Рішення

від 14.06.2024 по справі 200/3005/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року Справа№200/3005/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36001, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії № 057250005789 від 03.04.2024 року відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про призначення пенсії за віком, застосувавши при призначенні пенсії ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ від 02.09.2008 року, із зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 шахтарі періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року на підземних роботах з повним робочим днем, до страхового стажу періоду роботи на території Російської Федерації з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року.

Ухвалою від 17 травня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/3005/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витребувані докази у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 26 березня 2024 року надав до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 10 квітня 2024 року отримав рішення про відмову у призначенні пенсії від 03 квітня 2024 року № 057250005789, з якого вбачається, що період його навчання у Селидівському гірничому технікумі не зараховано ані до страхового, ані до пільгового стажу. Період з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року не увійшов до страхового стажу, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації стаж зараховується до 31.12.1991 року. Позивач вказує, що періоди його навчання та роботи в РФ мають бути зараховані до страхового стажу, а період навчання ще й до пільгового. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними та такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. ОСОБА_1 26.03.2024 року звернувся до управління через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши відповідні документи. Заяву позивача щодо призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 03.04.2024 року № 057250005789. Аналіз наданих позивачем документів показує, що пільговий стаж роботи становить: по Списку № 1 19 років 06 місяців 06 днів; роботи підземні, провідні професії (20) 11 років 03 місяців 15 днів; роботи підземні, професії за постановою № 202 (25) 22 роки 04 місяці 07 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Період навчання до загального страхового стажу на зараховано, скільки в дублікаті диплому навчання не зазначено дату закінчення навчання та дату присвоєння кваліфікації, в трудовій книжці в записі про навчання не зазначено дату видачі диплома. Згідно трудової книжки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.11.2002 по 31.12.2003 року, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 року. Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Списком № 1) становить 38 років 04 місяці 02 дні. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Відповідач зазначає, що рішення від 03.04.2024 року за № 057250005789 прийнято правомірно. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло у відповідності до норм чинного законодавства та не допустило порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява позивача від 26 березня 2024 року була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

03 квітня 2024 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 057250005789 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових мовах. В рішенні зазначено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.03.2024 року звернувся до Управління через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши наступні документи: трудову книжку; довідки про спуски в шахту; диплом; довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; накази про результати атестації робочих місць; паспорт, код.

Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи становить:

-по Списку № 1 19 років 06 місяців 06 днів;

-роботи підземні, провідні професії (20) 11 років 03 місяці 15 днів;

-роботи підземні, професії за постановою 202 (25) 22 роки 04 місяці 07 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Період навчання до загального страхового стажу не зараховано, оскільки в дублікаті диплому про навчання не зазначено дату закінчення навчання та дату присвоєння кваліфікації, в трудовій книжці в записі про навчання не зазначено дату видачі диплома.

Згідно трудової книжки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 року.

Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Списком № 1) становить 38 років 04 місяці 02 дні.

Управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законом порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058- ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.

Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Як встановлено судом, позивач 26 березня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з розрахунку стажу позивача, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить:

-за Списком № 1 19 років 6 місяців 6 днів (роботи підземні, провідні професії (20) 11 років 3 місяці 15 днів; роботи підземні, професії за пост. №202 (25) 8 років 2 місяці 21 день);

-роботи підземні, провідні професії (20) 11 років 3 місяці 15 днів (роботи підземні, провідні професії (20) 11 років 3 місяці 15 днів; роботи підземні, професії за пост. №202 (25) 0 років 0 місяців 0 днів);

-роботи підземні, професії за пост. №202 (25) 22 роки 4 місяці 7 днів (роботи підземні, провідні професії (20) 14 років 1 місяць 16 днів; роботи підземні, професії за пост. №202 (25) 8 років 2 місяці 21 день).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 квітня 2024 року № 057250005789 відмовлено у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Водночас, у цьому рішенні зазначено, що період навчання у Селидівському гірничому технікумі та період роботи на території Російської Федерації з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року не зараховані до страхового стажу позивача.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому вказує, що періоди його навчання та роботи на території Російської Федерації протиправно не зараховані до його страхового стаж, та вважає, що період його навчання підлягає зарахуванню також і до пільгового стажу.

Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, у спірних правовідносинах суд надає оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відображеним у рішенні від 03 квітня 2024 року № 057250005789 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п. 2.16. цієї Інструкції (п. 2.19 Інструкції № 58).

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Так, згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року навчався в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні (диплом НК № 17545916) (запис № 6).

При цьому, з 23.05.2001 року по 29.08.2001 року та з 19.12.2001 року по 04.04.2002 року ОСОБА_1 проходив виробничу практику в ДВАТ «Шахта «Росія» ДП ДХК «Селидіввугілля» на посадах учня електрослюсаря та електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем під землею, що підтверджується записами в трудовій книжці № 1-5.

Відповідно до Диплому молодшого спеціаліста Е-15 № 124805, виданого повторно 01 грудня 2015 року, та додатку до нього, ОСОБА_1 у 1999 році вступив до Селідівського гірничого технікуму і в 2002 році закінчив повний курс Селидівського гірничого технікуму за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», за час навчання склав відповідні іспити і заліки, захистив дипломний проект, склав державний іспит та здобув кваліфікацію «гірничого техніка електромеханіка».

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.04.2024 року № 057250005789, вказаний період навчання не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки в дублікаті диплому про навчання не зазначено дату закінчення навчання та дату присвоєння кваліфікації, а в трудовій книжці у записі про навчання не вказано дату видачі диплому.

Суд зазначає, що диплом позивача та додаток до нього не містять дату початку та закінчення навчання, проте, такі відомості містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , яка є основним документом для підтвердження стажу.

Щодо посилань відповідача на те, що в трудовій книжці позивача не зазначено дату видачі диплому, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2021року у справі № 300/860/17.

Крім того, відповідно до положень частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Однак, пенсійний орган не скористався правом на отримання додаткових відомостей з навчального закладу щодо періоду навчання позивача та не запропонував позивачу подати додаткові документи на підтвердження періоду навчання, що призвело до незарахування до стажу позивача періоду його навчання у навчальному закладі.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка від 24 квітня 2024 року № 02/148, видана Селидівським політехнічним фаховим коледжем на підставі особової справи ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивач навчався на денному відділенні Селидівського гірничого технікуму зі спеціальності «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» з 01.09.1999 року (наказ № 146 від 28.07.1999 року) по 20.06.2002 року. Захистив дипломний проект 20.06.2002 року.

З огляду на положення п. 8 Порядку № 637, при відсутності у дипломі особи відомостей щодо часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки за умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджується період навчання позивача у Селидівському гірничому технікумі у період з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року, а відтак вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Отже, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача щодо зарахування вказаного періоду навчання з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року в Селидівському гірничому технікумі до пільгового стажу за Списком № 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.

Так, протягом періоду навчання позивача Селидівському гірничому технікумі правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (далі - Закон № 1060-XII).

Відповідно до ст. 40 Закону № 1060-XII (в редакції чинній на час навчання), професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.

Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.

Згідно із ст. 41 Закону № 1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Професійно-технічні заклади освіти можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об`єднання.

Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст".

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.

Натомість, відповідно до положень статті 43 Закону № 1060-XII вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі заклади освіти певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують заклади освіти нижчого рівня акредитації.

Основними напрямами діяльності вищого закладу освіти є, зокрема, підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (частина 1 статті 44 Закону № 1060-XII).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 20.06.2002 року закінчив Селидівський гірничий технікум та отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв».

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивача період з 1999 року по 2001 рік обліковується за кодом підстав БСВ: ЗПЗ056Д1, страхувальник Селидівський гірничий технікум (код ЄДРПОУ 00173410).

Згідно з довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, до спецстажу з кодом ЗПЗ056Д1 віднесено навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічні ординатурі.

Таким чином, Селидівський гірничий технікум, на момент навчання позивача, не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів. Оскільки ОСОБА_1 навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до пільгового стажу передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в Селидівському гірничому технікумі.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.02.2019 року по справі № 643/11758/16-а, відповідно до якого вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Оскільки позивач у спірний період часу навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР), то відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача час його навчання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 676/5212/17.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року на території російської федерації, суд зазначає наступне.

Так, згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року в ДФГУП «Военизированная горноспасательная часть Восточной Сибири и Дальнего Востока» (мова згідно із записами в трудовій книжці) (записи № 9 10).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Враховуючи те, що стаж роботи позивача у період з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року здобутий позивачем на території Російської Федерації, спірні правовідносини регулюються нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

13 березня 1992 року держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, в тому числі Україна і Російська Федерація, уклали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності 13 березня 1992 року, (далі - Угода 1992 року).

Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди стаття 5 Угоди 1992 року).

Статтею 1 Угоди 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Угоди від 1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

За правилами ст. 11 Угоди 1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з п. 2 ст. 13 Угоди 1992 року пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

14 січня 1993 рому була укладена Угода між Урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян Україні і Росії, які працюють за межами своїх країн (далі - Угода 1993 року).

Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються - Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються - Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються - Сторона працевлаштування) ( стаття 1 Угоди від 1993 року)

Згідно з абзацами 2 - 4 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Відповідно до ст. 7 Угоди 1993 року питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, набутий на території однієї з держави - учасниці Угод, визнається іншою державою - учасницею Угоди.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угод, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Подібний висновок викладений Верховним Судом в постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі № 646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

23.12.2022 р. набув чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 р. № 2783-IX.

Так, відповідно до останнього, Україна зупинила у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 р. і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 р. і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

А також Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 р. і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 р. і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 р. № 140/98-ВР.

Частиною 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Однак, частиною 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, оскільки позивач працював на території Російської Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Російської Федерації. Отже, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку відповідачем не може бути відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи на території Російської Федерації з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року, оскільки останній повністю підтверджується записами у трудовій книжці.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог позивача щодо застосування при призначенні пенсії статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ від 02.09.2008 року, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Закон України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, положення статті 8 Закону № 345-VI застосовуються при визначенні розміру пенсії після її призначення.

Суд зауважує, що предметом спору в межах цієї справі є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 03 квітня 2024 року № 057250005789 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, оскільки пенсію позивачу не призначено, спору щодо її розміру на час звернення позивача до суду з цим позовом не існувало.

Оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси особи, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.

З огляду на встановлені судом обставини, суд зазначає, що пільговий стаж позивача, визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на підставі поданих позивачем документів, складає: за Списком № 1 19 років 06 місяців 06 днів; роботи підземні за провідними професіями 11 років 03 місяці 15 днів (при необхідних 20 років); роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію, незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженому постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, 22 роки 04 місяці 07 днів (при необхідних 25 років).

При цьому, суд зауважує, що розрахунок пільгового стажу, набутого за період трудової діяльності, позивачем не оспорюються, окрім періоду навчання, який, як встановлено судом, не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, суд констатує, що у позивача відсутній пільговий стаж, визначений частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», необхідний для призначення пенсії незалежно від віку, отже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» задоволенню не підлягають.

Проте, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання в Селидівському гірничому технікумі та період роботи на території Російської Федерації. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 квітня 2024 року № 057250005789 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в цій частині прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог частково.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 квітня 2024 року № 057250005789 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26 березня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року та період роботи на території Російської Федерації з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36001, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36001, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) від 03 квітня 2024 року № 057250005789 про відмову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36001, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 26 березня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1999 року по 20.06.2002 року та період роботи на території Російської Федерації з 01.11.2002 року по 31.12.2003 року.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36001, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 14 червня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар