Ухвала

від 18.09.2024 по справі 392/973/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/973/24

Провадження № 2/392/493/24

УХВАЛА

18 вересня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Покуц І.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Мала Виска в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покрова Леонід Юрійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики ,-

за участю учасників справи:

представника позивача адвоката Покрови Л.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Гапонець А.А.,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покрова Л.Ю., звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики, укладеного 20.01.2022 року (в тексі договору із опискою 18.01.2022 року), в розмірі 31 842 107 (тридцять один мільйон вісімсот сорок дві тисячі сто сім) гривень 95 копійок, з яких 15 551 708 (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сімсот вісім) гривень 62 копійки сума боргу, 16 290 399 (шістнадцять мільйонів двісті дев`яносто тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 33 копійки - штрафні санкції станом на 11.03.2024 року.

До суду 18.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гапонець А.А. надійшла заява про залишення позову без розгляду, на обґрунтування якої зазначено, що в провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області знаходиться позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Підставою даного позову є порушення ОСОБА_2 зобов`язання за Договором позики від 18.01.2022 року укладеним з ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів в розмірі 429 400 доларів США, а предметом виступає вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 429 400 доларів США та штрафних санкцій.

13.02.2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Покрови Л.Ю. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Прилуцький» про стягнення заборгованості за Договором позики від 18.01.2022 року (справа № 757/7078/24-ц). Відповідно до змісту позовної заяви підставою позову є порушення ОСОБА_2 зобов`язання за Договором позики від 18.01.2022 року, а саме повернення грошових коштів в розмірі 429 400 доларів США, а предметом є відповідно вимога про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 18.01.2022 року, а також штрафних санкцій. Проте, з огляду на те, що позивач подаючи до Печерського районного суду м. Києва невірно обрав територіальну підсудність, ухвалою суду від 15.02.2024 року дану позовну заяву було направлено до розгляду за підсудністю до Маловисківського районного суду Кіровоградської області. 28.06.2024 року до Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшла зазначена справа (ЄУН № 757/7078/24) та ухвалою суду від 02.07.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

На думку представника відповідача в даному випадку в позовах (справи № 392/973/24 та № 757/7078/24) збігаються усі три елемента, а саме:

- сторони: позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- предмет позову: вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 18.01.2022 року та штрафних санкцій;

- підстава позову: порушення ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики від 18.01.2022 року, а саме щодо строку повернення грошових коштів в розмірі 429 400 доларів США.

Таким чином після відкриття провадження ухвалою суду від 18.06.2024 року по справі № 392/973/24 року в провадження Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшов аналогічний позов (справа № 757/7078/24-ц) між тими самими учасниками, з тих саме підстав та з тим самим предметом позову.

З посиланням на п. 11 ч. 1 т. 257 ЦПК України, зазначила, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає залишенню без розгляду.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача просив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки справи не є тотожним. Підстава звернення до суду з позовом по справах № 392/973/24 та № 757/7078/24 підтверджуються різними фактами, під час звернення до Печерського районного суду м. Київ з позовом, не існували факти, які є підставою для звернення до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з відповідною позовною заявою. Справи мають різне коло учасників справи. Крім того, позовні заяви мають різну ціну позову, яка складається не лише із заборгованості, а й з інших санкції. Зазначив, що провадження по справі № 392/973/24 відкрито раніше, тобто її розгляд проводився раніше.

Представник відповідача, в підготовчому судовому засіданні, підтримав заяву про залишення позову без розгляду з обставин викладеній в ній, при цьому зазначила, що позивач зловживає своїми процесуальними правами звернувшись до суду з тотожними позовами, та не зазначає у позовній заяві на виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, що до Печерського районного суду м. Києва подано такий самий позов до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши заяву про залишення без розгляду з додатками, дослідивши матеріали справи в межах розгляду даної заяви, оцінивши доводи сторін, проаналізувавши склад сторін, предмет і підстави позовів, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18.06.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі № 392/973/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

15.02.2024 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Прилуцький» про стягнення заборгованості за договором позики направлено для розгляду за підсудністю до Маловисківського районного суду Кіровоградської області (справа № 757/7078/24). Постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2024 року залишено без змін.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.07.2024 року позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ "ПРИЛУЦЬКИЙ" про стягнення заборгованості за договором позики прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Предметом позову у справі № 757/7078/24 є вимога позивача ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ "ПРИЛУЦЬКИЙ" солідарного стягнення заборгованості за Договором позики, укладеного 20.01.2022 року (в тексті договору із опискою 18.01.2022 року) в розмірі 15551708,62 грн.

У справі № 392/973/24 предметом позову є вимога позивача ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарного стягнення заборгованості за Договором позики, укладеного 20.01.2022 року (в тексті договору із опискою 18.01.2022 року) в розмірі 31842107,95 грн, з яких 15551708,62 грн сума боргу, 16290399,33 грн штрафні санкції станом на 11.03.2024 року.

В обох наведених справах позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості відповідно до умов договору. Зазначені позовні вимоги також не є тотожними, оскільки розмір заборгованості та її складові відрізняються.

В той же час, підставою позову в справах № 757/7078/24 та № 392/973/24 є порушення ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики від 18.01.2022 року, а саме щодо строку повернення грошових коштів в розмірі 429400 доларів США.

Крім того, сторонами по справі № 757/7078/24 є: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ "ПРИЛУЦЬКИЙ", а по справі № 392/973/24 - позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Отже, незважаючи на те, що в обох справах підстави позову є тими самими, проте предмет і склад учасників справи лише частково співпадають, що виключає висновок про тотожність позовних вимог.

Зазначене повністю узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року в справі № 170/499/23 (провадження № 61-697 св 24).

Щодо зловживання позивачем процесуальними правами суд зазначає наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, згідно ч.1 ст.12 ЦПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач, діючи самостійно, відповідно до вимог ст.ст. 13,49 ЦПК України, розпоряджається своїми правами.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 06.09.2018 року, справа №552/2378/17).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципипів) цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки позови по справі № 757/7078/24 та № 392/973/24 не є тотожними та не встановлено наявності зловживання позивачем процесуальними правами, у зв`язку з відсутністю порушення позивачем умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, тобто наявності зі сторони позивача поведінки, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Керуючись ст.ст. 13, 49, ст.257, 260-261, 353 ЦПК України,-

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гапонець Анни Антонівни про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова