Постанова

від 10.06.2024 по справі 278/1087/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1087/22 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 19 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1087/22 за позовом заступника керівникаЖитомирськоїокружноїпрокуратури вінтересахдержавив особіЖитомирськоїрайонної державноїадміністрації доСтанишівської сільськоїради ЖитомирськогорайонуЖитомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третяособа,яканезаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору державнеспеціалізоване підприємство«ЛісиУкраїни» вособі Філії«Коростенське лісопромисловегосподарство»про визнаннянезаконнимтаскасування рішення,витребуванняземельноїділянки,скасуваннядержавноїреєстрації прав

за апеляційноюскаргою заступника керівникаЖитомирськоїобласноїпрокуратури

на рішення Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від10жовтня2023року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року заступник керівникаЖитомирської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіЖитомирської районноїдержавної адміністрації звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Станишівської сільської ради Житомирського району №946 від 26.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0804 га в АДРЕСА_1 , у власність;

- визнати незаконним та скасувати рішення Станишівської сільської ради №1138 від 26.03.2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки кадастровий номер 1822082500:01:000:0751 у власність ОСОБА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Житомирської районної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751 (запис про право власності №36208698 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Станишівської сільської ради №1138 від 26.03.2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 . Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1822082500:01:000:0751.

01 квітня 2020 року право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 08.04.2020 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відчужила даний об`єкт ОСОБА_2 . Цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про перехід права власності №36208698.

В ході опрацювання відповіді Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» встановлено, що спірна земельна ділянка знаходяться в межах 1 та 2 виділів 27 кварталу Станишівського лісництва державного підприємства «Житомирське лісове господарство».

Право постійного користування відповідними землями та ведення лісового господарства на території Станишівського лісництва із 12.10.2021 року передано Державному підприємству «Коростенське лісомисливське господарство», яке є правонаступником ДП «Житомирське лісове господарство».

Спірна земельна ділянка в силу положень ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України, право на розпорядження даними землями, які знаходяться в межах населеного пункту належить Житомирській районній державній адміністрації, а передавши у власність фізичної особи спірну земельну ділянку сільська рада вийшла за межі своїх повноважень.

Отже, вказана земельна ділянка вибула із державної власності всупереч встановленого законом порядку, у зв`язку з чим зазначенні рішення Станишівської сільської ради в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751 є незаконними та підлягають скасуванню, а земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави.

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирської області від 10жовтня 2023року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник керівника Житомирської обласноїпрокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що судом першої інстанції не враховано, що факт віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується належними та допустимими доказами, долученими до позовної заяви.

Так, з листа ВО «Укрдержліспроект» достеменно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751 знаходяться в межах 1 та 2 виділів 27 кварталу Станишівського лісництва Державного підприємства «Житомирське лісове господарство». Зокрема, на фрагменті Публічної кадастрової карти України нанесені відповідні межі виділів та кварталів лісництва з відображенням червоним кольором меж спірної земельної ділянки.

При цьому, право постійного користування землями 1 та 2 виділів 27 кварталу Станишівського лісництва, наданими для ведення лісового господарства посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Житомирське лісове господарство» (наразі Філії «Коростенське лісомисливське господарство» ДСГ «Ліси України»), які долученні до справи та дослідженні в ході судового розгляду.

Так, згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п .5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Водночас, суд першої інстанції зазначаючи про те, що доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються, жодним чином не аргументував свій висновок та не вказав, які саме докази є неналежними та за яким критерієм їх віднесено до таких.

Доводи суду про можливість підтвердження обґрунтованості позовних вимог прокурора лише висновком експерта є безпідставними, оскільки наявні у справі докази доводять обставини, на які посилається прокурор та для їх з`ясування суду спеціальні знання у сфері іншій, ні право не потрібні. Більш того, така позиція суду суперечить положенням ст. 89 ЦПК України. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, судом зазначено, що надані картографічні матеріали не передані на вивчення фахівцю. Однак, в даному випадку судом не конкретизовано своєї позиції та не вказано, якому саме фахівцю, з яких питань та в якій сфері не передані на вивчення матеріали.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бугайчук М.В. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що суд І інстанції належним чином встановив дійсні обставини справи та дійшов до обґрунтованих висновків, при цьому жодним чином не порушуючи прав та інтересів сторін та не порушуючи норм чинного законодавства України.

Зазначає, що рішенням Житомирської районної ради 34 сесії шостого скликання №642 від 17.06.2015 року були встановлені межі села Зарічани Житомирського району Житомирської області та затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж села Зарічани Житомирського району Житомирської області. Даний проект пройшов державну землевпорядну експертизу та був погоджений, зокрема Державним підприємством «Житомирське лісове господарство». Тому у Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області не було підстав для відмови в затвердженні проекту відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на підставі рішення «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» №1138 від 26.03.2023 року.

Зауважує, що зазначені в якості доказу посилання на лист ВО «Укрдержлісгосп» із фрагментом Публічної кадастрової карти України із нанесеними межами кв. 27 Станишівського лісництва ДІ «Житомирський лісгосп» та межею земельної ділянки станом на 01.01.2019 року не можуть вважатись належним доказом того, що спірна земельна ділянка відноситься до державної власності із категорією земель лісового фонду. В даному листі та фрагменті публічної кадастрової карти взагалі відсутні будь-які дані координат, меж та площі. Інформація надана позивачем у вигляді даного листа із фрагментом публічної кадастрової карти не є такою, що надана з Державного земельного кадастру, а лише долучена на власний розсуд позивача, в намаганнях довести доцільність позовних вимог.

Вважає, що ОСОБА_2 законно набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0804 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822082500:01:000:0751, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним з ОСОБА_1 , що фактично підтверджує те, що він є добросовісним набувачем.

Представник Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, шо на момент формування спірної земельної ділянки, що включає в себе розроблення відповідного проекту землеустрою, встановлення дійсних меж земельної ділянки, визначення її в натурі та на місцевості, ДП «Житомирський лісгосп» - володілець вказаних земель, як стверджує прокурор, надав відповідне погодження із існуючими межами та не мав на цей предмет ніяких заперечень.

Наявні у матеріалах справи планово-картографічні матеріали лісонасаджень, що досліджувались судом можуть підтвердити факт перебування у ДП «Житомирський лісгосп» у користуванні земель лісового фонду, однак не доводять, що саме земельна ділянка 0,0804 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822082500:01:000:0751, яка була передана у власність ОСОБА_1 відноситься до земель лісового фонду Станишівського лісництва в межах 1 та 2 виділів 27 кварталу.

Тому, за вказаних обставин, висновки суду першої інстанції є абсолютно обґрунтовані та законні щодо неможливості встановлення за наявними у матеріалах справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування точного місця розташування спірної земельної ділянки та її належності до угідь Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», а тому неможливо достеменно встановити, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Прокурор у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бугайчук М.В. та представник Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області адвокат Кирильчук І.В. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності представника.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом під розгляду справи встановлено, що рішенням Житомирської районної ради 34 сесії шостого скликання № 642 від 17.06.2015 року були встановлені межі села Зарічани Житомирського району Житомирської області площею 474,6880 га та затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж с. Зарічани Житомирського району Житомирської області (т.1, а.с.86-91).

22.05.2019 року гр. ОСОБА_1 подала заяву до Станишівської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т.1, а.с.22).

Відповідно до витягу з рішення Станишівської сільської ради Житомирського району № 946 від 26.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0804 га в АДРЕСА_1 у власність (т.1, а.с.21).

Між ОСОБА_1 та суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представником ДП «Житомирське лісове господарство» складено акт про те, що ними проведено обстеження в натурі та погоджено межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; суміжними землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки не виявлено; межі погоджено і не викликають заперечень. Акт підписано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та погоджено в.о. старости с. Зарічани Станишівської сільської ради, однак підпис представника ДП «Житомирське лісове господарство» у вказаному акті відсутній (т.1, а.с.71).

17 лютого 2020 року Відділом Житлово-комунального господарства містобудування, архітектури, оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами складено висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т.1, а.с.70).

У 2020 році на замовлення гр. ОСОБА_1 ТОВ «ГЕОМЕТР» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 (т.1, а.с.26-28).

На підставі зазначеного проекту, 19.03.2020 року були внесені відомості до Державного земельного кадастра про земельну ділянку; інформація про зареєстроване право власності в Державному кадастрі відсутня (т.1, а.с.25).

Згідно витягу з рішення Станишівської сільської ради № 1138 від 26.03.2020 року «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 ; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1822082500:01:000:0751 (т.1, а.с. 23).

01.04.2020 року право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.33-34)

08.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним ногтаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л.; зареєстрований в реєстрі за № 1549 (т. 1, а.с.29-30).

Цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про перехід права власності № 36208698 (т.1, а.с.33-34).

Матеріали справи містять викопіювання з детального плану території с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, а саме: земельної ділянки площею 0,0804 га, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна дідлянка), кадастровий номер: 1822082500:01:000:0751, у АДРЕСА_1 (т.1, а.с.128), таксаційний опис Станишівського лісництва Житомирського Держлісгоспу, 1998 рік, план лісонасаджень Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, таксаційний опис Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, викопіювання (планшет) Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, план лісонасаджень Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2018 рік, проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Житомирське лісове господарство»: Станишівське лісництво: таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, 2019 рік, викопіювання (планшет) Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2018 рік (т.2, а.с.62-94).

Житомирською окружною прокуратурою на адресу РДА направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 16.05.2022 року за №51-84-2556 вих-22, яким повідомлено про встановленні окружною прокуратурою порушення інтересів держави при здійсненні розпорядження Станишівською сільською радою землями лісового фонду, а саме - передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751, що знаходиться в межах 1 та 2 виділів 27 кварталу Станишівського лісництва. Даним повідомленням запропоновано райдержадміністрації самостійно вжити заходів до повернення зазначених земель до державної власності (т.1, а.с.35-38).

Листом Житомирської РДА №360 від 16.05.2022 року у відповідь на дане повідомлення окружну прокуратуру поінформовано про неможливість звернення райдержадміністрацією до суду з відповідним позовом у зв`язку, в тому числі, відсутністю коштів для сплати судового збору (т.1, а.с.39).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів своїх позовних вимог, оскільки всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Частиною другою статті 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України (далі ЗК України) передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

За положеннями статті 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Складовою охорони земель є захист, зокрема лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 30 ЛК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Статтею 56 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною 1 статті 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Згідно наданого ВО «Укрдержліспроект» витягу із Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами 27 кварталу Станишівського лісництва ДП «Житомирький лісгсп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2018 року та межами земельної ділянки із кадастровим номером 1822082500:01:000:0751 вбачається, спірна земельна ділянка знаходиться в кварталі 27 Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», тобто на території земель лісового фонду.

Матеріали справи також містять викопіювання з детального плану території с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, а саме: земельної ділянки площею 0,0804 га, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1822082500:01:000:0751, у АДРЕСА_1 , таксаційний опис Станишівського лісництва Житомирського Держлісгоспу, 1998 рік, план лісонасаджень Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, таксаційний опис Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, викопіювання (планшет) Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2008 рік, план лісонасаджень Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2018 рік, проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Житомирське лісове господарство»: Станишівське лісництво: таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, 2019 рік, викопіювання (планшет) Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп», 2018 рік.

Колегія суддів приходить до висновку, що на момент передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 спірна земельна ділянка згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме викопіювання (планшет) Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп» за 2018 рік, проекта організації та розвитку лісового господарства лісового господарства Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп» (таксаційний опис), плану лісонасаджень Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп» 2018 рік, була розташована у межах 1 та 2 виділів кварталу 27 Станишівського лісництва ДП «Житомирський лісгосп» та відносилася до земель лісового фонду.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина третя статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення передана у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто з порушенням порядку зміни цільового призначення земель та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Окрім того, оскільки спірна земельна ділянка є землями лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства, тому Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області не було наділена повноваженнями щодо розпорядження ними.

З урахуванням вищевикладеного, встановивши, що передана у приватну власність ОСОБА_1 земельна ділянка відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення, у встановленому законом порядку не вилучалася у законного користувача ДП «Коростенське лісомисливське господарство», колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення Станишівської сільської ради Житомирського району № 946 від 26.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0804 га в АДРЕСА_1 , у власність та рішення Станишівської сільської ради №1138 від 26.03.2020 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки кадастровий номер 1822082500:01:000:0751 у власність ОСОБА_1 , оскільки орган місцевого самоврядування прийняв рішення з перевищенням наданих йому законом повноважень.

Однак, заявлені заступником керівникаЖитомирської окружноїпрокуратури вимоги про визнання незаконним та скасування вищевказаних рішень Станишівської сільської ради Житомирського району задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішень сільської про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, слід враховувати, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним.

Фактично оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного повинна бути надана при розгляді відповідного віндикаційного позову, а висновки викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Станишівської сільської ради Житомирського району № 946 від 26.09.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення землевпорядних документацій із землеустрою» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0804 га в АДРЕСА_1 , у власність та рішення Станишівської сільської ради №1138 від 26.03.2020 «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0804 га ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) на території АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки кадастровий номер 1822082500:01:000:0751 у власність ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв`язку із обранням неналежного способу захисту.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (статті 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Таким чином, через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, виявивши розумну обачність, особа, якій виділялась земельна ділянка, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18, а також у постановах Верховного Суду, в аналогічних спорах, від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц, провадження № 61-11159св19, 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц, провадження № 61-18599св18, 15 жовтня 2020 року у справі № 367/3514/15-ц, провадження № 61-17965св19, від 16 лютого 2022 року у справі № 367/3255/15, провадження № 61-12152св20, від 09 вересня 2022 року у справі № 367/3381/15, провадження № 61-20635св21).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутність спрямованого на відчуження земельних ділянок рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник, свою волю на відчуження спірного майна не виявляла, що є правовою підставою для витребування вказаних земельних ділянок у кінцевого набувача ОСОБА_2 .

З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації, реалізації прав громадян на користування землями лісового призначення у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 у збереженні права на земельну ділянку. Витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 не порушує принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Слід також звернути увагу, що права покупця у випадку витребування на користь третьої особи товару на підставах, що виникли до продажу товару, підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого статтею 661 ЦК України.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними рішень сільської ради про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , яка згодом на підставі договору купівлі-продажу відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , а останній зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, відтак і вимоги про скасування державної реєстрації права власності права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082500:01:000:0751, запис про право власності № 36208698 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягають задоволенню.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 4 135,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від10жовтня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Житомирської районної державної адміністрації земельну ділянку, площею 0,0804 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0751, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822082500:01:000:0751 (запис про право власності №36208698 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , Станишівської сільської ради Житомирського району, ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір в розмірі по 4 135,00 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.

Головуючий Судді