Постанова

від 14.06.2024 по справі 905/271/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Харків Справа № 905/271/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства "Торецьккомсервіс", м. Торецьк Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 28.06.2023 року у справі №905/271/23

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Дніпро,

до - Комунального підприємства "Торецьккомсервіс", м. Торецьк Донецької області,

про - стягнення 135 892,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі-Позивач) 17.03.2023 року звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (далі-Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №2540ПУ від 23.03.2022 за спожиту електроенергію за період з березня по червень 2022 року в сумі 135 892, 73 грн, пені в сумі 19 380,26 грн, 3% річних у сумі 2 326,55 грн, інфляційних втрат у сумі 13 999,77 грн та 2147,20 грн судового збору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.06.2023 року у справі №905/271/23 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з означеним судовим рішенням звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення господарського суду Донецької області від 28.06.2023 року у справі №905/271/23 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За змістом апеляційної скарги Відповідач зазначав про:

- неналежне повідомлення судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що обмежило право Відповідача на подання відзиву на позовну заяву;

- наявність підстав до звільнення Відповідача від відповідальності, оскільки невиконання умов Договору відбулось в умовах дії непереборних обставин, а Торецька територіальна громада віднесена до території активних бойових дій;

- існування підстав до зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат через обставини непереборної сили, які судом першої інстанції не враховані.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №905/271/23 від 22.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 11.09.2023р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду обґрунтованим та законним. Зокрема, зазначав, що судом першої інстанції вжито всі можливі заходи задля повідомлення Відповідача шляхом направлення ухвалу суду на всі відомі адреси, як поштові так і електронні, а також спроба передати телефонограму. Вважав відсутніми підстави до зменшення та звільнення Відповідача від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки розмір таких нарахувань не є значним, а неналежне виконання зобов`язань за Договором підтверджене матеріалами справи.

Ухвалою судової колегії від 13.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про залучення Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача за мотивами його необґрунтованості та залишено без розгляду клопотання Відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою судової колегії від 29.09.2023р. зупинено апеляційне провадження до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення повного тексту постанови, про що винесено відповідну ухвалу.

У зв`язку з оприлюдненням Об`єднаною Палатою Верховного Суду 20.05.24р. повного тексту постанови від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2024р. апеляційне провадження у дані справі поновлено, ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику представників сторін.

Також Відповідачем до апеляційної скарги додані додаткові докази, проте клопотання про їх долучення до матеріалів справи в порядку ст.269 ГПК України не заявлено, отже зазначені докази не беруться судовою колегією до уваги.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині вимог про стягнення пені, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 23.03.2022 між Позивачем та Відповідачем Договору №2540 ПУ про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до п.2.1 якого Позивач продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідача, а Відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору;

- складання Позивачем актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) на загальну суму 100 186.15грн, а саме: за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 34 646,76 грн у кількості 6642кВтгод; за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 29 401,48 грн у кількості 6033кВтгод; за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 16 358,03 грн у кількості 4056кВтгод; за червень 2023 року від 31.01.2023 на суму 19 779,88 грн у кількості 4012кВтгод;

- виставлення Відповідачу рахунків за спожиту електроенергію на вказану суму, а саме: за березень 2022 року від 10.04.2022 на суму 34 646,76 грн, за квітень 2022 року від 05.05.2022 на суму 29 401,48 грн, за травень 2022 року від 03.06.2022 на суму 16 358,03 грн, за червень 2022 року від 05.07.2022 на суму 19 779,88 грн., які отримані Відповідачем, що підтверджується його підписом про отримання на рахунках, в тому числі КЕП.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленої Позивачем електроенергії став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахування на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлену електроенергію, що є підставою до нарахування на суму заборгованості 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу №2540ПУ від 23.03.2022року.

Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем здійснювалось постачання Відповідачу електричної енергії у за період березень 2022-червень 2023р. на підставі укладеного Договору, внаслідок чого було складено акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) на загальну суму 100 186.15грн, а саме: за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 34 646,76 грн у кількості 6642кВтгод; за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 29 401,48 грн у кількості 6033кВтгод; за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 16 358,03 грн у кількості 4056кВтгод; за червень 2023 року від 31.01.2023 на суму 19 779,88 грн у кількості 4012кВтгод та виставлено Відповідачу рахунки за спожиту електроенергію на вказану суму, а саме: за березень 2022 року від 10.04.2022 на суму 34 646,76 грн, за квітень 2022 року від 05.05.2022 на суму 29 401,48 грн, за травень 2022 року від 03.06.2022 на суму 16 358,03 грн, за червень 2022 року від 05.07.2022 на суму 19 779,88 грн., які отримані Відповідачем, що підтверджується його підписом про отримання на рахунках, в тому числі КЕП.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.(п.5.10 Договору).

Відповідно до розділу 5 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з погоджених сторонами умов, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а саме : за березень 2022 року - не пізніше 07.04.2022, за квітень 2022 року - не пізніше 06.05.2022, за травень 2022 року - не пізніше 07.06.2022, за червень 2022 року - не пізніше 07.07.2022 та вважає обґрунтованою до стягнення суму заборгованості у розмірі 100 186,15грн

Будь-яких доказів у підтвердження повної оплати Відповідачем в спірний період надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, а тому у Позивача в даній ситуації виникло право на нарахування Відповідачу на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов`язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою належним чином та вірною є сума 3% річних у розмірі 2 326,55 грн та інфляційних втрат в сумі 13 999,77 грн.

Щодо зменшення розміру інфляційних та процентів річних, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Інфляційні втрати та проценти річних не є штрафними санкціями. Їх нарахування на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно- правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення Відповідача спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом першої інстанції копію ухвали суду від 21.03.2023 було направлено на електронну адресу відповідача - kptks3@ukr.net , відомості про яку містяться в заяві- приєднанні до Договору про постачання електричної енергії та в довідці КП «Торецьккомсервіс»), а також направлено Відповідачу копію цієї ухвали поштою за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Героїв Праці, 3.

Означена ухвала суду від 21.03.2023, повернулась до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також, згідно довідок про доставку електронного листа ухвалу суду від 21.03.2023 в електронному вигляді доставлено до електронних скриньок сторін.

З програми Діловодство господарського суду вбачається, що у Відповідача наявний

електронний кабінет і судом першої інстанції означену ухвалу було направлено на його, однак статус «Доставлено» відсутній.

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, суд першої інстанції намагався передати Відповідачу телефонограму за телефоном, відомості про який містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак передати телефонограму виявилось неможливим оскільки абонент не може прийняти дзвінок.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення є необґрунтованими.

Крім того, ухвалу суду від 21.03.2023 у справі № 905/271/23 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 19 380,26 грн., нарахованої за період з 08.04.2022 по 19.01.2023р. та доводів апеляційної скарги про наявність підстав до зменшення її розміру, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, з огляду на наступне.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України, а Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022 - продовжено строк його дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, колегією суддів встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

Постанову НКРЕКП 26.04.2022 доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає про те, що питання щодо обов`язковості застосування учасниками ринку електричної енергії положень пп. 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану»- було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 911/1359/22.

За висновком Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справи № 911/1359/22 - приписи підпункту 16 пункту 1 вищенаведеної Постанови №332 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії - є обов`язковими, оскільки Регулятор визначив таку модель поведінки у чітко визначений період.

Здійснивши перерахунок суми пені, судова колегія зазначає, що задоволенню підлягає пеня у розмірі 140, 66грн., нарахована за період з 08.04.2022 до 25.04.2022, тобто до моменту набрання чинності змін до відповідної постанови у вигляді набрання чинності відповідного пункту.

В іншій частині у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 19239,60грн слід відмовити через відсутність правових підстав для її нарахування та стягнення з Відповідача штрафної санкції у вигляді пені за вищенаведеними мотивами.

За таких обставин, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 19239,60грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених вимог про стягнення пені у сумі 19 239,60грн. на підставі п.1 ст. 277 України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав до зменшення розміру пені через наявність обставин непереборної сили колегія суддів відхиляє, оскільки сума пені, яка обґрунтована та підлягає стягненню в силу зазначених приписів чинного законодавства не є значною.

За таких підстав, враховуючи вищевикладені висновки судової колегії, рішення господарського суду Донецької області від 28.06.2023 у справі № 905/271/23 підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення пені у сумі 19 239,60грн., а також в частині розподілу судових витрат з 2 147,20грн. на 2144,98грн. на підставі ч. 1 п. 1, 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами, у зв`язку з чим стягненню з Позивача на користь Відповідача підлягають витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 570,00грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Торецьккомсервіс», м. Торецьк Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 28.06.2023 року у справі №905/271/23- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.06.2023 року у справі №905/271/23 - скасувати в частині стягнення суми пені у розмірі 19239,60грн, а також в частині розподілу судових витрат.

Викласти перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька область, м. Торецьк, вулиця Героїв праці, будинок 3, код 31217526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок 7, код 42086719) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2540пу від 23.03.2022 за спожиту електроенергію за період березень-червень 2022 року в сумі 100 186,15 грн, 3% річних у сумі 2 326,55 грн, інфляційні втрати в сумі 13 999,77 грн, пеню в сумі 140,66 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 144,98 грн.»

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок 7, код 42086719) на користь Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вулиця Героїв праці, будинок 3, код 31217526) 570,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков