Рішення

від 14.06.2024 по справі 300/3779/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. справа № 300/3779/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (надалі відповідач 1, Департамент), Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (надалі відповідач 2, Управління), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , за змістом якого просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ".

2. Визнати протиправним і скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради.

3. Зобов`язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);

- зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.

Позовні вимоги мотивовано тим, що інтересам позивачки, як співвласниці домоволодіння (двоквартирного житлового будинку, в якому їй на праві власності належить квартира за АДРЕСА_3 ), діями іншого співвласника гр. ОСОБА_2 (власника квартири за АДРЕСА_4 ) завдається істотна шкода. При цьому позивачка зазначає, що з березня 2023 року власник квартири АДРЕСА_4 почав вчиняти активні дії з руйнування своєї частини будинку, чим завдав значних пошкоджень тій частині будинку, що належить їй. Вказала на те, такі дії іншого співвласника, на думку позивачки, обумовлені наявністю у нього містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ", що видані Департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради з порушенням вимог законодавства України та, як наслідок, неправомірно зареєстрованим повідомленням про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023.

По справі здійснювався ряд таких процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. (а.с 36-37).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди) та зобов`язання ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил (т.1 а.с.86-87).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відкрито провадження в зазначеній адміністративній справі в частині позовних вимог щодо: про визнання протиправними і скасування Містобудівних умов та обмежень № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 "; визнання протиправним і скасування Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради; зобов`язання Департаменту і ДАБК вчинити певні дії, зокрема: заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.88-89).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 зупинено провадження в адміністративній справі № 300/3779/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання до вчинення дій, до набрання законної сили рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/3779/23 (т.1 а.с.152-153).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 поновлено провадження в адміністративній справі № 300/3779/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання до вчинення дій (т.1 а.с.157).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 клопотання ОСОБА_2 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (т.1 а.с.189).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 зупинено провадження в справі № 300/3779/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов`язання до вчинення дій до набрання законної сили: рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3779/23 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/2708/21 (т.1 а.с.193-194).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 поновлено провадження та продовжено розгляд у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов`язання до вчинення дій, з урахуванням заявлених позовних вимог про зобов`язання Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема: зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил (т.1 а.с.204-205).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 зупинено провадження в адміністративній справі № 300/3779/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов`язання до вчинення дій, до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 300/2708/21 (т.1 а.с.238-239).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 клопотання позивача про поновлення провадження у справі задоволено, зокрема, поновлено провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов`язання до вчинення дій.

Позиції сторін, що викладені у заявах по суті справи.

Відповідач 1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. В межах заявлених до Департаменту позовних вимог про зобов`язання Департаменту вчинити певні дії, зокрема: зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил, який надійшов на адресу суду 14.05.2024, повідомив про те, що Департамент не наділений повноваженням зобов`язувати інших осіб приводити земельну ділянку до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної споруди), а також зобов`язувати інших осіб ліквідовувати пошкодження в ході будівництва. Водночас, вказав на те, що Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 " видані Департаментом на виконання рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 27.08.2021 у справі 300/2708/21 (т.1 а.с.211-215).

Відповідач 2 також скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Згідно змісту відзиву, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Пояснив, що за замовленням ОСОБА_2 та з урахуванням вимог рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 300/2708/21, департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, видано містобудівні умови та обмеження від 11.02.2022 № 13-31.2.2-01 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ». В подальшому, посадовими особами Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради внесено до Реєстру будівельної діяльності порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2023 за № Ф051230112756 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ». При цьому, представником зазначено, що у відповідності до абзацу 2 пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 № 698, нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Водночас, в умовах воєнного стану на проведення таких перевірок вимагається отримання дозволу центрального органу виконавчої влади. Ініційоване Управлінням звернення до Міністерства розвитку громад, територій та інфранструктури України з приводу можливості перевірки об`єкту будівництва за адресою АДРЕСА_2 відхилено. Внаслідок викладеного, за умов відсутності можливості проведення заходів державного архітектурного контролю, орган державного архітектурно-будівельного контролю - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, не наділений повноваженнями заборони ОСОБА_2 та/або будь яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . Водночас, за зазначив про те, що повноваженнями щодо скасування містобудівних умов та обмежень наділений виключно суд, у випадку коли таке скасування ініціюється не замовником (т.1 а.с.95-99, 227 -227).

Позивачка направила на адресу суду відповіді на відзиви, відповідно до змісту яких, остання не погодилася із позицією відповідача, та, із посиланням на нормативно-правові акти, що врегульовують забудівельну діяльність, зазначила про те, що спірний будинок є багатоквартирним, внаслідок чого, містобудівні умови та обмеження не можуть бути видані без згоди співвласників приміщень загального користування на перебудову та/або самовільне руйнування цих приміщень. (т.1 а.с.112-119, 231-232, 245-246).

28.08.2023 від відповідача - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, на адресу суду надійшли заперечення (т.1 а.с.147-149).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача правом подання письмових пояснень не скористався.

Фактичні обставини справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, заперечення та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.1 а.с.56-57).

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради із заявою про видачу вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

За результатом розгляду заяви позивача щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва для реконструкції квартири АДРЕСА_1 та архітектури Івано-Франківської міської ради відмовив ОСОБА_2 у наданні цієї послуги з причин відсутності нотаріально посвідченої згоди власників квартири АДРЕСА_6 на здійснення вказаної реконструкції.

В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 по справі № 300/2708/21 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, позов ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення задоволено повністю, зокрема, визнано протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 27.08.2019 за № 518448 у наданні ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництва індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 " та зобов`язано Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради надати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництва індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ".

На виконання вищевказаного рішення Департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради видано ОСОБА_2 містобудівні умови і обмеження для проектування об?єкта «Будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 , затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 11.02.2022 № 15 (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732).

Після отримання вказаних містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта, 03.02.2023 ОСОБА_2 подав повідомлення про початок будівельних робіт на об`єкті з незначними наслідками (СС1), яке було зареєстровано Управлінням (а.с. 67-78).

Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.05.2024 у вищевказаній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, зокрема, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивачка, вважаючи видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва " Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 " повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а також, таким, що порушують права позивачки щодо користування власним майном, звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VІ (далі Закон № 3038-VІ).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною п`ятою статті 26 цього ж Закону проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у наступному порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

За змістом пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України № 3038-VI містобудівні умови та обмеження документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Положеннями частин першої, другої та четвертої статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Положеннями статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Так, частина 8 статті 29 Закону України № 3038-VI вказує на те, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Як зазначалося вище, предметом розгляду адміністративної справи № 300/2708/21 була відмова Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради від 27.08.2019 за № 518448 у наданні ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ", підставою відмови для видачі яких слугувала саме відсутність згоди співвласника житлової споруди.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, у своїй постанові від 21.05.2024 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «…Відмовляючи ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва для реконструкції квартири АДРЕСА_1 виходило з того, що замовником не подано нотаріально посвідченої згоди власників квартири АДРЕСА_6 на здійснення вказаної реконструкції.

Колегія суддів, беручи до уваги наведені у цій постанові положення законодавства та правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20), а також зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дійшла висновку, що власники квартир ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є співвласниками спільного майна у житловому будинку квартирного типу по АДРЕСА_2 , зокрема несучих та огороджувальних конструкцій (зовнішніх та спільних стін, фундаменту тощо), у зв`язку з чим констатує, що на спірні у цій справі правовідносини поширюється правовий режим, установлений законом для багатоквартирного житлового будинку.

Отже у спірних правовідносинах позивач разом з іншими документами для отримання містобудівних умов та обмежень повинен був надати й засвідчену в установленому порядку згоду ОСОБА_1 як співвласниці спільного майна багатоквартирного будинку, намір стосовно перебудови якого декларувався.

Оскільки такого документу замовником подано не було, то Верховний Суд вважає, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень й у спірних відносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, при цьому прав позивача не порушив…».

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд зазначає, що ним неодноразово зупинявся розгляд адміністративної справи до набрання законної сили рішеннями у справі № 300/2708/21 як суду апеляційної так і касаційної інстанції з огляду на їх преюдиційне значення для розгляду справи № 300/3779/23.

Таким чином, ураховуючи висновок Верховного Суду в ході судового розгляду по справі № 300/2708/21 щодо обгрунтованості відмови ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ", суд першої інтанції доходить висновку щодо необхідності скасування Містобудівних умов та обмеженнь № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ", як таких, що видані необгрунтовано, без наявності усіх документів достатніх для прийняття рішення.

На підставі викладеного, позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками №ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, суд зазначає таке.

Згідно положень статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI). Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1-3 статті 35 Закону № 3038-VI після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Частиною 1 статті 36 Закону № 3038-VI визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 8 статті 36 Закону України № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Згідно частини 9 статті 36 Закону України № 3038-VI повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення в паперовій формі або настання обставин, визначених частиною сьомою цієї статті, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт, які подані в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

У повідомленні про початок виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація: 1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності) або відмітка про випадок, визначений частиною четвертою статті 34 цього Закону та/або частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень або будівельного паспорта, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності; 3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта (у разі її проведення) у Реєстрі будівельної діяльності; 4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката у Реєстрі будівельної діяльності (у разі проведення енергетичної сертифікації); 5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання повідомлення).

У день включення до Реєстру будівельної діяльності інформації про початок виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Право на виконання будівельних робіт вважається припиненим з дати внесення/включення відомостей про припинення такого права до Реєстру будівельної діяльності.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 466 (далі Порядок № 466).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту; підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Згідно пункту 4-1 Порядку № 466 документи, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю особисто через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнюються та надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Згідно пункту 13 Порядку № 466 повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження повідомлення: вносить інформацію, зазначену у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю») згідно з цим Порядком; реєструє повідомлення та зміни до нього, подані щодо об`єкта, на який поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», у журналі реєстрації повідомлень; під час внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до Реєстру будівельної діяльності проставляє відмітку про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі (у разі коли така відмітка не проставлена на картографічній основі до внесення інформації, зазначеної у повідомленні).

Пунктом 11 Порядку № 466 передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

Так, відповідно до частини 7 та 9 статті 36 Закону № 3038-VI право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення в паперовій формі або настання обставин, визначених частиною сьомою цієї статті, вносяться органами державного архітектурно-будівельного контролю до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду дійти наступних висновків, що релевантні виниклому спору:

- повідомлення про початок виконання виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) на відміну від об`єктів з вищим класом наслідків (СС2 та СС3) подає на реєстрацію сам замовник, водночас, в інших випадках - орган державного архітектурно-будівельного контролю видає дозвіл на початок будівельних робіт.

- на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт у замовника виникає право на виконання будівельних робіт, а внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до реєстру згідно з Порядком № 466 забезпечує орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження повідомлення.

- право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення припиняється відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю, у тому числі, і на підставі судового рішення, що набрало законної сили, відомості про яке також підляють внесенню до відповідного Реєстру не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 03.02.2023 ОСОБА_2 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) за вхідним № ІФ051230112756, що в подальшоу зареєстроване Управлінням (а.с.67-78).

Відповідно до змісту вказаного повідомлення, останнє подавалося, у тому числі, і з урахуванням наявності містобудівних умов та обмежень від 11.02.2022 за № 13-31.2.2-01 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

Оскільки, в ході судового розгляду по справі № 300/3779/23, суд дійшов переконання про необхідність скасування Містобудівних умов та обмежень № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 "Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ", що в даному випадку було однією з підстав для подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) від 03.02.2023, на думку суду, законність реєстрації такого повідомлення у відповідному реєстрі підлягає перегляду.

З огляду на викладене, в контексті заявленої позивачкою вимоги про визнання протиправним і скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, суд вказує на таке.

Стороні, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність юридичного засобу захисту права людини це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети захистити право людини.

Застосування будь-якого способу захисту права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя. Одними із критеріїв ефективності судового рішення по суті є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.

Вищевказане кореспондується із положеннями статті 2 КАС України, за змістом якої метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених спірним рішенням прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

На переконання суду, у вказаній справі, в частині заявленої вимоги про скасування повідомлення про початок будівельних робіт, позивачкою обрано не належний спосіб захисту своїх прав, оскільки повідомлення про початок будівельних робіт не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 4 КАС України, що виводить його за межі предмету оскарження в адміністративному процесі.

Відтак, скасування такого повідомлення, по-перше, не можливе, в силу його правовї природи, по-друге, таке скасування не буде мати наслідків реальному запобіганню порушенню або ж відновленню суб`єктивного права позивачки, яке, власне, і порушується не фактом фізичного існування повідомлення про початок будівельних робіт, а фактом реєстрації права за гр. ОСОБА_2 у відповідному реєстрі щодо можливості виконувати будівельні роботи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008 по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За змістом положення частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В такому випадку, на переконання суду, єдиним ефективним способом захисту, з огляду на положення частини 7 статті 36 Закону № 3038-VI, за яким право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на підставі судового рішення, що набрало законної сили, суд вбачає у способі констатації судом факту відсутності права у ОСОБА_2 на початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками згідно повідомлення № ІФ051230112756 від 03.02.2023.

Зазначена вище обставина, у випадку набрання вказаним рішенням законної сили буде достатньою передумовою для органу державного архітектурно-будівельного контролю провести скасування реєстрації відповідного права у реєстрі.

Інший спосіб захисту, як-то, вчинення дій зобов`язального характеру стосовно органу державного архітектурно-будівельного контролю в частині проведення ним скасування реєстрації відповідного права у реєстрі, на думку суду, є передчасним, оскільки спору щодо виконання рішення суду в частині реалізації відповідачам положень частини 7 статті 36 Закону № 3038-VI ще не виникло.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту і Управління вчинити певні дії, зокрема: заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 6 Закону № 3038-VI передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону № 3038-VI закріплено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Так, у своїх доводах у позовній заяві, позивачка вказує на початок гр. ОСОБА_2 здійснення будівництва, в ході якого здійснено ряд порушень, що не дозволяють ОСОБА_1 належно володіти та користуватися належною їй частиною земле та домоволодіння.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Статтею 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України "Про архітектурну діяльність".

Згідно пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Законом України № 3038-VI встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабміну Міністрів України за № 553 від 23.05.2011, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівельних умов та обмежень, затвердженому проекту або будівельного паспорту забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Таким чином, положення статті 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження щодо дій, які направленні на знесення або усунення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, положення статті 376 ЦК України визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім цього, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вказану правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 815/2311/15.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 по справі № 826/12372/17, від 12.12.2018 по справі № 826/7203/17, за наслідками аналізу змісту частини 1 статті 38 та пункту 3 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI, статті 376 Цивільного кодексу України висловила правові позиції про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини 1 статті 38 Закону у зв`язку з його невиконанням.

В постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування після проведення перевірки, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного суду України, від 19 листопада 2014 року № 6-180цс14, від 24 червня 2015 року № 6-381цс15 та Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №20/3183/16, від 6 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

Верховний Суд зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом відповідальності, який може бути застосовано до особи, що його здійснила, і лише за наявності визначених законодавством підстав, а саме: у разі порушення прав інших осіб, у випадку істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб або істотного порушення будівельних норм, якщо буде встановлено неможливість проведення перебудови.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Крім того, пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про будівельні норми" застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність.

Водночас, суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), яким визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, а підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.

Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів.

Відповідно до пункту 7-1 Порядку № 553 з метою розгляду отриманих звернень фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - звернення) при органі державного архітектурно-будівельного контролю утворюється комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності (далі - комісія), яка здійснює колегіальний розгляд звернень фізичних чи юридичних осіб.

З урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії, видається наказ за підписом керівника або уповноваженого заступника керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1340 (далі - Положення), Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 303) у пункті 1 постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з пунктом 2 Постанови № 303 за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Отже, з викладених норм вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин заборонено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану крім випадку наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України та за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.

При цьому, як встановлено зі змісту пункту 2 Постанови № 303 таке рішення центрального органу виконавчої влади не є рішенням про призначення перевірки (яким зважаючи на пункту 7-1 Порядку № 553 є наказ органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки), а є рішенням про надання дозволу на проведення відповідної перевірки.

Положенням про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (далі - Положення № 460) у пункті 1 визначено, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до пункту 2 Положення № 460 Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 Положення № 460 Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань визначає пріоритети та здійснює заходи щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері зокрема архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю житлово-комунального господарства, забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Пунктом 8 Положення № 460 встановлено, що Мінінфраструктури у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Мінінфраструктури, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

В даному випадку, суд вказує на те, що Управлінням на основі звернень ОСОБА_1 від 15.05.2023 № Д/2394, № Д/2394/1 проведено засідання комісії, за результатами якого прийнято рішення щодо проведення позапланової перевірки на вул. Незалежності, 184/2 у м. Івано-Франківську (а.с.101).

В подальшому, враховуючи вказане рішення та на виконання вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 № 553, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» Управлінням направлено Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України протокол засідання комісії та матеріали для погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_5 , замовник ОСОБА_2 .

Проте, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Міністерства) листом за № 12100/30/10-23 від 27.07.2023 повідомило Управління про відсутність правових підстав для надання погодження на проведення позапланового заходу з огляду на відсутність матеріалів, що свідчать про наявність загрози, що має негативний вплив на права та законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природнього середовища, забезпечення безпеки держави та необхідності проведення відповідного позапланового заходу (а.с.108).

Оскільки, у відповідача2 було відсутнє погодження Міністерства щодо заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , перевірка щодо виявлення факту будівництва об`єкта з порушеннями не могла бути проведена, як того вимагає законодавство.

Так, на даному етапі розгляду справи, у суду відсутні докази, які підтверджували б протилежне, внаслідок чого, позовні вимоги позивача щодо вчинення Управлінням дій зобов`язального характеру є передчасними, відтак не можуть бути покладені на відповідача2, оскільки безпосередньо залежать від встановленням останнім як факту так і обсягів вчинених порушень.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині щодо відповідача 2.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному аспекті, суд зазначає, що з урахуванням визначених чинним законодавством повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, на відповідача1 не покладено тих функцій на які вказує позивачка в розрізі позовних вимог зобов`язального характеру, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 26.06.2023 та від 09.07.2023 підтвердила сплату судового збору на суму 4294,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

Встановити відсутність права на початок будівельних робіт у громадянина ОСОБА_2 згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42909845, вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 44590904, вул. Січових Стрільців, 56, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).

Відповідачі:

Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42909845, вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018).

Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 44590904, вул. Січових Стрільців, 56, м. Івано-Франківськ, 76018).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.