Постанова

від 27.05.2024 по справі 910/16369/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа№ 910/16369/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Дмитренко Р.М.,

від відповідача - Деркач В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/16369/23 (суддя Літвінова М.Є., повний текст складено 21.02.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 865 001,44 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 3 865 001, 44 грн, з яких сума основної заборгованості - 3 346 192,87 грн, сума пені - 486 441,91 грн, сума 3% річних - 32 366,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-122-01-23-13182 від 04.04.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/16369/23 закрито провадження в частині стягнення 53 880, 43 грн основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" основний борг у розмірі 3 292 312 грн 44 коп, пеню у розмірі 475 246 грн 19 коп, 3% річних у розмірі 31 673 грн 27 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 988 грн 48 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині стягнення з відповідача 475 246, 19 грн пені та прийняти нове в цій частині, яким відмови у задоволенні вказаної вимоги.

Також, скаржник просить суд переглянути питання розподілу судового збору, здійсненого судом першої інстанції.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача пені, оскільки сторони не передбачили умовами договору можливість її сплати за порушення строків виконання зобов`язань та не визначили її розміру.

Також, скаржник посилається на неправомірність відмови суду першої інстанції у поверненні позивачу 50 % судового збору, сплаченого в частині визнаних відповідачем позовних вимог.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 475 246, 19 грн., з наступних підстав.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Замовник), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" (далі - Постачальник) 04.04.2023 року укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13182 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 44170000-2 Прокат листовий Ст3, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 2 942 554,34 грн. (два мільйона дев' ятсот сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 34 коп.), крім того ПДВ - 588 510,87 грн.(п`ятсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот десять грн. 87 коп.).

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 3 531 065, 21 грн (три мільйона п`ятсот тридцять одна тисяча шістдесят п`ять грн 21 коп) (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 рік. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталіУповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється "Постачальником" на умовах DDР, згідно "Інкотермс - 2010". Місце поставки та "Вантажоодержувач" - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ЗП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п. 6.2 Договору).

Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції (п. 8.4 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, строк дії договору по 31.12.2023 року (п. 12.1 Договору).

До Договору між сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) та Технічну специфікацію (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до листа за вих. № 8418/041 від 04.05.2023 Замовник повідомив Постачальника про від 02.05.2023 року про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлик на придатність продукції № Я-4,5-069 від 02.05.2023 року.

Листом за вих. № 8570/041 від 05.05.2023 Замовник повідомив Постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлики на придатність продукції № Я-4,5-050 від 04.05.2023, № Я-4,5-051 від 04.05.2023, № Я-4,5-056 від 04.05.2023 року.

Відповідно до листа за вих. № 8755/041 від 08.05.2023 Замовник повідомив Постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлик на придатність продукції № Я -4, 5-057-22 від 05.05.2023.

Позивачем було поставлено відповідачу товарщо підтверджується підписаними видатковими накладними, а саме:

№ 13743 від 06.04.2023 на загальну суму 738 763 грн 58 коп.;

№ 13745 від 06.04.2023 на загальну суму 37 029 грн 60 коп.;

№ 14037 від 10.04.2023 на загальну суму 1 061 128 грн 98 коп;.

№ 14045 від 10.04.2023 на загальну суму 78 996 грн 48 коп.;

№ 15082 вiд 17.04.2023 на загальну суму 1 454 466 грн 90 коп.

Загальна сума поставленого товару по всім вище вказаним видатковим накладним разом складає - 3 370 385, 54 грн.

Відповідачем неналежно виконувались умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, сплачено лише частково за поставлений товар 24 192, 67 грн та станом на момент подання позовної заяви заборгованість становила 3 346 192, 87 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 486 441, 91 грн та 3 % річних у розмірі 32 366, 66 грн.

Відповідачем частково оплачено борг під час розгляду справи, що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до заяви про закриття провадження у справі, а отже, сума основної заборгованості станом на момент розгляду справи складала 3 292 312, 44 грн.

Місцевим господарським судом прийнято рішення, яким закрито провадження в частині стягнення 53 880, 43 грн основного боргу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 3 292 312 грн 44 коп, пеню у розмірі 475 246 грн 19 коп, 3% річних у розмірі 31 673 грн 27 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 988 грн 48 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення оскаржується відповідачем в частині задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 475 246 грн 19 коп, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи 02.05.2023, 04.05.2023 та 05.05.2023 відповідачем складено ярлики на придатну продукцію.

Отже, оплата повинна була проведена відповідачем протягом 45 календарних днів із вказаних дат.

Доказів сплати боргу у розмірі 3 292 312, 44 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Позивачем, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 475 246 грн 19 коп.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, пославшись на те, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України, задовольнив вказану вимогу позивача.

З наведеним висновком колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Із змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобовязаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Крім цього, за змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 475 246 грн 19 коп відсутні, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вказаних нарахувань визнається колегією суддів неправильним.

Отже, оскаржуване рішення в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 475 246, 19 грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в її задоволенні.

Стосовно доводів скаржника про неправомірність відмови суду першої інстанції у поверненні позивачу 50 % судового збору в частині визнаних відповідачем позовних вимог, слід зазначити наступне.

Так, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 346 192, 87 грн.

Одночасно, відповідач просив застосувати ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав про неможливість застосування положень статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач підтверджував, що у нього наявна основна заборгованість у розмірі 3 346 192, 87 грн, проте заперечував проти нарахування 3 % річних та пені.

Колегія суддів вважає такі висновки суду неправильними, враховуючи нижчевикладене.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України регламентовано право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач скористався наведеним правом та визнав позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 346 192, 87 грн.

При цьому, ані норми Закону України "Про судовий збір", ані ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не містять умов щодо можливості повернення 50 % судового збору лише у разі визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі.

Отже, висновок місцевого господарського суду про неможливість застосування приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов визнано відповідачем лише в частині, визнається колегією суддів необґрунтованим.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає за можливе застосувати у зв`язку з визнанням відповідачем вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 3 346 192, 87 грн. положень ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/16369/23 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/16369/23 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 475 246, 19 грн. та прийняти нове, яким відмовити в її задоволенні.

3. Викласти резолютивну частину на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/16369/23 в наступній редакції.

Закрити провадження в частині стягнення 53 880, 43 грн основного боргу.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса:01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 34400, Рівненська область, місто Вараш; код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 24/1; код ЄДРПОУ 24942675) основний борг у розмірі 3 292 312 (три мільйона двісті дев`яносто дві тисячі триста дванадцять) грн 44 коп, 3% річних у розмірі 31 673 (тридцять одну тисячу шістсот сімдесят три) грн 27 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 571 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 24/1; код ЄДРПОУ 24942675) з Державного бюджету України перераховану ним згідно платіжної інструкції від 13.10.2023 №13440318 суму судового збору у розмірі 25 096 грн. 44 коп. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІКАНТ" (адреса: 01033, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 24/1; код ЄДРПОУ 24942675) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса:01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 34400, Рівненська область, місто Вараш; код ЄДРПОУ 05425046) 10 693 грн. 04 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 12.06.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук