Рішення

від 04.06.2024 по справі 903/1154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2024 року Справа № 903/1154/23

за позовом Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Конопельнюка Назара Юрійовича, с.Милуші, Волинська область

про виконання договірного зобов`язання та стягнення пені в сумі 5 915,00 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради в позовній заяві від 03.11.2023 №01-13/586 до Фізичної особи-підприємця Конопельнюка Назара Юрійовича просить суд зобов`язати відповідача виконати зобов`язання згідно з договором від 27.02.2023 №225 щодо поставки вугілля кам`яного у кількості 5 тон до закладу освіти за адресою с.Сушно, Червоноградський район, Львівська область та стягнути з відповідача пеню в сумі 2 080 грн. 00 коп. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.11.2023 позовну заяву Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради від 03.11.2023 №01-13/586 до Фізичної особи-підприємця Конопельнюка Назара Юрійовича про виконання договірного зобов`язання та стягнення пені в сумі 2 080 грн. 0 коп. залишено без руху. Позивача зобовязано протягом 5 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:

Ухвалою суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.12.2023 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Конопельнюка Назара Юрійовича надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.02.2024 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/294/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2024 на 12:15 год.

08.02.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задоволити.

Ухвалою суду від 20.02.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 19.03.2024 на 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2024 позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 19.03.2024 не зявився, додаткових пояснень, клопотань суду не надав.

Ухвалою суду від 19.03.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні продовжено на 30 днів. Підготовче засідання у справі відкладено на 16.04.2024 на 11:00 год.

01.04.2024 на адресу суду від Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог в частині розміру стягнення з відповідача суми пені.

Ухвалою суду від 08.04.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.04.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 07.05.2024.

Суд протокольною ухвалою від 07.05.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.06.2024 на 11:10 год.

Відповідач у судове засідання 04.06.2024 повторно не прибув, додаткових пояснень, заяв суду станом на 04.06.2024 не надав.

Суд звертає увагу, що ухвалами суду від 20.02.2024, від 19.03.2024, від 08.04.2024 та від 07.05.2024 явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Згідно результату проведених відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі напівбрикетів торф`яних, вугілля кам`яного за кодом національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09110000-3 Тверде паливо, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" між Відділом організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради (Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Конопельнюком Назарієм Юрійовичем (Постачальник, Відповідач), як переможчем у відкритих торгах , було укладено Договір поставки №225 від 27.07.2023.

Згідно умов Договору, Постачальник зобов`язався поставити Замовнику товар - напівбрикети торф`яні, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікаціях (Додаток №1), а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити за Товар на умовах, викладених у цьому Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору сума поставки Товару - 1 391 000,00 грн. (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча гривень) без ПДВ.

Абзацом 3 п.5.3 Договору сторони погодили, що кінцевий термін поставки Товару з моменту підписання Договору - 31.08.2023 .

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу (ГК) України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зазначає, що Постачальником частково виконано умови Договору , а саме поставлено напівбрикети торф`яні у кількості 260,00 тонн, водночас, не виконано зобов`язання по поставці вугілля кам`яного Г (Г2) 13-100 у кількості 5 тонн на суму 32 500,00 грн.

05.09.2023 за №01-13/448 та 20.09.2023 за №01-13/516 Позивачем на адресу Відповідача направлялися претензії щодо часткового невиконання Договору на суму 32 500,00 грн., однак, залишені ФОП Конопельнюком Н.Ю. без відповіді.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим за змістом п. 12.3. Договору сторони обумовили що, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобовязань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закуплю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання".

Таким чином, сторони обумовили можливість зміни ціни.

Згідно з долученої до матеріалів справи довідки Волинської торгово - промислової палати №В-1729 від 12.12.2023 , середньоринкова ціна на вугілля камяне марки Г (Г2) 13-100 коливається за період з 27.07.2023 по 07.12.2023 від 6451,33 грн за тонну з ПДВ, до 11 043,00 грн за тонну з ПДВ. Відсоток коливання ціни в бік збільшення за відповідний період становить +71,03 % (а.с. 67).

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що Відповідач повідомляв Позивача про можливість внесення змін до Договору, а саме зміни ціни на вугілля кам`яне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Законодавець в указаній нормі не лише встановив вимогу пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10 відсотків).

До принципів здійснення публічних закупівель (згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі») віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни.

Проаналізувавши довідку Волинської торгово - промислової палати №В-1729 від 12.12.2023, судом встановлено, що вказаними документами підтверджується наявність факту коливання ціни на вугілля кам`яне марки Г (Г") 13-100 за період з 27.07.2023 по 07.12.2023

Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідачем приймалися до уваги та у подальшому надавалися позивачу відомості щодо належного підтвердження та підстав зміни ціни в договорі.

Враховуючи викладені вище обставини, позивачем не надано суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження вчинення юридичнозначущих дій в порядку та у відповідності, передбаченому договором чи іншими нормативно-правовим актами щодо односторонньої відмови відповідачем від умов договору поставки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про виконання договірного зобов`язання та стягнення пені в сумі 5 915,00 грн. не підлягає до задоволення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, позаяк позивачем не доведено факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання, виходячи із умов укладеного між сторонами Договору.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Повний текст рішення складено

13.06.2024

СуддяМ. С. Шум