Рішення

від 11.06.2024 по справі 140/2750/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2750/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ковальчука В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Кінах Я.В.,

представника відповідача Разманова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лімерік до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лімерік (далі ТзОВ Лімерік, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 27.08.2020 по 02.09.2020 ГУ ДПС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ Лімерік з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства внаслідок заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 530 745 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2020 року на суму 8 776 642 грн та ненадання посадовим особам контролюючого органу під час перевірки документів.

На підставі вказаного акта перевірки від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858 ГУ ДПС у м. Києві 01.10.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення: №00622615070102, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на суму 8 776 642 грн, №00632615070102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 530 745 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 632 686 грн; №00642615070102, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020 грн.

Представник позивача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню внаслідок порушення відповідачем процедури проведення перевірки.

Вказує на те, що наказ та ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 та повідомлення про проведення перевіри від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02, які були направлені позивачу листом, до початку проведення перевірки не отримував. Вказані документи були повернуті податковому органу поштовим зв`язком внаслідок їх невручення адресату, про що свідчить відмітка поштової служби від 28.08.2020, однак відповідач розпочав перевірку 27.08.2020 за відсутності доказів належного повідомлення платника податків про її початок, а тому у посадових осіб контролюючого органу було відсутнє право розпочати проведення документальної перевірки ТзОВ Лімерік.

Таким чином, вважає, що фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом та повідомленням до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів.

Невиконання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на переконання представника позивача, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідкам перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, зазначає, що жодних запитів податкового органу про надання інформації та підтверджуючих документів ТзОВ Лімерік не отримувало.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час призначення і проведення такої перевірки, позивач був позбавлений можливості надати документи до перевірки. До того ж, вважає, що позивач у разі вручення запиту податкового органу від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 про надання інформації та підтверджуючих документів задекларованих платником податків показників декларації з ПДВ за червень 2020 року та враховуючи період проведення перевірки (27.08.2020 02.09.2020) не мав будь-якої можливості до закінчення перевірки надати відповідачу витребувані документи.

Зауважує, що ТзОВ Лімерік не надало до перевірки жодних первинних документів з тих підстав, що саме відповідач не виконав свого обов`язку щодо вчасного повідомлення позивача про проведення перевірки.

У той же час, на підтвердження правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, ТзОВ Лімерік не позбавлено можливості надати усі первинні документи суду, копії яких позивач додав до позовної заяви. При цьому зауважує, що на формування показників в декларації з ПДВ за червень 2020 року мали вплив задекларовані показники в деклараціях за грудень 2019 року - травень 2020 року.

Оскільки контролюючим органом було допущене грубе порушення вимог податкового законодавства щодо дотримання процедури проведення перевірки, що вже саме по собі тягне протиправність прийнятих за результатами такої перевірки рішень, з огляду на наявність у ТзОВ Лімерік усіх первинних документів, які підтверджують правильність формування показників в декларації з ПДВ за червень 2020 року, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в даній справі.

Також ухвалою суду від 25 квітня 2024 року витребувано у відповідача ГУ ДПС у м. Києві належним чином завірені копії актів від 02 вересня 2020 року №7/26-15-07-01-02/39693858, від 20 серпня 2020 року №881/26-15-05-01-02.

У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зазначив, що копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 та повідомлення про проведення перевірки від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 направлені ТзОВ Лімерік на податкову адресу засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Також направлено поштовими засобами позивачу запит від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 про надання інформації та підтверджуючих документів задекларованих платником податків показників декларації з ПДВ за червень 2020 року. Станом на дату завершення перевірки посадовими особами підприємства на вищезазначений запит не надано до перевірки письмових пояснень та документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року, про що складено відповідний акт від 02.09.2020 №7/26-15-07-01-02/39693858.

Вважає, що наказ, повідомлення про проведення перевірки та запит надіслані позивачу належним чином на податкову його адресу, однак не отримані саме з вини позивача.

Позивач для захисту своїх прав не скористався усіма можливими засобами, які йому надано приписами податкового законодавства, та не надав первинних документів на підтвердження господарських операцій із контрагентами, у зв`язку з чим відповідач мав підстави вважати, що такі документи були відсутні у позивача в силу пункту 44.6 статті 44 ПК України.

ТзОВ Лімерік не надано до перевірки первинних, бухгалтерських та інших документів щодо господарських операцій, за рахунок яких сформовано від`ємне значення з ПДВ, у зв`язку з чим в ході перевірки неможливо встановити причину виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту.

В ході проведення перевірки серед постачальників виявлено суб`єкти господарювання, які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до даних податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року та додатку 5 до неї, наданих ТзОВ Лімерік до податкового органу, даним Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що основним постачальником товарів (робіт, послуг) є ТОВ БЕТТА ГРАНТ (код 41618984), за рахунок якого ТзОВ Лімерік сформовано податковий кредит з ПДВ за червень 2020 року на суму ПДВ у розмірі 422 513,74 грн, за яким на підставі податкової інформації, наявної в податковому органі, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Вважає, що неможливо провести аналіз щодо правомірності виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у зв`язку з ненаданням до перевірки підприємством документів на запит від 26.08.2020 №122481/10/26-15-05-01-02, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та до декларацій (довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та вплинули на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зокрема, за грудень 2019 року - червень 2020 року.

У відповіді на відзив представник позивача вважає наведені аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву безпідставними та необґрунтованими.

Додатково зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У той же час, з доданого до матеріалів справи акта відсутності посадових осіб ТзОВ Лімерік та неможливості вручення копії наказу та пред`явлення направлень на проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовим особам ТзОВ Лімерік від 20.08.2020 №881/26-15-05-01-02/39693858 вбачається, що контролюючий орган не зміг вручити копію наказу та пред`явити направлення на перевірку. Разом з тим, зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виїзду службових осіб контролюючого органу для проведення виїзної документальної перевірки за місцезнаходженням товариства відповідачем не надано.

Також контролюючий орган не наводить жодних заперечень наведеним у позовній заяві твердженням позивача щодо неналежного повідомлення про початок перевірки. У свою чергу, невиконання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Щодо посилання відповідача на неврахування пункту 44.6 статті 44 ПК України щодо ненадання документів під час проведення перевірки зазначає, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Разом з тим, лист про надання документів було направлено ще до початку проведення перевірки, тобто в контролюючого органу станом на 26.08.2020 було відсутнє право вимагати від платника податків надання документів для проведення перевірки, строк початку проведення якої ще не настав, а у позивача відповідно був відсутній обов`язок надавати документи для перевірки, яка ще не розпочалася та про яку позивачу не було відомо.

Щодо наданих до матеріалів справи доказів надсилання листа про надання документів зазначає, що з наданих доказів неможливо достовірно встановити факт надсилання саме листа Про надання документів від 26.08.2020. Будь-яких ідентифікуючих даних надані докази не містять. Також відповідачем не надано реєстрів поштових відправлень, які б дійсно підтверджували факт надсилання позивачу відповідних документів.

Оскільки перевірку було проведено у приміщенні податкового органу з 27.08.2020 по 02.09.2020, тому не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки, оскільки лист про надання документів було надіслано ще до початку перевірки.

Також вважає безпідставними посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 12.03.2021 у справі №826/373/18, оскільки правовідносини, які склалися у даній справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, позаяк у даній справі першочерговою підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними є порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки та її початок до того, як контролюючий орган повідомив платника податку про її проведення. Разом з тим, у вищевказаних постановах Верховного Суду йдеться про обов`язок платника податку надати контролюючому органу під час проведення перевірки первинні документи. Проте у даній справі платником податку не було надано контролюючому органу первинні документи саме у зв`язку з тим, що позивач взагалі не був обізнаний про проведення щодо нього перевірки, а контролюючий орган розпочав таку перевірку до моменту повідомлення позивача про її проведення.

На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 10:00 год. 11 червня 2024 року в залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 3.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238, повідомлення про проведення перевірки від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 у період з 27.08.2020 по 02.09.2020 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ Лімерік з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858.

Актом перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 530 745 грн, у тому числі по періодам: за грудень 2019 року на суму 293 621 грн; за січень 2020 року на суму 155 838 грн; за лютий 2020 року на суму 385 607 грн; за березень 2020 року на суму 536 655 грн; за квітень 2020 року на суму 264 426 грн; за травень 2020 року на суму 486 222 грн; за червень 2020 року на суму 408 376 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2020 року на суму 8 776 642 грн; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

На підставі акта перевірки від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858 ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00622615070102 зменшено ТзОВ Лімерік розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 8 776 642 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00632615070102 збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 530 745 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 632 686 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00642615070102 застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 1020,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною, згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Водночас, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Так, пунктом 79.2 статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позаплановоїневиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

В силу вимог пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 ПК України).

Виконання умов вказаних вище норм надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної перевірки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.08.2021 у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, Податковим кодексом України встановлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Відтак, обов`язковою умовою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, встановлення контролюючим органом факту вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до початку проведення зазначеної перевірки.

Тобто, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Як слідує з матеріалів справи, копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Лімерік (код 39693858) та повідомлення від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 надіслані відповідачем ТзОВ Лімерік рекомендованим поштовим відправленням №0315123517351 на його податкову адресу: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулося податковому органу з відміткою поштового зв`язку від 28.08.2020 про причини невручення орг. нет, тобто внаслідок відсутності одержувача за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №640/9016/20 зазначив: У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.

Відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. За змістом правового підходу, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2021 року (справа №320/1375/19) суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим.

Як зазначалося вище, копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Лімерік (код 39693858) та повідомлення від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 повернулися до податкового органу із відміткою поштового зв`язку від 28.08.2020 про причини невручення, тобто днем вручення вказаних документів є саме 28.08.2020.

Таким чином, саме після 28.08.2020 ТзОВ Лімерік вважається таким, що належним чином ознайомлене з наміром податкового органу провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку. Відповідно, після указаної дати податковий орган набув законних повноважень на проведення спірного контрольного заходу. Саме після означеної дати необізнаність позивача з наказом про проведення перевірки слід розцінювати як таку, що свідчить про нехтування або ухилення від виконання обов`язку із отримання поштової кореспонденції без поважних причин і не може розцінюватись на користь платника податків.

Однак, у даному випадку копія наказу про проведення перевірки від 20.08.2020 №5238 та повідомлення про проведення перевірки від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 вважаються врученими позивачу 28.08.2020, відтак, станом на день початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (з 27.08.2020) у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок, а тому у посадових осіб контролюючого органу було відсутнє право розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Лімерік.

Таким чином, фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом та повідомленням до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів.

Невиконання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За усталеною позицією Верховного Суду невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. У постанові від 18 серпня 2021 року (справа №160/9277/19) Верховний Суд виснував, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень- рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З матеріалів справи також слідує, що в ході проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві на податкову адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направлено запит від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 про надання інформації та підтверджуючих документів щодо підтвердження задекларованих платником податків показників декларації з ПДВ за червень 2020 року. Вказаний запит надісланий позивачу рекомендованим поштовим відправленням №0315123517378, яке повернулося податковому органу з відміткою поштового зв`язку від 28.08.2020 про причини невручення орг. нет, тобто внаслідок відсутності одержувача за вказаною адресою. Внаслідок ненадання посадовими особами ТзОВ Лімерік на вищезазначений запит до перевірки письмових пояснень та документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за червень 2020 року, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено акт ненадання документів в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Лімерік від 02.09.2020 №7/26-15-07-01-02/39693858.

З цього приводу суд зауважує, що вказаний запит від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 був сформований податковим органом ще до початку проведення перевірки, яка згідно з наказом від 20.08.2020 №5238 розпочалася з 27.08.2020, тобто в контролюючого органу станом на 26.08.2020 було відсутнє право вимагати від платника податків надання документів для проведення перевірки, строк початку проведення якої ще не настав, а у позивача відповідно був відсутній обов`язок надавати документи для перевірки, яка ще не розпочалася та не було доказів повідомлення його про початок її проведення.

Щодо посилання відповідача у відзиві на неврахування пункту 44.6 статті 44 ПК України щодо ненадання документів під час проведення перевірки слід зазначити, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскільки перевірку було проведено у приміщенні податкового органу з 27.08.2020 по 02.09.2020, тому не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки, оскільки запит про надання документів був сформований ще до початку перевірки. Крім того, відповідач не підтвердив надіслання позивачу рекомендованим поштовим відправленням №0315123517378 саме запиту від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 про надання документів.

Суд погоджується із стороною позивача про те, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 12.03.2021 у справі №826/373/18 є безпідставними, так як правовідносини, які склалися у даній справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, оскільки в даній справі першочерговою підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними є порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки та її початок до того, як контролюючий орган повідомив платника податку про її проведення. Разом з тим, у вищевказаних постановах Верховного Суду йдеться про обов`язок платника податку надати контролюючому органу під час проведення перевірки первинні документи. Проте у даній справі платником податку не було надано контролюючому органу первинні документи саме у зв`язку з тим, що позивач взагалі не був обізнаний про проведення щодо нього перевірки, а контролюючий орган розпочав таку перевірку до моменту повідомлення позивача про її проведення.

Також суд зауважує, що пунктом 9 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 передбачено, що у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідач не надав доказів складання акта, який засвідчує факт неможливості проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки. Натомість, податковий орган надав суду лише копію акта від 20.08.2020 №881/26-15-05-01-02 про відсутність посадових осіб ТзОВ Лімерік та неможливості вручення копії наказу та пред`явлення направлень на проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовим особам ТзОВ Лімерік.

Як вбачається з поданих документів, контролюючий орган висновки акта перевірки побудував виключно на інформації з баз даних ДПС.

У свою чергу, згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зроблено висновок, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти їх визначення.

У розглядуваному випадку відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДПС щодо господарської діяльності контрагента позивача без аналізу первинних документів. Відтак, висновки відповідача є лише припущенням контролюючого органу, що не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Недослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за період, який перевірявся вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Лімерік з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, позивач був позбавлений можливості надати до перевірки документи, що підтверджують задекларовані платником податків показники декларації з ПДВ за червень 2020 року.

У той же час, на підтвердження правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2020 року, ТзОВ Лімерік надало суду копії первинних документів, які долучені до матеріалів справи. При цьому, на формування показників в декларації з ПДВ за червень 2020 року мали вплив задекларовані показники в деклараціях за грудень 2019 року травень 2020 року. Представник відповідача під час розгляду справи не виразив зауважень щодо змісту чи форми поданих позивачем суду первинних документів на підтвердження правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №9420/2808/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій ТзОВ Лімерік цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оскільки контролюючим органом було допущене грубе порушення вимог податкового законодавства щодо дотримання процедури проведення перевірки, де акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, який не має юридичної значимості, що вже саме по собі тягне протиправність прийнятих за результатами такої перевірки рішень, з огляду на наявність у ТзОВ Лімерік первинних документів, які підтверджують правильність формування показників в декларації з ПДВ за червень 2020 року, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТзОВ Лімерік слід стягнути судовий збір в сумі 24 224,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 05.03.2024 №5621.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат на час прийняття рішення суду не надано, однак позивач у позовній заяві означив попередній орієнтовний розмір витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000,00 грн.

З цього приводу суд повідомляє, що відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лімерік (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 26, код ЄДРПОУ 39693858) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 жовтня 2020 року №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лімерік за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 24 224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 червня 2024 року.

Суддя В.Д. Ковальчук