Ухвала

від 14.06.2024 по справі 916/1272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про розгляд подання

"14" червня 2024 р.Справа № 916/1272/18Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

розглянувши подання Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України

по справі №916/1272/18

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП"

(65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А, офіс 2623, код ЄДРПОУ 34994688)

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні

представники сторін та учасників:

від заявника: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду від 20.09.20921р. у справі №916/1272/18 про визнання банкрутом ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» (суддя Лепех а Г.А.) задоволено заяву ліквідатора (від 08.12.2020р. вх.№3-857/20) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 73 075 781, 34 грн. на користь ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ БІЗНЕС ГРУПП"; стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» (код ЄДРПОУ 34994688, 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А, офіс 2623) 73 075 781 (сімдесят три мільйони сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 34 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп». Видано накази на виконання ухвали 20.09.2021р.

Постановою КГС ВС від 05.07.2022р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 916/1272/18, якою було скасовано ухвалу від 20.09.2021р. скасовано; ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №908/1721/21 в частині покладення субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно грошових коштів у сумі 73 075 781,34 грн. з ОСОБА_1 - залишено в силі.

Міністерство юстиції України звернулось до господарського суд із подання, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до виконання ним зобов`язань, покладених згідно: виконавчого провадження № 70908651 з примусового виконання наказу № 916/1272/18, виданого 20.09.2021 Господарського суду Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» (код ЄДРПОУ 34994688, 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А, офіс 2623) 73 075 781 (сімдесят три мільйони сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 34 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп».

Ухвалою суду від 14.06.2024р. прийнято подання та призначено до розгляду на 14.06.2024р. о 15.30.

Заявник представник Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. подав до суду клопотання (вх.№ 23503/24 від 14.06.2024р.) про розгляд справи про тимчасове обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_1 без участі заявника за наявними матеріалами.

У поданні зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом відділ) перебуває виконавче провадження № 70908651 з примусового виконання наказу № 916/1272/18, виданого 20.09.2021 Господарського суду Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» (код ЄДРПОУ 34994688, 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А, офіс 2623) 73 075 781 (сімдесят три мільйони сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 34 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп».

02.02.2023 державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 02.02.2023 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна в межах суми 80383761,32 грн. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до статті 56 Закону, державним виконавцем прийнято постанови про арешт коштів боржника. З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити, згідно відповідей яких встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань боржник є засновником юридичних осіб: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГАВЕСТ», код ЄДРПОУ: 40134634, місцезнаходження юридичної особи: 65003, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА, будинок 115, Розмір внеску до статутного фонду складає 1 322 000,00 грн.; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІНТОРГ» код ЄДРПОУ 41025744, місцезнаходження юридичної особи: 21010, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ІВАНА БОГУНА, будинок 92, Розмір внеску до статутного фонду складає 2 700 000,00 грн.; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВ ВІТОЛЬ», Код ЄДРПОУ 41265927, місцезнаходження юридичної особи: 65017, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 16 А, Розмір внеску до статутного фонду складає 80 000,00 грн. 02.02.2023 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника, якою арештовано частку в статутному капіталі ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГАВЕСТ», код ЄДРПОУ: 40134634, місцезнаходження юридичної особи: 65003, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА, будинок 115, що складає 1 322 000,00 грн., та пов`язані з нею корпоративні права; частку в статутному капіталі ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІНТОРГ» код ЄДРПОУ 41025744, місцезнаходження юридичної особи: 21010, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ІВАНА БОГУНА, будинок 92, що складає 2 700 000,00 грн., та пов`язані з нею корпоративні права; частку в статутному капіталі ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВ ВІТОЛЬ», Код ЄДРПОУ 41265927, місцезнаходження юридичної особи: 65017, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 16 А, що складає 80 000,00 грн., та пов`язані з нею корпоративні права.

Заявник зазначає, що Боржником не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. В даному випадку боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, цінних паперів, земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником не зареєстровано нерухоме майно.

Заявник посилається на норми п.19 ч. 3 ст. 18 Закону, ч. 5 ст. 19, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), норми ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону), , ст. 337,338 ГПК України.

Повідомляє, що згідно інформації наданої ДПС на запит державного виконавця встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинає державний кордон України по закордонному паспорту НОМЕР_4 . Зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня. У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч.1 ст. 6 Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404- VIII, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків.

У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Встановлення наявності зобов`язання у боржника, в даному випадку грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором кредиту, та факту ухилення останньої від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

Заявник стверджує, що станом на момент подачі вказаного подання відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об`єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч в будь-якій їх частині.

Зазначене, на думку заявника , свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, ОСОБА_1 в період з 16.09.2021 (набрання рішенням законної сили) живе повноцінним життям, їздить за кордон, не здійснює заходів на виконання судового рішення яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Вважаює що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов`язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, вважаю за необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України, господарський суд зазначає наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Ст. 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ст.338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до п. 14, 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

При цьому ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України, при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

При цьому Касаційний господарський суд у вищевказаній постанові звернув увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення заявником до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника надано копії документів виконавчого провадження, а саме:

- заява про відкриття виконавчого провадження;

- наказ від 20.09.2021;

- ухвали та постанова суду у справі №916/1272/18;

- постанова про відкриття ВП № 70908651 від 02.02.2023;

- постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 14.10.2022;

-повідомлення про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2023 надіслане ОСОБА_1 ;

- постанова про арешт часток в статутному капіталі ТОВ «Мегаінвест , ТОВ «Вінторг», ТОВ «СВ Вітоль», що належать боржнику ОСОБА_1 боржника від 02.02.2023;

- постанова про арешт коштів боржника від 02.02.2023;

-повідомлення про арешт коштів надіслане ОСОБА_1 ;

-запит державного виконавця від 02. 02.2023р.

-витяг є ЄДРПОУ;

-Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухомості, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта стосовно підприємств, частка у яких належить боржнику;

- постанова про арешт коштів боржника від 02.02.2023; ;

- вимоги державного виконавця до ОСОБА_1 від 01.03.2023р. як керівнику ТОВ «Вінторг», ТОВ «СВ ВІТ», ТОВ «Мегаінвест»;

-запит державного виконавця в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 01.03.2023р.;

- відповіді на запити до обласних Управлінь Держгеокадастру, Держпраці, ДП УІВ, Держсподживслужби, Держстату, Управлінь Державної податкової служби;

- відповідь на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону за період з 02.02.23 по 11.05.23;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно.

Здійснивши оцінку доводів заявника з урахуванням наявних у справі матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що останнім не доведено наявності обставин, які б свідчили про необхідність вжиття судом виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, оскільки з поданих до суду матеріалів судом не встановлено, що невиконання боржником судового рішення є наслідком саме свідомого ухилення від виконання цього обов`язку, за наявності у боржника можливості виконати зобов`язання у повному обсязі або частково.

Так, згідно з поданих заявником документів виконавчого провадження вбачається, що у боржника відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого можливо здійснити виконання судового рішення, проте наявні частки в статутному капіталі ТОВ «Мегаінвест , ТОВ «Вінторг», ТОВ «СВ Вітоль», що належать боржнику ОСОБА_1 , які арештовані виконавцем.

В матеріалах справи відсутні докази, що боржник свідомо ухиляється від обов`язку виконати рішення суду.

Відтак, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання боргових зобов`язань підприємства, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

При цьому суд зауважує, що у разі, якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, доказів звернення державного виконавця до суду щодо застосування до боржника за наказом у цій справі приводу, матеріали подання не містять. Суд зауважує, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів направлення боржнику виклику приватного виконавця.

Крім цього, заявник не обґрунтував і не подав доказів, підтверджуючих, що саме по собі обмеження боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Судом встановлено, що відповідь на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону за період з по 02.02.2023 по 11.05.2023 свідчтьб, що боржник у даний проміжок часу здійснював перетин державного кордону.

Разом з тим, у зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та на виконання вимог Закону України Про правовий режим воєнного стану визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб.

За загальним правилом, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України.

Окремо слід зауважити і на тому, що за змістом положень Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, а обов`язком держави є захищати життя людини, проте тимчасове обмеження під час воєнного стану у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка законодавчо не обмежена у такому праві (тобто не є військовозобов`язаним, державним службовцем тощо), може свідчити про порушення державою свого обов`язку щодо забезпечення та захисту основоположного права людини на життя.

З урахуванням вказаного, за сукупності вищевикладених обставин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника виїзду за кордон України.

Керуючись ст.ст. 234, 254, 255, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 виїзду за кордон України /вх. № 2-979/24 від 11.06.2024/ у справі № 916/1272/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 14.06.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу: державного виконавця Яковенка В.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя Л.І. Грабован