Постанова

від 15.08.2024 по справі 569/1625/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/1625/24

Провадження № 22-ц/4815/910/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Андрошуліка І.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на стороні позивача Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 ,яка поданайого представником адвокатомСаухом РусланомПетровичем нарішення Рівненськогоміського судуРівненської областівід 06червня 2024року (ухваленогоу складісудді БучкоТ.М.)у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Служба усправах дітейвиконавчого комітетуРівненської міськоїради,про розірванняшлюбу тавизначення місцяпроживання дітей,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2011 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, від якого мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протягом останнього року стосунки з відповідачем зійшли нанівець та припинилися. Спільне життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки, через що в сім`ї відбувалися постійні сварки, які поступово призвели до того, що вони стали чужими людьми. Більше ніж півроку не живуть однією сім`єю.

У квітні 2023 року відповідач переїхала жити на орендовану квартиру, періодично працює в Польщі на заробітках.

Спільна донька ОСОБА_5 проживає з ним, а син ОСОБА_6 з ОСОБА_2 ..

Відповідач планує жити і працювати за кордоном. Дочкою повністю опікується він. Подружніх стосунків з відповідачем не підтримують, спільне господарство не ведуть, живуть окремо.

Подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, інтересам спільних дітей та відповідача.

Розірвання шлюбу є спільним рішенням та відповідає інтересам кожного з них. Малолітня донька повинна проживати з батьком, а малолітній син - з матір`ю, де живуть і нині.

Відповідач відмовляється добровільно у позасудовий спосіб визначити місце проживання дітей, зокрема через укладання батьківського договору у нотаріуса.

Просив розірвати шлюб між ним та відповідачем.

Задля збереження сталих сімейних зв`язків, звичного для дітей житла та оточення, звичного місця для домашніх завдань та звичного маршруту до школи тощо, визначити місце проживання малолітньої доньки з ним, а сина з матір`ю - ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1529.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач, як мати дітей, не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 з батьком, а малолітнього сина ОСОБА_6 з нею, що беззаперечно свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дітей та не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, які відповідачем жодним чином не порушуються, не оспорюються або визнаються.

Спір у цій справі щодо місця проживання дочки з батьком ініційований позивачем, з яким дочка і так фактично проживає і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дітей до суду з позовом про визначення їх місця проживання відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи про визначення місця проживання дочки разом з нею не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини з нею, як матір`ю, суду не надала.

Ураховуючи зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка і так фактично проживає з ним, між батьками дітей виник спір щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , оскільки мати дітей не вимагає від батька дітей змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача та не заперечує щодо подальшого проживання дитини з батьком.

Позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення, оскільки причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає його дійсній волі, подальше спільне життя подружжя суперечить його інтересам та відсутні підстави для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови визначення місця проживання дітей, оскільки судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи.

На даний момент існує конфлікт стосовно місця проживання дітей, оскільки воно не було встановлено належним чином.

ОСОБА_2 може у будь-який момент маніпулювати даним становищем, тому він і оскаржує зазначене рішення з метою законного визначення місця проживання дітей, задля уникнення подальших непорозумінь та спорів з відповідачем.

Судом помилково було ототожнено поняття "відсутності спору" та "визнання позовних вимог".

Не було враховано Висновку служби у справах дітей Рівненського міського виконавчого комітету, яка рекомендувала суду задовольнити позов, чим було порушено права малолітніх дітей, яким на момент подання позовної заяви та ухвалення судового рішення не виповнилося 10 років.

Просив скасувати рішення суду в частині визначення місця проживання дітей та ухвалити нове, яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з її батьком ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з його матір`ю ОСОБА_2 .

У решті рішення суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивача припинити шлюбні відносини з відповідачем та визначити місце проживання дітей.

Судом розірвано шлюб між сторонами, рішення в цій частині не оскаржується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, зареєстрованому 07 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного проживання у шлюбі мають двох спільних дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 15 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, та свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 10 липня 2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Місце проживання ОСОБА_5 та Матвія зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи № 63261 та № 63264 від 29 жовтня 2021 року.

Місце проживання відповідача зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру Рівненської територіальної громади № 2023/010339891 від 18 грудня 2023 року.

Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-01-462/24 від 17 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 надала службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказала, що не заперечує проти задоволення позову про розірвання шлюбу і визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 з батьком, а малолітнього сина ОСОБА_6 з нею. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей. Відтак спір між ними з цього приводу відсутній. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , а малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки між сторонами відсутній відповідний спір.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Устатті 8 Конституції Українизакріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а нормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7ст. 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Уст. 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 2, 3ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За ч. 1, 2ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч. 1ст. 161 СК Українисвідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем, а син ОСОБА_4 з відповідачем.

Звернення до суду з позовом, зокрема, про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що між ним та відповідачем наявний спір щодо визначення місця проживання дітей.

Відповідач відмовляється добровільно, у позасудовий спосіб, визначити місце проживання дітей, зокрема через укладення нотаріального посвідченого батьківського договору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про існуючий конфлікт щодо місця проживання дітей, оскільки воно не було встановлено належним чином.

Ураховуючи дану обставину, апеляційний суд вважає, що покликання суду першої інстанції на відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, з урахуванням факту, що відповідачем не заперечується проживання малолітньої доньки з позивачем, а сина з нею, є безпідставним з огляду на наступне.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд із цим за змістом п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/47/18 (провадження № 61-2018св19).

Апеляційний суд вважає, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання неповнолітньої доньки разом з батьком, а сина з нею, не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20) вказано, що «надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі».

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дітей підлягає скасуванню.

Що стосується розподілу судових витрат понесених, у зв`язку з розглядом справи варто зазначити, що колегія суддів їх не розподіляє, оскільки у поданій апеляційній скарзі заявлено клопотання про покладення судових витрат на апелянта.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Саухом Русланом Петровичем - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2024 року в частинівідмови узадоволенні позовупро визначеннямісця проживаннядітей - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з його матір`ю ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2024 року.

Головуючий суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.