Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/2596/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/2596/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Хрипуна О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 (повний текст складено 06.07.2018)

у справі №910/2596/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс"

про стягнення 190 715, 00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" про стягнення 190 715, 00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неправильно зазначену масу вантажу в накладній №39120274, а згідно з умовами ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу нараховується штраф у розмірі п`ятикратної плати за всю відстань перевезення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року у справі №910/2596/18 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" 190 715, 00 грн. штрафу та 2 860, 73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними матеріалами справи підтверджено невірне зазначення відправником маси вантажу, про що у відповідності до норм чинного законодавства залізницею складено комерційний акт №482004/347 від 18.09.2017 року та акт загальної форми №1397 від 18.09.2017 року, які є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позивних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що наданий позивачем комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), що як наслідок, не може прийматися до уваги господарським судом в якості доказу, який засвідчує обставини неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній, та не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача у вигляді нарахованого позивачем штрафу. Також скаржник зазначає, що у зв`язку з недотриманням позивачем способу зважування вантажу (шляхом зважування або розрахунковим способом), як це передбачено статутом залізниць та правилами видачі вантажів, позивач не мав можливості встановити дійсну вагу вантажу в залізничному вагоні в момент переважування вагону з вантажем. Крім того скаржник зазначає, що із наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що прямо суперечить ч. 2, ст. 548 Цивільного кодексу України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов`язання (п.6, ч. 1, ст. 3, ч. 3, ст. 509 Цивільного кодексу України). Й наостанок скаржник вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом, оскільки вага вантажу не перевищує вантажопідйомність вагону, згідно наказу ПАТ «Українська залізниця» не уповноважена застосовувати штрафні санкції відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року у справі 910/2596/18.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року, у зв`язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду та початком роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року, справу №910/2596/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року прийняти до провадження колегією суддів та призначено її розгляд на 15.11.2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 року зупинено апеляційне провадження у справі № 910/2596/18 до перегляду судових рішень об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 916/2450/17 у подібних правовідносинах, зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 916/2450/17.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на дату винесення ухвали, повідомлень щодо стану розгляду справи №916/2450/17 та клопотань від учасників справи про поновлення провадження у справі №910/2596/18 до суду не надходило.

В той же час, колегією суддів встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 року у справі № 916/2450/17 (оприлюднену у ЄДРСР від 07.12.2018 року) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 року у справі №916/2450/17 залишено без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/2596/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року у справі №910/2596/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.05.2024 року.

24.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Українська залізниця", позивача у справі, надійшли додаткові пояснення по справі.

Судове засідання, призначене на 08.05.2024 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. у відпустці з 07.05.2024 року по 10.05.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 року розгляд справи призначено на 12.06.2024 року.

В судове засідання 12.06.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також повторну подачу позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.09.2017 року згідно з накладною №39120274 зі станції Кольчино Львівської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці було відправлено вагон №68747526 з вантажем - брухт чорних металів. (а.с. 12).

18.09.2017 року на проміжній станції Красноармійськ на підставі акту загальної форми від 18.09.2017 року №1397 було здійснено контрольне переважування вищезазначеного вагону та складений комерційний акт. (а.с. 13).

З комерційного акту №482004/347 від 18.09.2017 року вбачається, що під час контрольного зважування на вагах станції вагона №68747526, відправленого за накладною №39120274, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 3050 кг. Результат переважування зафіксовано в Книзі переважування вантажів 18.09.2017 року. (а.с. 11).

Відповідно до накладної №39120274 відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс». Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (підтверджується графою 24 перевізних документів), завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчать відмітки в перевізних документах.

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідачем неправильно зазначену масу вантажу в накладній №39120274, а тому згідно з умовами ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу нараховується штраф у розмірі п`ятикратної плати за всю відстань перевезення що становить за розрахунком позивача 190 715, 00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі, а доводи скаржника не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 та 5 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Пунктами 6, 22, 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084) затверджені Правила оформлення перевізних документів, пунктом 1.1. яких передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Згідно пункту 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082), вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Наведені вище приписи чинного законодавства України свідчать про відсутність у залізниці обов`язку перевіряти відповідність вказаних відправником у накладній даних вантажу при прийнятті його до перевезення; при цьому, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

В накладній №39120274, яка оформлена відповідно до діючих вимог вказано, що маса вантажу становить 59 500 кг, а маса вагону 20 900 кг.

Таким чином, відповідач, як вантажовідправник, засвідчив, що маса вантажу (нетто) у вагоні №68747526 становила 59 500 кг.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

18.09.2017 року на проміжній станції Красноармійськ на підставі акту загальної форми від 18.09.2017 року №1397 було здійснено контрольне переважування вищезазначеного вагону та складений комерційний акт №482004/347 з якого вбачається, що під час контрольного зважування на вагах станції вагона №68747526, відправленого за накладною №39120274, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 3050 кг.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Отже, допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складений працівниками залізниці комерційний акт за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855) затверджені Правила складання актів (стаття 129 Статуту), пункти 2, 4, 6 9, 10 яких передбачають, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Комерційні акти, зокрема складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

До акту включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Колегія суддів зазначає про імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 23.11.2018 року у справі №916/2450/17.

Як вбачається з Розділу "Д" комерційного акту №482004/347 підписаний заступником начальника станції, комерційним агентом та маневровим диспетчером.

Позивачем на підтвердження повноважень вказаних осіб складати та підписувати комерційні акти, приймати участь у контрольному зважуванні вагонів надані штатний розпис станції Покровськ, посадові інструкції комерційного агента та маневрового диспетчера. (а.с. 77-84).

Отже, дослідивши наявну в матеріалах справи копію комерційного акту №482004/347, колегія суддів дійшла висновку, що відповідний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правилам складання актів, а відтак є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі з цього приводу, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача стосовно недотримання позивачем способу зважування вантажу під час перевірки маси вантажу не знаходять свого підтвердження, оскліьки відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило (а не в імперативному порядку), таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Докази повірки вагового обладнання, яке використовувалося позивачем при переважуванні, наявні в матеріалах справи.

При цьому, в Правилах складання актів, зокрема у пункті 9, ніяким чином не зазначається обов`язок залізниці вносити відомості про те, яким чином відбувалось зважування вагону. Доводи відповідача із цього приводу є безпідставними.

За змістом статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника,

порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту).

Враховуючи неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, позивачем відповідно до статей 118, 122 Статуту нараховано відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 190 715, 00 грн. (38 143, 00 грн. х 5 = 190 715, 00 грн.). Розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 190 715, 00 грн. є арифметично вірним.

Із урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги неправильне зазначення відповідачем у накладній маси вантажу (нетто) у вагоні №68747526, а також розмір провізної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Також, колегія суддів вважає зазначити додатково, що статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу, який розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення. Тобто в даному випадку актом цивільного законодавства визначено розмір (п`ятикратний) та порядок розрахунку, який розраховується від провізної плати.

Відповідно до п. 6 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року №317 «Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» (надалі збірник тарифів) тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України:

у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті для виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом N 4 залізниць України.

Пунктом 11 вказаного збірнику тарифів встановлено, що плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Та відповідно п. 2.2 Збірника обчислюється залежно від відстані перевезення.

Таким чином, оскільки провізна плата від якої розраховується розмір штрафу залежить від відстані перевезення, а не від маси вантажу, то розрахунок штрафних санкцій встановлених ст. 118 Статуту залізниці не може здійснюватися від ваги недостачі вантажу, тому доводи скаржника щодо помилкового обчислення позивачем з вартості провізної плати всього вантажу не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів скаржника стосовно передчасного звернення позивачем за даним позов з підстав відсутності перевищення вантажопідйомності вагону, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник зокрема посилається на вказівки ПАТ "Укрзалізниця" від 08.02.2017 року HP Ц-1-25/315-17 в яких вказано, що з метою уникнення скарг вантажовідправників, усім підрозділам роз`яснено, що штрафні санкції передбачені статтями 118, 122 Статуту залізниць України застосовувати тільки у разі виявлення перевантаження вагона понад вантажопідйомність. Претензійно позовну роботу дозволено проводити тільки у означеному випадку.

Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Отже, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, тобто має місце не ступінь порушення зобов`язання з боку відповідача, а порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Укр-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року у справі №910/2596/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 року у справі № 910/2596/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2596/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

О.О. Хрипун