Ухвала

від 14.06.2024 по справі 360/586/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 червня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/586/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого звернулась адвокат Науменко Юлія Володимирівна (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій представник позивача просить стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області на користь позивача недоотриману пенсію у розмірі 195408,34 грн та компенсацію втрати доходів (пенсії) за рахунок несвоєчасної їх виплати у розмірі 137958,65 грн.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано представнику позивача протягом десяти днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з доказами направлення відповідачу; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

12 червня 2024 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заява від 11 червня 2024 року, до якої додана уточнена позовна заява, в якій вона просить стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 195408,34 грн за період з травня 2017 року по червень 2019 року та серпень 2019 року та компенсацію втрати доходів (пенсії) за рахунок несвоєчасної їх виплати у розмірі 137958,65 грн за період затримки виплати з квітня 2017 року по травень 2024 року. Представником позивача також надана заява про поновлення строку звернення до суду від 11 червня 2024 року.

Розглянувши надані представником позивача матеріали в сукупності з позовною заявою, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків.

Поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина шоста статті 121 КАС України).

Частиною другою статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

На виконання вимог ухвали суду від 03 червня 2024 року представником позивача надана заява про усунення недоліків позовної заява, в якій вона просить визнати причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначила, що позивач діяв добросовісно, попередньо намагаючись встановити причину невиконання відповідачем рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі № 360/1492/19 в частині виплатити пенсії за віком з 01 квітня 2017 року в адміністративному порядку, не вдаючись до звернення з позовом до суду.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі № 360/1492/19, яке набрало законної сили 19 липня 2019 року, відповідач відновив виплату пенсії з вересня 2019 року, виплатив в порядку негайного виконання пенсію за липень 2019 року, залишок невиплаченої пенсії позивач отримував, з незрозумілих для нього причин, невеликими сумами і не регулярно у 2022, 2023 роках. Останній раз така виплата була здійснена відповідачем в листопаді 2023 року, тому з метою встановлення причини незначних і нерегулярних виплат, позивач через свого представника 27 листопада 2023 року звернувся з запитом до відповідача. На адвокатський запит ГУ ПФУ в Луганській області листом від 29 листопада 2023 року підтвердило погашення заборгованості по пенсії за квітень 2017 року і частково за травень 2017 року шляхом проведення виплат в листопаді-грудні 2022 року і в липні-листопаді 2023 року, а також повідомило про те, що залишок заборгованості по виплаті пенсії за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2019 року та за серпень 2019 року у розмірі 195408,34 грн обліковано в Головному управлінні, яка буде і в подальшому виплачуватись з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 (далі Порядок № 1165), за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Таким чином, позивач тільки 29 листопада 2023 року дізнався про те, що відповідач при виплаті заборгованості з виплати пенсії застосовує Порядок № 1165, яким не передбачена одночасна виплата заборгованості і що ця виплата може розтягнутися на роки.

В той же час, приступити до підготовки для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, складання позову, позивач у 2023 році не зміг, оскільки він є людиною похилого віку з інвалідністю І групи, потребував сторонньої допомоги в пошуках адвоката для надання правової допомоги, а воєнний стан в країні не сприяє швидкій комунікації. Договір з адвокатом (представником позивача у цій справі) укладено 14 лютого 2024 року та позовна заява до суду подана 28 травня 2024 року, в якій позивач, як підставу, зазначає незаконність застосування відповідачем у правовідносинах з ним Порядку № 1165, так як це порушує його права на отримання заборгованості по виплаті пенсії в повному обсязі одночасно за весь період заборгованості.

Таким чином, поведінка позивача у позасудовому захисті своїх прав була, враховуючи воєнний стан в країні, окупацію м. Лисичанська, є достатньо активною.

Більше того, якщо брати до уваги, що позивач в досудовому порядку звертався до відповідача за роз`ясненням щодо його дій з виконання рішення суду (відповідь на яку датується 29 листопада 2023 року), то на підставі частини другої статті 122 КАС України термін звернення до адміністративного суду спливає 29 травня 2024 року, що свідчить про дотримання строків звернення до адміністративного суду з позовом, так як позов поданий 28 травня 2024 року.

Також зазначає, порушення прав позивача має триваючий характер. Верховний Суд визнав недоцільним застосуванням шестимісячного строку звернення до суду. Зокрема, у постанові від 29 листопада 2019оку у справі № 607/1402/16-а Верховний Суд сформулював такий висновок: «Застосування шестимісячного строку звернення до суду матиме наслідком неможливість реалізувати право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави».

На думку сторони позивача, хронологія зазначених обставин та наявні докази на їх підтвердження свідчать про поважність причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, визначеного процесуальним законом. Крім того, сторона позивача вважає, що триваючий характер порушення його прав не передбачає застосування шестимісячного строку звернення до суду у його справі, і такий позов може бути поданий без обмежень будь-яким строком.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.

Статтею 122 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статі 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так дійсно, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії військового стану продовжувався та є чинним на сьогодні.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві не зазначено конкретних обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутись до суду в межах строку, встановленого законом.

Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 викладено правовий висновок, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Окрім того, посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.

Суд відхиляє посилання представника позивача про те, що позивач дізнався про його порушене право з відповіді відповідача від 29 листопада 2023 року, оскільки отримання позивачем листа про те, що відповідач при виплаті заборгованості з виплати пенсії застосовує Порядок № 1165, яким не передбачена одночасна виплата заборгованості, у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду в указаній категорії справ треба виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав в частині невиплати заборгованості по пенсійним виплатам, не отримавши їх після закінчення виконавчого провадження та звернувшись до суду із заявою про роз`яснення рішення (березень 2021 року), тобто майже за 12 місяців до початку введення воєнного стану.

Наразі заборгованість по пенсійним виплатам позивача за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2019 року та за серпень 2019 року у розмірі 195408,34 грн облікована ГУ ПФУ в Луганській області та виплачується з урахуванням абзацу 3 пункту 4 Порядку № 1165. Порядок № 1165 було затверджено постановою Кабінету Міністрів України 10 листопада 2021 року, опубліковано тому він є у вільному/публічному доступі, тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що тільки 29 листопада 2023 року позивач дізнався про те, що відповідач при виплаті заборгованості з виплати пенсії застосовує Порядок № 1165.

Також треба зазначити, що лише у 2023 році позивач звернувся до адвоката ОСОБА_2 для захисту свого порушеного права щодо заборгованості пенсії за період з травня 2017 року по червень 2019 року та серпень 2019 року, яка звернулася з адвокатським запитом до відповідача у листопаді 2023 року. 14 лютого 2024 року позивачем укладено договір з адвокатом Науменко Ю. В. (представником позивача).

До суду позивач звернувся через свого представника 28 травня 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

З урахуванням вказаного підстави, зазначені представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання ухвали про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Продовжити представнику ОСОБА_1 адвокату Науменко Юлії Володимирівні строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять календарних днів з дати отримання цієї ухвали.

Запропонувати представнику ОСОБА_1 адвокату Науменко Юлії Володимирівні протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Кисіль