Постанова

від 12.06.2024 по справі 480/4709/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 р.Справа № 480/4709/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми,по справі № 480/4709/19

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗА ТУР"

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області (надалі позивач, заявник) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗА ТУР" (далі відповідач, ТОВ "ВІЗА ТУР") про стягнення штрафних санкцій, в якому просив суд:

- стягнути з ТОВ "ВІЗА ТУР" на користь державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу в сукупному розмірі 6783,00 грн, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000131, №000132 від 23 жовтня 2019 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 480/4709/19 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "ВІЗА ТУР" на користь Державного бюджету штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу в сумі 6783,00 грн відповідно до рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 000131 та № 000132 від 23 жовтня 2019 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили 12.03.2020 та 25.03.2020 за цим рішенням видано виконавчий лист.

19 грудня 2023 року позивач у даній справі звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, виданого за рішенням суду в цій справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 480/4709/19 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про видачу дубліката виконавчого листа.

Заявник, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та увалити нове рішення, яким задовольнити заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначив, що за положеннями пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Відтак, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі було перервано і відповідно термін пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які заявник посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у даній справі стягнуто з відповідача штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу в сумі 6783,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 12.03.2020 та 25.03.2020 видано виконавчий лист.

19 грудня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про видачу дубліката виконавчого листа у цій справі, яке обґрунтоване тим, що 24.03.2021 від Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Повторно виконавчий лист не було направлено, оскільки він був втрачений при поштовому обміні.

В той же час доказів того, що оригінал виконавчого листа втрачено, а також результатів перевірки причин втрати виконавчого листа, суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про видачу дубліката виконавчого листа суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлюється з дня його повернення - 24.03.2021 - і становить 3 місяці. Тобто останнім днем пред`явлення виконавчого листа до виконання є 24.06.2021. Відтак, немає підстав для видачі дубліката виконавчого листа, строк пред`явлення до виконання якого сплив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого листа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначений підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Відповідно до підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Таким чином, основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа є: втрата виконавчого документа та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено строк, у межах якого особа, має право на отримання дубліката втраченого виконавчого листа, а саме до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічна правова позиція приведена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (набрав чинності 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З урахуванням того, що стягувачем є держава в особі державного органу, то строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 480/4709/19 становить три місяці.

Поряд з цим, пунктом 1 частини четвертої статті 12 № 1404-VIII закріплено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відтак, визначений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається при пред`явленні його до виконання та відновлюється після переривання з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів даної справи, рішення суду у даній справі набрало законної сили 12.03.2020 та 25.03.2020 видано виконавчий лист.

24 березня 2021 року від Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення

19 грудня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про видачу дубліката виконавчого листа у цій справі, яке обґрунтоване тим, що після повернення виконавчого документа 24.03.2021 у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, повторно виконавчий лист не було направлено, оскільки він був втрачений при поштовому обміні.

Доказів того, що оригінал виконавчого листа втрачено, а також результатів перевірки причин втрати виконавчого листа, суду не надано.

Між тим, виходячи з обставин справи та положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлюється з дня його повернення (24.03.2021) і відповідно становить 3 місяці.

Тобто останнім днем пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі є 24.06.2021.

З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 480/4709/19 закінчився.

При цьому, колегія суддів зауважує, що заявник у своїй заяві про видачу дублікату виконавчого листа не просив поновити строк для його пред`явлення та будь-яких доводів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку не навів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, сформувала правовий висновок, згідно з яким, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

З приведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції положень пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Так, у відповідності до пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зокрема: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (підпункт 4).

Отже, аналіз наведених норм пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" дає підставі вважати, що строки визначені в Законі України "Про виконавче провадження" перериваються до моменту припинення або скасування воєнного стану тільки у разі, якщо такі строки не закінчились на день початку введення воєнного стану в Україні.

Таким чином, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 480/4709/19 закінчився (24.06.2021) задовго до введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), то дія вказаних положень не поширюється на правовідносини, які виникли у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини справи в їх сукупності і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, отже відсутні підстави для його скасування.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 480/4709/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 14.06.2024