Постанова

від 14.06.2024 по справі 520/2041/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 р. Справа № 520/2041/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 19.03.24 у справі № 520/2041/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флореаль-2005"

до Державної інспекції архітектури та містобудування України

третя особа: Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРЕАЛЬ - 2005" (далі за текстом також позивач, ТОВ "ФЛОРЕАЛЬ - 2005") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі за текстом також відповідач, Інспекція), третя особа - Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 182-2019 від 28.12.2019 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по просп. Московському, 97 у м. Харкові» (замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕАЛЬ-2005»), затверджених Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 08.05.2018 за № 51, в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 182-2019 від 28.12.2019 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по просп. Московському, 97 у м. Харкові» (замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕАЛЬ-2005»), затверджених Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 08.05.2018 за № 51, в повному обсязі.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРЕАЛЬ - 2005" судові витрати в загальному розмірі 3028 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив та з`ясував усі наведені відповідачем доводи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на неврахуванні судом першої інстанції того, що про порушення своїх прав ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2009» знало, починаючи з січня 2020 року, однак своє право на звернення до суду реалізувало лише у січні 2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, що є підставою для залишення позову без розгляду. Просить урахувати, що оскаржуване рішення має на меті усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; рішенням не скасовано/зупинено/анульовано дію дозволу на виконання будівельних робіт і його скасування не є ефективним засобом правового захисту.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші учасники справи правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРЕАЛЬ-2005» (код ЄДРПОУ - 33674447) з 29.08.2005 зареєстроване у встановленому чинним законодавством України порядку як юридична особа (реєстраційний № 14801020000014029), основним видом діяльності якого є «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (КВЕД - 41.20).

ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005» набуло у визначеному Законом порядку у користування земельні ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 97 (після перейменування - проспект Героїв Харкова, згідно із Рішенням сесії Харківської міської ради від 11.05.2022) із наступним цільовим та функціональним призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та критичної інфраструктури; для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії.

На підставі поданої ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005» заяви Вих. № 136 від 25.04.2018, у тому числі із наданням копій всіх необхідних документів, а саме: Договорів оренди землі, Договорів про право на тимчасове користування землею (суперфіцій), витягів з державного земельного кадастру, викопіювання з топографо-геодезичного плану, містобудівного розрахунку, що перелічені у додатку до Заяви, - позивачем отримані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по просп. Московському, 97 у м. Харкові», затверджені Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 08.05.2018 за № 51.

У подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005» як замовнику будівництва Дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.10.2018 за № ІV 113182992088 для здійснення нового будівництва і найменуванням об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по просп. Московському, 97 у м. Харкові», який є чинним (діючим) і на час розгляду справи.

Разом з тим листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.01.2020 за № 247/0/605-20 повідомлено ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005», що за результатами планової перевірки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області роботи Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (далі - Департамент) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області прийнято рішення від 28.12.2019 за № 182-2019 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по пр. Московському; 97 у м. Харкові», затверджених Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 08.05.2018 за № 51. У зв`язку з викладеним дію вищевказаних містобудівних умов та обмежень зупинено.

24.01.2020 ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005» підготовлено та направлено на адресу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради лист-відповідь за Вих. № 311, у якому зазначено, що згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» надані Містобудівні умови та обмеження не можуть бути зупинені і є чинними до завершення будівництва, який отримано Департаментом згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 6100256994930 - 30.01.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим до теперішнього часу жодної відповіді ТОВ «ФЛОРЕАЛЬ-2005» не отримало.

За змістом позовної заяви наявні у Реєстрі відомості щодо прийнятого Державною архітектурно-будівельною інспекцією в Харківській області рішення від 28.12.2019 за № 182-2019 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень, виданих позивачу і затверджених Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 08.05.2018 за № 51, порушують права позивача і до теперішнього часу (триваюче правопорушення), у зв`язку з цим позивач позбавлений можливості реалізувати права щодо подання і реєстрації у встановленому Законом порядку декларації про готовність об`єкту до експлуатації, тобто виконати наданий 26.10.2018 Дозвіл на виконання будівельних робіт за № ІV 113182992088.

Позивач, уважаючи, що рішення від 28.12.2019 за № 182-2019, прийняте Державною архітектурно-будівельною інспекцією в Харківській області, про зупинення дії містобудівних умов та обмежень, виданих позивачу і затверджених Наказом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 08.05.2018 за № 51, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача (як правонаступника Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області) були відсутні законні підстави для прийняття рішення про зупинення дії Містобудівних умов та обмежень, затверджених Наказом від 08.05.2018 за № 51.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 за № 3038-VІ, відповідно до статті 26 якого забудова території здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частинами 2-5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Основними складовими вихідних даних, згідно із положеннями ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно із наведеними у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначеннями «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Вичерпний перелік умов, що мають містити містобудівні умови та обмеження, визначено у ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж; 10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини 10 статті 31 цього Закону).

Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.

Згідно із ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх видав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідних уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (частина 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, згідно із ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина 4 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що законодавець чітко визначив перелік умов, які повинні міститися в містобудівних умовах та обмеженнях, при цьому перелік таких умов є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 826/14181/17, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить вимог щодо обов`язкового зазначення в містобудівних умовах та обмеженнях конкретних розрахунків та цифрових показників, оскільки містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування. У містобудівних умовах та обмеженнях вказується лише загальні дані для подальшого проектування і забудова земельної ділянки.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18: «Оскаржувані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містять розділ під назвою «містобудівні умови та обмеження», що визначає вимоги до граничного допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки. Вказані вимоги слід вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації «згідно з чинним законодавством», «відповідно до нормативно-правових актів», «в установленому чинним законодавством порядку», «урахувати законні інтереси та вимоги». Вказане формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5 статті 26 Закону № 2038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у письмовому вигляді в даній стадії «Формування документації» законодавчо безпосередньо не передбачена.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача (як правонаступника Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області) були відсутні законні підстави для прийняття рішення про зупинення дії Містобудівних умов та обмежень, затверджених Наказом від 08.05.2018 за № 51.

Щодо правонаступництва Державною інспекцією архітектури та містобудування України прав Державної архітектурно-будівельної інспекції України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктами 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2020 за № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію та утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямована та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 за № 219 «Про оптимізацію органів державної архітектурно-будівельного контролю та нагляду» передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 за № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» постановлено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається.

Відповідно до п. 1 вказаного Положення Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 за № 960 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За інформацією із офіційного вебресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Так, новостворений центральний орган - Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) забезпечує реалізацію повноважень ДАБІ України у взаємовідносинах із суб`єктами, які мають правовідносини з ліквідованим органом та є правонаступником прав, обов`язків та майна ліквідованої юридичної особи публічного права Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ - 44245840).

Отже, Державна інспекція архітектури та містобудування України є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Така правова позиція щодо правонаступництва сформована Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 01.06.2022 у справі № 808/782/18 та у постанові від 02.08.2022 у справі № 924/159/14.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи, що судом установлена протиправність оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для поновлення прав позивача як замовника будівництва, у тому числі права на реалізацію Дозволу на виконання будівельних робіт від 26.10.2018 за № ІV 113182992088 для здійснення будівництва багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по АДРЕСА_1 , поновлення дії затверджених 08.05.2018 Містобудівних умов та обмежень, належним способом захисту прав позивача є саме скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 182-2019 від 28.12.2019 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу змішаного використання з багатоквартирними житловими будинками по АДРЕСА_1 ».

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернувся з позовною заявою у цій справі з пропуском строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 07 лютого 2024 року надав оцінку поважності причин пропуску позивачем такого строку.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

06.02.2024 позивач подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, чим усунув зазначені недоліки позовної заяви.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував, що оскаржуване рішення позивачем взагалі не отримувалось, на адресу позивача відповідачем не направлялось; рішення є чинним на час звернення позивача до суду і перешкоджає реалізації прав позивача на подальше введення об`єкта містобудування в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку (зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації).

Водночас відповідачем не надано суду доказів, що ним було вжито заходів з направлення позивачу відповіді на лист від 24.01.2020, який отримано Департаментом 30.01.2020.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 520/2041/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова