Рішення

від 14.06.2024 по справі 927/404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/404/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»,

код ЄДРПОУ 31101383, вул. Прорізна, буд. 1, с. Залізне, Фастівський район, Київська область, 08606

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закопадь»,

код ЄДРПОУ 35194969, вул. Михайло-Коцюбинське Шосе, буд. 1, м. Чернігів, 14011

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 202 099,05 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закопадь», у якому позивач просить стягнути з відповідача 202 099,05 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 01.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 10.05.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Також ухвалою від 10.05.2024 зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 10.05.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» надав суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвала суду від 10.05.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС 11.05.2024 о 00:14, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 28.05.2024.

Третій особі ухвала суду від 10.05.2024 вручена засобами поштового зв`язку 17.05.2024.

24.05.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

05.06.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами.

У відповіді на відзив позивач просить суд звернути увагу на ту обставину, що відзив на позовну заяву, цілком ймовірно, надісланий на адресу позивача невідомою неуповноваженою особою, з огляду на його надсилання не через систему «Електронний суд», а рекомендованим листом (порушення вимог ч. 7 ст. 42 ГПК України), та відсутність документів, що підтверджують повноваження адвоката Бредюка О. М. у справі № 927/404/24.

Щодо надсилання відзиву на позов в паперовій формі.

Згідно з ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Частинами 5, 7 ст. 42 ГПК України визначено документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Таким чином, відповідач має право направити відзив на позовну як до суду, так і іншому учаснику справи у паперовій формі.

Щодо повноважень адвоката Бредюка О. М. на підписання поданого ним відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До відзиву на позов адвокат Бредюк О. М. додав копію договору про надання правової допомоги від 22.05.2024, укладеного між ним та відповідачем, копію ордеру серії СВ №1088179 від 24.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Закопадь» у Господарському суді Чернігівської області.

Таким чином, суд доходить висновку, що адвокат Бредюк О. М. надав суду належні докази, що підтверджують наявність у нього повноважень представляти інтереси відповідача у суді.

При цьому суд зазначає, що підписання та/або подання заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва, а відтак доводи позивача про підписання відзиву на позов неуповноваженою особою відхиляються судом.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзив відповідача та відповідь позивача на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

11.06.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення рішення щодо компенсації позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн з доданими до неї документами, які суд долучив до матеріалів справи.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача та на транспортному засобі, що належить відповідачу, автомобілю позивача завдано матеріальну шкоду, розмір якої складає 672 234,37 грн. Страховик відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Перша» виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 258 500,00 грн, а відповідач добровільно сплатив кошти у розмірі 216 585,32 грн. На підставі ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром завданої автомобілю позивача шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, а також понесені витрати на складання звіту про оцінку матеріального збитку, загальний розмір чого становить 202 099,05 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- у наданому позивачем звіті про оцінку вартості матеріального збитку №168/02-24 зазначено, що огляд транспортного засобу марки Volkswagen Touareg проводився в присутності власника, проте в протоколі технічного огляду КТЗ в графі «Протокол складений в присутності» відсутній підпис власника, що свідчить про те, що він взагалі був відсутній і експертом цей транспортний засіб особисто не оглядався;

- згідно зі звітом №ЦВ-2619, виконаного на замовлення ПрАТ «СК «Перша», розмір збитків, завданих пошкодженому автомобілю позивача, становить 475 085,32 грн. ПрАТ «Страхова компанія «Перша» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 258 500,00 грн, а відповідач добровільно сплатив кошти у розмірі 221 535,32 грн;

- враховуючи те, що транспортний засіб Volkswagen Touareg не був застрахований по КАСКО, ремонті роботи проводити у офіційного дилера потерпілий не міг і вказана сума відшкодуванню не підлягає.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з таких підстав:

- відсутність підпису власника автотранспортного засобу на вказаному звіті є формальним недоглядом позивача з огляду на те, що на адресу суду, відповідача та третьої особи помилково була надіслана сканкопія звіту, отримана позивачем від ФОП Баранкова В.О. засобами електронного зв`язку для ознайомлення, що не могла містити в собі підпису позивача та відбитку його печатки, а підписання між позивачем та ФОП Баранковим В.О. акта виконаних робіт від 19.02.2024 року щодо складеного звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за № 16/02-24 є належним та припустимим доказом фактичного виконання роботи з проведення вказаного звіту;

- відповідач не заперечує своєї вини у завданні збитків майну позивача, однак без належного правового обґрунтування намагається обмежити розмір збитків розрахунком, що проведений виключно з метою оцінки розміру збитків при врегулюванні правовідносин, що випливають з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про що прямо вказано на арк. 1 звіту № ЦВ-2619, наданого відповідачем;

- доводи відповідача про неможливість проведення ремонтних робіт у офіційного дилера через відсутність КАСКО є безпідставними.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.02.2024 у справі №285/881/24, яка набрала законної сили 12.03.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Вказаною постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області встановлено, що 28.01.2024 року о 14-05 год. гр. ОСОБА_1 на а/д Київ-Чоп 228км+950м поблизу м. Звягель, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ, р.н.з. НОМЕР_3 , під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg, р.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій порушив вимоги п.п. 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.

У постанові від 29.02.2024 у справі №285/881/24 зазначено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія у ТОВ «Закопадь».

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 транспортний засіб автомобіль Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 , рік випуску - 2019, зареєстрований за ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт».

19.02.2024 оцінювач ФОП Баранков В. О. на замовлення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» склав звіт №168/02-24 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного КТЗ Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 (дата оцінки 28.01.2024) (далі Звіт №168/02-24).

У Звіті №168/02-24 зазначено, що вартість матеріального збитку складає 672 234,37 грн, з яких вартість відновлювального ремонту ТЗ 634 047,76 грн; величина втрати товарної вартості 38 186,61 грн.

Додатками до Звіту №168/02-24, зокрема, є протокол технічного огляду КТЗ від 16.02.2024, де зазначено назви деталей та опис пошкоджень; ремонтна калькуляція від 28.01.2024 №168/02-24, фото пошкодженого автомобіля, рахунок ТОВ «Автомобільний дім Атлант» від 12.02.2024.

19.02.2024 ФОП Баранковим В. О. та ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» підписаний акт виконаних робіт з проведення експертних оцінок щодо визначення вартості матеріального збитку автомобіля Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 , у якому вказана їх вартість у розмірі 4950,00 грн.

За надання послуг з оцінки позивач сплатив ФОП Баранкову В. О. кошти у розмірі 4950,00 грн, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції від 15.02.2024 №18338.

29.02.2024 оцінювач ФОП Вілько О. Г. на замовлення ПрАТ «СК «Перша» склав звіт №ЦВ-2619 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням КТЗ Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 (дата оцінки 28.01.2024) (далі Звіт №ЦВ-2619).

У Звіті №ЦВ-2619 зазначено, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 , складає 475 085,32 грн.

Додатками до Звіту №168/02-24, зокрема, є протокол технічного огляду КТЗ від 09.02.2024, де зазначено назви деталей та опис пошкоджень; ремонтна калькуляція від 29.02.2024 №ЦВ26219, фото пошкодженого автомобіля.

У листі від 21.03.2024 №ЦВ24-0395, наданого у відповідь на лист позивача від 20.03.2024, ПрАТ «СК «Перша» зазначила, що відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «СК «Перша» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-6699220 та за договором добровільного комплексного страхування автовласника «Максимальний захист» №АР/6699244-мз6.

Також у листі від 21.03.2024 №ЦВ24-0395 зазначено про прийняття страховою компанією рішення про визнання випадку (ДТП, яка сталась 28.01.2024) страховим та про визначення розміру страхового відшкодування наступним чином: за полісом №АР-6699220 у розмірі 158 000,00 грн (160 000,00 грн (ліміт відповідальності) 1500,00 грн (франшиза); за договором «Максимальний захист» №АР/6699244-мз6 розмір страхового відшкодування становить 100 000,00 грн, загальна сума страхового відшкодування складає 258 000,00 грн.

Страховик відповідача - ПрАТ «СК «Перша» здійснив сплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 258 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1846 від 19.03.2024 та від 21.03.2024 №1953.

Позивач звертався до відповідача із претензіями від 06.03.2024 №29.734/832-55.06 та від 20.03.2024 №29.734/930-55.06 про відшкодування збитків, заподіяних автомобілю Volkswagen Touareg внаслідок ДТП, а також витрат на проведення оцінки збитків у розмірі 4950,00 грн

28.03.2024 відповідач сплатив позивачу 216 585,32 грн як відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції №2356 від 28.03.2024.

У позовній заяві позивач зазначив, що він здійснив оплату вартості ремонтних робіт автомобіля Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 , у загальному розмірі 593 249,05 грн, які виконувало ТОВ «Автомобільний дім Атлант» - офіційний дилер Volkswagen у м. Києві, на підтвердження чого надав:

- копію рахунку ТОВ «Автомобільний дім Атлант» №С4523127-2 від 23.02.2024 на оплату ремонту автомобіля Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 на загальну суму 593 249,05 грн з ПДВ;

- копію акта виконаних робіт №Н4523127 від 14.03.2024, відповідно до якого ТОВ «Автомобільний дім Атлант» виконано роботи з ремонту автомобіля Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 , у тому числі із заміни запасних частин, на загальну суму 593 249,05 грн з ПДВ;

- платіжні інструкції №18048 від 23.02.2024 на суму 200 000,00 грн та №18768 від 08.04.2024 на суму 393 249,05 грн про перерахування коштів ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» на рахунок ТОВ «Автодім Атлант».

Позивач вважає, що оскільки розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля складає 672 234,37 грн, а розмір отриманого ним відшкодування 474 085,32 грн, у тому числі страхового відшкодування у сумі 258 500,00 грн та від відповідача 216 585,32 грн, різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та отриманим відшкодуванням у розмірі 197 149,05 грн, а також витрати на проведення оцінки збитків у розмірі 4950,00 грн, що у сього становить 202 099,05 грн, йому повинен сплатити відповідач.

Доказів сплати позивачу коштів у розмірі 202 099,05 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов`язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 , який визнаний винним у ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Закопадь» та керував службовим автомобілем.

Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки позивачу.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Позивач зазначає, що розмір завданих збитків його автомобілю становить 672 234,37 грн, що підтверджується Звітом №168/02-44, натомість відповідач вважає, що згідно зі Звітом №ЦВ-2619 розмір таких збитків становить 475 085,32 грн, які повністю відшкодовані позивачу страховою компанією та відповідачем.

Крім того, позивач надав акт виконаних робіт №Н4523127 від 10.04.2024, відповідно до якого загальна вартість ремонту пошкодженого автомобіля становила 593 249,05 грн.

Отже, спірним питанням є розмір заподіяних збитків автомобілю Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 .

Щодо розміру заподіяних збитків.

Визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ (п. 2.3 Методики).

Згідно з п. 4.3. Методики а результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

У п. 7.38 Методики встановлено, що значення Е з приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як встановив суд, оцінка розміру збитків, завданих автомобілю Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_4 внаслідок ДТП, проводилась як за замовленням позивача, так і замовленням ПрАТ «СК «Перша», про що надані відповідні Звіти №168/02-44 та №ЦВ-2619.

Розмір визначених у Звітах №168/02-44 (оцінювач Баранков В. О.) та №ЦВ-2619 (оцінювач Вілько О. Г.) збитків становить 672 234,37 грн, у тому числі величина втрати товарної вартості у розмірі 38 186,61 грн, та 475 085,32 грн, відповідно.

При цьому розмір фактично понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля складає 593 249,05 грн.

На думку відповідача, оцінювач ОСОБА_2 взагалі не оглядав пошкоджений транспортний засіб, з огляду на відсутність у протоколі технічного огляду КТЗ підпису власника автомобіля.

Вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше, відсутність у протоколі технічного огляду КТЗ підпису власника не свідчить, що він не був присутнім та не надав автомобіль для огляду, по-друге, позивач до відповіді на відзив надав відповідний протокол, де міститься підпис генерального директора позивача.

Суд зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Щодо величини втрати товарної вартості.

Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Тобто за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Таким чином, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Згідно з п. 8.6.3 Методики розрахунок величини ВТВ здійснюється за формулою:

ВТВ = X / 100 х (С + Свр),

де X - коефіцієнт ВТВ, який визначається згідно з додатком 7 за співвідношеннями А і В;

С - ринкова вартість подібного непошкодженого ДТЗ, грн.

Відношення вартості відновлювального ремонту до ринкової вартості КТЗ (А) визначається за формулою:

А= Свр/ С

Якщо відношення А має значення до 0,03, величина ВТВ прирівнюється до вартості відновлювального ремонту.

Відношення вартості ремонтних робіт до сумарної вартості замінених складників КТЗ і матеріалів (В) визначається за формулою:

В= Ср/ Сс+ См

де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

Сс - вартість складників, необхідних для заміни під час ремонту, грн;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.

Як вже висновано судом раніше, розмір збитків визначається на підставі фактично понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля (593 249,05 грн), а не з розміру відновлювального ремонту згідно звіту оцінювача.

З аналогічних підстав і розмір ВТВ має обраховуватись, виходячи з розміру фактичних витрат.

Таким чином, не може вважатись прийнятним обрахований оцінювачем розмір ВТВ (38 186,61 грн).

Разом з тим, оскільки для розрахунку ВТВ необхідно окремо вартість ремонтних робіт, запчастин та матеріалів, а рахунок та акт виконаних робіт ТОВ «Автомобільний дім Атлант» не виокремлює вартість запчастин та матеріалів, суд позбавлений можливості встановити їх вартість окремо (у тому числі через відсутність інформації про відношення певної номенклатури товару до відповідної категорії (запчастини чи матеріали), застосування знижок тощо), а відтак і самостійно розрахувати розмір ВТВ.

Сторони відповідного розрахунку суду також не надали.

Враховуючи те, що реальна вартість ремонту пошкодженого автомобіля, яка документальна підтверджена виконавцем робіт ТОВ «Автомобільний дім Атлант», становить 593 249,05 грн з ПДВ, суд доходить висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню збитки, завдані його автомобілю внаслідок ДТП, саме у розмірі 593 249,05 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не мав право проводити ремонтні роботи у офіційного дилера Volkswagen, яким є ТОВ «Автомобільний дім Атлант», через відсутність у нього договору страхування наземного транспорту КАСКО як необґрунтовані жодним чином.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 8.5.6, 8.5.11 Методики у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства. Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що ним на рахунок позивача перераховані кошти у розмірі 221 535,32 грн, тобто різницю між розміром завданих збитків згідно зі Звітом №ЦВ-2619 та виплаченим страховим відшкодування, а також витрати позивача на проведення оцінки розміру збитків (475 085,32 грн 258 500,00 + 4950,00), що свідчить про фактичне визнання ним обов`язку на відшкодування витрат на таку оцінку

Зазначене також свідчить про суперечливу поведінку відповідача, який по суті визнає обґрунтованими витрати позивача на проведення оцінки, одночасно заперечуючи її результат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі.

Разом з тим, незважаючи на викладене у відзиві, доказів сплати позивачу коштів саме у розмірі 221 535,32 грн відповідач суду не надав.

Натомість відповідно до наданої позивачем платіжної інструкції №2356 від 28.03.2024 відповідач сплатив йому кошти у розмірі 216 585,32 грн, тобто відповідач не надав доказів відшкодування витрат на проведення оцінки у розмірі 4950,00 грн.

Враховуючи те, що фактичний розмір завданої позивачу внаслідок ДТП матеріальної шкоди перевищує розмір отриманого ним відшкодування, суд доходить висновку, відповідач повинен сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і отриманим ним відшкодуванням, що становить 118 163,73 грн (593 249,05 грн - 258 500,00 - 216 585,32).

Оскільки внаслідок ДТП позивач поніс додаткові витрати на проведення оцінки розміру завданих відповідачем збитків у сумі 4950,00 грн, яка фактично визнається відповідачем у відзиві, суд вважає, що такі витрати також підлягають відшкодуванню відповідачем.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 3031,49 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 846,71 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До позовної заяви позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є фіксованим та становить 20 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №21 від 17.04.2024, укладений з адвокатським бюро «Артура Іоффе» (далі Договір від 17.04.2024); копію акта приймання-передачі наданих послуг від 11.06.2024 до Договору від 17.04.2024; копію платіжної інструкції від 19.04.2024 №18882 про сплату гонорару у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 17.04.2024, укладеного між ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» (далі - Клієнт) та адвокатським бюро «Артура Іоффе» (далі Адвокат), Адвокат бере на себе зобов`язання по наданню правничої (правової) допомоги Клієнту з метою здійснення представництва інтересів Клієнта у господарських судах України всіх рівнів під час здійснення господарського судочинства з питань, пов`язаних із стягненням коштів з ТОВ «Закопадь» за наслідком скоєння ДТП за участю транспортного засобу ТОВ «Закопадь».

Згідно з п. 3.1 Договору від 17.04.2024 гонорар Адвоката за надання правових послуг в межах судового розгляду кожною судовою інстанцією є фіксованим та є наступним: п. п. 3.1.1 п. 3.1 гонорар Адвоката за здійснення представництва Клієнта в Господарському суді Чернігівської області становить 20 000,00 грн без ПДВ.

Отже, ціну (вартість) правничої допомоги у Договорі від 17.04.2024 визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).

На виконання умов Договору від 17.04.2024 Адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 20 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 11.06.2024, який підписаний в двосторонньому порядку представниками сторін позивача та адвоката, підписи яких скріплені печатками товариства та адвокатського бюро.

Позивач сплатив на користь Адвокатського бюро кошти в розмірі 20 000,00 грн за надані правові послуги, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції від 19.04.2024 №18882.

У постанові від 16.11.2022 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Разом з тим, заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 183,50 грн.

Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 14 030,21 грн (1 846,71 + 12 183,50).

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закопадь» (код ЄДРПОУ 35194969, вул. Михайло-Коцюбинське Шосе, буд. 1, м. Чернігів, 14011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» (код ЄДРПОУ 31101383, вул. Прорізна, буд. 1, с. Залізне, Фастівський район, Київська область, 08606) 118 163,73 грн збитків, 4950,00 грн витрат на проведення оцінки збитків та 14 030,21 грн судових витрат.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун