Рішення

від 14.06.2024 по справі 120/17422/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2024 р. Справа № 120/17422/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" до Вінницької митниці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, скасування картки

в с т а н о в и в :

20.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" звернулося в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці, у якому просить:

- визнати протиправним дії Вінницької митниці про не застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів, а саме тягач сідельний, марка - MAN, модель - TGX 26.500, календарний рік виготовлення: 2018, номер шасі - WMA21XZZ8JP110600 та зобов?язати застосувати такий преференційний режим;

- скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000813.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 30.05.2023 року відповідачем відмовлено у оформленні імпорту однієї одиниці товару (тягач сідельний, марка - MAN, модель - TGX 26.500, календарний рік виготовлення: 2018, номер шасі - WMA21XZZ8JP110600) з застосуванням преференційного режиму до закінчення перевірки сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року, про що сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000813.

30.06.2023 року позивач направив запит до відповідача щодо направлення на перевірку походження товару за сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A 270722 від 25.05.2023 року.

Листом №7.12-1/15-01/13/5555 від 31.07.2023 року відповідач повідомив, що в графі 14 «Результати перевірки» наданого сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 від 25.05.2023 року № А 270722 проставлений підпис. Однак, вказану графу заповнюють митні органи країни експорту, за результатом здійснення верифікації сертифіката за запитом митного органу країни імпорту товару. Відповідно до статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І Угоди, документи про походження товарів, в разі наявності у органів Договірної сторони-імпортера обгрунтованих сумнівів в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або конанні інших вимог Угоди підлягають перевірці шляхом направлення запита до митних органів країни експорту. Наданий після митного оформлення сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 направлений митницею до Держмитслужби України, з подальшим перенаправленням митним органам Федеративної Республіки Німеччина для проведення перевірки.

Також у листі повідомлено, що про результати перевірки буде повідомлено додатково, після отримання підтверджуючих документів від уповноважених органів іноземної держави.

Позивач вважає, що зазначене рішення у формі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним походження товару подавалися відповідні обов?язкові документи для визначення походження імпортованих товарів з преференційним режимом.

А відтак, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

11.12.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що для підтвердження преференційного походження товару суб?єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "САБАРОВ-ТРАК" надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 25.05.2023 року №A 270722 (експортер Vermittlung-Export-Import, Німеччина).

Вказав, що при перевірці сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 25.05.2023 №A 270722 встановлено, що в графі 14 «Результати перевірки» проставлений підпис особи.

Однак, відповідач зауважив, що вказану графу заповнюють митні органи країни експорту, за результатом здійснення верифікації сертифіката за запитом митного органу країни імпорту товару. На момент оформлення митної декларації, зазначений документ про походження товару, митними органами України на перевірку до уповноважених органів іноземної держави не направлявся.

Таким чином, позивачем порушено вимоги Додатку III Доповнення 1 Угоди ЄС в частині правильності заповнення сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Посадовою особою ВМО №1 митного поста «Вінниця» надано картку відмови від 30.05.2023 року № UA401020/2023/000813 по митній декларації від 30.05.2023 року № 23UA401020028166U2.

Митне оформлення товару здійснено без застосування преференційного режиму за митною декларацією від 01.06.2023 року 23UA401020028219U4.

ТОВ "САБАРОВ -ТРАК" була подана заява від 30.06.2023 року № 3006/1 з наданням оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.05.2023 року №A 270722 для відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Доповнення І Угоди ЄС.

Внаслідок чого, 31.07.2023 року митницею направлений запит № 7.12-1/15-01/4/5557 до Державної митної служби України з подальшим перенаправленням уповноваженим органам Німеччини, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки вищезазначеного документу про походження товару та даних, які у ньому містяться.

Відповідач зауважує, що станом на 07.12.2023 року відповідь Державної митної служби України щодо результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.05.2023 року №A 27072 2не надходила. Термін проведення перевірки, встановлені пунктом 6 статті 32 Доповнення І Угоди ЄС (протягом 10 місяців), не вичерпано.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митниці відповідають вимогам чинного митного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року в задоволенні клопотання Вінницької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

14.12.2024 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказав, що незастосування преференційного режиму під час митного оформлення є протиправним, оскільки позивачем для підтвердження заявленої ним країни походження товарів подавалися відповідні обов?язкові документи для визначення походження імпортованих товарів з преференційним режимом. Відтак, представник позивача просить задовольнити адміністративний позов.

24.12.2024 року представник позивача подав до суду клопотання, у якому просить долучити до матеріалів справи Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (виданий органом сертифікації Наказу Міністерства інфраструктури № 306 від 06.09.2016 року). Зокрема вказав, що згідно п. 05 Сертифікату відповідності місцезнаходженням виробника є Німеччина.

18.03.2024 року представник відповідача подав клопотання, у якому повідомив, що станом на 18.03.2024 року до Вінницької митниці відповідь Державної митної служби України щодо результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.05.2023 року № А 270722 не надходила. При цьому, зазначив, що терміни проведення перевірки, встановлені пунктом 6 статті 32 Доповнення І Угоди ЄС, не вичерпано.

08.05.2024 року представник відповідача подав клопотання, у якому повідомив, що станом на 08.05.2024 року до Вінницької митниці відповідь з Державної митної служби України щодо результатів перевірки зазначеного сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.05.2023 року №A 270722 не надходила.

14.05.2024 року представник відповідача подав до суду лист Державної митної служби України № 5976/4-3 від 13.05.2024 року "Про результати перевірки документів походження" та лист уповноваженого органу Німеччини.

23.05.2024 року представник відповідача подав клопотання, у якому просив приєднати переклад листа головної митниці Білефельду.

31.05.2024 року представником відповідача долучено до матеріалів справи додаткові докази.

03.06.2024 року представник позивача подав додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

04.05.2023 року між ТОВ «Сабаров-Трак» (далі-Покупець) та Vermittlung-Export-Import (Німеччина) (далі-Продавець) укладено контракт №07/05/23, згідно умов якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, згідно умов якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів, серед яких: тягач сідельний, марка - MAN, модель - TGX 18.500, календарний рік виготовлення: 2017, номер шасі -WMA06XZZ3JM767640.

Згідно контракту Продавцем виставлено Покупцю рахунок-фактуру (інвойс) № 063/23 від 07.05.2023 року на вказаний транспортний засіб.

З метою митного оформлення транспортного засобу ТОВ «Сабаров-Трак» митному органу подано наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс): 063/23 від 07.05.2023 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А270722 від 25.05.2023 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 07.09.2018 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2905/4 від 29.05.2023 року;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2595 від 29.05.2023 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №07/05/23 від 04.05.2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 03.03.2023 року;

- інші некласифіковані документи Foto від 30.05.2023 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA401020028166U2 від 30.05.2023 року.

Зазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.

За результатом опрацювання вказаних документів відповідачем була сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000813 від 30.05.2023 року.

Вказаною карткою позивача повідомлено, що під час перевірки правомірності застосування преференції було встановлено, що в графі 14 сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 № А 270722 від 25.05.2023 року проставлений підпис. Однак, вказану графу заповнюють митні органи країни експорту, за результатом здійснення верифікації сертифіката за запитом митного органу країни імпорту товару. Таким чином. порушено вимоги Додатку ІІІ а Доповнення І Угоди в частині правильності заповнення сертифіката з перевезення товару EUR. Також, не дотримано вимоги пп. б п. 6 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Рішення про відмову в митному оформленні прийняте відповідно до положень ч. 1 ст.256 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. Заяви на відкликання митної декларації не надходило.

Також вказано, що митне оформлення товару необхідно провести без застосуванням преференції зі сплати ввізного мита за кодом "410" на підставі сертифіката з перевезення (походження) товару EUR. 1 № A 270722 від 25.05.2023 року.

30.06.2023 року позивач звернувся до митного органу із запитом щодо результатів перевірки походження товару за сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A 270722 від 25.05.2023 року.

31.07.2023 року відповідач листом № 7.12-1/15-01/13/5555 повідомив, що інформація щодо результатів перевірки Сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 №A 270722 від 25.05.2023 року з митних органів Німеччини не надходила.

Позивач вважає, що зазначене рішення у формі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним походження товару подавалися відповідні обов?язкові документи для визначення походження імпортованих товарів з преференційним режимом.

А відтак, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частиною 1 ст. 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1)ввізне мито; 2)вивізне мито; 3)сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені ст. 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною 1 ст. 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Частинами 4 та 5 ст.280 МК України визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з ч. 5 ст. 281 МК України у разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Згідно ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 ст. 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Законом від 16.09.2014 №1678-VІІ ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію) розділом IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Кожна Сторона відповідно до частини 1 етапі 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди як такі, що походять з Європейського Союзу, вважаються, зокрема (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (Ь) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі Іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 29 Скасування ввізного мита Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1, встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1, має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, І задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів шляхом надання пільги (за кодом 410) у вигляді звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, здійснюється в рамках Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Доповнення І Угоди).

Частиною 1 статті 16 Доповнення І Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, а відповідно до частини 3 цієї статті, експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 4 ст.45 МК України визначено, що у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

У частині першій статті 32 доповнення І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-евро-середземноморські преференційні правила походження встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони - імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої Інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 48 МК України митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Згідно ч. 4 ст.48 МК України до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Із матеріалів справи слідує, що підставами для надіслання запиту до митних органів Німеччини про проведення перевірки сертифікату з перевезення товару, наданого позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації № 23UA401020028166U2 від 30.05.2023 року з застосуванням преференційного режиму оподаткування, слугував проставлений підпис у графі 14 "Результати перевірки" сертифікату з перевезення товару EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана графа заповнюється митним органом країни експорту за результатом здійснення верифікації сертифіката за запитом митного органу країни імпорту товару.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час оформлення митної декларації, сертифікат з перевезення товару EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року, митними органами України на перевірку до митного органу країни експорту не направлявся, що виключало можливість заповнення митним органом країни експорту графи 14 зазначеного сертифікату.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у митного органу правомірно виникли сумніви щодо дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що положення норм Протоколу І, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту, не визначають обов`язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер.

Так, судом встановлено, що 31.07.2023 року Вінницькою митницею скеровано лист до Державної митної служби України у зв`язку із сумнівом щодо сертифікату з перевезення товару EUR.1 А270722 від 25.05.2023 року, експортером товарів є підприємство Vermittlung-Export-Import, Німеччина.

Вподальшому, листом Державної митної служби України від 13.05.2024 року №5976/4-3 проінформовано Вінницьку митницю, що у відповідь на звернення від 31.07.2023 року №7.12-1/15-01/4/5557 направлено для вжиття відповідних заходів лист уповноваженого органу Німеччини від 08.05.2024 року (вх. №12983/11/15 від 08.05.2024), яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 А270722 від 25.05.2023 року.

Також в листі уповноваженого органу Німеччини зазначено, що документ про преференції, що додається, є автентичним, але походження зазначеного товару не підтверджено, у розумінні Протоколу 1 Угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Додатково зазначили, що Сертифікат EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року був виданий помилково.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що походження зазначеного товару не підтверджено у розумінні Протоколу 1 Угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а тому митним органом правомірно не застосовано преференційний режим під час оформлення тягача сідельного, марки - MAN, модель - TGX 26.500, календарний рік виготовлення: 2018, номер шасі - WMA21XZZ8JP110600.

Подібного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.02.2024 року справа №120/12830/23.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" (вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 36474320);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).

Суддя Дончик Віталій Володимирович