Рішення

від 14.06.2024 по справі 300/1397/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. справа № 300/1397/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Верховинської районної державної адміністрації (Верховинської районної військової адміністрації) Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду:

27.02.2024 ОСОБА_2 (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі Військова частина НОМЕР_1 , відповідач 1) та Верховинської районної державної адміністрації (Верховинської районної військової адміністрації) Івано-Франківської області (далі Верховинська РДА РВА, відповідач 2), в якому просить суд: визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та зобов`язати звільнити позивача з військової служби у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі статті 35 Конституції України для проходження альтернативної (невійськової) служби; визнати бездіяльність Верховинської районної державної адміністрації (Верховинської районної військової адміністрації) Івано-Франківської області протиправною та зобов`язати направити ОСОБА_1 на проходження альтернативної (невійськової служби).

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2001 ОСОБА_1 є членом релігійної організації «Релігійна громада Міжнародного товариства свідомості Крішни», яке за своїм віровченням та зареєстрованим статутом релігійної громади, до якої належить позивач, не допускає користування зброєю. У зв`язку з цим ОСОБА_1 більше 22 роки дотримується певного способу життя, принципів харчування через релігійні переконання, які незалежно від обставин є незмінними. Проте ОСОБА_1 в перші дні повномасштабного вторгнення Російської Федерації добровільно став на захист України, та з 3 березня 2022 за мобілізацією несе службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Враховуючи умови несення служби, позивач вирішив реалізувати своє право, гарантоване статтею 35 Конституції України, на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, подавши 15 січня 2024 рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 на звільнення з військової служби, та заяву до голови Верховинської РДА та начальника РВА про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями. Однак отримав відмови від відповідачів з підстав того, що альтернативна (невійськова) служба запроваджена замість проходження строкової військової служби у мирний час, та законодавство не допускає заміни такої служби у військовий час; альтернативна (невійськова) служба не передбачена законом під час воєнного стану; законом встановлено вичерпні підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом під час воєнного стану, якою не передбачено такої підстави для звільнення, як у зв`язку з релігійними переконаннями. Представник позивача вказала на те, що дійсно законодавством України не передбачено заміни військової служби на альтернативну (невійськову) службу під час воєнного стану, та не передбачено звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за релігійними переконаннями для проходження альтернативної (невійськової) служби. Проте, частина четверта статті 35 Конституції України гарантує незалежно від наявності чи відсутності військового стану, строкової служби, перебування на військовій службі, право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою. Представник позивача звернула увагу на те, що відповідно до статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Норми Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992, які прийняті до набрання чинності Конституцією України від 28.06.1996, обмежують та звужують право кожного на проходження альтернативної військової служби. В цій ситуації необхідно застосовувати норми статті 35 Конституції України, та, за аналогією закону, можливе звільнення позивача з військової служби з підстави: через сімейні обставини або інші поважні причини (п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») з направлення на альтернативну (невійськову) за процедурою, яка передбачена для громадян, які підлягають призову на строкову військову службу (ст. 9 Закону України «Про альтернативну (невійськову службу»). Також представник позивача звернула увагу суду на те, що на час звернення позивача жодним указом Президента України не встановлено обмеження конституційного права на альтернативну (невійськову) службу, передбаченого статтею 35 Конституції України. Право позивача на альтернативну (невійськову) службу за релігійними переконаннями підтверджено й у рішеннях Європейського суду з прав людини, наприклад у справі Ерчеп проти Туреччини» (скарга № 43965/04 від 22.11.2011, п. 61).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти його задоволення. Відповідач 1 вказав, що ОСОБА_1 звернувся з рапортом від 15.01.2024 до Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі статті 35 Конституції України для проходження альтернативної (невійськової служби). Проте в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі Статут внутрішньої служби), вказаний рапорт поданий не по команді, тобто найближчому безпосередньому начальнику позивача (пункти 14, 31), чим також порушено процедуру його оформлення (пункти 233, 241 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008). По суті рапорту, то відповідач 1 зазначив, що статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено вичерпні підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом під час воєнного стану, і пп. а-г п. 2 частини четвертої якої не передбачено такої підстави для звільнення, як у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі статті 35 Конституції України, для проходження альтернативної (невійськової) служби. Звернув увагу суду на те, що за змістом статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», частини першої статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено право громадян на проходження альтернативної (невійськової) служби замість строкової військової служби, на яку вони мають бути призвані за віком (18-27 років). Натомість ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем, якому виповнилося 40 повних років, та проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану. Просить в позові відмовити (а.с. 43-51).

Верховинська РДА РВА подала відзив на позов, в якому заперечила проти його задоволення. Відповідач 2 пояснив, що альтернативна (невійськова) служба запроваджена замість проходження строкової військової служби у мирний час, та законодавством не передбачено заміни такої служби у військовий час (частини перша статті 15, статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абзац 2 пункту 2, пункту 3 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 № 2066). Просить у позові відмовити (а.с. 52-60).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України оголошено про проведення загальної мобілізації.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно копії витягу з військового квитка серії НОМЕР_2 від 03.03.2022, копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2022 № 49, з 03.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу (з охоронита оборони об`єкту № 66) 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) (ВОС 100915П).

15.01.2024 ОСОБА_1 подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби. Вказаний рапорт обгрунтовано тим, що з 2001 ОСОБА_1 є членом релігійної організації «Релігійна громада Міжнародного товариства свідомості Крішни», яка віднесена в Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 10.11.199 № 2066. З цих причин, зазначено позивачем у рапорті, він більше 22 років дотримується певних принципів харчування, способу життя через релігійні переконання, які незалежно від обставин є незмінними, що важливо для його здоров`я та духовного розвитку. Враховуючи, що за існуючих умов виконання військового обов`язку суперечить його релігійним переконанням, ОСОБА_1 просив на підставі статті 35 Конституції України, звільнити його з військової служби для проходження альтернативної (невійськової) служби. До рапорту долучено: довідку № 38/23 Релігійної організації «Центр громад свідомості Крішни в Україні» Міжнародного товариства свідомості Крішни від 26.12.2023; копію заяви до районної військової адміністрації про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями; підтвердження надсилання заяви в районну військову адміністрацію.

Також ОСОБА_1 15.01.2024 подав заяву голові Верховинської РДА РВА про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями, до якої долучив копію довідки від релігійної громади. Така заява мотивована аналогічно, як у вказаному вище рапорті від 15.01.2024, приналежністю позивача до релігійної організації «Релігійна громада Міжнародного товариства свідомості Крішни», і за своїми релігійними переконаннями не може надалі продовжувати нести військову службу, а тому просив замінити виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.

Військова частина НОМЕР_1 у листі від 03.02.2024 № 50/41/12-561 на рапорт ОСОБА_1 від 15.01.2024, за підписом командира цієї військової частини НГУ, повідомила позивача про те, що відсутні підстави для його звільнення з військової служби у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі статті 35 Конституції України для проходження альтернативної (невійськової) служби. Така відмова мотивована тим, що: статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено вичерпні підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом під час воєнного стану, якою не передбачено такої підстави для звільнення, як у зв`язку з релігійними переконаннями на підставі статті 35 Конституції України, для проходження альтернативної (невійськової) служби; позивач є діючим військовослужбовцем, а не особою, яка підлягає призову на строкову військову службу; альтернативна (невійськова) служба не передбачена законом під час воєнного стану; позивач, не дивлячись на свої релігійні переконання, добровільно був мобілізований до лав Національної гвардії України; рапорт подано позивачем не по команді.

Верховинська РДА РВА листом від 14.02.2024 № Б-7 повідомила позивача, що його заява від 15.01.2024 була 09.02.2024 розглянута на засіданні районного дорадчого органу у справах альтернативної (невійськової) служби, і за результатами розгляду рекомендовано (протокол № 1 від 09.02.2024) відмовити ОСОБА_1 у заміні виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою. Згідно протоколу засідання районного дорадчого органу у справах альтернативної (невійськової) служби від 09.11.2024 № 1, за присутності на засіданні представника позивача, вирішено, що до повноважень вказаного дорадчого органу не відноситься питання заміни виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою в зв`язку з релігійними переконаннями. Розпорядженням голови Верховинської РДА начальника РВА від 13.02.2024 № 28, враховуючи рішення районного дорадчого органу у справах альтернативної (невійськової) служби (протокол № 1 від 09.02.2024), відмовлено ОСОБА_1 у заміні виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою в зв`язку з тим, що дане питання не відноситься до компетенції районного дорадчого органу у справах альтернативної (невійськової) служби (п. 1).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права. Мотиви їх застосування. Висновки суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

2. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

3. Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

4. Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

5. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

2. Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

6. Види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

7. Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

14. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

1. На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу":

Статтею 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 2 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" передбачено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Стаття 4 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" встановлює, що на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Стаття 7. Для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби.

Стаття 9. Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.

У разі призову на військові збори громадян, які після проходження строкової військової служби набули релігійних переконань і належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, вони не пізніше семи календарних днів від дня одержання повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військові збори подають особисто до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації заяву про звільнення від призову на ці збори.

Стаття 11. Заява про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина, а заява про звільнення від призову на військові збори - протягом чотирнадцяти календарних днів.

Для явки за викликом до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації громадянин звільняється від навчання, а також від роботи із збереженням середньомісячного заробітку.

Підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є:

несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори;

відсутність підтверджень щодо істинності релігійних переконань;

неявка громадянина без поважних причин за викликом до місцевої державної адміністрації для розгляду його заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори.

Відмова у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори з інших підстав, ніж передбачені у частині третій цієї статті, забороняється.

Про відмову у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації сповіщає громадянина у письмовій формі.

Стаття 12. Рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори приймається місцевою державною адміністрацією у разі встановлення істинності релігійних переконань і видається заявникові.

Системний аналіз вказаних норм законодавства, в редакціях чинних на подання позивачем заяви та рапорту та їх розгляду відповідачами у цій справі, дає суду підстави зробити такі висновки. Право на альтернативну (невійськову) службу передбачено лише для громадян, які підлягають призову на строкову військову службу (у віці 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку, придатні для цього за станом здоров`я, і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу) і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням; законодавством не передбачено права на проходження альтернативної (невійськової) служби діючим військовослужбовцям, призваним по призову під час мобілізації, зокрема не встановлено такої підстави для звільнення з військової служби, як у зв`язку з релігійними переконаннями для подальшого проходження альтернативної (невійськової) служби.

Отже, в цій ситуації командир Військової частини НОМЕР_1 , відмовляючи позивачу в задоволенні рапорту від 15.01.2024, оскільки статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено вичерпні підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом під час воєнного стану, і п.п. а-г пункту 2 частини четвертої цієї статті не передбачено такої підстави для звільнення, як у зв`язку з релігійними переконаннями, для проходження альтернативної (невійськової) служби, діяв з дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, вимог вказаної статті Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статей 11, 58 Статуту внутрішньої служби, тобто на законній підставі. Також відповідач 2, з посиланням на вимоги статті 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", частини першої статті 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби затвердженому постановою КМУ від 10.11.199 № 2066, підставно вказав, що до його повноважень не входить розгляд ситуацій щодо заміни виконання військового обов`язку діючим військовослужбовцям призваним на військову службу під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою.

В цьому випадку представник позивача вказала, що норми Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», які прийняті до набрання чинності Конституцією України від 28.06.1996, обмежують та звужують право позивача на проходження альтернативної військової служби, а тому в цій ситуації необхідно застосовувати норми статті 35 Конституції України, як норми прямої дії, та за аналогією закону, звільнити позивача з військової служби з підстави: через сімейні обставини або інші поважні причини (п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») з направлення на альтернативну (невійськову) за процедурою, яка передбачена для громадян, які підлягають призову на строкову військову службу (ст. 9 Закону України «Про альтернативну (невійськову службу»).

Так, відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Положення статті 35 Основного Закону України кореспондуються з положеннями статті 9 «Свобода думки, совісті і релігії» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу сповідувати свою релігію або переконання; передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Суд звернув увагу на те, що до рапорта про звільнення з військової служби від 15.01.2024 та до заяви про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійними переконаннями від 15.01.2024 позивач долучив довідку № 38/23 від 26.12.2023, видану за підписом голови виконавчого комітету релігійної організації «Центр громад свідомості Крішни в Україні», м.Київ, вул. Дмитрівська, 21, про те, що ОСОБА_1 , 20.04.1983, паспорт НОМЕР_3 , виданий 20.05.1999, місце реєстрації: с.Кривопілля, Верховинський район, Івано-Франківська область, про те, що він з 2001 року і по цей час є віруючим Міжнародного товариства свідомості Крішни.

В листі від 07.11.2023 № 6721/11-0202/23 Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, відповідно до листа Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 03.11.2023 № 60656.4/Б-32404.3/23/44.2, підтвкрдила про те, що станом на 1 січня 2023 в Україні здійснювала свою діяльність 51 релігійна організація Товариства Свідомості Крішни. А саме: 1 релігійний центр, 6 релігійних управлінь, 40 релігійних громад, з вищі духовні навчальні заклади, 1 місіонерське товариство (місія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 за № 2066 затверджено Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, до якого віднесено, зокрема Товариство Свідомості Крішни.

ОСОБА_1 підставою для його звільнення з військової служби та заміненою альтернативною (невійськовою) службою, з огляду на пряму норму статті 35 Конституції України, вказує на те, що виконання військового обов`язку суперечить його, як віруючого Міжнародного товариства свідомості Крішни, релігійним переконанням громадянина, які не допускають користування зброєю.

Єдиним доказом в підтвердження таких доводів позивач надав суду вказану вище довідку № 38/23 від 26.12.2023.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те те, що виконання військового обов`язку суперечить його релігійним переконанням з огляду на подані ним докази в їх підтвердження.

Так, не дивлячись на твердження ОСОБА_1 про те, що його релігійні переконання не допускають користування зброєю, позивач, як він сам стверджує в позовній заяві, добровільно, з власної ініціативи, був призваний на військову службу під час мобілізації, та з 03.03.2022 по час подання рапорту 15.01.2024 проходив військову службу на посаді стрільця Військової частини НОМЕР_4 . Тобто позивач під час його призову на військову службу не заперечував щодо виконання військового обов`язку через релігійні переконання, які не допускають користування зброєю, а навпаки добровільно зголосився щодо проходження саме військової служби. Також суд звертає увагу на те, що позивач був призначений на посаду стрільця, що безумовно, за статутом, згідно наказів командира, потребує користування зброєю. В суду немає доказів того, що позивач заперечував таке призначення на посаду, клопотав у спосіб подання рапортів по команді про переведення його на іншу посаду, з огляду на його релігійні переконання, яка б, за неможливості проходження альтернативної служби на підстав діючого законодавства у воєнний час, давала йому можливість дотримуватися релігійних переконань (як от за напрямками медицини, кухня, зв`язку, логістики, транспорту, ремонту, інженерного забезпечення тощо). Тобто позивач майже два роки прослужив на військовій службі, та не ставив питання про те, що виконання військового обов`язку суперечить його релігійним переконанням до тієї міри, що він взагалі підлягає звільненню з військової служби, подальшим з направленням на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Окрім цього, як вбачається з долучених суду доказів, позивач як мешканець до мобілізації с.Кривопілля, Верховинський район, Івано-Франківська область, згідно довідки № 38/23 від 26.12.2023, з 2001 і на даний час є віруючим Міжнародного товариства свідомості Крішни, і така довідка видана релігійною організацією «Центр громад свідомості Крішни в Україні». У вказаній довідці не наведено пояснень та не зазначено підставі чого та якими доказами ця релігійна організація, яка зареєстрована в місті Києві, може підтвердити, що ОСОБА_1 , який є мешканцем Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, на час її видачі є віруючим Міжнародного товариства свідомості Крішни. В згаданому вище листі Державної служби України з етнополітики та свободи совісті листі від 07.11.2023 № 6721/11-0202/23 вказано, що в Україні станом на 01.01.2023 здійснювала свою діяльність 51 релігійна організація Товариства Свідомості Крішни.

В позовній заяві представник позивача стверджує про те, що ОСОБА_1 є членом релігійної організації «Центр громад свідомості Крішни в Україні», яка зареєстрована відповідно до законодавства України. Однак таких доказів членства суду не подано. Вказана довідка лише стверджує про те, що позивач є віруючим Міжнародного товариства свідомості Крішни.

Окрім цієї довідки суду не подано жодних інших доказів в підтвердженння того, що позивач, як безпосередньо перед мобілізацією, так і під час проходження військової служби в період з 03.03.2022 по дату подання рапорту - 15.01.2024, дійсно на практиці дотримувався релігійних переконань, як віруючий Міжнародного товариства свідомості Крішни.

Отже, позивачем не доведено суду, з огляду на приписи статті 35 Конституції України, наявності в нього релігійних переконань, які дають право на звільнення з військової служби із заміною альтернативною (невійськовою) службою.

За змістом частини першої статті 2, частини першої статті 5 КАС України судовому захисту підлягає саме порушене право.

Приписами частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративному процесі позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, в межах принципу змагальності повинен довести суду факт порушення його права відповідачем.

В цій справі, з огляду на викладені вище висновки, позивачем не доведено суду факту порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом.

Натомість відповідачі, за обставин цієї справи, та поданих суду доказів, у спірних відносинах діяли правомірно, тобто з дотриманням критеріїв, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_5 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Сторони не понесли судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Верховинської районної державної адміністрації (Верховинської районної військової адміністрації) Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , село Кривопілля, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78706).

Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України: (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 2: Верховинської районної державної адміністрації (Верховинської районної військової адміністрації) Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20568352, вулиця Івана Франка, 20, селище Верховина, Івано-Франківська область, 78700).

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.