Ухвала

від 12.06.2024 по справі 392/973/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/973/24

Провадження № 2/392/493/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Покрова Леоніда Юрійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покрова Леонід Юрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивача ОСОБА_1 , в інтересах якго діє адвокат Покрова Л.Ю., звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики, укладеного 20.01.2022 року (в тексі договору із опискою 18.01.2022 року), в розмірі 31 842 107 (тридцять один мільйон вісімсот сорок дві тисячі сто сім) гривень 95 копійок, з яких 15 551 708 (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сімсот вісім) гривень 62 копійки сума боргу, 16 290 399 (шістнадцять мільйонів двісті дев`яносто тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 33 копійки - штрафні санкції станом на 11.03.2024 року.

Одночасно з поданням позовної заяви, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), у тому числі, але невиключно, на частку у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький» (ІКЮО відповідно до ЄДРЮОФОПГФ 33418263) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим рухомим майном, у тому числі, але невиключно, часткою у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький» (ІКЮО відповідно до ЄДРЮОФОПГФ 33418263);

- накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), у тому числі, але невиключно, на об`єкти нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), а саме земельні ділянки із кадастровими номерами: 3523185200:02:001:0649 (РНОНМ 2595205935060); 3523185200:53:000:0032 (РНОНМ 2545616235060); 3523185200:53:000:0031 (РНОНМ 2545590535060); 3523186800:02:000:5142 (РНОНМ 2329814135231); 3523185200:53:000:0010 (РНОНМ 2261436735231); 3523185200:53:000:0008 (РНОНМ 2261430635231); 3523180600:55:000:0024 (РНОНМ 2210984635231); 3523180600:55:000:0023 (РНОНМ 2210962135231); 3523180600:02:000:0511 (РНОНМ 1854056335231); 3523180600:02:000:0405 (РНОНМ 1697875435231); 3523180600:02:000:0526 (РНОНМ 1530314135231); 3523180600:02:000:0270 (РНОНМ 1516980835231); 3523183200:02:000:1560 (РНОНМ 1514757435231); 3523183200:02:000:1559 (РНОНМ 1514755735231); 3523183200:02:000:1558 (РНОНМ 1514752635231); 3523183200:02:000:1557 (РНОНМ 1514750935231); 3523183200:02:000:1556 (РНОНМ 1514749035231); 3523183200:02:000:1555 (РНОНМ 1514743935231); 3523183200:02:000:1544 (РНОНМ 1514740835231); 3523183200:02:000:1543 (РНОНМ 1514739335231); 3523183200:02:000:1542 (РНОНМ 1514735335231); 3523183200:02:000:1541 (РНОНМ 1514723535231); 3523183200:02:000:1540 (РНОНМ 1514718235231); 3523183200:02:000:1539 (РНОНМ 1514713135231); 3523183200:02:000:1538 (РНОНМ 1514704335231); 3523183200:02:000:1537 (РНОНМ 1514700235231); 3523183200:02:000:1536 (РНОНМ 1514694835231); 3523183200:02:000:1535 (РНОНМ 1514686635231); 3523183200:02:000:1534 (РНОНМ 1514681635231); 3523183200:02:000:1554 (РНОНМ 1514603335231); 3523183200:02:000:1553 (РНОНМ 1514588635231); 3523183200:02:000:1552 (РНОНМ 1514547235231); 3523183200:02:000:1551 (РНОНМ 1514527135231); 3523183200:02:000:1550 (РНОНМ 1514519335231); 3523183200:02:000:1549 (РНОНМ 1514510235231); 3523183200:02:000:1548 (РНОНМ 1514498335231); 3523183200:02:000:1547 (РНОНМ 1514482035231); 3523183200:02:000:1546 (РНОНМ 1514470635231); 3523183200:02:000:1545 (РНОНМ 1514462535231); 3523180600:02:000:2004 (РНОНМ 1495236935231); 3523180600:02:000:2003 (РНОНМ 1495073935231); 3523180600:02:000:0480 (РНОНМ 1450692735231); 3523186800:02:000:5333 (РНОНМ 1274139535231); 3523186800:02:000:5350 (РНОНМ 1273576635231); 3523180600:02:000:0561 (РНОНМ 1106441435231); 3523180600:02:000:0519 (РНОНМ 26893935231) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим рухомим майном;

- накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, шо відкриті на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цими грошовими коштами;

- зупинення видаткових операцій, окрім операцій зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, по банківським рахункам, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

- заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна, як рухомого так і нерухомого, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в частині спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 20.01.2022 року між ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до п. 1 Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 429 400 (чотириста двадцять дев`ять тисяч чотириста) доларів США у національній валюті України, що на день підписання цього договору складало за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.2022 року (1 долар США = 28,122 грн) 12 075 586,80 (дванадцять мільйонів сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість тисяч грн 80 коп.), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму грошових коштів у національній валюті еквівалентному тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом НБУ на день повернення позики (кожної її частини, якщо повернення відбувалось частинами) у строк не пізніше 01 грудня 2023 року. Згідно з розділом 2 Договору даний договір є дійсним з моменту підписання його Сторонами, цільове призначення фінансування господарської діяльності фермерського господарства «Прилуцький». Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має відбутися не пізніше 1 грудня 2023 року.

Виконання зобов`язання забезпечується Договором поруки, який був укладений 20.01.2022 року між Кредитором та Фермерським господарством «Прилуцький» (ЄДРПОУ 33418623) (далі Поручитель, майбутній Співвідповідач), відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником своїх обов`язків за Договором, укладеним між Кредитором та Боржником 20.01.2022 року, далі по тексту вважається основним договором.

У встановлений договорами строк, позичальник свої зобов`язання не виконав, а тому ОСОБА_1 звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області із позовом про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, вважає за необхідне реалізувати своє право, передбачене статтями 149 та 152 ЦПК України, на подачу заяви про забезпечення позову одночасно із пред`явленням позову, оскільки обґрунтовано вважає, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Станом на дату подання цієї заяви із врахування надісланої завчасно Заявником письмової вимоги про повернення суми позики за Договором позики ОСОБА_2 не вжито жодних дій щодо повернення суми позики, що, у свою чергу, небезпідставно може свідчити про небажання боржників повернути суму позики у добровільному порядку. А це очевидно свідчить також про бажання боржників аби спір вирішився у судовому порядку, що, у свою чергу, могло би надати значний час боржникам на відчуження чи іншим способом зменшення активів (об`єктів, що є у їх власності) з метою ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду. Така поведінка боржників, що не повертають позику вчасно та не реагують жодним чином на вимоги, є типовою у подібних ситуаціях.

Виходячи із цього, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення самого позову може в майбутньому призвести до неможливості виконання рішення (відсутності у боржників будь-якого майна у власності, за рахунок стягнення якого могли би бути задоволені майнові вимоги Заявника) або значно ускладнити цей процес (зокрема, шляхом пред`явлення низки позовних вимог до нових власників майна, що було відчужене боржниками у період «після подачі позову», із вимогами про визнання правочинів про відчуження активів недійсними з підстав їх фраудаторності).

ОСОБА_2 є божником за Договором позики, а тому безпосередньо несе відповідальність за порушення Договору позики, зокрема, за неповернення суми позики.

Звертає увагу, що до майна ОСОБА_2 також входить і майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та зареєстроване за ОСОБА_3 ( з врахуванням положень ст. ст. 60-61 СК України, ст. 368 ЦК України), а тому з посиланням на ст.ст. 371, 366ЦК України зазначив, що майно, яке зареєстровано за ОСОБА_3 у період з 2018 по 2023 роки включно, а саме земельні ділянки, право власності на які виникло в ОСОБА_3 у період з 2017 по 2023 роки на підставі договорів купівлі-продажу та міни та набуті нею за час шлюбу із ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, що дозволяє в майбутньому Заявнику задовільнити свої вимоги, у тому числі, шляхом звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у вказаному майні, якщо його майна, чи майна Поручителя виявиться недостаньмо для задоволення майнових вимог Заявника у повному обсязі.

У зв`язку із відсутністю підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позивач не має пропозицій щодо вжиття таких заходів.

Розглядаючи дану заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, суддею враховано висновок ВС у складі ОП КЦС у постанові від 14 червня 2021 року у справі №308/8567/20. У якій зроблено висновок про те, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову, у разі повернення позовної заяви відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 4, 10 роз`яснень пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження в ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позов

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, при цьому забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Судом встановлено, що 20.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до п. 1 Договору Позикодавець ( ОСОБА_1 ) передає у власність Позичальнику ( ОСОБА_2 ) грошові кошти у розмірі 429 400 (чотириста двадцять дев`ять тисяч чотириста) доларів США у національній валюті України, що на день підписання цього договору складало за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.2022 року (1 долар США = 28,122 грн) 12 075 586,80 (дванадцять мільйонів сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість тисяч грн 80 коп.), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму грошових коштів у національній валюті еквівалентному тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом НБУ на день повернення позики (кожної її частини, якщо повернення відбувалось частинами) у строк не пізніше 01 грудня 2023 року. Згідно з розділом 2 Договору даний договір є дійсним з моменту підписання його Сторонами, цільове призначення - фінансування господарської діяльності фермерського господарства «Прилуцький». Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 1 грудня 2023 року. Виконання зобов`язання забезпечується Договором поруки (п. 5.2 договору).

20.01.2022 року між Кредитором та Фермерським господарством «Прилуцький» було укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель (ФГ «Прилуцький») поручається перед Кредитором ( ОСОБА_1 ) за виконання Боржником ( ОСОБА_2 ) своїх обов`язків за Договором, укладеним між Кредитором та Боржником 20.01.2022 року. В разі порушення Боржником основного зобов`язання Кредитор вправі вимагати від Поручителя його виконання в повному обсязі (п. 3 договору).

29.11.2023 року представником Кредитора, адвокатом Гончаровою Г.М., на адресу ОСОБА_2 та ФГ «Прилуцький» було направило письмову вимогу (№ 28.11.2023 №28/11/2023-1) шляхом поштового відправлення. Відповідно до вказаної вимоги Кредитор вимагав у визначені Договором терміни, тобто до 01 грудня 2023 року, повернути отримані за Договором грошові кошти у розмірі еквівалентному 429 400 (чотириста двадцять дев`ять тисяч чотириста) доларів США у національній валюті України.

Аналізуючи заяву про забезпечення позову в справі, що розглядається, суд установив, що предметом спору є право позивача ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в сумі 429400 доларів США за договором позики, що мали цільове призначення для фінансування господарської діяльності ФГ «Прилуцький», які отримав ОСОБА_2 на строк до 1.12.2023 року.

Тому, суд констатує наявність спору про право між сторонами за договором позики, оскільки умови договору ОСОБА_2 не виконані, позику не повернуто.

ФГ «Прилуцький» є поручителем ОСОБА_2 відповідно до укладеного Договору поруки. Оскільки відповідно до умов договору позики фактично на господарську діяльність саме ФГ «Прилуцький» були позичені кошти ОСОБА_2 , що свідчить про те, що позика або ж її частина були витрачені на придбання (поліпшення) активів для здійснення господарської діяльності ФГ «Прилуцький», тобто трансформувалась у матеріальні об`єкти, у тому числі в рухоме та нерухоме майно господарства, а від так, арешт та вжиття інших заходів забезпечення позову стосовно майна ОСОБА_2 та ФГ «Прилуцький» може бути предметом забезпечення позову.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є одним із засновників (учасників) юридичної особи Фермерського господарства "Прилуцький" (ЄДРПОУ: 33418263), розмір частки 10 200 гривень, відсоток частки статутного капіталу, який йому належить 34.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 357089936 від 5.12.2023 року вбачається, що у власності ОСОБА_2 знаходяться земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, заявником доведено, що відповідач за позовом ОСОБА_2 на праві власності має частку в статутному капіталі Фермерського господарства "Прилуцький" (34%), за рахунок якої може бути забезпечено виконання рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , завіреної приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г.Г. 19 січня 2022 року, ОСОБА_3 цією заявою ствердила, що обізнана та немає жодних заперечень щодо укладення договору позики від 20.01.2022 року ОСОБА_2 , визнаючи усі без винятку умови договору та строки повернення грошових коштів на його розсуд.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 357090474 від 5.12.2023 року вбачається, що у власності ОСОБА_3 (у період за 2017-2022 роки, набуті на підставі договорів купівлі-продажу та міни) знаходяться земельні ділянки із кадастровими номерами: 3523185200:02:001:0649; 3523185200:53:000:0032; 3523185200:53:000:0031; 3523186800:02:000:5142; 3523185200:53:000:0010; 3523185200:53:000:0008; 3523180600:55:000:0024; 3523180600:55:000:0023; 3523180600:02:000:0511; 3523180600:02:000:0405; 3523180600:02:000:0526; 3523180600:02:000:0270; 3523183200:02:000:1560; 3523183200:02:000:1559; 3523183200:02:000:1558; 3523183200:02:000:1557; 3523183200:02:000:1556; 3523183200:02:000:1555; 3523183200:02:000:1544; 3523183200:02:000:1543; 3523183200:02:000:1542; 3523183200:02:000:1541; 3523183200:02:000:1540; 3523183200:02:000:1539; 3523183200:02:000:1538; 3523183200:02:000:1537; 3523183200:02:000:1536; 3523183200:02:000:1535; 3523183200:02:000:1534; 3523183200:02:000:1554; 3523183200:02:000:1553; 3523183200:02:000:1552; 3523183200:02:000:1551; 3523183200:02:000:1550; 3523183200:02:000:1549; 3523183200:02:000:1548; 3523183200:02:000:1547; 3523183200:02:000:1546; 3523183200:02:000:1545; 3523180600:02:000:2004; 3523180600:02:000:2003; 3523180600:02:000:0480; 3523186800:02:000:5333; 3523186800:02:000:5350; 3523180600:02:000:0561; 3523180600:02:000:0519, призначення : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, присадибні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України - вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Однак, матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів, які підтверджують, що ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 ( в розумінні статті 21 СК України), та що набуті ОСОБА_3 земельні ділянки є спільною сумісною власністю, оскільки додана до цивільної справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 19 січня 2022 року лише підтверджує відсутність її заперечень, щодо укладення ОСОБА_2 договору позики, а відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 357090474 від 5.12.2023 року підтверджують факт, підстави та час реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в переліку засновників (учасників) ФГ «Прилуцький» відсутня ОСОБА_3 .

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення до неї позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися належним їй майном з метою ухилення від виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах доводів, викладених в заяві про забезпечення позову, приймаючи також до уваги, що між сторонами існує спір майнового характеру про повернення позики, на підставі чого, є достатніми підставами вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, так як заявнику доведеться докласти значних зусиль та витрат, щоб відновити свої права та повернути кошти, на які може бути звернуто стягнення, на підставі чого та з урахуванням вимог розумності та справедливості, забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви про забезпечення позову, та вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову, застосувавши передбачені ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову у вигляді: - накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), у тому числі, але невиключно, на частку у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький» із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим рухомим майном, у тому числі, але невиключно, часткою у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький»; - накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , із забороною вчинення дій щодо його відчуження; - накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_2 , із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цими грошовими коштами; - зупинення видаткових операцій, окрім операцій зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, по банківським рахункам, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 ;- заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна, як рухомого так і нерухомого, що належить на праві власності ОСОБА_2 , які (види забезпечення позову) є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що накладення арешту на частку в статутному капіталі фермерського господарства не перешкоджає його господарській та внутрішній діяльності, оскільки не стосується індивідуально визначеного рухомого чи нерухомого майна, що перебуває на балансі господарства.

Проте, забезпечення позову гарантуватиме позивачеві ефективний захист порушеного права, що є одним із завдань цивільного судочинства.

При цьому, обставин, передбачених ч.ч. 4-11 ст. 150 ЦПК України, які б перешкоджали застосуванню такого виду забезпечення позову, - судом не встановлено.

Оскільки в розпорядження суду не надано доказів перебування ОСОБА_3 в шлюбі з ОСОБА_2 , а також набуття майна ОСОБА_3 саме в період перебування в шлюбі з ним, з метою недопущення порушення її прав, заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 , зокрема земельні ділянки, та заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно майна ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, що буде достатньо ефективним запобіжником від негативних дій по ускладненню виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову.

При цьому, частково відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд роз`яснює заявнику, що з врахуванням вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема ст. 149 ЦПК України, заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились обставини, внаслідок яких було відмоволено в задоволені забезпечення позову. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено повністю або ж частково, не поширюється заборона повторного звернення до суду.

За змістом частин першої - другої, п. 1 ч. 4 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не передбачає збитків відповідачів, а спрямований виключно на збереження існуючого правового становища, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Покрови Леоніда Юрійовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), у тому числі, але невиключно, на частку у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький» (ІКЮО відповідно до ЄДРЮОФОПГФ 33418263) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим майном, у тому числі, але невиключно, часткою у розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «Прилуцький» (ІКЮО відповідно до ЄДРЮОФОПГФ 33418263) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим рухомим майном.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), (крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту, або звернення стягнення на які заборонено законом) із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цими грошовими коштами.

Зупинити видаткові операції, окрім операцій зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, по банківським рахункам, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна, як рухомого так і нерухомого, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова