі 504/1062/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1062/23

Номер провадження 2/504/638/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

з участю секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Доброслав цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення спільної часткової власності яким просив суд припинити право ОСОБА_2 на 5/12 частку у спільному майні - квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (сто п`ятдесят вісім) визнати за ним право власності на 5/12 вищевказаної квартири та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у нього з відповідачем у спільній частковій власності перебуває квартира АДРЕСА_2 , ( сорок чотири, літера А), квартира АДРЕСА_3 (сто п`ятдесят вісім). Зазначає, що ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі не проживає, витрати на утримання квартири не несе, комунальні платежі не сплачує. Станом на теперішній час, вищевказана квартира потребує значного ремонту санвузлу, вхідних дверей, та інше. Однак ОСОБА_2 участі в утриманні нерухомого майна - не приймає, у зв`язку із тим, що фактично спілкування між співвласниками відсутнє, переговори позитивного результату не дали, а сам відповідач у спірній квартирі не з`являється, у зв`язку із чим неможливо домовитися про правочин.

Також позивач вказує на те, що добровільно викупити частку ОСОБА_2 не передбачається можливим, у зв`язку із тим, що фактично спілкування між співвласниками відсутнє, на телефоні дзвінки не відповідає, на розмову не йде.

Зазначає, що спірна квартира є неподільною у зв`язку із одним санвузлом та однією кухнею, а 5/12 частка належна відповідачу не може бути виділена таким чином, щоб власник 5/12 частки міг повноцінно користуватись житловим приміщенням з додержанням санітарних норм.

Спільне володіння і користування квартирою є неможливим, так як співвласники між собою не є а ні родичами, а ні друзями, та навіть є різними по віку. В цей же час , протягом володіння позивачем зазначеної вище частки квартири ( з 2012 року) - ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся у квартирі та не цікавився спірною квартирою.

Позивач зазначає про власну згоду та внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, в сумі, відповідній вартості 5/12 частини квартири, одразу ж після встановлення вартості на підставі нормативно-грошової оцінки.

На переконання позивача, припинення права ОСОБА_2 на 5/12 частки квартири не завдають останньому істотної шкоди, так як ОСОБА_2 припинив фактичне використання та володіння квартирою.

В цей час сторона позивача зазначає, що фактично ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , прийняв спадщину, ще на іншу квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на частку яка належала нині покійної у зв`язку із чим припинення права на частку не порушить права та обов`язки ОСОБА_2 .

Рух справи:

Ухвалою від 20.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника було залишено без руху із наданням терміну на усунення недоліків у якій окрім іншого було вказано на відсутність визначеної ціни позову та проведеної грошової оцінки спірного майна..

27.03.2023 року представник позивача надав до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви у якому зобов`язався надати до суду звіт про незалежну оцінку нерухомого майна.

30 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та постановлено ухвалу про витребування спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою від 06.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у відповідності до якого відповідач ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач у відзиві зазначає, про те, що не проживає у зазначеній квартирі та не несе витрати на її утримання оскільки на даний час не може потрапити до квартири, так як позивачем змінено замки вхідних дверей зазначеної квартири та добровільно впустити до неї відповідача він категорично відмовляється. Крім того вказував, що він не проти продати позивачу ОСОБА_1 належну йому частку у квартирі проте позивач залишив такі його пропозиції без відповіді. Відповідач стверджує про те, що між ним та позивачем існувала попередня домовленість про викуп позивачем часки у спільному майні однак угоду не було проведено через незгоду позивача із визначеною незалежною оцінкою вартістю квартири.

Наголошував натому, що 5/12 часток квартири - аж ніяк не є незначною часткою, оскільки частка, яка належить йому, це майже половина зазначеної квартири, яка згідно звіту незалежної оцінки майна, зробленої ТОВ «ПРОФІ-ТН», станом на 26.04.2023 року, коштує 834 255, 35грн., що становить значну частку та має значну для Відповідача цінність.

Позивач надав до суду відповідь на відзив у якому підтримав вимоги позовної заяви та просив суд їх задовольнити. У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 наголошував на тому, що не створює відповідачу перешкоди у користуванні ним своєю власністю, квартирою. А навпаки, сприяє мирному вирішенню конфліктної ситуації, яка сталася між ними. Позивач підтверджує, що співвласники узгодили укладення угоди купівлі продажу 5/12 часток спірної квартири, співвласником яких є ОСОБА_2 , яку досі проведено не було через непорозуміння сторін в ціні даної угоди. Позивач стверджує, що саме за ініціативою самого відповідача дану угоду провести неможливо оскільки останній кожного разу, після того, як сторонами було узгоджено ціну даного правочину, відмовлявся від угоди через встановлення нової ціни.

Крім того позивач стверджує про те що, між сторонами була домовленість обміну незначними частками кожної із сторін, які позивач та відповідач отримали у спадок після смерті ОСОБА_3 , а саме 1/18 частки у квартирі АДРЕСА_5 - в обмін на отриману відповідачем частку 5/12 даної спірної квартири.

Тому, на думку ОСОБА_1 , відповідач навмисно унеможливлює підписання між ними угоди, маніпулюючи своїм положенням, як співвласник спірної частки нерухомого майна, тим самим створює позивачу умови які, останній не в змозі прийняти, через свої фінансові неможливості. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду для захисту своїх порушених прав.

Представник позивача адвокат Береговий В.В. не з`явився надавши до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача адвокат Храпенко С.В. надав до суду заяву якою просив проводити судовий розгляд у його відсутність зазначив про повне невизнання відповідачем пред`явленого позову.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 76,9 кв.м., частка позивача ОСОБА_1 у спільній квартирі складає 7/12, частка відповідача ОСОБА_2 складає 5/12 частин.

Згідно до звіту незалежної оцінки майна виготовленого на замовлення ОСОБА_2 оціночна ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 становить 2 002 317,00 гривень, та відповідно вартість належної відповідачу 5/12 частки квартири становить 834 255,35 гривень.

У відповідності до наданого до суду позивачем звіту про незалежну експертну грошову оцінку вартостість 5/12 частки двокімнатної квартири загальною площею 76,9 кв. м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 складає 628 758,96 гривень.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Також ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідностідо ч.1-3ст.319ЦК Українивласник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд; власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можутьдомовитися пропорядок володіннята користуваннямайном,що єїхньою спільноючастковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Чинним законодавством передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка єнезначною іне можебути виділенав натурі; річє неподільною; спільневолодіння ікористування майномє неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з того, що 5/12 частка відповідача у спільному майні не може вважатись незначною, так як становить майже половину квартири, крім того позивачем не доведено жодними доказами неможливість поділу спільного майна та неможливість його сумісного використання з відповідачем. Окрім того позивачем не внесено на депозитний рахунок суду еквіваленту вартості 5/12 частки спірної квартири.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про неможливість поділити спільне майно оскільки такі висновки позивача сформовані, виключно з власного розуміння механізму поділу та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами

Також, позивач не обґрунтував суду, чому спільне володіння і користування майном є неможливим. Посилання позивача на те, що відповідач має іншу жилу нерухомість та проживає в іншому місці не може бути підставою для позбавлення права власності на його частку.

Доводи позивача про те, що він самостійно сплачує комунальні та утримує його, не є підставою для припинення права власності відповідача у ньому, а є підставою для ініціювання ним позову про стягнення з відповідача відповідних витрат в порядку регресу.

Фактично всі доводи позивача про те, що спільне користування майном є неможливим, зводяться до його суб`єктивного ставлення до відповідача, що не може бути підставою для застосування п.3 ч.1 ст.365 ЦК України та припинення частки співвласника.

У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 визначено, що: «припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень статті 365 ЦК України можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї)».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 316, 319, 321, 355, 358, 364 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 206, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя : Вінська Н. В.