Рішення

від 22.05.2024 по справі 127/40245/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/40245/23

Провадження № 2/127/5390/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Мельник А.С.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) про припинення трудових відносин, стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійноїорганізації «Релігійнагромада Свято-Дмитрівськоїпарафії с.Селище Вінницько-Тульчинськоїєпархії Українськоїправославної церкви (Православної Церкви України), мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду священника в Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української Православної Церкви» на підставі Наказу №02 від 04.03.2016 року, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 04.03.2016 року.

Наказом №2 від 31.05.2022 року позивачеві встановлено мінімальну зарплату 6500,00 грн. з 01.06.2022 року згідно з штатним розкладом. Як вбачається з виписки №5509/0200-0205-15 від 11.10.2022 року (форма ОК-5), виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивачу нараховувалась заробітна плата з 04.03.2016 року по березень 2022 року включно.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (дані про трудовий та страховий стаж) №5510/0200-0205-15 від 11.10.2022 року, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у позивача наявні відомості про трудовий та страховий стаж при працевлаштуванні в Релігійну організацію з березня 2016 року по березень 2022 року.

Позивач зазначив, що з квітня 2022 року в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Дмитрієвської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церви (Православної Церкви України) змінився керівник та з цього часу позивачу перестала нараховуватись заробітна плата та трудовий/страховий стаж, також органіція перестала подавати податкову звітність щодо найманих осіб (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

21.09.2023 року приватним нотаріусом ВМНО Загороднюк О.С. позивачу видано свідоцтво про те, що на підставі ст.84 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус посвідчує, що 23 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 передано керівнику Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Дмитрієвської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України), ідентифікаційний код 35782053, Україна, 23316, Вінницька область, Вінницький район, село Селище, Гніванська ТГ, вулиця Замкова, будинок 57, яка містила прохання ОСОБА_1 про звільнення з посади священника за власним бажанням. Заяву передано засобами поштового зв`язку з описом вкладення та зворотним повідомленням про вручення та отримано 01 вересня 2023 року.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.10.2022 року, відповідачем нараховано та виплачено позивачу за січень 2022 року 6500,00 грн., за лютий 2022 року 6500,00 грн., за березень 2022 року 6500,00 грн., відомості про нарахування зарплати з квітня 2022 року по грудень 2022 року відсутні.

В подальшому Наказом №2 від 31.05.2022 року, позивачу встановлено з 01.06.2022 року мінімальну зарплату 6500,00 грн.

Позивач стверджує, що трудові відносини позивача та відповідача не припинені, а тому підстави не виплачувати позивачу заробітну плату відсутні. За таких умов, розмір заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року складає 58500 грн. (квітень 6500,00 грн. + травень 6500,00 грн. + червень 6500,00 грн. + липень 6500,00 грн.+ серпень 6500,00 грн. + вересень 6500,00 грн. + жовтень 6500,00 грн.+ листопад 6500,00 грн. + грудень 6500,00 грн.).

Розмір заборгованості заборгованості по заробітній платі за період з січня 2023 року по листопад 2023 року складає 73700 грн. 00 копійок (січень 6700,00 грн. + лютий 6700,00 грн. + березень 6700,00 грн. + квітень 6700,00 грн. + травень 6700,00 грн. + червень 6700,00 грн. + липень 6700,00 грн. + серпень 6700,00 грн. + вересень 6700,00 грн.+ жовтень 6700,00 грн. + листопад 6700,00 грн.).

Відтак, на думку позивача, загальна сума невиплаченої заробітної плати складає 132200 грн.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду з позовомпро припинення трудових відносин та стягнення невиплаченої заробітної плати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) про припинення трудових відносин стягнення невиплаченої заробітної платизалишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2024 року відкрите спрощене позовне провадження.

18.01.2024 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 01.02.2024року клопотання представника позивача задоволено, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.02.2024 року представником відповідача подано клопотання про поновлення строку для надання відзиву та додаткових доказів у справі.

11.04.2024 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по суті справи.

11.04.2024 року через канцелярію суду надійшла заява керівника Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) А.Мацери про визнання листа від 26.09.2022 року №01, поданого стороною позивача, недопустимим доказом, виключивши його з числа доказів та розглянути справу на підставі інших доказів.

В судовому засіданні, суд, заслухавши клопотання представника відповідача та думку представника позивача, ухвалив без видалення до нарадчої кімнати, продовжити строк для надання відзиву на позов, оскільки вважає, що цей строк з урахуванням доведеності причин пропуску, передбачених статтею 127 ЦПК України, підлягає продовженню.

Також, суд ухвалив задовольнити усне клопотання представника відповідача щодо визнання поданих письмових пояснень відповідача відзивом на позовну заяву.

В задоволенні заяви керівника Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) А.Мацери про визнання листа від 26.09.2022 року №01, недопустимим доказом, виключивши його з числа доказів, судом відмовлено, і роз`яснено представникам сторін про те, що оцінку такому доказу суд надасть у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення.

В судовому засіданні представник позивача уточнив про те, що з квітня 2022 р. по червень 2022 р. включно позивач одержав заробітну плату, в цій частині позову не наполягав, в решті позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі, оскільки вважає їх надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають нормам трудового законодавства України, в задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду священника в Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української православної церкви», на підставі Наказу №02 від 04.03.2016 року, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 04.03.2016 року.

Наказом №2 від 31.05.2022 року позивачеві встановлено мінімальну зарплату 6500,00 грн. з 01.06.2022 року згідно з штатним розкладом.

Згідно з випискою №5509/0200-0205-15 від 11.10.2022 року (форма ОК-5), виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивачу нараховувалась заробітна плата з 04.03.2016 року по березень 2022 року включно.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (дані про трудовий та страховий стаж) №5510/0200-0205-15 від 11.10.2022 року, виданими Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у позивача наявні відомості про трудовий та страховий стаж при працевлаштуванні в Релігійну організацію з березня 2016 року по березень 2022 року.

З квітня 2022 року в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Дмитрієвської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церви (Православної Церкви України) змінився керівник та з цього часу позивачу перестала нараховуватись заробітна плата.

21.09.2023 року приватним нотаріусом ВМНО Загороднюк О.С. позивачу видано свідоцтво про те, що на підставі ст.84 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус посвідчує, що 23 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 передано керівнику Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрієвської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церви (Православної Церкви України), ідентифікаційний код 35782053, Україна, 23316, Вінницька область, Вінницький район, село Селище, Гніванська ТГ, вулиця Замкова, будинок 57, яка містила прохання ОСОБА_1 про звільнення з посади священника за власним баженням. Заяву передано засобами поштового зв`язку з описом вкладення та зворотнім повідомленням про вручення та отримано 01 вересня 2023 року.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.10.2022 року, відповідачем нараховано та виплачено позивачу за січень 2022 року 6500,00 грн., за лютий 2022 року 6500,00 грн., за березень 2022 року 6500,00 грн., відомості про нарахування зарплати з квітня 2022 року по грудень 2022 року відсутні.

В подальшому Наказом №2 від 31.05.2022 року позивачу встановлено з 01.06.2022 року мінімальну зарплату 6500,00 грн.

Так як, на думку позивача, його трудові відносини з відповідачем не припинені, розмір заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року складає 58500 грн. 00 копійок (квітень 6500,00 грн. + травень 6500,00 грн. + червень 6500,00 грн. + липень 6500,00 грн.+ серпень 6500,00 грн. + вересень 6500,00 грн. + жовтень 6500,00 грн.+ листопад 6500,00 грн. + грудень 6500,00 грн.).

Розмір заборгованості по заробітній платі за період з січня 2023 року по листопад 2023 року складає 73700 грн. 00 копійок (січень 6700,00 грн. + лютий 6700,00 грн. + березень 6700,00 грн. + квітень 6700,00 грн. + травень 6700,00 грн. + червень 6700,00 грн. + липень 6700,00 грн. + серпень 6700,00 грн. + вересень 6700,00 грн.+ жовтень 6700,00 грн. + листопад 6700,00 грн.).

Відтак, загальна сума невиплаченої заробітної плати складає 132200 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі Закону) релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Відповідно до ст. 13 Закону релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Правоздатність релігійної організації відповідно до цивільного законодавства визначає її статут, який приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях та містить відомості про:

- вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

- місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання;

- майновий стан релігійної організації;

- права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

- порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

- порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та інше.

Статут релігійної організації підлягає реєстрації у порядку, що визначений статтею 14Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

В судовому засіданні встановлено з пояснень представників сторін та не заперечувалось ними, що 07.05.2022 року проведено загальні збори Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви, що знаходиться в с.Селище, Гніванської МТГ, Вінницького району, Вінницької області.

Згідно з Протоколом №1 загальних зборів Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви, та згідно з порядком денним зазначених зборів, в зв`язку зі створенням 15.12.2018 року Помісної (автокефальної) Православної церкви України, яка підпорядковується релігійному Центру в м.Києві, та отримання 06.01.2019 року Томосу про автокефалію Православної Церкви України, враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування, серед інших питань розглянуто питання та ухвалено рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православній Церкві України, змінивши при цьому назву на «Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)».

Зборами переобрано керівний орган та ревізійну комісію Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви. Головою Парафіяльної ради обрано ОСОБА_2 .

Також ухвалено рішення про необхідність інформування Управління у справах релігій і національностей Вінницької облдержадміністрації про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви та її перехід під канонічне підпорядкування Православній Церкві України і у зв`язку із зміною назви на «Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)»».

З поміж іншого Зборами ухвалено прийняти Статут Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української Православної Церкви у новій редакції та змінити назву на «Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».

Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» (нова редакція) (далі - Статут) прийнято Загальними зборами Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви (протокол №1 від 07.05.2022 року), затверджено керуючим Вінницько-Тульчинською єпархією Української православної церкви (Православної Церкви України), та зареєстровано наказом начальника управління у справах релігій і національностей Вінницької облдержадміністрації №25 від 01.07.2022 року.

Як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державна реєстрація зазначених змін до відомостей про юридичну особу відбулась 05.07.2022 року.

В графі керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо, керівником зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до п.1.1 Статуту реорганізованої Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» (далі - Парафія), згідно з рішенням Загальних зборів (Протокол №1 від 07.05.2022 року) є неприбутковою релігійною організацією, первинним канонічним (структурним) підрозділом Української православної церкви (Православної Церкви України) (далі УПЦ (ПЦУ)), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України).

Парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб (громадян) православного віросповідання, які досягли повноліття, та з благословення єпархіального архієрея, керуючого Вінницько-Тульчинською єпархією УПЦ (ПЦУ). Керуючий Вінницько-Тульчинською єпархією УПЦ (ПЦУ) є єпархіальний архієрей (єпископ, архієпископ, митрополит) (п.1.2 Статуту).

Структура та управління Парафією визначена розділом 3 Статуту.

Пуктом 3.1. Статуту встановлено, що Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє Єпархіальний Архієрей. У своїй діяльності настоятель підзвітний Єпархіальному Архієрею. Із моменту призначення настоятелем він є членом Парафіяльних зборів.

Указом Архієпископа Вінницького і Тульчинського Михаїла Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) №90 від 22.07.2022 року настоятелем Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» призначено протоієрея Миколу Івановича Погреду.

Повноваження настоятеля визначені у п.3.3 Статуту.

Згідно з п.п.3.3.3 Статуту настоятель повноважний видавати довіреності (доручення), відкривати в банках поточні та інші рахунки, видавати накази, обов`язкові для всіх робітників та членів Парафії, укладати трудові угоди та договори, здійснювати прийняття та звільнення працівників, застосовувати до них стягнення та заохочення, розробляти плани, положення, інструкції та інші акти внутрішнього регулювання діяльності Парафії.

Регулювання трудових відносин Парафії та на її підприємствах визначені розділом 5 Статуту. Так, умови, оплата праці встановлюються за угодою між Парафією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається в письмовій формі згідно з чинним законодавством України. Для виконання окремих або разових робіт можуть залучатись нештатні працівники з оплатою згідно з договорами на виконання робіт (послуг) або договорами підряду та інших цивільно-правових угод (п.5.2 Статуту).

Парафія має право приймати на тимчасову роботу волонтерів за контрактом або договором без оплати праці (п.5.4 Статуту).

Парафія має право залучати на добровільних засадах, без оплати праці, осіб, які бажають своєю працею та зусиллями сприяти діяльності та розвитку Парафії, в тому числі виконувати церковний послух(п.5.5 Статуту).

Як зазначено вище, Позивач прийнятий на роботу на посаду священика в Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви» на підставі наказу №02 від 04.03.2016 року.

Установчими зборами релігійної громади Свято-Димитрієвської парафії УПЦ (протокол загальних зборів №3 від 06.04.2008 року) прийнято рішення про затвердження Статуту релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви. Статут затверджено керуючим Тульчинською єпархією Української православної церкви Архієпископом Тульчинським і Брацлавським, а також зареєстровано на підставі розпорядження голови ОДА від 18.03.2002 року №83 та наказу начальника відділу у справах релігій облдержадміністрації від 22.04.2008 року №73, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 22.04.2008 року №862/1917.

Протоколом №2 загальних зборів релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Тульчинської єпархії Української православної церкви с.Селище, Тиврівського району Вінницької області від 04.06.2008 року ухвалено рішення про призначення ОСОБА_1 головою Парафіяльної ради.

Згідно з довідкою АБ №063066 з ЄДРПОУ від 19.05.2008 року керівником релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви зареєстровано ОСОБА_1 .

В подальшому Статут релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви (у новій редакції) реєструвався 05.01.2018 року за результатами парафіяльних зборів віруючих релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви, проведених 26.11.2017 року, про що складено протокол №1.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що на дату прийняття на роботу позивача діяв Статут релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви в редакції від 22.04.2008 року (далі Статут 2008).

Згідно з положеннями, визначеними Статутом, органами парафіяльного управління парафією є Парафіяльні збори (тобто колективний орган), очолювані головою Парафіяльної ради (п.2.1 Статуту 2008).

Саме Парафіяльні збори (серед іншого) у згоді зі статутом УПЦ затверджують штатний розклад, а також утворюють Парафіяльну раду та ревізійну комісію (п.2.3 Статуту 2008).

Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом парафії і підзвітна Парафіяльним зборам (п.2.4 Статуту 2008).

Відповідно до п.2.6 Статуту 2008 Парафіяльна рада за згодою настоятеля та відповідно зі штатним розписом приймає на роботу робітників і службовців.

Парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель у рамках штатного розкладу призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів притчу) та в іншій релігійній діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії щодо проведення релігійних заходів (п.2.8 Статуту 2008).

Згідно з листом Мінпраці України №162/06/187-07 вiд 27.06.2007, штатний розпис це дoкумент, що встановлює для дaного підприємства, установи, організації стpуктуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розписі містяться назви посад, чисельність пeрсоналу і оклади пo кожній посаді. А затвердження керівником підприємства штатного розпису здійснюється шляхом видання спеціального лoкального нормативного акту (наказу), який визнaчатиме кількість працівників кожної професії з рoзподілом штатних одиниць пo структурних підрозділах підприємства.

Штатний розклад одинз обов`язковихдокументів,який неодмінноповинен бутина підприємстві,установі,організації.Відповідно доКЗпП правона працюгромадянин реалізуєшляхом укладаннятрудового договоруз підприємством. Трудовий договірвизначає,яку роботуі заяку винагородупрацівник виконуєдля підприємства-роботодавця.Вид робіт цепосада,а винагорода посадовийоклад,які зафіксованів штатномурозкладі підприємства.Таким чином,документальне оформлення трудових взаємовідносинміж підприємствомі працівникомвідбувається напідставі чинного штатного розкладу.

Користувачами штатного розкладу на підприємстві як правило виступають кілька підрозділів, серед них бухгалтерія та відділ по роботі з персоналом.

Штатний розклад це документ організаційно-розпорядчого характеру, в якому підприємство фіксує про себе наступну інформацію:

- структура підприємства: перелік структурних одиниць;

- штат підприємства: перелік посад, які формують підрозділи юридичної особи і кількість штатних одиниць, передбачених для кожної посади;

- посадові оклади: для кожної посади встановлено посадовий оклад, який зафіксований у штатному розкладі;

- загальну чисельність персоналу на підприємстві та загальний місячний фонд оплати праці.

Питaння, пов`язані з oбліком штатних працівників, врегульовані Інструкцією статистики кількості працівників, затвeрдженої наказом Держкомстату України №286 вiд 28.09.2005 р. Її дія поширюється нa всіх юридичних осіб, філії, представництва та інші підрозділи, а тaкож нa фізичних осіб-підприємців, щo використовують найману працю.

Відсутність штатного розпису з точки зору накладання фінансових санкцій можна кваліфікувати як порушення iнших вимог трудового законодавства, за які працедавцеві загрожує штраф у розмірі мінімальної зарплати. Така відповідальність передбачена останнім абзацем ч.2 cт.265 К3пП.

Адміністративна відповідальність зa інші порушення вимог зaконодавства пpо працю штраф від 30 дo 100 НМДГ (від 510 до 1700 гpн.) згідно з ч.1 cт.41 К3пП.

Оглядаючи надані до позову первинні документи, які позивач вважає підставою для виплати заробітної плати, належить зауважити наступне:

1. Заява про прийняття на роботу священником спрямована позивачем «Голові громади Свято-Димитрівської парафії УПЦ», тоді як згідно із Статутом Парафіяльна рада (колективний орган) за згодою настоятеля та у відповідності зі штатним розписом приймає на роботу працівників.

Не зважаючи на повноваження органів управління релігійної громади, позивач одноосібно сам на себе підписав заяву щодо прийняття його «на роботу священником».

2. Наказ №02 від 04.03.2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду священника підписаний головою громади, однак голова громади не наділений повноваженнями щодо прийняття (звільнення) на посаду згідно із Статутом. Наказ не містить вказівок щодо оплати праці працівнику, який приймається на роботу, штатний розпис не згадується.

3. Наказ №2 від 31.05.2022 року названо «штатний розклад», тоді коли суть наказу зведено до встановлення розміру заробітної плати з 01.06.2022 року. Наказ підписаний головою громади і за відсутності штатного розпису, на який зроблено посилання в наказі. Дата наказу 31.05.2022 року та дата з якої встановлено розмір заробітної плати 01.06.2022 року також свідчать про відсутність штатного розпису релігійної організації.

Бланк, на якому роздруковано наказ, «Релігійна громада Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви», в той час, коли ще у січні 2018 року зареєстровано Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української православної церкви».

На загальних зборах Релігійної громади Свято-Димитрівської парафії Української православної церкви, проведених 07.05.2022 року, порядок денний та рішення яких відображені в протоколі №1, питань щодо штатного розпису та оплати праці не виносилось та не розглядалось, право прийняттяна роботу(вінший спосіб,встановлений Статутом),нікому неделегувалося. Однак, Наказ №2 від 31.05.2022 року підписано позивачем з власної волі. При цьому, як стверджує відповідач та не заперечує сам позивач згідно з поясненнями, що підтверджено у листі відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області від 29.03.2024 року №2454/215/а-2024, з квітня 2022 року позивач до Храму не з`являвся, церковної служби не здійснював, будь-якої іншої роботи не виконував.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо належного оформлення своїх трудових відносин і відповідно нарахування та виплату заробітної плати з Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української православної церкви», адже не зрозумілим залишається факт її невиплати самому собі у період з квітня 2022 року по дату реєстрації Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)».

При цьому суд зауважує, що в судовому засіданні представником позивача повідомлено суд про отримання заробітної плати за з квітня по червень 2022 року включно, однак жодних доказів щодо нарахування та виплати заробітної плати (відомостей, розрахунків, платіжних доручень тощо) суду не надав.

Однак, як стверджує позивач у позові з посиланням на індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), позивач отримував заробітну плату з березня 2016 року по березень 2022 року включно.

Крім того,як буловстановлено судомв ходірозгляду справи, після державної реєстраціїзмін довідомостей проюридичну особу Релігійної організації бувший керівник ОСОБА_1 не передав жодних документів новопризначеному керівнику ОСОБА_2 , ні установчих, ні кадрових (в тому числі трудових книжок), ні фінансово-бухгалтерських чи будь-яких інших, також не передано печатку організації, про що повідомлено правоохоронні органи.

Згідно з листом відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 29.03.2024 року №2454/215/а-2024, 21.03.2024 року ОСОБА_1 в ході розгляду перевірки заяви, зареєстрованої в Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» ВП №2 ВРУП від 12.03.2024 року №875, за фактом конфліктної ситуації між колишнім та діючим керівником Релігійної організації, надав письмове пояснення, де вказав, що дійсно не передавав жодних документів та печатки у зв`язку з тим, що на його думку, новостворена релігійна організація ПЦУ, керівником якої ОСОБА_2 , має мати оновлені документи та печатку. Також пояснив, що йому відома кримінальна відповідальність за використання та підробку документів, тому ніякими документами, печаткою, не користувався та не користується.

Аналізуючи Статут Релігійної організації, суд дійшов висновку, що позивач як голова релігійної громади згідно не мав повноважень одноосібно видавати будь-які накази щодо прийняття на роботу, тим більше за відсутності штатного розпису Релігійної організації.

За таких обставин є підстави вважати, що Наказ №02 від 04.03.2016 року про прийняття на роботу на посаду священника в Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української православної церкви» ОСОБА_1 протиправний, і не належить до його повноважень.

Отже, на переконання суду, позивачем були здійснені протиправні дії щодо винесення Наказу №02 від 04.03.2016 року про прийняття на роботу на посаду священника в Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Димитрієвської парафії Української Православної Церкви» Паршенка Миколи Петровича.

Щодо заборгованості по заробітній платі, яку зважаючи на зазначене вище позивач штучно створив у власних інтересах, то виходячи із наданих суду доказів, суд зауважує, що така ситуація склалась в Релігійній організації внаслідок надуманих позивачем підстав, незалежних від відповідача умов та причин.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Суд зауважує, що позивачем не спростовано відсутності штатного розпису, а відповідно відсутня законна фіксація розміру заробітної плати, відсутня, належним чином оформлена заява про прийняття на роботу, відсутній належним чином оформлений наказ про прийняття на роботу уповноваженої особи (за погодженням уповноваженого органу), відсутні первинні документи бухгалтерського обліку щодо нарахування та виплати заробітної плати (відомості, розрахунки тощо), трудова книжка позивача також відсутня у відповідача, а з пояснень представника позивача знаходиться у позивача. Зважаючи на статус Релігійної організації (безприбуткова організація) не доведено походження коштів, які позивач видає за заробітну плату, не відомо, яким способом позивач отримував заробітну плату (готівковий (готівковий з виручки, готівковий з каси) чи безготівковий).

При розгляді справи представником позивача не спростовано твердження відповідача, що позивач не з`являвся в Храмі з березня 2023 року, після того як передав ключі від церкви, яка знаходиться в АДРЕСА_1 новому керівнику Релігійної громади ОСОБА_2 , у зв`язку з реорганізацією. Зазначена обставина підтверджує факт не виконання відповідної роботи позивачем, за виконання якої позивач має намір стягнути заробітну плату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оформлення трудових відносин позивача з відповідачем не відповідає Статуту Релігійної організації, і як наслідок, позивач безпідставно претендує на стягнення заробітної плати, підстави для виплати якої також не були належним чином оформлені.

Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів суб`єктами права.

Діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних робіт.

Положення статті 9 Конвенції №158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Оцінивши матеріали справи та надані відповідачем пояснення і докази суд не вбачає протиправних дій відповідача відносно позивача.

З тексту позовної заяви слідує, що право звернення до суду передбачене ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі-Закон), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, важливих змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Положення частин 1 та 2 ст.233 КЗпП України (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) викладені у наступній редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Після набуття чинності Закону, звернутися із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові в разі звільнення він може у 3-місячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Про ніби-то «порушення» свого права на заробітну плату позивач знав ще у квітні 2022 року, тому що сам не забезпечив її виплату, а 31.05.2022 року підписав Наказ №2, яким призначив собі «мінімальну заробітну плату». До суду з позовом через відділення поштового зв`язку позивач звернувся 24.11.2023 р.

Як зазначалось вище 05.07.2022 року проведено реєстраційні дії в ЄДР щодо Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)».

Станом на дату реєстрації Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» 05.07.2022 року (і по сьогоднішній день), позивачем не передано новопризначеному керівництву жодних документів, в тому числі фінансових, бухгалтерських щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних них робіт, і про прийняття на роботу позивача відповідачу не було відомо. Адже згідно з Статутом Парафія має право залучати на добровільних засадах, без оплати праці, осіб, які бажають своєю працею та зусиллями сприяти діяльності та розвитку Парафії, в тому числі виконувати церковний послух (п.5.5 Статуту).

Як зазначалось вище, судом встановлено невідповідність оформлення трудових відносин між сторонами чинному трудовому законодавству та Статуту Релігійної організації. За таких обставин належить дійти висновку про неможливість припинення будь-яких неіснуючих трудових відносин.

За таких умов відсутні підстави для зобов`язання Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» оформити належним чином трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 про звільнення його з посади священника з дня набрання рішенням суду законної сили за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Крім того, 09.11.2022 року за №СК-3144-22 в Міністерстві юстиції України зареєстровано скаргу ОСОБА_1 від 02.09.2022 року на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) від 05.07.2022 року №1001651070003000416 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)».

Наказом Міністра юстиції України Д.Малюська №251/7 від 17.01.2023 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 02.09.2022 року у зв`язку з тим, що реєстраційна дія проведена державним реєстратором Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Мандрик Юлією Володимирівною щодо Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с.Селище ВінницькоТульчинської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України)» (ідентифікаційний код юридичної особи 35782053), відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

Підставою наказу №251/7 від 17.01.2023 року послужив Висновок центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.01.2023 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.09.2022 року за №СК-3144-22.

У тексті зазначеного Висновку вказано, що скаржник зазначає, що дізнався про вчинену оскаржувану реєстраційну дію 15.07.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Лавренчуком А.С. укладено договір про надання правової допомоги №124 від 15.07.2022 року, ордер виписано 03.02.2023 року.

До суду з цим позовом позивач звернувся 24.11.2023 року.

Тобто позивач мав знати про нібито порушення своїх трудових прав з 15.07.2022 року, тому що одержував професійну правову допомогу.

Зважаючи на зазначене, враховуючи відсутність належного оформлення трудових відносин між сторонами, суд погоджується з позицією відповідача, що саме з дня реєстрації зазначених змін до відомостей про юридичну особу Релігійної організації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань офіційно припинені будь-які правовідносини з позивачем.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставівищевикладеного,суд прийшовдо висновку,що вданому випадку,за встановленихсудом обставин,відсутні підставита необхідністьдля захиступрав позивачашляхом припиненнятрудових відносинміж ОСОБА_1 та організацією«Релігійна громадаСвято-Дмитрівськоїпарафії с.Селище Вінницько-Тульчинськоїєпархії Українськоїправославної церкви (Православної Церкви України), зобов`язання Релігійної організації «Релігійнагромада Свято-Дмитрівськоїпарафії с.Селище Вінницько-Тульчинськоїєпархії Українськоїправославної церкви (Православної Церкви України) оформити належним чином трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 про звільнення його з посади священника з дня набрання законної сили за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за період з липня 2022 року по листопад 2023 року в загальному розмірі 112700 грн., оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст.77-79 ЦПК України, які були б достатніми, в розумінні ст.80 ЦПК України, для задоволення позову.

Отже, враховуючи вище викладене, суд вважає позов необгрунтованим і таким, що непідлягає до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Судом в позові відмовлено і судові витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 24, п 4 ч. 1 ст.36, ст. 47, 233 КЗпП України, ст.ст. 4,76-81,89,141, 263-265, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.10.2006 року;

Відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії с. Селище Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), 23316, с. Селище Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, вул. Замкова, 57, код ЄДРПОУ 35782053.

Суддя