Постанова

від 05.06.2024 по справі 914/917/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/917/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Груп" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 (суддя Король М. Р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Груп" до Малого підприємства "Сніжинка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело", про усунення перешкод у володінні та користуванні майном,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у розгляді справи своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц-Груп" (далі - ТОВ Шольц-Груп") звернулося до суду з позовом до Малого підприємства "Сніжинка" (далі - МП "Сніжинка"), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:

- зобов`язати МП "Сніжинка" усунути перешкоди у володінні та користуванні ТОВ "Шольц-Груп" земельною ділянкою з кадастровим номером 4623683700:02:001:0526, розташованою за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. "г", та майном, що на ній розміщене: вагами тензометричними ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 КС-3, заводський номер 388, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, припинення дій, що порушують право позивача на безперешкодне володіння та користування зазначеним майном, або створюють загрозу його порушенню;

- усунути перешкоди у в`їзді/виїзді на земельну ділянку;

- усунути перешкоди у використанні ваг тензометричних шляхом звільнення (прибрання) з них автомобіля "Рено", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вантажним причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 ; звільнення (прибрання) із в`їзду/виїзду на земельну ділянку вказаного автомобіля;

- заборонити МП Сніжинка" надалі блокувати в`їзд/виїзд на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683700:02:001:0526, та на ваги тензометричні, розміщені на цій земельній ділянці, будь-якими транспортними засобами.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Шольц-Груп" здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі відходами та брухтом, зокрема, на території земельної ділянки з кадастровим номером 4623683700:02:001:0526 загальною площею 1,299 га, яка розташована за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. "г", з використанням автомобільних ваг, а також об`єкта нерухомості, позначеного на плані під літ. "Б-1", ангар-склад загальною площею 475,9 кв.м, які розміщені на зазначеній земельній ділянці та перебувають у строковому платному користуванні позивача на підставі договору оренди від 04.01.2021 № 0401/21-1, укладеному між ТОВ "Шольц-Груп" та власником переліченого майна - ТОВ "НДВП "Джерело".

3. Позивач стверджує, що починаючи з 01.03.2021 МП "Сніжинка" чинить йому перешкоди в користуванні орендованим за договором оренди майном, що полягає у блокуванні вантажними транспортними засобами МП "Сніжинка" земельної ділянки (кадастровий номер 4623683700:02:001:0526), в`їзду/виїзду на вказану земельну ділянку та ваг автомобільних тензометричних, що знаходяться посеред дороги (проїзду) на зазначеній земельній ділянці. Вказані дії відповідача унеможливлюють здійснення господарської діяльності з оптової торгівлі відходами та брухтом ТОВ "Шольц-Груп", внаслідок чого позивач продовжує зазнавати значних збитків через неможливість використання ним орендованого нерухомого майна для здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці та складі -ангарі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 04.01.2021 між ТОВ "НДВП "Джерело" (орендодавець) та ТОВ "Шольц-Груп" (орендар) укладений договір оренди № 0401/21-1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування та володіння нерухоме майно:

- об`єкт нерухомості - земельна ділянка (кадастровий номер 4623683700:02:001:0526) площею 1,299 га, розташована на вул. Кільцевій, 5 під літ. "г" у с. Холодновідка Львівської області,

- автомобільні ваги тензометричні ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, розміщені на території (на в`їзді/виїзді до/з) вищевказаної земельної ділянки,

- об`єкт нерухомості, позначений на плані під літ. "Б-1" - ангар-склад загальною площею 475,9 кв.м, розташований на вищезазначеній земельній ділянці за адресою: Львівська область, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. "г".

5. На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами за договором.

6. Наголошуючи на тому, що МП "Сніжинка" чиняться перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. 20.01.2022 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення про відмову у позові.

8. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди у частині оренди земельної ділянки не вчинений, адже щодо такого не проведена державна реєстрація, яка є обов`язковою згідно із законом.

9. Суд першої інстанції також не прийняв як належні докази фотознімки та відеофіксацію на флешнакопичувачі, а також експертний висновок, оскільки такі не дають змогу повно, чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: протиправну поведінку відповідача, що перешкоджала б позивачу належним чином користуватися спірним майном, зокрема орендованими тензометричними вагами, ідентифікація яких унеможливлена, враховуючи розбіжності в поданих документах.

10. 22.06.2022 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про часткове скасування цього рішення.

11. Верховний Суд постановою від 15.11.2022 скасував зазначену постанову суду апеляційної інстанції, а справу направив до цього ж суду на новий розгляд.

12. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний господарський суд правомірно наголосив на помилковості висновків місцевого господарського суду стосовного того, що договір оренди в частині оренди земельної ділянки є невчиненим (неукладеним), однак, не надав оцінки наявності у позивача порушеного речового права чи інтересу на час звернення до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, а саме тому, яке право позивача порушено і у чому полягає таке порушення. Зокрема, апеляційна інстанція не звернула увагу та не дослідила обставини набуття позивачем цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, зокрема, набуття права оренди земельної ділянки за цим договором, а відповідно й можливість захисту такого права від третіх осіб.

13. За результатами нового розгляду Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 08.02.2024 про залишення рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 без змін.

14. Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що між сторонами (позивачем та третьою особою) було підписано акт приймання-передачі майна до договору оренди, дійшов висновку, що вказаний договір виконується сторонами, відтак його не можна вважати неукладеним.

15. Досліджуючи обставини набуття позивачем цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, апеляційна інстанція виходила з того, що лише з моменту реєстрації речового права оренди орендар може захищати його речово-правовими способами захисту, тобто від третіх осіб (вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні, тощо). Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про державну реєстрацію за ним права оренди за договором оренди, що свідчить про відсутність у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано даний позов.

Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи

16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 (щодо застосування положень статті 391 Цивільного кодексу України).

18. Заявник також доводить, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі (фотознімки та відеофіксацію на флешнакопичувачі, експертний висновок), якими підтверджується порушення відповідачем прав позивача.

Позиція Верховного Суду

19. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

21. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

22. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

23. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

24. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

25. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

26. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

27. Предметом розгляду у справі № 926/3881/17 є вимоги про зобов`язання звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки військового містечка, шляхом знесення самочинно збудованого на цій ділянці багатоквартирного житлового будинку з торговельно-житловим комплексом та оздоровчим центром.

28. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 та який був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, умовами подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

29. Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав на те, що лише з моменту реєстрації речового права оренди орендар може захищати його речово-правовими способами захисту, тобто від третіх осіб (вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні, тощо). Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про державну реєстрацію за ним права оренди за договором оренди, що свідчить про відсутність у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано даний позов.

30. При цьому місцевий господарський суд зауважив про недоведеність позивачем того, що заявлена позовна вимога є саме вимогою володіючого майном власника чи користувача, а також, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

31. Таким чином, суди фактично вказали на те, що позивачем не доведено вчинення йому перешкод відповідачем в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування спірним майном, що є необхідним для застосування приписів статті 391 Цивільного кодексу України.

32. За наведених обставин судова колегія дійшла висновку, що посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній у касаційній скарзі постанові суду касаційної інстанції, не знайшли підтвердження.

33. У контексті доводів касаційної скарги стосовно визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає таке.

34. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі (фотознімки та відеофіксацію на флешнакопичувачі, експертний висновок), якими підтверджується порушення відповідачем прав позивача.

35. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

36. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

38. За таких обставин необґрунтованими є доводи скаржника про не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2809/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22, від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.

39. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

42. Згідно з вимогами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

43. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати покладаються на скаржника (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Груп" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 у справі № 914/917/21 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Груп" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач