Постанова

від 22.11.2007 по справі 8/11-07(31/63(8/290-06)-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/11-07(31/63(8/290-06)-07)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 листопада 2007 р.                                                                                    № 8/11-07(31/63(8/290-06)-07)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р.

та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р.

у справі№8/11-07(31/63(8/290-06)-07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно"

до1.          Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс"2.          Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

третя особаВідділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області

провизнання права власності

за участю представників:

-          позивача: Ковбаса О.В. - директор, Куткова Н.Б., дов. №01 від 22.01.2007р.;

-          відповідача 1: не з'явилися;

-          відповідача 2: Булах О.І., дов. №010-01/229 від 15.01.2007р.;

-          третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" та Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання за позивачем право власності на трактор "Магнум" CASE–8940" (ПМЗ-250), 1998р.в., заводський №JJА 0088276, звільнення зазначеного трактору з-під арешту, накладеного Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2006р. у даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на трактор "Магнум" CASE –8940" (ПМЗ-250), 1998р.в., заводський №SS 0088276, а також стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" на користь позивача 42,5грн.  -витрат на державне мито, 29,5грн. - судових витрат, в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач сплативши Закритому акціонерному товариству "Агроюмекс" залишкову вартість трактора після закінчення терміну лізингу і фактично отримавши його за актом прийому-передачі від Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" став власником цього трактора.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) (колегія суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Науменка І.М., Голяшкіна О.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) –залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить частково скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) в частині відмови у звільненні трактора "Магнум" CASE–8940" (ПМЗ-250), 1998р.в., заводський №SS 0088276, з-під арешту, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07), та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 29.05.2001р. між Закритим акціонерним товариством "Агроюмекс" та Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" укладено договір застави №15101Z73, в п.1.1 якого встановлено, що заставою за цим договором забезпечуються вимоги Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитною угодою №15101К25 від 11.05.2001р., укладеною між відповідачами.

Згідно п.1.2 договору застави Закрите акціонерне товариство "Агроюмекс" передало у заставу Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" 24 одиниці сільськогосподарської техніки, у т.ч. трактор колісний Магнум "САSE-8940"(ПМЗ-250), 1999р.в., заводський №0088276.

Місцевим господарським судом встановлено, з яким погодився суд апеляційної інстанції, 27.12.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно" та Закритим акціонерним товариством "Агроюмекс" був укладений договір фінансового лізингу №383/01-2002, відповідно до умов п.1.1 якого позивач придбав у Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" у фінансовий лізинг трактор ПМЗ-250, заводський №JJА 0088276, з правом викупу вказаного трактора після закінчення терміну лізингу по залишковій вартості, що оформлюється актом прийому-передачі у власність (п.п.5.4.-5.6 договору).

Судом першої інстанції зазначено, що двосторонніми актами приймання-передачі від 27.12.02р. та від 29.11.05р. підтверджуються факти передачі вказаного трактора у лізинг та його подальшої передачі у власність позивачу. Право власності позивача на цей трактор підтверджується й свідоцтвом про реєстрацію машини АК 309559 серія АБ №271390, що не оспорюється відповідачами, які визнали право власності позивача на даний трактор.

Як зазначено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2004р. у справі №26/46, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2004р. та Вищого господарського суду України від 31.08.2004р., звернуто стягнення на трактори колісні "Магнум-8940" в кількості 21шт., 1999р. випуску та комбайни "Мега-204" в кількості 3шт. 1998р.в., заставлені за договором застави №15101273 від 29.05.2001р., для погашення заборгованості Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" перед Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитною угодою №15101К25 від 11.05.2001р., що складається з заборгованості по кредиту в сумі 21317153,39грн., пені по кредиту в сумі 1538032,62грн., заборгованості по відсоткам в сумі 2445683,37грн. та пені по відсоткам в сумі 176280,72грн.

Господарським судом м. Києва виданий наказ від 08.06.2004р. №26/46, на виконання якого 13.06.2006р. Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області складено акт опису й арешту майна серія АА №208745, за яким арештовано та встановлено обмеження користування трактором Магнум "САSЕ-8940", 1998р.в., заводський №SS0088276, двигун №15653268, державний №АА 21302, свідоцтво про реєстрацію АК 309559 від 30.09.03р., зареєстрований в с.Болтишка Криничанського району за позивачем.

Посилаючись на запроваджені ст.ст.2, 8, 20, 21, 26, 48 Закону України "Про власність", ст.ст.328, 334 ЦК України приписи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності позивача на трактор із зазначенням його заводського номеру №SS 0088276 на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АК 309559 серія №271390, дійшов висновку, що позивач, сплативши Закритому акціонерному товариству "Агроюмекс" залишкову вартість трактора після закінчення терміну лізингу і фактично отримавши його за актом прийому передачі від Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс", став власником цього трактора.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач, придбавши у Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" трактор, заставлений Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України", і ставши його власником, одночасно прийняв на себе і зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" перед Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", передбачені п.2.1.3 договору застави №15101Z73 від 29.05.01р. щодо наявності у останнього права звернути стягнення на предмет застави, в т.ч. на спірний трактор.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель (ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України") набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ст. 769 ЦК України, передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо звільнення спірного трактора з-під арешту, накладеного Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Дніпропетровської області, суд з посиланням на запроваджені ст.ст.2, 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.55 Закону України "Про власність", ст.ст.346, 769 ЦК України, ст.27 Закону України "Про заставу", зазначив, що та обставина, що позивач не був повідомлений про обтяження трактора заставою, не припиняє саму заставу і не може бути підставою звільнення трактора з-під арешту. З даним висновком погодився апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо звільнення спірного трактора з-під арешту, враховуючи положення ст.769 ЦК України, приписи ст.ст.2, 4, 5, 52 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких Державним виконавцем допускається стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання рішення за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача –заставодержателя з можливістю накладення арешту на майно боржника, суд першої інстанції, встановивши, що неповідомлення відповідачами позивача при укладенні договору лізингу, що об'єкт лізингу - спірний трактор - є предметом застави за договором застави №15101Z73 від 29.05.01р., укладеним між відповідачами, не припиняє та не змінює права застави ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області щодо арешту спірного трактора позивача.

Проте погодитись з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України не може з наступних підстав.

Згідно приписів Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно пов'язане з переходом права власності на це майно, що може зумовити потребу у його державній перереєстрації.

За змістом частини другої статті 17 цього Закону відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя.

При розгляді заявлених позовних вимог судами не враховано зазначене та не надана оцінка договірним умовам, визначеним п.1.7 договору застави, а також не з'ясована відповідність вимогам чинного законодавства договору фінансового лізингу від 27.12.2002р., на підставі якого здійснено відчуження заставленого майна за договором застави від 29.05.2001р.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не враховані приписи ч.1 ст.27 цього закону, якою запроваджено збереження застави у разі переходу предмета застави у власність іншої особи, тоді як ця норма застосовується, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав.

Викладене не було враховано судом першої інстанції, який помилково зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач, придбавши у Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" трактор, заставлений Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України", і ставши його власником, одночасно прийняв на себе і зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Агроюмекс" перед Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", передбачені п.2.1.3 договору застави №15101Z73 від 29.05.01р. щодо наявності у останнього права звернути стягнення на предмет застави, в т.ч. на спірний трактор.

Враховуючи вищезазначене, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно визнання за позивачем права власності на спірний трактор та  про законність і обґрунтованість дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області щодо арешту спірного трактора саме позивача.

Поряд з цим, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, залишаючи його без змін, передчасно зазначив про сплату позивачем Закритому акціонерному товариству "Агроюмекс" залишкової вартості трактора після закінчення терміну лізингу без дослідження виписки/довідки банку, інших платіжних документів в обґрунтування оплати позивачем Закритому акціонерному товариству "Агроюмекс" лізингових платежів.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив про видачу 24.06.2004р. наказу №39/206, яким звернено стягнення на майно ЗАТ “Агроюмекс” (т.1 а.с.13) і яке знаходилося у заставі по забезпеченню договору банківського кредитування, однак не дослідив та не надав належну правову оцінку обставинам, встановленим господарським  судом міста Києва у рішенні від 21.07.2003р. у справі №39/206, на виконання якого виданий цей наказ, та не з'ясував, чи набрало це рішення законної сили. Зазначене не було з'ясовано та досліджено й місцевим господарським судом під час розгляду справи №8/11-07(31/63(8/290-06)-07).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) прийняті судами з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Оскільки в силу положень ст. ст. 1115, 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,  дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст.11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Ватутіно" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. у справі №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) скасувати.

Справу №8/11-07(31/63(8/290-06)-07) передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий О. Кот

Судді

С. Владимиренко

С. Шевчук