Рішення

від 06.06.2024 по справі 569/1625/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/1625/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складіголовуючогосудді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 07 жовтня 2011 року перебуває у шлюбі з відповідачем, від якого мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Протягом останнього року стосунки з відповідачем зійшли нанівець та припинилися. Спільне життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки, через що в сім`ї відбувалися постійні сварки, які поступово призвели до того, що вони стали чужими людьми. Більше ніж півроку не живуть однією сім`єю. У квітні 2023 року відповідач переїхала жити на орендовану квартиру, періодично працює в Польщі на заробітках. Спільна донька ОСОБА_6 проживає з ним за адресою АДРЕСА_1 , а син ОСОБА_7 - з відповідачем за адресою АДРЕСА_2 . Відповідач планує жити і працювати за кордоном. Дочкою повністю опікується він. Подружніх стосунків з відповідачем не підтримують, спільне господарство не ведуть, живуть окремо. Можливості та потреби зберегти сім`ю немає. Подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, інтересам спільних дітей та відповідача. Розірвання шлюбу є спільним рішенням та відповідає інтересам кожного з них. Малолітня донька повинна проживати з батьком, а малолітній син - з матір`ю, де живуть і нині. Відповідач відмовляється добровільно у позасудовий спосіб визначити місце проживання дітей, зокрема через укладання батьківського договору у нотаріуса. Задля збереження сталих сімейних зв`язків, звичного для дітей житла та оточення, звичного місця для домашніх завдань та звичного маршруту до школи тощо, залишення малолітньої доньки з ним, а сина - з матір`ю найкраще відповідає інтересам дітей.

Ухвалою від 06 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 06 березня 2024 року суд зобов`язав Службу усправахдітейвиконавчого комітетуРівненськоїміськоїради подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору вчастині визначеннямісця проживаннядітей.

Ухвалою від 30 квітня 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. У заяві від 29 квітня 2024 року просить розгляд справи проводити без її участі у зв`язку з перебуванням за кордоном, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник третьоїособи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 07 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони мають двох спільних дітей - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать, відповідно, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 15 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, та свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 10 липня 2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Місце проживання ОСОБА_6 та Матвія зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи № 63261 та № 63264 від 29 жовтня 2021 року.

Місце проживання відповідача зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру Рівненської територіальної громади № 2023/010339891 від 18 грудня 2023 року.

За змістом висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-01-462/24 від 17 квітня 2024 року, ОСОБА_3 надала службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказала, що не заперечує проти задоволення позову про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 з батьком, а малолітнього сина ОСОБА_7 з нею. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей. Відтак спір між ними з цього приводу відсутній. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , а малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За положеннями ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає його дійсній волі, подальше спільне життя подружжя суперечить його інтересам, відсутні підстави для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, суд вважає, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним, а тому позовну вимогу про розірвання шлюбу належить задовольнити.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини суд зазначає таке.

За положеннями ч.2, 8, 9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.4 ст.157 СК України, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім цього, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей (ст. 109 СК України).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Аналіз змісту вказаних норм Сімейного кодексу України свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, а дитини, яка досягла десяти років - спільна згоду батьків та самої дитини. І тільки у разі наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Тобто зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має перебувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Місце проживання дітей сторін зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Доказів на підтвердження того, що дочка сторін фактично проживає за вказаною адресою за батьком (позивачем), місце проживання якого не зареєстроване, а син сторін проживає за матір`ю (відповідачем) не за місцем своєї реєстрації, а за адресою АДРЕСА_3 , суду не надано.

Не підтверджено цих обставин і у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, який не містить посилання на проведення обстеження умов проживання дітей. Крім того, висновок не містить обґрунтування необхідності розлучення малолітніх дітей та відповідності цього їх найкращим інтересам.

В позовній заяві позивач зазначив, що дочка ОСОБА_6 проживає з ним, а син - з відповідачем.

Отже, сторони, як це і передбачено положеннями ст.160 СК України, визначили місце проживання дітей за взаємною згодою ще до звернення з позовом до суду.

У справі відсутні докази відмови відповідача укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Суд також звертає увагу, що відповідач подала до суду заяву про визнання позову, в тому числі щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Аналогічну заяву відповідач подала і для органу опіки та піклування.

Тобто, відповідач, як мати дітей, не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_6 з батьком, а малолітнього сина ОСОБА_7 з нею, що беззаперечно свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дітей та не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, які відповідачем жодним чином не порушуються, не оспорюються або визнаються.

Спір у цій справі щодо місця проживання дочки з батьком ініційований позивачем, з яким дочка і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дітей до суду з позовом про визначення їх місця проживання відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи про визначення місця проживання дочки разом з нею не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини з нею, як матір`ю, суду не надала.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка і так фактично проживає з ним, між батьками дітей виник спір щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , оскільки мати дітей не вимагає від батька дітей змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача та не заперечує щодо подальшого проживання дитини з батьком.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору), зокрема у суді. Отже, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Жодних доказів порушення, невизнання або оспорення відповідачем його охоронюваних прав та інтересів позивач суду не надав, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо визначення місця проживання дітей.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 07 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1529.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Поштова, буд.2; код ЄДРПОУ 44100944.

Повне судове рішення складене 14 червня 2024 року.

Суддя