Рішення

від 03.06.2024 по справі 922/5265/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 Справа № 922/5265/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132; код ЄДРПОУ 14310052) до Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132; код ЄДРПОУ 14315552) про стягнення 876910,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ковальова Л. В. (ордер серії АС № 1081481 від 11.01.2024);

відповідача - Єршова О. І. (довіреність № 42 від 08.01.2024);

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (далі - відповідач) 876910,50 грн, з яких:

694923,68 грн - основного боргу;

147716,61 грн - інфляційного збільшення;

34270,21 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги протягом березня грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху; надано останньому п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Позивач звернувся до суду з заявою на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (вх. № 35275 від 22.12.2023).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 відкрито провадження у справі № 922/5265/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням, викладеному у відзиві на позов (вх. № 581 віж 09.01.2024), в якому просить суд постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "ФЕД", викладене у відзиві на позов (вх. № 581 від 09.01.2024) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2024.

В судових засіданнях 29.01.2024 та від 12.02.2024 оголошувалася перерва

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕД" звернулося до суду з клопотанням (вх. № 4702 від 20.02.2024) про заміну сторони в порядку правонаступництва, в якому просить суд залучити до участі в справі в порядку правонаступництва замість Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський машинобудівний завод ФЕД, код ЄДРПОУ 14310052.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 задоволено наведене клопотання та залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", як правонаступника Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД".

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.

У підготовчому засіданні 26.02.2024 оголошено перерву.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (вх. № 3853 від 12.02.2024 та вх. № 6708 від 12.03.2024) про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 13.03.24 оголошено перерву.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 581 від 09.01.2024), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що додаток № 8, який, на думку позивача, визначає вартість послуг, діє до 31.12.2018, при цьому сторони не дійшли згоди у договорі щодо вартості послуг у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках, при цьому позивачем не надано розрахунок відшкодування послуг по забезпеченню пропускного режиму працівників і відвідувачів, а також їх обсяг, до матеріалів справи не надано рахунки на підставі яких мало бути оплачено послуги у спірний період, а також докази їх отримання та/або погодження відповідачем.

Крім того, відповідач зазначає, що з наданих позивачем документів не вбачається, що у спірний період з 01.03.2022-31.12.2022, позивачем належним чином здійснювалася організація пропускного режиму працівників та відвідувачів відповідача, ввіз та вивіз його ТМЦ, патрулювання об`єктів. Відповідач вказує, що з наданих документів навпаки вбачається що патрулювання в окремі дні взагалі не здійснювалося, працівники позивача не здійснювали пропускний режим у караульному приміщенні, не було чергування на постах 6,9. Одночасно, до матеріалів справи надано копії журналів реєстрації в`їзду та виїзду автотранспорту, перепустки, тощо.

Відповідач зазначає, що наявні у справі односторонні акти за березень-жовтень 2022 року самі по собі не можуть підтверджувати факт надання послуг без перевірки їх підтвердження чи спростування сукупністю доказів у справі. Щодо періоду листопад-грудень 2022 року, відповідач ставить під сумнів акт від 30 листопада 2022 та від 31 грудня 2022 року оскільки в нього є сумніви щодо повноважень осіб, які їх підписали на момент підпису, а також реальність інформації, яка в них міститься.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 1573 від 18.01.2024), в якій наполягає на задоволенні заявленого позову, та зокрема зазначає, що останні зміни до договору №16Ф/14 від 02.01.2014 щодо вартості послуг були внесені додатковою угодою № 8 від 01.07.2018 та з того часу не переглядалися; що відповідач лише у період з березня-грудня 2022 року в односторонньому порядку не виконав зобов`язань по чинному договору в частині оплати послуг, які фактично оплачувались останнім на підставі узгоджених щомісячних платежів як до так і після спірного періоду; що про відсутність спору з приводу розміру щомісячної суми оплати чи термінів внесення щомісячних платежів свідчить, зокрема, й те, що відповідач оплачував послуги щомісячно у 2023 році, та продовжує їх сплачувати добровільно до цього часу, тобто договір є чинним, а вартість послуг узгодженою.

Також позивач вважає, що відмова в односторонньому порядку від підписання Актів не може слугувати підставою для відмови відповідача від виконання умов договору в частині щомісячного здійснення платежів, оскільки їх розмір передбачено додатком №7 від 01.07.2018 до договору №16Ф/14. Окрім того, на думку позивача, твердження Відповідача щодо необхідності виставлення рахунку не відповідає фактичним взаємовідносинам між сторонами договору, оскільки фактично послуги оплачувалися відповідачем на підставі узгоджених щомісячних платежів (за виключенням спірного періоду).

Також позивач надав суду додаткові обґрунтування позовних вимог (вх. № 4912 від 22.02.2024) в яких він уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, та зокрема зазначає, що на час виникнення та існування спірних правовідносин сума щомісячної оплати послуг за договором № 16Ф/14 від 02.01.2014, а саме, 69492,46 грн щомісячно з урахуванням ПДВ була узгодженою, про що свідчить те, що після укладення додаткової угоди № 8 та підписання узгодженого додатку № 7 питання ціноутворення не переглядалося, а, отже, актуальною є саме така ціна, як істотна умова договору, щодо якої сторони дійшли згоди.

Окремо позивач звертає увагу на те, що протягом дії договору відповідач самостійно формував рахунки з присвоєнням власної нумерації та оплачував їх. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт надання послуг пропускного режиму, як і не надано доказів на підтвердження їх вартості у сумі, іншій, ніж визначено договором, а до позовної заяви додано копії документів, якими зафіксовано обсяг фактично наданих за договором послуг виконавцем на конкретну дату.

Відповідач надав суду заперечення (вх. № 6687 від 12.03.2024) в яких наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що фактично сторони погодили відшкодування послуг по виконанню комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників і відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів лише у 2018 році, тоді як на 2022 рік вартість послуг фактично є не узгодженою. Також відповідач зазначає про відсутність у позивача ліцензії на надання охоронних послуг.

Відповідач зазначає, що сторонами не узгоджені в договорі на 2019-2023 р.р. істотні умови договору, а саме: обсяги послуг, які надаються в рамках цього договору та їх вартість, тому такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін, крім випадків додаткового погодження умов та фактичного надання послуг (його виконання).

Окрім того, на думку відповідача, оскільки позивач не виставляв відповідачу до сплати рахунків на оплату послуг, відповідно з огляду на умови договору обов`язок відповідача щодо оплати послуг не виник.

Також відповідач зазначає, що в позовній заяві позивач наполягає на наявності заборгованості за період з березня по грудень 2022 року, проте, розрахунок інфляційних та річних здійснює з 10.04.2022 на всю суму заборгованості, в той час коли послуги за квітень -грудень 2022 року фактично не могли бути надані.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.04.2024.

У судових засіданнях щодо розгляду справи по суті 22.04.2024 та 07.05.2024 оголошувалась перерва.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Харківській машинобудівний завод "ФЕД" (вх. № 11379 від 30.04.2024) про поновлення строку на подання доказів, долучення доказів до матеріалів справи; відмовлено в задоволені заяви ПрАТ "ФЕД" (вх. № 11827 від 06.05.2024) про поновлення строку на подання показів свідків, долучення доказів до матеріалів справи.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 11386 від 30.04.2024) про уточнення позовних вимог, в якій просить суд за наслдіками розгляду справи:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ФЕД на користь Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД :

- Основний борг у сумі 694923, 68 грн.

- інфляційне збільшення суми боргу 80962,98 грн .

- 3 % річних 27170,60 грн. грн.

- Усього в сумі 803057, 26 грн.

2. Відшкодувати за рахунок Приватного акціонерного товариства ФЕД на користь Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 задоволено заяву позивача (вх. № 11386 від 30.04.2024) про уточнення позовних вимог та постановлено продовжити розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.

Крім того, в процесі розгляду справи по суті, від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № № 11827/24 від 06.05.24 та вх. № 13931/24 від 29.05.24 ) в яких він наполягає на необґрунтованості заявленого позову, та зокрема зазначає, що з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року вхід на територію підприємства відповідача відбувався через нежитлові приміщення корпусу ж-2 (корпус 20), який розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, де у кімнаті 14 був розташований пост охорони № 9, в якому чергували працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел» (до 30 вересня 2022 р. ПП «Спеціальний центр «ВИМПЕЛ - З»), починаючи з 24 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року, при цьому працівники охорони підприємства позивача на зазначеному посту були відсутні. Зазначене, на думку відповідача, свідчить, що у вказаний період часу послуги позивачем за договором № 16Ф/14 від 02.01.2014 не надавались.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що фактично сторони погодили відшкодування послуг по виконанню комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників і відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів відповідачем на користь позивача лише у 2018 році, при цьому на час виникнення та існування спірних правовідносин, сума щомісячної оплати послуг за Договором № 16Ф/14 від 02 січня 2014, а саме 69 492,46 грн. щомісячно, з урахуванням ПДВ не була узгодженою.

Відповідач наполягає на тому що матеріалами справи не підтверджується виконання позивачем комплексу робіт організації пропускного режиму працівників та відвідувачів відповідача, ввіз та вивіз ТМЦ відповідача, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів відповідача протягом березня -жовтня 2022 року, не відбувалося чергування, зокрема, на пості 9, де починаючи з 24 лютого 2022 року до 26.10.2022 року, знаходились лише працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел».

Відповідач наполягає на тому, що наявні у справі односторонні акти за березень-жовтень самі по собі не можуть підтверджувати факт надання послуг без перевірки їх підтвердження чи спростування сукупністю доказів у справі, при цьому рахунки на оплату послуг позивачем взагалі не виставлялися.

Також відповідач зазначає, що позивачем не складалися Податкові накладні у період з березня по жовтень 2022 року , тобто відсутнє підтвердження реальності операції та факт її здійснення.

Зазначене ж, на думку відповідача, свідчить про те, що послуга не надавалася та не була прийнята.

Позивач надав суду пояснення щодо певних обставин (вх. № 11379/24 від 30.04.24) вх. № 14035/24 від 30.05.2024) в яких зокрема зазначає, що оскільки відповідачем не підписано актів наданих послуг за березень жовтень 2022 та, відповідно, послуги є неоплаченими, реєстрація податкових накладних у вказаний період об`єктивно унеможливлена.

Позивач зазначає, що за період березень жовтень 2022 акти виконання робіт (послуг) формувалися в друкованому письмовому вигляді щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним позивачем, у двох примірниках. Погоджені з проставленням підписів уповноважених осіб підприємства позивача два примірника акта передавалися на підпис представнику відповідача для подальшого передання на підпис голові правління підприємства відповідача. Однак, зазначені акти за вказаний період не були повернуті відповідачем позивачу у будь якому вигляді ні підписаними, ні не підписаними, ні із зауваженнями.

Відповідачем до письмових пояснень (вх. № 13931/24 від 29.05.24) та позивачем до письмових пояснень (вх. № 14035/24 від 30.05.2024) додано певні документи, щодо яких відповідач та позивач просять суд поновити строк для їх подання та залучити їх до матеріалів справи.

Однак, зазначені клопотання сторін залишені судом без задоволення оскільки вони викладені в них вимоги суперечать положенням ст. 80, 118, 119, 177 ГПК України, жодна зі сторін не надала суду доказів неможливості подання доказів разом з першою заявою по суті спору або принаймні в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження. При цьому, матеріали справи не містять доказів які підтверджують, що сторони у справі здійснили всі залежні від них дії, спрямовані на отримання доказів доданих до письмових пояснень.

Таким чином, додані відповідачем до письмових пояснень (вх. № 13931/24 від 29.05.24) та позивачем до письмових пояснень (вх. № 14035/24 від 30.05.2024) залишені судом без розгляду.

У судовому засіданні 03.06.2024 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 02.01.2014 між позивачем, як стороною-1, та відповідачем, як стороною-2, укладено договір про організації пропускного режиму № 16Ф/14 (далі за текстом договір; т. с. 1, а. с. 37-39), за умовами якого сторона-1 виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників відвідувачів сторони-2, ввіз та вивіз ТМЦ стороні-2 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1.2 договору розмір плати за надання послуг по забезпеченню пропускного режиму визначається розрахунком щомісячних платежів згідно додатку № 1. Оплата послуг здійснюється згідно виставлених рахунків. Допускаються інші форми розрахунків за згодою сторін.

Згідно з п. 2.2.2 договору, сторона-2 зобов`язана не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним оформити акт та внести плату на рахунок сторони-1 за послуги, наведені у п. 1 договору, можлива інша форма розрахунків. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору останній вступає в силу з 02.01.2014 і діє до 31.12.2014. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

До зазначеного договору укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни щодо вартості послуг.

Останньою додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018 (т. с. 1, а. с. 54) до договору сторони узгодили абзац п. 1 розділу 1 «Предмет договору» та абзаци п. 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 розділу 2 «Обов`язки Сторін» викласти у наступній редакції:

1. Сторона 1 виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників та відвідувачів Стороні 2, ввіз та вивіз ТМЦ Стороні 2, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів Стороні 2.

2.1.1 Виконання комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників та відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів на території ДП «ХМЗ «ФЕД» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, відповідно до діючих інструкцій на ДП «ХМЗ «ФЕД», які є додатком до даного договору.

2.1.2 Розмір плати за надання послуг по забезпеченню пропускного режиму у 2018 р. визначається розрахунком щомісячних платежів згідно додатку № 7. Оплата послуг здійснюється згідно виставлених рахунків. Допускаються інші форми розрахунків за згодою сторін.

2.1.3 У разі зміни тарифних ставок, окладів у відповідності до наказу по ДП «ХМЗ «ФЕД», розмір щомісячних платежів переглядається пропорційно росту заробітної плати, починаючи з дати відповідного наказу по ДП «ХМЗ «ФЕД» з укладанням додаткової угоди.

Відповідно до додатку № 7 від 01.07.2018 до додаткової угоди № 8 від 01.07.2018 до договору про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014, сторони узгодили розрахунок відшкодування послуг по виконанню комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників і відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів Стороною 2 Стороні 1.

Зокрема даним додатком передбачено, що Загальна сума витрат за період червень-грудень 2018 року становить: 405 372.66 грн,, крім того ПДВ 20% у сумі 81074,53 грн., всього 486 447,19 грн. Сума витрат щомісячно складає: за період червень-грудень 2018 року: 405 372,66 : 7 = 57 910,38 грн., крім того ПДВ 20% у сумі 11 582,08 грн., всього 69 492,46 грн.

Сплата вноситься щомісячно, до 10 числа наступного за звітним в строки, встановлені п. 2.2.2 Договору з урахуванням ПДВ.

В додатку № 7 від 01.07.2018 зазначено, що цей Додаток вступає в силу з 01.06.2018 р.. діє до 31.12.2018 р. і є невід`ємною частиною Договору № 16Ф/14 від 02.01.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується її сторонами, починаючи з дати укладання додаткової угоди № 8 від 01.07.2018 до лютого 2022 року за надані позивачем послуги за договором відповідач щомісячно вносив оплату на користь позивача в сумі 69492,46 грн.

Однак, з березня по грудень 2022 відповідач оплату за договором не вносив.

Як стверджує позивач, протягом зазначеного періоду часу, незважаючи на бойові дії в м. Харкові, постійні обстріли підприємства військами рф, послуги за договором ним надавалися відповідачу щомісячно; Відповідні Акти надання послуг оформлялися останнім робочим днем місяці, погоджувалися з проставленням підписів начальником Управління безпеки ДП «ХМЗ «ФЕД» та начальником ВОХР Управління безпеки ДР «ХМЗ «ФЕД» та підписані представником Виконавця ДП «ХМЗ «ФЕД» - заступником директора з безпеки та режиму два примірника акта передавалися на підпис представнику АТ «ФЕД» для подальшого передання на підпис голові правління ПрАТ «ФЕД». Однак, підписані були лише акти за листопад та грудень 2022 року, акти ж за березень жовтень 2022 року підписані відповідачем не були.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано копії журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 24.02.2022 по 15.07.2022, журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 15.07.2022 по 31.10.2022, списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду / виїзду и парковки на території підприємства, листа АТ «ФЕД» № 03603/4/2 - 20 від 28.12.2020 з переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД», постових відомостей варти № 1 на 30.04.2022, № 1 на 30.07.2022, № 1 на 31.10.2022, № 2 на 30.06.2022, № 2 на 30.09.2022, № 3 на 31.03.2022, № 4 на 31.05.2022, № 4 на 31.08.2022, копії документів, що підтверджують ввезення та вивезення ТМЦ АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022, а саме матеріальні перепустки на винесення (вивезення) ТМЦ невиробничого призначення за цей період.

При визначенні розміру щомісячної оплати послуг позивач виходив з вартості послуг, зазначеної в додатковій угоді № 8 від 01.07.2018 до договору, а саме, 69492,46 грн. щомісячно (в т.ч. ПДВ).

За період з березня по грудень 2022 року позивачем нараховано відповідачу за надані послуги 694923,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача був направлений лист за № 253 - 08 від 09.05.2023 з питання оплати послуг по забезпеченню пропускного режиму АТ «ФЕД» у період з 01.03.2022 по 31.10.2022.

У відповідь, відповідач направив на адресу позивача лист № 08/СБ - 06 від 28.06.2023 в якому зазначив, що послуги позивачем за вказаний період були надані не в повному обсязі, а тому з огляду на вказані обставини та скрутне матеріальне становище погодився здійснити виплату за вказаний період надання послуг суму 201528,13 грн.

Як свідчать матеріали справи, 31.07.2023 позивачем був складений Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 по Договору № 160/14 від 02.01.2014 який, як зазначає позивач, був переданий на узгодження відповідачу. Однак, зазначений акт звірки відповідачем підписаний не був.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, починаючи з січня 2023 року відповідач на виконання умов договору сплачує на користь позивача щомісячно суму 694923,68 грн., тобто в обсязі та на умовах передбачених догвоором з урахуванням змін щодо вартості послуг, внесених додатковою угодою № 8 від 01.07.2018 до договору

Як свідчать матеріли справи, в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 17.08.2023 № 235 - 32 з пропозицією сплатити заборгованість за Договором № 16Ф/14 від 02.01.2014 за надані послуги з організації пропускного режиму.

Претензія не була задоволена, обґрунтування відмови у задоволенні претензії викладено у листі № 01725/0/2- 23 від 25.08.2023, та пов`язані, зокрема, із скороченням виробництва та тривалості робочого часу. Як вважає Відповідач, протягом періоду від березня по жовтень 2022 стан виробництва АТ «ФЕД» не потребував комплексу послуг з організації пропускного режиму у тому обсязі, який був необхідним до початку активних бойових дій на території Харківської області та міста Харкова, до початку військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану указом Президента України № 64/2002 від 24.02.2022. Для розгляду претензії Відповідач прохав надати калькуляцію вартості робіт з організації пропускного режиму працівників та відвідувачів АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022.

Обставини щодо стягнення боргу за надані послуги за період з березня по грудень 2022 року в загальній сумі 694923,68 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства заявлено до стягнення з відповідача 147716,61 грн інфляційного збільшення та 34270,21 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення кожного з щомісячних платежів по 30.11.2023.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи, відповідач не визнає заявлений позов, зазначаючи зокрема, що з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року вхід на територію підприємства відповідача відбувався через нежитлові приміщення корпусу ж-2 (корпус 20), який розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, де у кімнаті 14 був розташований пост охорони № 9, в якому чергували працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел» (до 30 вересня 2022 р. ПП «Спеціальний центр «ВИМПЕЛ - З»), починаючи з 24 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року, при цьому працівники охорони підприємства позивача на зазначеному посту були відсутні.

Окрім того, додаток № 8, який, на думку позивача, визначає вартість послуг, діє до 31.12.2018, при цьому сторони не дійшли згоди у договорі щодо вартості послуг у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках, при цьому позивачем не надано розрахунок відшкодування послуг по забезпеченню пропускного режиму працівників і відвідувачів, а також їх обсяг, до матеріалів справи не надано рахунки на підставі яких мало бути оплачено послуги у спірний період, а також докази їх отримання та/або погодження відповідачем. Окрім того, на думку відповідача факт ненадання позивачем послуг в спірний період підтверджується відсутністю підписаних уповноваженими особами актів, чи інших документів, які підтверджують факт надання послуг за договором та досягнення домовленості щодо обсягу послуг та ціни у спірний період; відсутністю виставлених рахунків на оплату послуг та відсутністю зареєстрованих податкових накладних.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підставі ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В даному випадку, розглянувши матеріали справи, суд констатує, що укладений між сторонами договір про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 року є діючим, тобто таким, що породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Вартість послуг була визначена додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018 якою були внесені відповідні зміни до умов вказаного договору.

Посилання відповідача на те, що даною додатковою угодою сторони узгодили вартість послуг виключно до кінця 2018 року суд вважає безпідставними, оскільки дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору, в її п. 3 зазначено що вона діє разом з договором до завершення його дії і в подальшому сторони не вносили будь-яких змін до договору які б змінювали умови, вказані в додатковій угоді № 8 від 01.07.2018 до договору.

До того ж, відповідач з моменту укладання зазначеної додаткової та до березня 2022 року, а в подальшому і починаючи з 2023 року щомісячно вносить плату за договором саме в розмірі, визначеному додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018, тим самим власними конклюдентними діями підтверджуючи узгодженість відповідного питання після закінчення 2018 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, протягом березня грудня 2022 року позивачем також надавалися визначені умовами договору послуги. Про зазначені обставини, зокрема, свідчать надані позивачем копії журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 24.02.2022 по 15.07.2022, журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 15.07.2022 по 31.10.2022, списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду / виїзду и парковки на території підприємства, листа АТ «ФЕД» № 03603/4/2 - 20 від 28.12.2020 з переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД», постових відомостей варти № 1 на 30.04.2022, № 1 на 30.07.2022, № 1 на 31.10.2022, № 2 на 30.06.2022, № 2 на 30.09.2022, № 3 на 31.03.2022, № 4 на 31.05.2022, № 4 на 31.08.2022, копії документів, що підтверджують ввезення та вивезення ТМЦ АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022, а саме матеріальні перепустки на винесення (вивезення) ТМЦ невиробничого призначення за цей період.

Суд зазначає, що в`їзд (виїзд) на охоронювану територію автотранспортних засобів, які належать на відповідному речовому праві підприємству відповідачу та (або) працівникам цього підприємства, зафіксовано у Журналах реєстрації в`їзду та виїзду автотранспорту. Ідентифікувати належність саме відповідачу автотранспортних засобів з вказаних Журналів реєстрації в`їзду/виїзду можна відповідно до листа № 03603/4/2- 20 від 28.12.2020 з Переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД»; Списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду/виїзду та парковки на охоронюваній території; Списку співробітників АТ «ФЕД», яким дозволено в`їзд на територію підприємства з 18.00 до 8.00 (з паркуванням на ніч починаючи з 01.01.2022, за підписом керуючого справами АТ «ФЕД»).

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що послуги за договором в спірний період позивачем не надавалися, оскільки з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року вхід на територію підприємства відповідача нібито відбувався тільки через нежитлові приміщення корпусу ж-2 (корпус 20), який розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, де у кімнаті 14 був розташований пост охорони № 9, в якому чергували працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел» (до 30 вересня 2022 р. ПП «Спеціальний центр «ВИМПЕЛ - З»), починаючи з 24 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року, при цьому працівники охорони підприємства позивача на зазначеному посту були відсутні.

З цього приводу суд зазначає, що обов`язки позивача за договором про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 не обмежуються виключно чергуванням на посту охорони № 9. До того ж, як вже зазначалося, матеріалами справи підтверджується факт безпосереднього надання позивачем певних послуг на користь відповідача протягом спірного періоду. При цьому, як зазначає позивач, в умовах воєнного стану, систематичних обстрілів підприємства з боку військ РФ, вимкнення електропостачання, та продовження роботи підприємства в цих надскладних умовах, керівництвом підприємства позивача вжито відповідних заходів зокрема щодо посилення охорони, та з цією метою обмежено доступ на підприємство на певних постах охорони, однак при цьому вхід через інші пости охорони був відкритим.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, будь-яких претензій з приводу якості та обсягу надання послуг за договором протягом березня грудня 2022 року від відповідача позивачу не надходило, а в листі № 08/СБ - 06 від 28.06.2023 відповідачем факт надання послуг в цей період фактично було визнано.

Доводи відповідача в обґрунтування відсутності підстав для оплати послуг в спірний період на не направлення (не передання) позивачем на підпис відповідачу відповідних актів надання послуг, суд також вважає безпідставними, оскільки на підставі п. 2.2.2 договору про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 сторона-2, тобто відповідач, зобов`язана не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним оформити акт та внести плату на рахунок сторони-1 за послуги, наведені у п. 1 договору.

До того ж, як стверджує позивач, не дивлячись на умови договору, такі акти за спірний період були складені самим позивачем, погоджені уповноваженими особами та через представника відповідача були передані керівнику підприємства відповідача на підпис, однак останнім, окрім актів за листопад грудень 2022 року підписані не були, будь-яких заперечень з цього приводу також не зазначалося.

Разом з тим, невиконання відповідачем визначеного договором обов`язку щодо складання акту не може бути перешкодою для оплати наданих послуг, оскільки як вже було зазначено вище, такі послуги позивачем надавалися, а тому позивач має право вимоги їх оплати в порядку визначеному умовами договору.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач всупереч вимог п. 2.1.2. договору не виставляв відповідачу до сплати відповідних рахунків.

Дійсно, зазначеним пунктом договору передбачено, що оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунка.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу до сплати рахунків за спірний період надання послуг.

Разом з тим, згідно з ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відтак, обов`язок відповідача - споживача послуг за діючим договором оплатити вартість послуг виникає в силу закону (статей 901, 903 Цивільного кодексу України).

Рахунок являє собою документ, який виписується на підставі відповідного договору та у якому прописується та сума, яку платник зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства за передання певного товару, виконання певної роботи надання певної послуги, тощо.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

В даному випадку, у спірний період дії Договору, реквізити рахунку, на який відповідач сплачував кошти за послуги з організації пропускного режиму, не змінювалися.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, оплата послуг як до спірного періоду, так і після нього, проводиться відповідачем на один і той самий рахунок.

Зазначене в свою чергу свідчить про обізнаність відповідача щодо реквізитів, на які слід вносити плату за надані послуги.

Доводи відповідача про те, що позивач не має ліцензії на надання охоронних послуг, а тому нібито не має право вимагати оплати за надані послуги, суд також вважає безпідставними, оскільки згідно з умовами договору позивач виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників відвідувачів відповідача, ввіз та вивіз ТМЦ відповідача, а не надання охоронних послуг.

Посилання відповідача в обґрунтування недоведеності позивачем факту надання послуг на те, що позивачем, всупереч вимог відповідних положень ст. 198 ПК України не складалися Податкові накладні у період з березня по жовтень 2022 року (тобто відсутнє підтвердження реальності операції та факт її здійснення) суд також вважає безпідставними, оскільки в даному випадку позивачем в порядку, передбаченому ст. ст. 74-80 ГПК України відповідними доказами факт надання послуг за договором та наявності у відповідача обов`язку з їх оплати.

Питання щодо можливих порушень порядку складання позивачем податкових накладних в даному випадку з огляду на вимоги ст. ст. 76-78 ГПК України не може спростовувати вищенаведених обставин.

До того ж, як зазначає позивач, оскільки відповідачем не підписано актів наданих послуг за березень жовтень 2022 та, відповідно, послуги є неоплаченими, реєстрація податкових накладних у вказаний період об`єктивно унеможливлена.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги за договором протягом березня грудня 2022 року на загальну суму 694923,68 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючого боргу, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в зазначеній сумі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою (з урахуванням уточнень), позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати послуг за кожною з щомісячних оплат починаючи з 11 числа кожного місяця (з урахуванням п. 2.2.2. договору) наступного за місяцем надання послуг по 30.11.2023.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що в його здійснено з певними арифметичними помилками. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту «Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 77937,74 грн інфляційних та 25240,04 грн 3% річних.

В решті позову про стягнення річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин судом, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за результатами розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 11971,52 грн.

Згідно з ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, введення особливого режиму роботи, складну ситуацію з електропостачанням, обстріли м. Харкова, суд при виготовленні повного тексту рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132; код ЄДРПОУ 14315552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132; код ЄДРПОУ 14310052):

694923,68 грн - основного боргу;

77937,74 грн - інфляційного збільшення;

25240,04 грн - 3% річних;

11971,52 грн - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2024

СуддяО.І. Байбак