Постанова

від 12.06.2024 по справі 161/22833/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/22833/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/631/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Луцькуцивільну справуза позовом ОСОБА_3 до садівничоготовариства «Дружба»про визнаннядій незаконнимита зобов`язаннявчинити діїза апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_3 наухвалу Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 26квітня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до садівничого товариства «Дружба» (надалі СТ «Дружба») в якому просила: визнати незаконними діями СТ «Дружба», що полягали в припинені електропостачання садового будинку, який належить ОСОБА_3 розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 0710100000:31:153:0601 в СТ «Дружба» за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати СТ «Дружба» відновити електропостачання до садового будинку, який належить ОСОБА_3 та розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 0710100000:31:153:0601 в СТ «Дружба`за адресою: АДРЕСА_1 , без оплати витрат щодо підключення електроенергії; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 заподіяну для неї моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. 00 копійок; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 витрати, понесені позивачем у зв`язку із наданням для позивача правничої допомоги в розмірі 20 500 гривень 00 копійок; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 копійок.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до СТ «Дружба» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії..

Не погоджуючись з ухвалою суду представник позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Закриваючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам цивільного процесуального законодавства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Апеляційним судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Натомість за змістом положень ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, та спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарський суд розглядає справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною першою статті 167 ГК України, визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

З матеріалів справи вабачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до СТ «Дружба» в якому просила: визнати незаконними діями СТ «Дружба», що полягали в припинені електропостачання садового будинку, який належить ОСОБА_3 розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 0710100000:31:153:0601 в СТ «Дружба» за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати СТ «Дружба» відновити електропостачання до садового будинку, який належить ОСОБА_3 та розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 0710100000:31:153:0601 в СТ «Дружба`за адресою: АДРЕСА_1 , без оплати витрат щодо підключення електроенергії; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 заподіяну для неї моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. 00 копійок; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 витрати, понесені позивачем у зв`язку із наданням для позивача правничої допомоги в розмірі 20 500 гривень 00 копійок; стягнути з відповідача СТ «Дружба» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 копійок.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що є членом СТ «Дружба».

12 березня 2021 року згідно з актом від 12.03.2021, затвердженого головою ОСОБА_4 «Дружба» ОСОБА_5 землеволодіння №70 було відключено від електромережі. У вказаному акті зафіксовано, що при повторній перевірці було виявлено вдруге факт самовільного підключення електромережі землеволодіння №70, землекористувач ОСОБА_3 , який підлягає негайному відключенню від основної електромережі товариства. Підключення виконано кабелем АВВГ-2*2,5 мм.кв., абонентські права відсутні.

На думку позивача, здійснене відключення її ділянки від системи електропостачання є незаконним.

Згідно з п. 1.1 Статуту СТ «Дружба», товариство є не прибутковою, не державною та не комерційною організацією, створеною на основі єдності інтересів для спільної реалізації членами товариства своїх прав та свобод, для організації та ведення колективного садівництва на земельній ділянці, виділеній у безстрокове користування для організації колективного саду рішенням Луцького райвиконкому №220 від 10.09.1981, на який одержано державний акт землекористування №Б 005457, що знаходиться в правлінні Товариства.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Статуту СТ «Дружба», основною метою Товариства є: раціональне використання його членами землі, наданої для садівництва, задоволення соціальних та інших потреб членів Товариства шляхом створення умов для оздоровлення та відпочинку членів Товариства та їх родин, сприяння у створенні відповідної інфраструктури, вирішення питань життєдіяльності Товариства. Завдання Товариства - утримання та обслуговування інженерних споруд загального користування, забезпечення постачання електроенергії, утримання і благоустрій земель спільного користування, утримання доріг, вивіз сміття, а також здійснення інших видів діяльності для досягнення мети товариства.

Виходячи із змісту позовної заяви, позивачка звернулася за захистом свого права у зв"язку з припиненням їй постачання електроенергії до належної садової ділянки, отже спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер - щодо користування членом товариства майном товариства - електричними мережами.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка сформована при розгляді справ з аналогічними правовідносинами - у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 761/3726/19, у справі № 390/1229/18, яка розглядалась Верховним Судом 27.11.2019, у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 187/1387/22.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, суд помилково закрив провадження в справі, оскільки позовну заяву ОСОБА_3 про визнаннядій незаконнимита зобов`язаннявчинити дії необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-369, 371, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: