Постанова

від 26.03.2024 по справі 293/909/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №293/909/23 Головуючий у 1-й інст. Лось Л.В.

Категорія 23 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м.Житомирі цивільнусправу № 293/909/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Світанковий промінь» про визнання недійсним договору оренди землі, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « Світанковий промінь» на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Лось Л.В.,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825686800:02:000:0025, укладений між ним та відповідачем 1 червня 2014 року.

Ухвалою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 9 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 год. 30 хв. 12 вересня 2023 року.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року заяву задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ « Світанковий промінь» про визнання недійсним договору оренди землі залишено без розгляду.

20 листопада 2023 року відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ « Світанковий промінь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Світанковий промінь» 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно не застосував положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки позов у даній справі мав відверто маніпулятивний характер та був направлений лише для створення процесуальних перешкод для належного захисту законного права орендаря у цивільній справі №293/225/23 за позовом ТОВ « Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , ФГ «АГРОАРАМ» та державного реєстратора Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації оренди.

Вважає, що подання ОСОБА_1 безпідставного позову у цій справі мало зупинити розгляд справи №293/225/23. Однак, коли суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №293/225/23, позивач вирішив подати заяву про залишення його позову без розгляду.

Отже, вказані обставини свідчать про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, що є підставою для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України й відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт залишення позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу. Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд також зауважив, що у даній справі не встановлено будь-яких дій позивача та його представника, які б свідчили про зловживання ними процесуальними правами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є добросовісним звернення позивача до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, яка, поряд з іншими аналогічними правовими висновками Верховного Суду, була врахована судом першої інстанції.

Звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, подання заяви про залишення позову без розгляду, а також його дії, спрямовані на захист свого, як він вважає, порушеного права, не свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами й не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені ТОВ «Світанковий промінь» витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ТОВ « Світанковий промінь» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Світанковий промінь» залишити без задоволення, а ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2023 року,- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: