Постанова

від 14.06.2024 по справі 380/24473/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24473/23 пров. № А/857/24822/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Брильовський Р.М.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 15 листопада 2023 року у справі № 380/24473/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

18.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100511/1 від 21.08.2023 та №UA209000/2023/100513/1 від 21.08.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Суд першої інстанції вказав, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі Угода). Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинуло на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. Суд першої інстанції також зауважив, що умови контракту повністю узгоджені, відповідають товаросупровідним документам та дають змогу обчислити митну вартість, а страховим полісом №12-24.09.23.00018 від 14.03.2023 визначено вантажі, які покриваються страховкою, тому вищезазначений документ стосується страхування вантажу. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем не спростовано, що надані ним митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів містять розбіжності, зокрема відмінність у кількості товару, країні походження, умовах поставки, методі визначення митної вартості товарів, у одному з випадків, посилаючись на одне й те ж джерело, митний орган визначив різний рівень митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Скаржник вказує, що посадовими особами Львівської митниці самостійно виявлено, що одним із засновників фірми продавця ADLER INTERNATIONAL Sp.z o.o. являється одним із засновників ТОВ «ЦЦЦ Україна», цей факт підтверджується інформацією з офіційних реєстрів, витяги з яких надано Львівською митницею до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що у Львівської митниці наявна інформація, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. Скаржник зауважує, що зважаючи на неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівською митницею відповідно до вимог ч.6 ст. 54 прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Скаржник вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100511/1 від 21.08.2023 та №UA209000/2023/100513/1 від 21.08.2023 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши норми матеріального та процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ADLER INTERNATIONAL» (Продавець), Республіка Польща, уклали Контракт №01/02-01 купівлі-продажу від 01.02.2023, предметом якого є зобов`язання Продавця продавати (поставляти), а Покупця купувати окремі партії товару в кількості, асортименті і за цінами додатково погодженими сторонами у рахунках-фактурах (інвойсах) щодо кожної партії товару.

На виконання вимог вказаного Контракту згідно з рахунками-фактур (Інвойсами) №FS17/08/2023 від 17.08.2023; №FS18/08/2023 від 17.08.2023 Покупець придбав у Продавця товар за післяплатою.

З метою митного оформлення вказаного товару Товариство 21.08.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230088429U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230088429U6 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; - рахунки-фактури №FS17/08/2023 від 17.08.2023; №FS18/08/2023 від 17.08.2023; - автотранспортна накладна №36/2023UA від 17.08.2023; - книжка МДП (TIR carnet) XW.83635609 від 17.08.2023; - страховий поліс №12-24.09.22.00018 від 14.03.2023; - копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU639X81 від 17.08.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На вимогу митниці декларантом Товариства подано: посередницькі специфікації №FVT/00388/08/23/EU; №FVT/00389/08/23/EU; прайс-лист від 17/08/23.

За результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100511/1 від 21.08.2023.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002166.

З метою випущення товару у вільний обіг 22.08.2023 декларант подав митну декларацію №23UA209230088808U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, на виконання вимог Контракту №01/02-01 від 01.02.2023 згідно з рахунками-фактурами (Інвойсів) №FS13/08/2023 від 16.08.2023; №FS14/08/2023 від 16.08.2023; №FS15/08/2023 від 16.08.2023; №FS16/08/2023 від 16.08.2023 покупець придбав у продавця товар за післяплатою.

З метою митного оформлення вказаного товару Товариство 21.08.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230088360U5 відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230088360U5 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; - рахунки-фактури №FS13/08/2023 від 16.08.2023; №FS14/08/2023 від 16.08.2023; №FS15/08/2023 від 16.08.2023; №FS16/08/2023 від 16.08.2023; - автотранспортна накладна №35/2023UA від 16.08.2023; - книжка МДП (TIR carnet) XС.85492792 від 16.08.2023; - страховий поліс №12-24.09.22.00018 від 14.03.2023; - копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU637Z48 від 16.08.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На вимогу митниці декларантом Товариства подано: посередницькі специфікації №FVT/00369/08/23/EU; №FVT/00370/08/23/EU; №FVT/00371/08/23/EU; прайс-лист від 16/08/23.

Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100513/1 від 21.08.2023.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002168.

З метою випущення товару у вільний обіг 22.08.2023 декларант подав митну декларацію №23UA209230088810U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ «ЦЦЦ Україна» звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена Товариством за першим методом - ціною договору.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100511/1 від 21.08.2023 та №UA209000/2023/100513/1 від 21.08.2023 вказано, що під час розгляду документів було виявлено: - відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру ОСОБА_1 , що є одним із засновників фірми продавця ADLER INTERNATIONAL Sp.z o.o. являється одним із засновників ТзОВ «ЦЦЦ Україна». Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про заснування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на цін оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів; - згідно з пунктом 5.1 Контракту від 01.02.2023 №01/02-01 вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціну товару, проте, у товаросупровідних документах, зокрема комерційних інвойсах відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу; - страховий поліс стосується страхування машин перевізника, а не вантажу; - в деклараціях країни відправлення відсутні числові значення митної вартості товару.

Такі аргументи митного органу суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з таких підстав.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частинами 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до частини 18 статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Отже, позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, за наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути самодостатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митний орган вказує, що з відкрити джерел встановлено, що один із засновників польської та української фірм є спільним, однак не підтверджено належними та допустимими доказами, що такий засновник приймає одноосібні рішення та/чи визначає вартість імпортованого позивачем товару.

Митний орган належними та допустимими доказами не підтвердив, що участь однієї особи в обох товариствах як співзасновника вплинула на вартість імпортованого товару, а лише обмежився вказівкою на наявність інформації щодо продажу подібних товарів між непов`язаними суб`єктами за вищою митною вартість.

Відповідно до частини 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Водночас, згідно з статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору. Вплив зв`язку покупця з продавцем на ціну товару не може бути обґрунтований лише тим, що іншому або цьому ж покупцю товар продано чи продавався в інший період за більш високою цiною. У протилежному випадку заперечується сама по собі можливість коригування вартості товару у бік зменшення, що не відповідає як самій суті договірних правовідносин так і динамічним умовам, у яких здійснюється фінансово-господарські взаємовідносини сторін (світова економічна ситуація, економічні процеси у країні покупця та постачальника, попит на відповідні товари та вартість сировини і виробництва тощо).

Щодо покликання митного органу на те, що у товаросупровідних документах, зокрема комерційних інвойсах відсутні дані щодо складових вартості товару, то ціни продажу Товарів відповідно до укладеного Контракту між Продавцем і Покупцем також міститимуть: вартість упаковки, транспортні витрати, витрати на документи, необхідні для експорту товарів, витрати на страхування для транспортування та інші витрати, пов`язані з поставкою Товарів, і маржу Продавця.

Це відповідає умовам поставки СІР та означає те, що у вартості кожного товару вже включені перелічені вище витрати.

Водночас, відповідно до підпункту 3 пункту 10 статті 58 МК України, в якому закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, фактично сплаченої або підлягаючої сплати за оцінювані товари, додаються роялті і інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів і які покупець повинен платити прямо або побічно як умова продажу оцінюваних товарів якщо вони не включалися в ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. А згідно контракту такі витрати включені в ціну, яка фактично сплачена.

Щодо страхового полісу, то позивач до митного оформлення товару за МД №23UA209230088429U6 від 21.08.2023 та за МД №23UA209230088360U5 від 21.08.2023 надано, зокрема, страховий поліс №12-24.09.23.00018 від 14.03.2023, дійсний з 22.04.2023 року до 21.04.2024, в якому визначено умови страхування, страхова вартість вантажу, що покриваються страховкою.

Відповідно до п. 1.1. даного Страхового полісу предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать чинному законодавству і пов`язані з відшкодуванням збитків, відповідальність за які покладаються на Страхувальника та які виникли під час виконання останнім Договору автомобільного перевезення вантажів, укладеного відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. (з доповненнями і змінами включаючи Протокол до Конвенції 1978 р.) або законодавства України у зв`язку із втратою, недостачею, зіпсуттям або пошкодженням вантажу, заподіянням вантажем, що перевозиться, шкоди життю, здоров`ю або майну третіх осіб, а також майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з відшкодуванням понесених ним додаткових витрат щодо розслідування обставин страхового випадку, захисту інтересів Страхувальника у судових органах та витрат на запобігання або зменшення розміру шкоди. Відповідно до п. 2.2. даного Страхового полісу страховими ризиками є відповідальність за вантаж.

Отже, страховим полісом №12-24.09.23.00018 від 14.03.2023 визначено вантажі, які покриваються страховкою, а відтак вищезазначений документ стосується страхування вантажу.

Щодо прайс-листа, то з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також нема, твердження митниці про невідповідність вимог до прайс-листа цілком безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. В даному випадку Контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, і до митного контролю була подана та, що отримана у продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, прайс-лист містить усю інформацію згідно асортименту та вартості товару, придбаного ТОВ «ЦЦЦ».

Щодо посередницьких інвойсів, то такі позивач не надавав до митного оформлення, оскільки подавались посередницькі специфікації, а посередницький інвойс не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджує заявлену митну вартість.

Також, митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення. Більш того позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752).

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались Товариством під час митного оформлення товару та додатково на вимогу митного органу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі, що розглядається, Товариство подало усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (контракту). Крім того, позивачем підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості ввезених товарів, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом - за ціною договору. Надані Товариством документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100511/1 від 21.08.2023 та №UA209000/2023/100513/1 від 21.08.2023.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішень відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 380/24473/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко