Рішення

від 10.06.2024 по справі 914/916/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 914/916/24

За позовом:Приватне підприємство «Ярина» Санаторій «Конвалія», Львівська обл., м. Трускавецьдо відповідача:Державного підприємства «Львіввугілля», Львівська обл., м. Сокаль, в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля», Львівська обл., с. Острівпро:стягнення збитків Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Кінь А.В. адвокат;від відповідача:Савка О.В. представниця.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Приватне підприємство «Ярина» Санаторій «Конвалія» (надалі Позивач, ПП «Ярина») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля» (надалі Відповідач, ДП «Львіввугілля») про стягнення збитків.

Ухвалою від 11.04.2024 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позову.

Представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заяву (вх. №10680/24 від 18.04.2024), якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 11.04.2024.

Ухвалою від 22.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 20.05.2024.

20.05.2024 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.06.2024.

Позивач забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 10.06.2024, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача у судове засідання 10.06.2024 з`явилась, просила відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №6 від 05.12.2023, згідно із яким продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість. Загальна сума договору становить 693`691,20 грн., а оплата вартості товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору він перерахував відповідачу вартість попередньої оплати у розмірі 693`691,20 грн. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався скласти податкову накладну на кожне повне або часткове постачання товару, а також на суму коштів, що надійшла на рахунок як попередня оплата. Однак, станом на дату подання позову своїх зобов`язань відповідач не виконав та не зареєстрував податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну вартість ПДВ у розмірі 115`615,20 грн., що призвело до неотримання позивачем податкового кредиту на відповідну суму.

Вказане, на переконання ПП «Ярина», свідчить про завдання йому збитків, а тому воно просить стягнути їх на свою користь у судовому порядку.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову з таких підстав:

1. Відповідач своєчасно подавав податкові накладні для реєстрації, однак автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України відмовлено у проведенні реєстрації у зв`язку із наявністю у ДП «Львіввугілля» заборгованості зі сплати ПДВ. Відповідна заборгованість виникла через невчасні розрахунки покупців вугілля.

2. Позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо порушення правил складання та реєстрації податкових накладних. Так, ним не надано доказів оскарження дій ДП «Львіввугілля» до податкового органу, акта (довідки) перевірки, проведеної податковим органом, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, рішення суду про стягнення збитків за втрату податкового кредиту через несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

При цьому відповідач зауважує, що застосувати передбачений законом спосіб захисту (подати скаргу до податкового органу) позивач може ще до грудня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.12.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №6 (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1. якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар вугілля у кількості 120 тон, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість.

За умовами пунктів 2, 3.2, 3.3 Договору загальна сума договору орієнтовно складає 693`691,20 грн. Покупець сплачує вартість товару на умовах 100% попередньої оплати, перераховуючи грошові кошти на поточний рахунок продавця, на підставі виписаного рахунку за базовими показниками якості вугілля. Після отримання товару покупцем відбувається розрахунок вартості вугілля за фактичними показниками якості. За підсумками місяця сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків і здійснюють інші розрахунки не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем відпуску вугілля.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 693`691,20 грн. за товар, який той повинен поставити, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів, а саме:

- №1205 від 08.12.2023 на суму 9`573,12 грн., з яких 1`595,52 грн. ПДВ.;

- №1206 від 08.12.2023 на суму 123`840,00 грн., з яких 20`640,00 грн. ПДВ.;

- №1207 від 08.12.2023 на суму 5`325,12 грн., з яких 887,52 грн. ПДВ.;

- №1210 від 12.12.2023 на суму 9`573,12 грн., з яких 1`595,52 грн. ПДВ.;

- №1211 від 12.12.2023 на суму 129`165,12 грн., з яких 21`527,52 грн. ПДВ.;

- №1212 від 13.12.2023 на суму 129`165,12 грн., з яких 21`527,52 грн. ПДВ.;

- №1213 від 13.12.2023 на суму 9`573,12 грн., з яких 1`595,52 грн. ПДВ.;

- №1215 від 14.12.2023 на суму 129`165,12 грн., з яких 21`527,52 грн. ПДВ.;

- №1216 від 14.12.2023 на суму 9`573,12 грн., з яких 1`595,52 грн. ПДВ.;

- №1218 від 18.12.2023 на суму 129`165,12 грн., з яких 21`527,52 грн. ПДВ.;

- №1219 від 18.12.2023 на суму 9`573,12 грн., з яких 1`595,52 грн. ПДВ.

В свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений сторонами товар на загальну суму 693`691,20 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №12/пс від 11.12.2023 на суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №13/пс від 13.12.2023 на суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №14/пс від 14.12.2023 на суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №15/пс від 15.12.2023 на суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №16/пс від 18.12.2023 на суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ.

На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем складено податкові накладні (далі ПН), а саме:

- №2 від 11.12.2023 на загальну суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №3 від 13.12.2023 на загальну суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №4 від 14.12.2023 на загальну суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №5 від 15.12.2023 на загальну суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ;

- №6 від 18.12.2023 на загальну суму 138`738,24 грн., з яких 23`123,04 грн. ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2024 складені ПН відповідач направив до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі ЄРПН). Однак вказані накладні були не прийняті податковим органом, що підтверджується наявними у справі квитанціями від 08.01.2024. Як зазначено у цих квитанціях, усі перелічені вище ПН не прийнято, оскільки сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування (-500`751`742,27). У цих квитанціях також вказано, що відповідач має право виправити документи та надіслати їх знову.

Представницею відповідача не заперечується та обставина, що відповідач повторно не направляв ПН для реєстрації, оскільки станом на теперішній час в нього існує заборгованість зі сплати ПДВ, зумовлена несвоєчасними розрахунками покупців вугілля.

Зважаючи на викладене, на момент розгляду справи судом, відповідачем складено за Договором, однак не зареєстровано в ЄРПН п`ять податкових накладних, загальна сума ПДВ за якими становить 115`615,20 грн.

З огляду на це позивач вважає, що такими діями йому було спричинено збитки, які полягають у неотриманні ним податкового кредиту в розмірі 115`615,20 грн. Відтак, вказані збитки він просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (надалі ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови ВПВС від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови ВПВС від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Як вбачається з матеріалів справи:

1) Предметом даного позову є матеріально-правова вимога до відповідача про стягнення 115`615,20 грн. збитків, які полягають в неотриманні позивачем податкового кредиту на вказану суму.

2) Підставами позову є обставини нереєстрації відповідачем ПН №2 від 11.12.2023, №3 від 13.12.2023, №4 від 14.12.2023, №5 від 15.12.2023, №6 від 18.12.2023, складених на підставі Договору купівлі-продажу №6 від 05.12.2023.

Вирішуючи дану справу, господарський суд, перш за все, враховує правову позицію ВПВС, викладену в пункті 25 постанови від 06.06.2019 у справі №908/1568/18 про те, що у випадку нереєстрації контрагентом податкових накладних належним способом захисту для позивача може бути звернення з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

З огляду на це, суд доходить висновку, що предметом дослідження в цій справі є з`ясування наявності підстав (обов`язкових елементів цивільної відповідальності) для відшкодування збитків.

Враховуючи вказане, беручи до уваги доводи сторін, викладені ними в заявах по суті спору, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу товарів. За його умовами відповідач зобов`язався продати позивачу товар (вугілля), а позивач зобов`язався оплатити вартість відповідного товару.

Відтак, у розумінні статті 201 ПК України позивач виступає покупцем товару, а відповідач продавцем відповідного товару.

У Договорі сторони прямо не передбачили, яка сторона повинна здійснювати реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. Однак, чинне законодавство (пункт 201.10 статті 201 ПК України) передбачає, що таку реєстрацію здійснює платник податку продавець товару. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару.

Таким чином, суд доходить висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні згідно із Договором покладено на ДП «Львіввугілля».

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що складені відповідачем ПН №2 від 11.12.2023, №3 від 13.12.2023, №4 від 14.12.2023, №5 від 15.12.2023, №6 від 18.12.2023 було направлено (08.01.2024) для реєстрації до ЄРПН, однак такі не було прийнято, у зв`язку з тим, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування (-500`751`742,27). У квитанціях про неприйняття ПН також вказано, що відповідач має право виправити документи та надіслати їх знову.

Як встановлено судом відповідач повторно не направляв ПН для реєстрації, оскільки станом на теперішній час в нього існує заборгованість зі сплати ПДВ, зумовлена несвоєчасними розрахунками покупців вугілля.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладені норми законодавства, суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок нереєстрації відповідачем спірних податкових накладних в ЄРПН, ПП «Ярина» не має можливості віднести суму в розмірі 115`615,20 грн. до податкового кредиту та зменшити своє податкове зобов`язання.

Однак, суд не погоджується з тим, що станом на момент ухвалення судом рішення позивачу було заподіяно збитки нереєстрацією спірних ПН.

Зокрема, згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, аналіз норм статті 198 та статті 201 ПК України в їх сукупності свідчить, що чинним законодавством передбачено граничні строки для реєстрації продавцем товару ПН (останній день календарного місяця для ПН, які складені до 15 числа цього місяця; до 15 дня наступного місяця, якщо ПН складена після 16 числа). Разом з тим, несвоєчасне подання продавцем товару цих накладних для реєстрації не свідчить, що продавець товару втрачає право на таку реєстрацію. Так, за змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України, несвоєчасне направлення вказаних накладних на реєстрацію може бути підставою для накладення на відповідача податковими органами штрафних санкцій, передбачених ПК України. Однак, пункт 198.6 статті 198 ПК України свідчить, що за продавцем зберігається право на реєстрацію ПН протягом 365 календарних днів з дати їх складення. За продавцем товару зберігається теж право включити суми ПДВ в податковий кредит протягом відповідного періоду. Таке право він може реалізувати в звітному податковому періоді, в якому зареєстровано податкові накладні, а не в періоді коли придбані позивачем послуги.

Враховуючи те, що 365 календарних днів з моменту видачі спірних ПН не пройшло на момент ухвалення рішення, суд доходить висновку, що позивачу не спричинено збитки, оскільки він не вважається таким, що втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 115`615,20 грн., тобто зазнав об`єктивного зменшення своїх майнових благ. Вказане право він втратить після спливу цього строку, або у зв`язку з прийняттям податковим органом рішення про відмову в реєстрації спірних ПН (матеріали справи не містять відповідних рішень, а наявні у справі рішення про неприйняття документів до таких не належать).

Відтак, виходячи з обставин даної справи, суд вважає, що позов ПП «Ярина» є передчасним, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи те, що при зверненні до суду із позовом позивачем сплачено 3`028,00 грн. судового збору, вказана сума судових витрат покладається на ПП «Ярина».

Керуючись статтями 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позовної заяви покласти на Приватне підприємство «Ярина» Санаторій «Конвалія».

3. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2024.

СуддяКрупник Р.В.