Постанова

від 12.06.2024 по справі 906/206/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 906/206/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "РостокЗПФ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 у справі №906/206/23 (суддя Сікорська Н.А., повний текст рішення складено 29.03.2024)

за позовом Фермерського господарства "РостокЗПФ"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012"; 2) Звягельської районної державної адміністрації

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ємільчинська селищна рада Житомирської області

про визнання недійсним договору оренди

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - Дементьєв Я.Т.;

відповідача - 2 - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Росток ЗПФ" (далі - позивач, ФГ "Росток ЗПФ") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012" (далі - відповідач-1, ТОВ "Агро-Цвіт-2012") та Звягельської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2, Звягельська РДА) про визнання недійсним договору оренди від 27.11.2014, укладеного між ТОВ "Агро-Цвіт-2012" та Ємільчинською РДА Житомирської області, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 1821782000:02:000:1105.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, оскільки його укладено щодо земельної ділянки, якої не існувало на дату укладення договору, так як кадастровий номер їй був присвоєний лише в 2019 році на підставі розробленої позивачем технічної документації. Вказує, що лише з 01.01.2019 з`явилась можливість формувати невитребувані паї у земельні ділянки та реєструвати право оренди в державному реєстрі. Наведене, на думку позивача, свідчить про неможливість укладення договору оренди 27.11.2014, а навпаки вказує про його ймовірне підписання після 01.01.2019.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди від 27.11.2014 відповідає вимогам чинного на дату його укладення законодавства, зареєстрований в книзі реєстрації сільської ради та був підписаний уповноваженою на той час особою зі сторони орендодавця, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФГ "РостокЗПФ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 у справі №906/206/23, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- враховуючи, що спірний договір міг об`єктивно бути підписаний лише після 01.01.2019, про що свідчить його зміст і дата реєстрації речового права за даним договором, то його відповідність вимогам закону має бути оцінена з урахуванням правового регулювання, чинного з 01.01.2019;

- скаржник посилається на положення Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", постанову КМ України від 24.01.2000 № 119, якою затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), норми Законів України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вказуючи, що укладення спірного договору не могло бути здійснено раніше 01.01.2019, а не в 2014 році, як зазначено в його змісті. Відомості про його реєстрацію до 2019 відсутні; у відповідачів, як було встановлено в ході судового розгляду, відсутні дані про виготовлення документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, як і сама документація;

- посилання відповідача на підтвердження обставин існування орендних відносин виключно на єдину податкову декларацію 2017 року, в якій наявна земельна ділянка без кадастрового номеру із ідентичною площею є сумнівним з огляду на відсутність відомостей про час подачі декларації ,так і відсутність аналогічних даних за 2014, 2015, 2016, 2018 і 2019 роки. Натомість ця обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 22.04.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

29.04.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФГ "РостокЗПФ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 у справі № 906/206/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024 о 15:30 год.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

Представник ФГ "РостокЗПФ" - адвокат Романюк Р.М. надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитися у судове засідання 12.06.2024 через зайнятість у іншому судовому розгляді.

Розглянувши в судовому засіданні 12.06.2024 клопотання представника ФГ "РостокЗПФ" - адвоката Романюка Р.М. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник ФГ "РостокЗПФ" жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Одночасно, позивач мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для підтвердження своїх вимог.

Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що інші представники позивача (з числа як його працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також представник позивача у клопотанні про відкладення розгляду справи посилається на те, що він буде зайнятий у іншій судовій справі № 296/8347/16-к, розгляд якої призначено на 12.06.2024 о 14:00 год. Разом з тим, суд вказує, що розгляд справи № 906/206/23 призначено судом на 12.06.2024 о 15:30 год., а тому представник позивача не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь - яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник відповідача-1 заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та у встановленому порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача-1, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, розпорядженням Ємільчинської РДА № 227 від 15.10.2013, надано дозвіл ТОВ "Агро-Цвіт-2012" на розроблення технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) в користування на умовах оренди за межами населених пунктів на території Великоцвілянської сільської ради 342 невитребуваних паїв орієнтовною площею 977,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 132).

Розпорядженням Ємільчинської РДА № 303 від 19.12.2013 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) реформованого ПКСП "Перемога" та передачі їх в оренду загальною площею 893,2684 га ТОВ "Агро-Цвіт-2012" (т. 1, а. с. 133).

27.11.2014 між Ємільчинською РДА (орендодавець) та ТОВ "Агро-Цвіт-2012" (орендар) укладено договір оренди невитребуваного паю (земельної ділянки) загальною площею 2,3354 га, номер ділянки 41/128, кадастровий номер 1821782000:02:000:1105 (т. 1, а. с. 18-21).

Згідно п. 3.1 договору, договір укладено на 10 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Відповідно до п. 15.1 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації у Великоцвілянській сільській раді або у інший передбачений чинним законодавством спосіб.

Договір зареєстровано в Великоцвілянській сільській раді Ємільчинського району Житомирської області, запис в Книзі реєстрації договорів № 1209 від 27.11.2014.

27.11.2014 між Ємільчинською РДА (орендодавець) та ТОВ "Агро-Цвіт-2012" (орендар) підписано акт приймання - передачі земельної ділянки, що надається в оренду (т. 1, а. с. 22).

Розпорядженням Ємільчинської РДА від 24.01.2018 № 23 надано дозвіл ФГ "Росток ЗПФ" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок із земель невитребуваних паїв на території Великоцвілянської сільської ради (т. 1, а. с. 4).

На замовлення ФГ "Росток ЗПФ" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 141,0787 га (т. 1, а. с. 172-185). До складу невитребуваних паїв включено, в тому числі, земельну частку площею 2,79 га, яка виділена ОСОБА_1 (список на а.с. 180, т. 1).

Відповідно до довідки старости Великоцвілянського старостинського округу Ємільчинської селищної ради № 426 від 13.11.2023, ОСОБА_1 згідно сертифікату ЖТ № 0121986 належали земельні ділянки площею 2,79 га, з яких: ділянка 41/128 - 2,34 га (рілля), ділянка 24/1305 - 0,45 га (пасовища) (т. 2, а. с. 5).

Наведена інформація підтверджується також технічною документацією із землеустрою щодо складання державних актів на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну частку (пай) із земель колишньої колективної власності реформованого ПКСП "Перемога" (т. 2, а. с. 24-26). На схемі поділу земель, яка є частиною технічної документації реформованого КСП "Перемога", спірна земельна ділянка площею 2,34 га позначена під номером 41/128 (т. 1, а. с. 226).

На підставі розробленої на замовлення ФГ "Росток ЗПФ" технічної документації, земельній ділянці площею 2,3354 га присвоєно кадастровий номер 1821782000:02:000:1105 (витяг з Державного земельного кадастру, а. с. 183, т. 1).

Рішенням Великоцвілянської сільської ради Ємільчинського району від 09.09.2019 № 346 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (невитребуваних паїв) на території Великоцвілянської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, згідно якого було вирішено передати ФГ "РостокЗПФ" земельні ділянки у користування на умовах оренди та рекомендовано ФГ "Росток ЗПФ" провести державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (земельні ділянки) (т. 1, а. с. 9).

13.01.2021 між Ємільчинською селищною радою Новоград - Волинського району (орендодавець) та ФГ "РостокЗПФ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки із земель ПКСП "Перемога" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1821782000:02:000:1105 (т. 1, а. с. 13-16).

Рішенням державного реєстратора № 56363931 від 29.01.2021 відмовлено позивачу у державній реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1821782000:02:000:1105 з тих підстав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Агро-Цвіт-2012" на підставі договору оренди невитребуваного паю (земельної ділянки) від 27.11.2014 (т. 1, а. с. 17).

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Житомирській області технічна документація із землеустрою щодо передачі невитребуваних земельних ділянок (паїв) в оренду ТОВ "Агро-Цвіт-2012" до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила (т. 2, а. с. 40).

Відповідач, на підтвердження користування земельною ділянкою з часу укладення договору оренди, надав суду податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, 2020-2022 роки, де відображено відомості про сплату земельного податку за орендовані земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 2,3354 га, право оренди на яку зареєстровано в листопаді 2014 за №1209 (т. 1, а. с. 195-225).

ГУ ДПС у Житомирській області, на вимогу суду першої інстанції, надано до матеріалів справи в електронному вигляді інформацію, відображену ТОВ "Агро-Цвіт-2012" у податкових деклараціях за 2014-2021 щодо земельних ділянок державної або комунальної власності, які перебували в користуванні товариства (т. 1, а. с. 136-137). Відповідно до наданих відомостей, в переліку земельних ділянок, які перебували в користуванні ТОВ "Агро-Цвіт-2012" в 2014-2017, 2018-2019, відображена земельна ділянка площею 2,3354 га на території Великоцвілянської сільської ради; в 2020, 2021 - земельна ділянка площею 2,3354 га з кадастровим номером 1821782000:02:000:1105 на території Великоцвілянської сільської ради.

Предметом позову у справі є вимоги ФГ "Росток ЗПФ" до ТОВ "Агро-Цвіт-2012" та Звягельської РДА про визнання недійсним договору оренди від 27.11.2014, укладеного між ТОВ "Агро-Цвіт-2012" та Ємільчинською РДА, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 1821782000:02:000:1105.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір оренди не міг бути укладений в 2014 році у зв`язку з несформованістю земельної ділянки на той час та відсутністю кадастрового номеру, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-4 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За правилами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

На відміну від договору оренди земельної ділянки (частки), законодавство не визначає конкретних умов або вимог до договору оренди невитребуваних земельних ділянок та не встановлює будь-якої типової форми такого договору. Форма типового договору оренди, що укладається з громадянами - власниками сертифікатів, ні стаття 15 Закону України "Про оренду землі", що визначає обов`язкові умови договору оренди земельних ділянок, не поширюються на відносини з приводу передачі в оренду невитребуваних земельних ділянок. Фактично, договір оренди невитребуваних паїв укладається в довільній письмовій формі, з дотриманням приписів ст. 203 ЦК України та інших норм законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції Закону на дату укладення договору) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

До нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) належать: земельні частки (паї), на які громадяни мають право, але не отримали відповідного документа, що підтверджуватиме таке право, або іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай); земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку); земельна частка (пай), власник якої не з`явився на збори і не взяв участь у розподілі земельних ділянок через хворобу або з інших причин; земельна частка (пай), власник якої не встиг до моменту проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок оформити право на успадковану земельну частку (пай); земельні частки (паї), власники яких взяли участь у проведенні зборів членів реформованих КСП щодо розподілу земельних ділянок, але не оформили право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства; земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї).

Умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) визначено Порядком реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 № 119, згідно п. 2 якого реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Відповідно до п. 4 Порядку договір оренди земельної частки (паю) реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди земельної частки (паю) є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Згідно п. 5 Порядку на обох примірниках договору оренди земельної частки (паю) ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Як встановлено апеляційним судом, у відповідності до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Ємільчинською РДА було прийнято розпорядження від 15.10.2013 № 227, яким ТОВ "Агро-Цвіт-2012" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) в користування на умовах оренди за межами населених пунктів на території Великоцвілянської сільської ради 342 невитребуваних паїв орієнтовною площею 977,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 132).

В той же час, розпорядженням Ємільчинської РДА № 303 від 19.12.2013 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) реформованого ПКСП "Перемога" та передачі їх в оренду загальною площею 893,2684 га ТОВ "Агро-Цвіт-2012"; рекомендовано товариству укласти договори оренди на земельні ділянки (невитребувані паї) у відповідності до чинного законодавства на строк не довше ніж до отримання власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями документів, що підтверджують право власності на земельні частки (паї) (т. 1, а. с. 133).

Таким чином, із матеріалів справи слідує, що спірний договір оренди від 27.11.2014 між Ємільчинською РДА та ТОВ "Агро-Цвіт-2012" було укладено саме на виконання розпорядження органу виконавчої влади.

В матеріалах справи містяться податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період 2017, 2020-2022 (а. с. 201, т. 1) та інформація ГУ ДПС у Житомирській області за 2014-2021, з яких вбачається те, що ТОВ "Агро-Цвіт-2012" в 2014-2017 (порядковий номер 546), 2018-2019 (порядковий номер 252) та в 2020, 2021 користувалося земельною ділянкою площею 2,3354 га, яка знаходиться на території Великоцвілянської сільської ради.

Так, в податковій декларації за 2020 в графі: "документи, які засвідчують/підтверджують право оренди земельної ділянки (договір оренди)" щодо земельної ділянки площею 2,3354 га вказано дату договору - 27.11.2014. В декларації за 2017, окрім дати договору 27.11.2014, в графі: "державна реєстрація права оренди земельної ділянки" щодо земельної ділянки площею 2,3354 га зазначено номер 1209, який відповідає номеру реєстрації спірного договору в Книзі реєстрації договорів Великоцвілянської сільської ради.

Колегія суддів вказує, що згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягара доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаними вище розпорядженнями Ємільчинської РДА № 227 від 15.10.2013 та № 303 від 19.12.2013, податковими деклараціями, які надавалися відповідачем-1 до податкового органу, а також інформацією податкового органу підтверджується в сукупності факт укладення спірного договору оренди та існування орендних правовідносин між сторонами саме з 2014.

Щодо доводів позивача про неможливість укладення спірного договору оренди у 2014, оскільки формування невитребуваних паїв розпочалося з 01.01.2019 і саме тоді земельній ділянці, яка є предметом договору було присвоєно кадастровий номер, то суд вказує наступне.

Згідно п. п. 30, 34 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України.

Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999).

Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00.

Як встановлено апеляційним судом, в тексті договору оренди від 27.11.2014 друкованим способом вказано номер кадастрової зони, де розташована земельна ділянка, яка передається в оренду 1821782000. Аналогічний номер кадастрової зони (місцезнаходження земельних ділянок, код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ) відображено у наданій ГУ ДПС в Житомирській області інформації щодо Переліку земельних ділянок, які перебували в користуванні ТОВ "Агро-Цвіт-2012" в період 2014-2019 років.

При цьому факт внесення рукописним способом в договір оренди номеру кадастрового кварталу та чотиризначного номеру земельної ділянки, які були присвоєні в 2019 році, не свідчить про те, що спірний договір оренди не міг бути укладений до 01.01.2019, а вказує про можливе внесення до нього виправлень.

Суд звертає увагу, що з 01.01.2019 почала діяти нова редакція Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Згідно ст. 13 Закону у новій редакції, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, з 01.01.2019 невитребувані паї необхідно формувати у земельні ділянки та реєструвати право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У випадку наявності сформованої земельної ділянки, право оренди такої земельної ділянки підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані вимоги стосуються земельних ділянок, які передаються в оренду з 01.01.2019. Разом з тим, Закон не забороняє формувати невитребувані паї у земельні ділянки та реєструвати право оренди за договорами оренди, укладеними до цієї дати. ТОВ "Агро Цвіт-2012" скористалося наданим правом та здійснило реєстрацію права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Із урахуванням викладеного, перевіривши зміст спірного договору оренди та встановивши, що він в повній мірі відповідає вимогам чинного на дату його укладення законодавства, зареєстрований в книзі реєстрації сільської ради та підписаний уповноваженою на той час особою зі сторони орендодавця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди від 27.11.2014, укладеного між ТОВ "Агро-Цвіт-2012" та Ємільчинською РДА, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 1821782000:02:000:1105 на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 у справі № 906/206/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "РостокЗПФ" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "РостокЗПФ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2024 у справі № 906/206/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 14 червня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.