Постанова

від 04.06.2024 по справі 922/3640/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3640/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Стойка О. В., судді - Медуниця О. Є., Попков Д. О.)

від 18.03.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Офтальміка"

про визнання протиправними дії.

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр Офтальміка" (далі - Товариство) про зобов`язання виконавчого органу Товариства в особі директора ОСОБА_2 утриматися від невиконання нею обов`язків виконавчого органу, визначених у частинах четвертої, шостої, сьомої, дев`ятої, одинадцятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII, які мали місце під час скликання загальних зборів учасників Товариства, призначених на 18.08.2023 о 10:00 год.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення його корпоративних прав як учасника Товариства на отримання інформації про господарську діяльність Товариства та на управління Товариством, оскільки на запит позивача від 21.07.2023 директор Товариства (виконавчий орган) ОСОБА_2 не надав інформацію, тоді як вона була необхідна ОСОБА_1 для розгляду питань, включених до порядку денного названих вище загальних зборів учасників, а саме позивачу не надано:

- інформацію про погашення Товариством перед контрагентами заборгованості за третій-четвертий квартали 2020 року та за 2021 рік з наданням переліку контрагентів (назва, код, ЄДРПОУ), сум сплачених зобов`язань за договорами та дат здійснення оплат;

- інформацію з посиланням на правила ведення бухгалтерського обліку про складові частини нерозподіленого прибутку Товариства за 2020 рік у сумі 12 153,7 тис. грн, за 2021 рік у розмірі 17 704 тис. грн, станом на 31.12.2022 у сумі 9 879 тис. грн, станом на 31.03.2023 у розмірі 11 985,1 тис. грн;

- інформацію про те, з якою господарською метою Товариство у 2023 році не направляє на виплату дивідендів нерозподілений прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності за 2022 рік у сумі 9 879 тис. грн та у розмірі 606,1 тис. грн за 1 квартал 2023 року;

- інформацію, яким чином директор Товариства пропонує розподілити чистий прибуток та нерозподілений прибуток за 2 квартал 2023 року;

- інформацію просив обґрунтувати бізнес-планом Товариства на 2023 рік;

- інформацію, чи застосовуються у Товаристві спеціалізовані програми управлінського обліку з метою формування, виявлення, вимірювання, збору, реєстрації, інтерпретації, узагальнення, підготовки та надання інформації і певних показників діяльності; за наявності такої програми, необхідно повідомити про систему документообігу, управлінський план рахунків, організацію планування та бюджетування;

- інформацію про дані бухгалтерського обліку Товариства щодо залучених короткострокових і довгострокових кредитів по документах - оборотах рахунків по документах (річні відомості за останні три роки по рахунках 50, 511, 512, 60, 611, 612) у розрізі документів і контрагентів - повторно, оскільки не отримано документів на запит від 03.02.2023;

- інформацію про дані бухгалтерського обліку Товариства по рахунках обліку основних засобів, нематеріальних активів, інвестицій - обороти рахунків по документах (по всіх субрахунках рахунків 10, 12, 13, 14, 15) (річні відомості за останні три роки), що не включені до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, призначених у названу вище дату, пропозиції учасника Товариства ОСОБА_1 , направлені його представником 05.08.2023 електронним листом та у письмовому вигляді 06.08.2023 поштою до виконавчого органу Товариства в особі директора ОСОБА_2 .

3. На переконання позивача, має місце протиправна поведінка директора Товариства ОСОБА_2 , зумовлена невиконанням нею своїх обов`язків як виконавчим органом.

4. Товариство, зі свого боку, заперечило проти позовних вимог з посиланням на те, що жодних перешкод позивачу не створювалось, позаяк нових пропозицій до порядку денного загальних зборів Товариства у призначену дату від ОСОБА_1 не надходило, і він отримав усі запитувані документи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Учасниками Товариства є: ОСОБА_1 з розміром частки 40 000 грн, що складає 40 % статутного капіталу; ОСОБА_3 з розміром частки 43 000 грн; ОСОБА_4 з розміром частки 15 000 грн; ОСОБА_5 з розміром частки 1 000 грн; ОСОБА_6 з розміром частки 1 000 грн. Директором Товариства (виконавчим органом) є ОСОБА_2 .

6. 15.07.2023 позивач отримав повідомлення про призначення загальних зборів учасників Товариства на 18.08.2023 о 10:00 год. з порядком денним, до якого включено, зокрема, питання № 5 "Прийняття рішення про виплату дивідендів за другий квартал 2023 року та їх розмір".

7. 21.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з проханням надати для ознайомлення інформацію та документи (згідно з переліком у запиті), які підтверджують можливість Товариства виплатити учасникам дивіденди, їх розмір.

8. 04.08.2023 директор товариства ОСОБА_2 надіслала позивачеві частину документів, окрім перелічених у пунктах 1-7 запиту, які не відносяться до переліку, визначеного частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а з рештою запропонувала ознайомитися протягом робочих днів.

9. 05 та 06.08.2023 представник позивача звернувся до відповідача засобами електронної та Нової пошти за місцем проживання директора ОСОБА_2 з проханням включити до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, призначених у вказану вище дату, пропозиції щодо зобов`язання керівника Товариства ОСОБА_2 провести позачергову інвентаризацію активів і зобов`язань Товариства станом на 01.09.2023, а її результати оформити відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, та не пізніше 25.09.2023 направити на поштову адресу учасників Товариства.

10. 06 та 07.08.2023 представник позивача за допомогою месенджера "WhatsApp" повідомив директора Товариства ОСОБА_2 про направлення цього листа та необхідність його отримання у поштовій установі.

11. 11.08.2023 ОСОБА_1 отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" електронне повідомлення про відмову директора Товариства ОСОБА_2 отримати лист з його пропозиціями до порядку денного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. 26.12.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, про відмову у позові повністю. Суди мотивували тим, що права позивача на отримання названих вище документів та інформації не порушені з огляду на таке:

- Товариство не отримувало від ОСОБА_1 чи його представника пропозицій про внесення змін (доповнень) до порядку денного названих вище загальних зборів учасників Товариства, а тому виконавчий орган останнього не мав підстав і можливості внести відповідні зміни до нього;

- представнику позивача надані усі документи, передбачені частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а щодо інших документів та інформації, йому запропоновано ознайомитись із ними у бухгалтерії підприємства, окрім інформації щодо виплати дивідендів та розподілення чистого прибутку Товариства через те, що це лише повноваження загальних зборів учасників Товариства. Тобто суди не встановили факту порушення прав позивача, які би підлягали захисту.

13. Місцевий господарський суд мотивував своє рішення, серед наведених вище мотивів, обранням позивачем неналежного способу захисту, оскільки вимога утриматися від певної дії фактично рівнозначна забороні її вчиняти на майбутнє й не може бути кваліфікована як певний спосіб захисту у вигляді припинення конкретної протиправної, на думку позивача, дії.

14. Апеляційний господарський суд погодився із цим висновком суду першої інстанції та додатково вказав, що обраний позивачем спосіб захисту також є неефективним. До того ж позивач не вимагає зобов`язати відповідача надати будь-який з перелічених документів або відповідну інформацію. Позов не містить вимог, реально направлених на відновлення або захист відповідного права, за своєю суттю він направлений лише на оцінювання судом наведених вище обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. ОСОБА_1 оскаржив постанову апеляційного господарського суду до Верховного Суду і в касаційній скарзі просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду. Підставами касаційного оскарження він визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16. Скаржник наполягає на тому, що обраний ним спосіб захисту не суперечить закону, відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, а також вважає, що суд неправильно застосував норми статей 16, 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частин четвертої, шостої, сьомої, дев`ятої, одинадцятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі № 906/157/19, від 04.09.2019 у праві № 921/213/18, від 12.11.2019 у справі № 921/560/18; від 24.12.2020 у справі № 911/73/20, від 30.11.2021 у справі № 908/2690/20, від 08.11.2023 у cправі № 918/142/23, згідно з якими одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом є необхідним для реалізації ним своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацією. Лише внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання на вимогу його учасника інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними права учасника товариства на інформацію та його корпоративні права, тому цим судом також не враховані висновки суду касаційної інстанції, викладені у постановах від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, пункті 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" щодо обраного способу захисту.

17. ОСОБА_1 вважає, що суди неправильно застосували пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо права учасника брати участь в управлінні товариством, яке реалізується шляхом внесення змін до порядку денного на загальних зборах учасників товариства. На його переконання, суди неправильно вважають, що таке право може бути реалізовано за певних умов, а саме: запит має бути скерований виключно на юридичну адресу Товариства шляхом надсилання кореспонденції через Акціонерне товариство "Укрпошта", тоді як позивач вважає, що таке тлумачення Закону звужує його права як учасника на управління товариством. Тому просить Верховний Суд сформувати висновок щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, коли ні Законом, ні статутом порядок направлення звернень не регламентований.

18. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 86, пункту 4 статті 210, пункту 3 частини другої статті 277 ГПК України, оскільки не досліджені зібрані у справі докази (відеодоказ намагання учасника ОСОБА_1 зустрітися з директором Товариства), суд не ознайомився з повним текстом листа без дати і номеру, скерованого позивачеві 01.08.2023, та не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20. У зв`язку з цим просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

19. Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

20. ОСОБА_1 у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом зобов`язання виконавчого органу Товариства в особі директора ОСОБА_2. утриматися від невиконання нею обов`язків під час скликання загальних зборів учасників Товариства, оскільки вважає, що порушені його корпоративні права як учасника на отримання інформації про господарську діяльність і на управління Товариством через ненадання інформації, необхідної для розгляду питань порядку денного, на цих зборах.

21. Перед судом перш за все постали питання чи порушені права позивача на отримання запитуваних ним документів та інформації, а також чи обрав останній належний та ефективний спосіб захисту.

22. Як зазначалося раніше, під час вирішення спору суди встановили, що позивач був повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства і про питання, включені до порядку денного цих зборів. Виявивши бажання ознайомитися з документами й інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, він звернувся із запитом про це до директора Товариства за місцем його проживання. Йому запропоновано ознайомитися із частиною запитуваної інформації за визначеною адресою, тоді як в іншій частині запитуваних документів йому відмовлено з тих підстав, що вони не відносяться до документів, визначених частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

23. Положення пунктів 1, 2 частини першої статті 5, частини другої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачають право учасників товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

24. Частина перша, четверта, п`ята статті 43 цього ж Закону визначає перелік документів, які має зберігати Товариство; передбачає обов`язок Товариства забезпечити кожному учаснику до них протягом десяти днів з дня надходження письмової вимоги учасника.

25. Суди попередніх інстанцій не погодилися з позивачем про наявність порушення його права на отримання запитуваних документів та інформації про діяльність товариства, позаяк він не довів, які відомості не зміг отримати та як це пов`язано з його участю у загальних зборах. До того ж місцевий господарський суд визначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, а суд апеляційної інстанції, зі свого боку, додатково звернув увагу на те, що заявлені ним вимоги не призведуть до відновлення або захисту його права, відповідно обраний спосіб захисту є неефективним, позаяк позивач не вимагає зобов`язати відповідача надати будь-який з перелічених документів або відповідну інформацію. Спростували при цьому посилання позивача як підставу для задоволення позовних вимог те, що цей позов направлений на запобігання порушень з виховною метою.

26. З огляду на приписи статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

27. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

28. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

29. Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Суд, зі свого боку, має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

30. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається у позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

31. На обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про порушення його корпоративних прав на отримання запитуваних ним документів та інформації про діяльність Товариства, необхідної для розгляду питань порядку денного, включених до порядку денного названих вище загальних зборів учасників.

32. Проте, суд першої інстанції, з висновками якого щодо правильності оцінки обставин та доказів у справі погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач не довів наявності у нього порушеного права, оскільки не навів конкретних обставин, що свідчили би про таке порушення, ОСОБА_1 взагалі не зазначив, які відомості він не зміг отримати від відповідача та яким чином це пов`язано з його участю у зазначених загальних зборах. Позивач не надав доказів перешкоджання йому відповідачем в отриманні будь-яких конкретних документів чи конкретної інформації. До того ж він не вимагає зобов`язати відповідача надати будь-який з перелічених документів або відповідну інформацію.

33. Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

34. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, не потрібно вдаватися до оцінки належності та ефективності обраного способу захисту порушеного права.

35. Місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, з`ясувавши обставини, названі у пункті 34 цієї постанови, крім відсутності порушеного права позивача, відмовили у позові з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

36. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 зазначив, що, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

37. Визначальним у справі є те, чи порушені права та інтереси позивача з підстав позову, які визначені самим позивачем, і на підставі тих доказів, які подані ним на обґрунтування своїх вимог, та чи належний спосіб захисту, обраний позивачем у заявленому ним же позові. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

38. Тому суди попередніх інстанцій, установивши, що права і законні інтереси позивача не порушені, правильно відмовили у позові.

39. Крім того, як зазначалося раніше, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди послалися на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

40. Скаржник з цього приводу стверджує, що обраний ним спосіб захисту у майбутньому запобігатиме невиконанню виконавчим органом своїх обов`язків під час скликання загальних зборів учасників товариства та порушенню його корпоративних прав. Посилається, при цьому, на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 та Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, а також пункту 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

41. Разом з тим, у цих справі № 906/1336/19 на розгляд суду передавалося питання щодо визнання недійсними договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг та рішення загальних зборів учасників ТОВ. Велика Палата Верховного суду у цій справі не вирішувала питань щодо належного та ефективного способів захисту.

42. У справі № 910/7164/19 вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови банку від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання. Саме в цьому контексті суди вирішували питання щодо обрання позивачем належного та ефективного способів захисту.

43. Отже, правові позиції суду касаційної інстанції у цих справах не суперечать висновкам, зробленим судом апеляційної інстанції у цій справі.

44. Положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" не є застосовними до питань застосування процесуального законодавства відповідно до ГПК України, який набув чинності у 2017 році, і такі доводи скаржника суд сприймає як формальні, не спрямовані на виконання завдань господарського судочинства на стадії касаційного провадження.

45. Крім того, Верховний Суд проаналізував постанови від 21.01.2020 у справі № 906/157/19, від 04.09.2019 у праві № 921/213/18, від 12.11.2019 у справі № 921/560/18; від 24.12.2020 у справі № 911/73/20, від 30.11.2021 у справі № 908/2690/20, від 08.11.2023 у cправі № 918/142/23, правові висновки в яких, на думку скаржника, не враховані судами в оскаржуваній постанові, і встановив, що оскаржувана постанова не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, адже відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. До того ж у наведених скаржником справах вирішувалися спори, предмети яких відмінні від спору у цій справі.

46. Щодо доводів скаржника стосовно його права брати участь в управлінні товариством, яке реалізується шляхом внесення змін до порядку денного на загальних зборах учасників товариства (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин порушення його прав та законних інтересів як учасника, оскільки він не навів конкретних обставин, що свідчили би порушення його прав Товариством, він не зазначив, яких відомостей він не зміг отримати від відповідача та яким чином це пов`язано з його участю у зазначених загальних зборах, а тому відсутні підстави для формування висновку щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

47. Стосовно оскарження постанови апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

48. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми статті 86, пункту 4 статті 210, пункту 3 частини другої статті 277 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази (відеодоказ намагання учасника ОСОБА_1 зустрітися з директором Товариства), повного тексту листа без дати і номеру, скерованого позивачеві 01.08.2023, та не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України і просить направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

49. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

50. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

51. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

52. Оскільки визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження після відкриття касаційного провадження, то відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення у цій справі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 922/3640/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко