Рішення

від 14.06.2024 по справі 917/506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 Справа № 917/506/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В. розглянувши справу № 917/506/24

за позовною заявою Державного професійно-технічного навчального закладу "Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги", вул. Курчатова, 15, м. Полтава, 36014

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни, АДРЕСА_1

про стягнення 161 674,04 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

23.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного професійно-технічного навчального закладу "Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги" до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 152 258,38 грн за договором оренди №24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року, та договору № 1 від 21.11.2013 року про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням комунальних послуг орендареві державного майна (вх. № 539/24).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням та земельного податку.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; надати оригінал чи належним чином завірену копію акту повернення з оренди державного нерухомого майна площею 301 кв. м., що знаходиться за адресою вул. Героїв - Чорнобильців, 3Д, м. Полтава та докази його направлення відповідачеві, а також копію рішення господарського суд по справі № 917/1767/23 від 24.01.2024 року; надати обґрунтований розрахунок пені, що стягується, із зазначенням конкретних дат початку та закінчення періодів нарахування пені по кожному окремому факту прострочення з посиланням на відповідні рахунки - фактури; навести правове обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення пені; надати відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; надати документи, які підтверджують направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; чітко викласти прохальну частину позовної заяви, із зазначенням окремо заявлених до стягнення сум відповідно до змісту позовної заяви.

08.04.2024 року до суду від позивача надійшла позовна заява з додатками (вх. №4751) на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху, відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач також збільшив ціну позову до 161 674,04 грн.

Ухвалою від 11.04.2024 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Копія ухвали від 11.04.2024 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 49, 50) (вул. Європейська, 29/45, кв. 48, м. Полтава, 36000) повернулася суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 11.04.2024 року є 20.04.2024 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Суд встановив, що 20.11.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною (далі - відповідач, орендар, ФОП Дубровінська В.В) укладено договір оренди № 114/13-н нерухомого майна, що належить до державної власності (а. с. 51-53). Даний договір також погоджено балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

Відповідно до п. 1.5 договору оренди №114/13-н об`єкт оренди знаходиться на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги (далі - позивач, балансоутримувач).

Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить додержавної власності від 20.11.2013 року (додаток №1 до договору оренди №114/13-н від 20.11.2013 року) (а. с. 53 зворот). Даний акт також погоджено балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

Також, 24.02.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною укладено договір оренди № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року, а. с. 55-57). Даний договір також погоджено балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлового приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) - 02546714КОЛШЮЯ003, надалі за текстом - "Об`єкт оренди".

Об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 3, м. Полтава (п. 1.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Загальна площа об`єкту оренди: складає 127,1 кв. м. (п. 1.3 договору №24/14-Н).

Об`єкт оренди знаходиться на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. О. А, Чепіги", код ЄДРПОУ 02546714 (далі по тексту - "балансоутримувач") (п. 1.5 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі вказується вартісна характеристика об`єкта оренди на момент передачі майна орендарю (п. 2.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

За цим договором орендодавець та балансоутримувач мають наступні права: контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних-заходів реагування. Орендодавець та балансоутримувач мають право вимагати від орендаря повної та своєчасної сплати орендних платежів та своєчасного повернення орендованого майна за умовами договору (п. п. 4.2.1, 4.2.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить додержавної власності від 24.02.2014 року (додаток №1 до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року) (а. с. 57 зворот). Даний акт також погоджено балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

20.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем Дубровінською В. В. до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності укладено додаткову угоду № 1 щодо консолідації договорів оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н та від 20.11.2013 № 114/13-Н (далі додаткова угода №1, а. с. 59). Дана додаткова угода також погоджена балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

За умовами вказаної додаткової угоди пункти 1.3, 1.4, 1.6 Розділу І Договору Предмет договору викладено у наступній редакції:

1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 422 кв.м., а саме:

- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м.;

- частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м.

1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить відповідно:

- 127,1 кв.м. - 234 674,00 грн;

- 294,9 кв. м. - 539 230,00 грн

1.6. Майно передається в оренду: 127, 1 кв. м. - з метою розміщення

камери схову, 294,9 кв м - для надання побутових послуг (перукарні).

Крім цього, пункт 3.1 Розділу 3 Орендна плата договору викладено в іншій редакції.

Всі інші умови договору залишено без змін.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1 у зв`язку з консолідацією договорів оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н та від 20.11.2013 № 114/13-Н з моменту підписання даної угоди, договір оренди від 20.11.2013 року №114/13-Н припиняє дію.

20.03.2014 року сторонами також підписано Зміни та доповнення №1 до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року (далі - Зміни та доповнення №1, а. с. 60) (погоджено балансоутримувачем ДПТНЗ Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги), відповідно до яких внесено зміни та доповнення до акту приймання-передачі від 24.02.2014 року за №24/14-Н про наступне:

"1. Пункт 1 Акту приймання-передачі викласти в новій редакції:

1. "Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (далі - об`єкт оренди), за адресою вул. Чапаєва, 3, м. Полтава, загальною площею 422, 00 кв.м., а саме:

- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 234 674,00 грн;

-частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 539 230,00 грн.

2. Всі інші умови Акту залишено без змін."

У подальшому, 23.03.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - додаткова угода №2, а. с. 61).

Відповідно до додаткової угоди №2 п. 1.3 договору №24/14-Н викладено в наступній редакції: "Загальна площа об`єкту оренди: складає 422,0 кв. м. (п. 1.3 договору №24/14-Н).

Також, відповідно до додаткової угоди №2 п. 8.1 договору №24/14-Н має наступний зміст: "Строк дії договору 2 роки 11 місяців. Договір діє до 23.01.2018 року включно.

Додатковою угодою № 3 від16.06.2015 року до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (а. с. 65) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В. В. внесено зміни до пунктів 1.3, 1.4, 1.6 Розділу 1 Предмет договору та договір викладено в новій редакції: 1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 294,9 кв.м.;

1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить 540 815,86 грн;

1.6. Майно передається в оренду для надання побутових послуг (перукарні).

Крім цього, внесено зміни та доповнення до Розділу 3 договору Орендна плата.

Всі інші умови договору залишено без змін.

На підставі додаткової угоди № 3 внесено зміни № 2 до Акту приймання-передачі нерухомого майна, що є державною власністю до договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 (а. с. 50).

Відповідно до змін №2, пункт 1 Акту приймання - передачі нерухомого майна викладено у наступній редакції:

1.Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме - частину нежитлового приміщення площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 3, м. Полтава., вартість якого зазначена згідно з висновком по вартість станом на 30.09.2013 року і становить відповідно 540 815,86 грн."

Всі інші умови Акту залишено без змін.

Вказані додаткова угода № 3 від 16.06.2015 року та зміни №2 до акту від 16.06.2015 року погоджені балансоутримувачем.

У подальшому, 20.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - додаткова угода №4, а. с. 67), погоджену балансоутримувачем.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4, сторони узгодили викласти п. 1.4 розділу 1 "Предмет договору" договору в наступній редакції: "Вартість об`єкта визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2018 і становить відповідно 1 113 800 грн".

Розділи 3 Орендна плата та 4 Права і обов`язки сторін договору №24/14-Н викладено в нових редакціях.

При цьому, Розділу 4 Права і обов`язки сторін доповнено пунктом 4.3.15 наступного змісту: Використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору.

Додатковою угодою № 4 строк дії договору продовжено до 23.12.2020 включно.

На підставі додаткової угоди №4 20.03.2018 року внесено зміни до Акту приймання

передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності в частині вартості орендованого майна.

Позивач зазначив, що Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 № 207 Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві вулицю Чапаєва перейменовано на вулицю Героїв - Чорнобильців.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 61 від 21.03.2018 Про надання нової адреси об`єктам нерухомого майна по вулиці Героїв Чорнобильців, 3 земельній ділянці площею 0,1161 га (кадастровий номер 5310137000:15:008:0462) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти за адресою: м. Полтава, вул. Героїв - Чорнобильців, 3 та об`єктам нерухомого майна, що знаходяться на ній, надати нову адресу - АДРЕСА_2 .

За результатами проведення аукціону 05.02.2021 року продовжено договір оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В. В. Також за результатами зазначеного аукціону сторонами було підписано текст продовженого договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н з відповідними змінами (а. с. 70-75), відповідно до розділу І якого зазначено, що балансоутримувачем є ДПТНЗ "Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги".

Відповідно до розділу 1 "Змінювані умови договору", об`єктом оренди є вбудовані нежитлові приміщення площею 301 кв. м., за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, 3 д, м. Полтава (п. 4.1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Вартість орендованого державного майна склала 1 647 800,00 грн (п. 6.1 Розділ 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Пунктом 12.1 розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н передбачено, що цей договір продовжено на 5 років та діє до 23.12.2025 року включно.

Відповідно до п. 13 розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н орендодавець не надав згоду на передачу майна в суборенду згідно з оголошенням про передачу майна в оренду.

Згідно з п. 16 розділу 1 договору оренди №24/14-н від 14.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у пункту 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із з зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу) (п. 3.7 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.8 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний:

- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей та повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом;

- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна а надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди (п. 4.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Балансоутриувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю (п. 4.2 розділу 2 договору від оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримуача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору (п. 4.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар не має права передавати майно в суборенду (п. 8.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар передав майно, його частину у користування іншій особі всупереч пункту 8.1 договору (п.12.7.3 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених п. 12.7 цього договору, орендодавець та балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більше як 30 робочих днів з доти реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця (п. 12.8 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

01.06.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В.В. укладено договір про внесення змін № 6 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, яким внесено зміни щодо реквізитів орендаря.

Також як вказує позивач, 21.11.2013 року ДПТНЗ "Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги" та підприємець Дубровінська В. В. уклали договір №1 про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням комунальних послуг орендареві державного майна (далі - договір про відшкодування витрат, а. с. 78), відповідно до якого орендодавець на основі договору оренди державного майна №114/13-Н від 20.11.2013 року надає орендареві комунальні послуги, а саме: електропостачання (самостійно), теплопостачання (самостійно), водопостачання (самостійно), послуги КАТП-1628 (самостійно), податок на землю згідно рахунків (п.1.1 договору про відшкодування витрат).

Оплата відповідно до поданих бухгалтерією ДПТНЗ "ВПУ ім. А. О. Чепіги" рахунків здійснюється орендарем шляхом перерахування орендодавцеві не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним періодом (п. 2.2 договору про відшкодування витрат).

Плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі звітується орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в 0,5 % суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п. 2.3. договору про відшкодування витрат).

Орендар сплачує земельний податок в розмірі 148,81 грн, щомісячно до 15 числа наступного місяця (розрахунок додається) (п. 2.4. договору про відшкодування витрат).

Цей договір діє на час дії договору оренди державного майна (п. 2.3. договору про відшкодування витрат).

Позивач вказує, що на його адресу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях було направлено лист ОСОБА_1 від 05.04.2022 року щодо неможливості виконання зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.02.2021 року на період дії форс-мажорних обставин (військової агресії Російської Федерації проти України) (а. с. 79, 80).

У відповідь позивач направив на адресу відповідача лист, де повідомив, що введення воєнного стану та настання форс-мажорних обставин не є безумовною підставою звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату (а. с. 81).

Також 10.05.2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 12-162), в якій зазначено про необхідність сплати заборгованості у розмірі 11 049,49 грн (а. с. 83). Дана претензія повернулась позивачу з поштовою відміткою від 07.06.2023 року "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 84).

Як зазначає позивач, 29.05.2023 року ним було направлено на адресу відповідача акт від 24.05.2023 року повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності - нерухомого майна площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 166, 167). Однак відповідач вимоги договору не виконав, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернув. Сам акт з додатками 26.06.2023 року повернувся позивачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 168).

Крім того, позивач посилається на те, що Полтавська обласна прокуратура також звернулась з позовом до суду і рішенням від 24.01.2024 року Господарський суд Полтавської області зобов`язав ФОП Дубровінську Валентину Володимирівну звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях державне нерухоме майно площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3д шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Дане рішення набрало законної сили 20.02.2024 року.

Зважаючи на вищезазначене, позивач стверджує, що відповідачем з 16.01.2023 року по 29.02.2024 року не здійснювалась орендна плата, у зв`язку з чим заявлено до стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 45 821,49 грн, пені 83 737,18 грн (на заборгованість з орендної плати), заборгованості за сплати земельного податку у розмірі 12 028,23 грн та пені 20 027,14 грн (на заборгованість за земельний податок).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості послуг оренди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.

Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 24/14-Н від 24.02.2014 року відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату.

Відповідно до умов договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року відповідачеві було передано майно, загальною площею 422,00 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року (у рахуванням подальших змін до акту).

Згідно з п. 16 Розділу 1 договору №24/14-н від 24.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у пункту 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 45 821,49 грн, яка виникла в період дії договору з 16.01.2023 року по 29.02.2024 року. Відповідачем доказів сплати вказаної заборгованості не надано.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року в справі № 917/1767/23 встановлено наступне:

- з урахуванням вимог пункту 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. він є припиненим з 22.05.2023 р.;

- відповідачем вимоги пункту 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. не виконані, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернуто.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року по справі № 917/1767/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 Постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше: орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок основної заборгованості з орендної плати за період січень - квітень 2023 року (з урахуванням здійсненої проплати у розмірі 2718,87 грн) у розмірі 11 049,49 грн, суд встановив, що дана вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з травня 2023 року по 29.02.2024 року у розмірі 34 772,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р., він вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця.

Як зазначалось вище, рішенням суду від 24.01.2024 року по справі №917/1767/23 встановлено, що договір оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р.є припиненим з 22.05.2023 р.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 червня 2021 року в рамках справи № 904/4512/20, від 08 червня 2021 року у справі № 906/564/20, №917/631/19.

У зв`язку із зазначеним, стягнення заборгованості з орендної плати за травень 2023 року має здійснюватися з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року включно (за 21 день).

Позивач помилково вказує у позові дату припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. 23.05.2023 року та помилково здійснює нарахування орендної плати за травень 2023 року з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року, тоді як необхідно здійснювати розрахунок за 21 день.

Здійснивши розрахунок основної заборгованості з орендної плати за травень 2023 року, суд встановив, що законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 2 331,84 грн (3442,09/31 день * 21 день).

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для стягнення із ФОП Дубровінської В. В. заявленої позивачем орендної плати за період з 22.05.2023 року по 29.02.2024 року у розмірі 34 772,00 грн.

Також, відсутність договірного зобов`язання орендаря після припинення дії договору зі сплати орендної плати також виключає можливість стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі , що нарахована на заборгованість, яка виникла після 21.05.2023 року.

Відносно стягнення з відповідача пені за період з 16.01.2023 року по 29.02.2024 року у розмірі 83 737,18 грн, що нарахована на утворену заборгованість з січня 2023 року по 21.05.2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.

Так, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто, позивач має право заявити вимогу про стягнення пені за період, який починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5ст. 254 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.8 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року).

При обґрунтуванні позовних вимог, позивач зазначив про припинення відповідачем сплати орендних платежів за договором починаючи з січня 2023 року.

Як зазначалось вище, рішенням суду від 24.01.2024 року по справі №917/1767/23 встановлено, що договір оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. є припиненим з 22.05.2023 р.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

За наведеного, суд приходить до висновку, що правильним буде нарахування пені за наступні періоди та суми:

-на заборгованість з орендної плати за січень 2023 року у розмірі 723,22 грн (згідно розрахунку, а. с. 174) за період з 17.01.2023 року (оскільки 15 число місяця припадає на неділю, останній день сплати боргу - 16.01.2023 року) по 16.07.2023 року = 179,32 грн;

-на заборгованість з орендної плати за лютий 2023 року у розмірі 3442,09 грн за період з 16.02.2023 року по 15.08.2023 року = 842,70 грн;

-на заборгованість з орендної плати за березень 2023 року у розмірі 3442,09 грн за період з 16.03.2023 року по 15.09.2023 року = 838,93 грн;

-на заборгованість з орендної плати за квітень у розмірі 3442,09 грн за період з 18.04.2023 року (оскільки 15 число місяця припадає на суботу, останній день сплати боргу - 17.04.2023 року) по 17.10.2023 року = 804,03 грн.

-на заборгованість з орендної плати за травень (з 01.05. по 21.05.) 2023 року у розмірі 2 331,84 грн за період з 16.05.2023 року по 15.11.2023 року = 519,14 грн.

Всього: 3 184,12 грн.

Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Отже, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим буде стягнення пені (на заборгованість за період з січня 2023 року по 21.05.2023 року) розмір якої становить 3 184,12 грн.

Відносно вимоги про стягнення з відповідача земельного податку за період з січня 2023 по грудень 2023 року у розмірі 12 028,23 грн суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 21.11.2013 року ДПТНЗ "Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги" та підприємець Дубровінська В. В. уклали договір №1 про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням комунальних послуг орендареві державного майна (далі - договір про відшкодування витрат, а. с. 78), відповідно до якого орендодавець на основі договору оренди державного майна №114/13-Н від 20.11.2013 року надає орендареві комунальні послуги, а саме: електропостачання (самостійно), теплопостачання (самостійно), водопостачання (самостійно), послуги КАТП-1628 (самостійно), податок на землю згідно рахунків (п.1.1 договору про відшкодування витрат).

Розрахунок вартості наданих комунальних послуг здійснюється бухгалтерією ДПТНЗ «ВПУ ім. А. О. Чепіги» і подається не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним періодом ( п. 2.1. договору про відшкодування витрат).

Оплата відповідно до поданих бухгалтерією ДПТНЗ "ВПУ ім. А. О. Чепіги" рахунків здійснюється орендарем шляхом перерахування орендодавцеві не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним періодом (п. 2.2 договору про відшкодування витрат).

Орендар сплачує земельний податок в розмірі 148,81 грн, щомісячно до 15 числа наступного місяця (розрахунок додається) (п. 2.4. договору про відшкодування витрат).

Позивач, надаючи до суду рахунки фактури №2 від 10.02.2023 року, № 6 від 13.03.2023 року, №9 від 10.04.2023 року, №12 від 10.05.2023 року, №15 від 11.06.2023 року, №17 від 12.07.2023 року, №21 від 10.08.2023 року, №24 від 10.09.2023 року, №27 від 10.10.2023 року, №30 від 10.11.2023 року, №32 від 10.12.2023 року, №2 від 11.01.2024 року, у позовній заяві від 05.04.2023 року, та посилаючись на дані податкової декларації з плати за землю на 2023 рік, просить стягнути з відповідача 12 028,23 грн.

Зі свого боку суд, перевіряючи доводи щодо наявності у ФОП Дубровінської В. В. заборгованості з відшкодування земельного податку, зазначає, що позивач крім рахунків-фактур не долучив до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру земельного податку, а також відомостей щодо ставок податку, дійсних на час спірних відносин.

Тому за вказаних обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Державного професійно-технічного навчального закладу "Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги" в цій частині позову, оскільки суд позбавлений можливості перевірити відповідні нарахування позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 2.3 договору про відшкодування витрат, цей договір діє на час дії договору оренди державного майна (п. 2.3. договору про відшкодування витрат).

Як зазначалось вище, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 24/14-Н від 24.02.2014 р. є припиненим з 22.05.2023 р., отже з цієї дати відповідач вже не мав статусу орендаря та не мав обов`язку зі сплати земельного податку.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача зі сплати земельного податку на суму 12 028,23 грн, а тому підстав для стягнення даної суми заборгованості з ФОП Дубровінської немає.

З урахуванням цього немає підстав і для стягнення, нарахованої позивачем пені на заборгованість земельного податку у сумі 20 087,14 грн, яка є похідною вимогою.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 13 381,33 грн основного боргу та 3 184,12 грн пені обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 32 440,16 грн основної заборгованості (орендної плати), 80 553,06 грн пені (на заборгованість з орендної плати), 12 028,23 грн заборгованості по земельному податку та 20 087,14 грн пені на заборгованість по земельному податку у суду відсутні.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу "Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги" (вул. Курчатова, 15, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02546714, МФО 820172, банк - Держказначейська служба України, м. Київ УДКСУ у м. Полтаві, р/р UA768201720314251008203010725) 13 381,33 грн основної заборгованості за сплати орендної плати та 3 184,12 грн пені.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу "Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги" (вул. Курчатова, 15, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02546714, МФО 820172, банк - Держказначейська служба України, м. Київ УДКСУ у м. Полтаві, р/р UA258201720344211008200010725) 310,26 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення складено та підписано 14.06.2024 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко