Постанова

від 06.08.2024 по справі 922/5265/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5265/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гетьман Р.А.

за участю секретаря судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальова Л.В.

відповідача - Єршова О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (вх. № 1590 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2024 (повний текст якого складено 14.06.2024) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 (повний текст якого підписано 20.06.2024), ухвалені у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І. у справі № 922/5265/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "ФЕД", м. Харків,

про стягнення 876910,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (далі - відповідач) 876910,50 грн, з яких:

694923,68 грн - основного боргу;

147716,61 грн - інфляційного збільшення;

34270,21 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги протягом березня - грудня 2022 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕД" звернулося до суду з клопотанням (вх. № 4702 від 20.02.2024) про заміну сторони в порядку правонаступництва, в якому просить суд залучити до участі в справі в порядку правонаступництва замість Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", код ЄДРПОУ 14310052.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2024 задоволено наведене клопотання та залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", як правонаступника Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД".

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 11386 від 30.04.2024) про уточнення позовних вимог, в якій просить суд за наслідками розгляду справи:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ФЕД" на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод ФЕД" :

- Основний борг у сумі 694923, 68 грн.

- інфляційне збільшення суми боргу 80962,98 грн .

- 3 % річних 27170,60 грн. грн.

- Усього в сумі 803057, 26 грн.;

- відшкодувати за рахунок Приватного акціонерного товариства "ФЕД" на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод ФЕД" витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2024 задоволено заяву позивача (вх. № 11386 від 30.04.2024) про уточнення позовних вимог та постановлено продовжити розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі №922/5265/23 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 694923,68 грн - основного боргу; 77937,74 грн - інфляційного збільшення; 25240,04 грн - 3% річних; 11971,52 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою (вх. №14827 від 06.06.2024), в якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/5265/23 заяву Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (вх. № 14827 від 06.06.2024) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на користь ПрАТ "ФЕД" 92,56 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Відповідач у межах установленого законом строку через систему "Електронний суд" подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: долучити до матеріалів справи та поновити строк на подачу наступних доказів: копія доповідної №1549 від 28.05.2024; копія заяви свідка ОСОБА_1 , копія заяви свідка ОСОБА_2 ; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2024 року у справі №922/5265/23 в частині задоволення позову, та додаткове рішення від 17 червня 2024 року, в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову; стягнути витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 15000,00 грн та судові витрати у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про погодження вартості послуг у 2022 році, оскільки, як зазначає апелянт, у 2022 році вартість послуг сторонами не погоджувалась, рахунки за договором не виставлялись. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підписання актів, які б могли свідчити про погодження вартості послуг у спірний період. Так, акти за березень-жовтень 2022 року не містять підписів представників відповідача, оригінали актів за листопад, грудень 2022 року на неодноразові вимоги відповідача та вимогу суду не надані, тому не мали бути взяті судом першої інстанції до уваги, що випливає з ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом першої інстанції не надано оцінки і тому факту, що у позивача відсутня ліцензія на охоронні послуги, оскільки, на думку апелянта, послуги за договором по своїй суті є охоронними та мають надаватися у відповідності до Закону України «Про охоронну діяльність», а позивач не має ліцензії, яка є обов`язковою, виходячи з п. 2.1.1. Договору та СТП560.995:2019 та не міг надавати послуги за договором.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є доведеним фактичне виконання робіт по організації пропускного режиму працівників та відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів протягом березня-грудня 2022 року, оскільки матеріалами справи, на думку апелянта, зазначене не підтверджується. Копії журналів реєстрації в`їзду та виїзду автотранспорту, перепустки, не є належними та допустимими доказами надання послуг, оскільки не містять підпису та посади особи, яка його веде, що суперечить п 4.4, ДСТУ 4163:2020, та ч. 2. ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції. Не можуть бути взяті до уваги і акти за листопад -грудень 2022 року, оскільки оригінали актів не подані на вимогу відповідача та суду. Крім того, відповідно до п. 2.1.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 8, оплата послуг здійснюється згідно виставлених рахунків, які до матеріалів справи не надано, а також не надано доказів докази їх отримання та/або погодження відповідачем. Також про ненадання послуг додатково свідчить не реєстрація податкових накладних у період з березня по жовтень 2022 року.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про долучення додаткових доказів, а саме показань свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, апелянт зазначає, що лист 26.06.2018 № 253-09/05 з додатками є невід`ємною частиною договору, який визначає обсяг наданих послуг та їх вартість у 2 половині 2018 року, а суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про його неврахування.

Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт понесення відповідачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15000 грн., таким чином, у разі відмови у задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, додаткове рішення також підлягає скасуванню, а заява про стягнення витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (вх. № 1590 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/5265/23 та призначено до розгляду.

04.07.2024 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 06.08.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 між позивачем, як стороною-1, та відповідачем, як стороною-2, укладено договір про організації пропускного режиму № 16Ф/14 (далі за текстом - договір; т. с. 1, а. с. 37-39), за умовами якого сторона-1 виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників відвідувачів сторони-2, ввіз та вивіз ТМЦ стороні-2 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1.2 договору розмір плати за надання послуг по забезпеченню пропускного режиму визначається розрахунком щомісячних платежів згідно додатку № 1. Оплата послуг здійснюється згідно виставлених рахунків. Допускаються інші форми розрахунків за згодою сторін.

Згідно з п. 2.2.2 договору, сторона-2 зобов`язана не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним оформити акт та внести плату на рахунок сторони-1 за послуги, наведені у п. 1 договору, можлива інша форма розрахунків. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору останній вступає в силу з 02.01.2014 і діє до 31.12.2014. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

До зазначеного договору укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни щодо вартості послуг.

Останньою додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018 (т. с. 1, а. с. 54) до договору сторони узгодили абзац п. 1 розділу 1 «Предмет договору» та абзаци п. 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 розділу 2 «Обов`язки Сторін» викласти у наступній редакції:

1. Сторона 1 виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників та відвідувачів Стороні 2, ввіз та вивіз ТМЦ Стороні 2, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів Стороні 2.

2.1.1 Виконання комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників та відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів на території ДП «ХМЗ «ФЕД» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, відповідно до діючих інструкцій на ДП «ХМЗ «ФЕД», які є додатком до даного договору.

2.1.2 Розмір плати за надання послуг по забезпеченню пропускного режиму у 2018 р. визначається розрахунком щомісячних платежів згідно додатку № 7. Оплата послуг здійснюється згідно виставлених рахунків. Допускаються інші форми розрахунків за згодою сторін.

2.1.3 У разі зміни тарифних ставок, окладів у відповідності до наказу по ДП «ХМЗ «ФЕД», розмір щомісячних платежів переглядається пропорційно росту заробітної плати, починаючи з дати відповідного наказу по ДП «ХМЗ «ФЕД» з укладанням додаткової угоди.

Відповідно до додатку № 7 від 01.07.2018 до додаткової угоди № 8 від 01.07.2018 до договору про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014, сторони узгодили розрахунок відшкодування послуг по виконанню комплексу робіт по організації пропускного режиму працівників і відвідувачів, ввіз та вивіз ТМЦ, патрулювання об`єктів та супроводження вантажів Стороною 2 Стороні 1.

Зокрема даним додатком передбачено, що загальна сума витрат за період червень-грудень 2018 року становить: 405 372.66 грн,, крім того ПДВ 20% у сумі 81074,53 грн., всього 486 447,19 грн. Сума витрат щомісячно складає: за період червень-грудень 2018 року: 405 372,66 : 7 = 57 910,38 грн., крім того ПДВ 20% у сумі 11 582,08 грн., всього 69 492,46 грн.

Сплата вноситься щомісячно, до 10 числа наступного за звітним в строки, встановлені п. 2.2.2 Договору з урахуванням ПДВ.

В додатку № 7 від 01.07.2018 зазначено, що цей Додаток вступає в силу з 01.06.2018 діє до 31.12.2018 і є невід`ємною частиною Договору № 16Ф/14 від 02.01.2014.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, починаючи з дати укладання додаткової угоди № 8 від 01.07.2018 до лютого 2022 року за надані позивачем послуги за договором відповідач щомісячно вносив оплату на користь позивача в розмірі 69 492,46 грн.

Однак, з березня по грудень 2022 відповідач оплату за договором не вносив.

Як стверджує позивач, протягом зазначеного періоду часу, незважаючи на бойові дії в м. Харкові, постійні обстріли підприємства військами рф, послуги за договором ним надавалися відповідачу щомісячно; відповідні Акти надання послуг оформлялися останнім робочим днем місяці, погоджувалися з проставленням підписів начальником Управління безпеки ДП «ХМЗ «ФЕД» та начальником ВОХР Управління безпеки ДР «ХМЗ «ФЕД» та підписані представником Виконавця - ДП «ХМЗ «ФЕД» - заступником директора з безпеки та режиму два примірника акта передавалися на підпис представнику АТ «ФЕД» для подальшого передання на підпис голові правління ПрАТ «ФЕД». Однак, підписані були лише акти за листопад та грудень 2022 року, акти ж за березень - жовтень 2022 року підписані відповідачем не були.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано копії журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 24.02.2022 по 15.07.2022, журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 15.07.2022 по 31.10.2022, списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду / виїзду и парковки на території підприємства, листа АТ «ФЕД» № 03603/4/2 - 20 від 28.12.2020 з переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД», постових відомостей варти № 1 на 30.04.2022, № 1 на 30.07.2022, № 1 на 31.10.2022, № 2 на 30.06.2022, № 2 на 30.09.2022, № 3 на 31.03.2022, № 4 на 31.05.2022, № 4 на 31.08.2022, копії документів, що підтверджують ввезення та вивезення ТМЦ АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022, а саме матеріальні перепустки на винесення (вивезення) ТМЦ невиробничого призначення за цей період.

При визначенні розміру щомісячної оплати послуг позивач виходив з вартості послуг, зазначеної в додатковій угоді № 8 від 01.07.2018 до договору, а саме, 69492,46 грн. щомісячно (в т.ч. ПДВ).

За період з березня по грудень 2022 року позивачем нараховано відповідачу за надані послуги 694923,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача був направлений лист за № 253 - 08 від 09.05.2023 з питання оплати послуг по забезпеченню пропускного режиму АТ «ФЕД» у період з 01.03.2022 по 31.10.2022.

У відповідь відповідач направив на адресу позивача лист № 08/СБ - 06 від 28.06.2023, в якому зазначив, що послуги позивачем за вказаний період були надані не в повному обсязі, а тому з огляду на вказані обставини та скрутне матеріальне становище погодився здійснити виплату за вказаний період надання послуг суму 201 528,13 грн.

Як свідчать матеріали справи, 31.07.2023 позивачем був складений Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 по Договору № 160/14 від 02.01.2014 який, як зазначає позивач, був переданий на узгодження відповідачу. Однак зазначений акт звірки відповідачем підписаний не був.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, починаючи з січня 2023 року відповідач на виконання умов договору сплачує на користь позивача щомісячно суму 694 923,68 грн., тобто в обсязі та на умовах передбачених договором з урахуванням змін щодо вартості послуг, внесених додатковою угодою № 8 від 01.07.2018 до договору

Як свідчать матеріали справи, в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 17.08.2023 № 235 - 32 з пропозицією сплатити заборгованість за Договором № 16Ф/14 від 02.01.2014 за надані послуги з організації пропускного режиму.

Претензія не була задоволена, обґрунтування відмови у задоволенні претензії викладено у листі № 01725/0/2-23 від 25.08.2023, та пов`язані із скороченням виробництва та тривалості робочого часу. Як зазначає відповідач, протягом періоду від березня по жовтень 2022 стан виробництва АТ «ФЕД» не потребував комплексу послуг з організації пропускного режиму у тому обсязі, який був необхідним до початку активних бойових дій на території Харківської області та міста Харкова, до початку військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану указом Президента України № 64/2002 від 24.02.2022. Для розгляду претензії відповідач прохав надати калькуляцію вартості робіт з організації пропускного режиму працівників та відвідувачів АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022.

Обставини щодо стягнення боргу за надані послуги за період з березня по грудень 2022 року в загальній сумі 694923,68 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства заявлено до стягнення з відповідача 147716,61 грн інфляційного збільшення та 34270,21 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення кожного з щомісячних платежів по 30.11.2023.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи відповідач не визнав заявлений позов, зазначаючи лише, що з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року вхід на територію підприємства відповідача відбувався через нежитлові приміщення корпусу ж-2 (корпус 20), який розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, де у кімнаті 14 був розташований пост охорони № 9, в якому чергували працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел» (до 30 вересня 2022 р. ПП «Спеціальний центр «ВИМПЕЛ - З»), починаючи з 24 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року, при цьому працівники охорони підприємства позивача на зазначеному посту були відсутні.

Окрім того, додаток № 8, який, на думку позивача, визначає вартість послуг, діє до 31.12.2018, при цьому сторони не дійшли згоди у договорі щодо вартості послуг у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках, при цьому позивачем не надано розрахунок відшкодування послуг по забезпеченню пропускного режиму працівників і відвідувачів, а також їх обсяг, до матеріалів справи не надано рахунки на підставі яких мало бути оплачено послуги у спірний період, а також докази їх отримання та/або погодження відповідачем. Окрім того, на думку відповідача факт ненадання позивачем послуг в спірний період підтверджується відсутністю підписаних уповноваженими особами актів, чи інших документів, які підтверджують факт надання послуг за договором та досягнення домовленості щодо обсягу послуг та ціни у спірний період; відсутністю виставлених рахунків на оплату послуг та відсутністю зареєстрованих податкових накладних.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, які склалися сторонами, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підставі ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір про організацію пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 є діючим, тобто таким, що породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Вартість послуг була визначена додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018, якою були внесені відповідні зміни до умов вказаного договору.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позов та у апеляційній скарзі, на те, що даною додатковою угодою сторони узгодили вартість послуг лише до кінця 2018 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору, в п. 3 угоди зазначено що вона діє разом з договором до завершення його дії. В подальшому сторони не вносили будь-яких змін до договору які б змінювали умови, вказані в додатковій угоді № 8 від 01.07.2018 до договору.

До того ж, відповідач з моменту укладання зазначеної додаткової угоди та до березня 2022 року, а в подальшому, починаючи з 2023 року щомісячно вносить плату за договором саме в розмірі, визначеному додатковою угодою за № 8 від 01.07.2018, тим самим власними конклюдентними діями підтверджуючи узгодженість відповідного питання після закінчення 2018 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, протягом березня - грудня 2022 року позивачем також надавалися визначені умовами договору послуги. Про зазначені обставини, зокрема, свідчать надані позивачем копії журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 24.02.2022 по 15.07.2022, журналів в`їзду та виїзду автотранспорту з 15.07.2022 по 31.10.2022, списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду / виїзду и парковки на території підприємства, листа АТ «ФЕД» № 03603/4/2 - 20 від 28.12.2020 з переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД», постових відомостей варти № 1 на 30.04.2022, № 1 на 30.07.2022, № 1 на 31.10.2022, № 2 на 30.06.2022, № 2 на 30.09.2022, № 3 на 31.03.2022, № 4 на 31.05.2022, № 4 на 31.08.2022, копії документів, що підтверджують ввезення та вивезення ТМЦ АТ «ФЕД» за березень - жовтень 2022, а саме матеріальні перепустки на винесення (вивезення) ТМЦ невиробничого призначення за цей період.

Колегія суддів зазначає, що в`їзд (виїзд) на охоронювану територію автотранспортних засобів, які належать на відповідному речовому праві підприємству відповідача та (або) працівникам цього підприємства, зафіксовано у Журналах реєстрації в`їзду та виїзду автотранспорту. Ідентифікувати належність саме відповідачу автотранспортних засобів з вказаних Журналів реєстрації в`їзду/виїзду можна відповідно до листа № 03603/4/2- 20 від 28.12.2020 з Переліком транспортних засобів, які знаходяться у власності АТ «ФЕД»; Списку № 1 автомобілів співробітників АТ «ФЕД» з правом в`їзду/виїзду та парковки на охоронюваній території; Списку співробітників АТ «ФЕД», яким дозволено в`їзд на територію підприємства з 18.00 до 8.00 (з паркуванням на ніч починаючи з 01.01.2022, за підписом керуючого справами АТ «ФЕД»).

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, викладені у відзиві на позов та у апеляційній скарзі, на те, що послуги за договором в спірний період позивачем не надавалися, оскільки з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року вхід на територію підприємства відповідача нібито відбувався тільки через нежитлові приміщення корпусу ж-2 (корпус 20), який розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, де у кімнаті 14 був розташований пост охорони № 9, в якому чергували працівники ТОВ «Спеціалізований центр «Вимпел» (до 30 вересня 2022 р. ПП «Спеціальний центр «ВИМПЕЛ - З»), починаючи з 24 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року, при цьому працівники охорони підприємства позивача на зазначеному посту були відсутні.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що обов`язки позивача за договором про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 не обмежуються виключно чергуванням на посту охорони № 9. При цьому, як зазначає позивач, в умовах воєнного стану, систематичних обстрілів підприємства з боку військ РФ, вимкнення електропостачання, та продовження роботи підприємства в цих надскладних умовах, керівництвом підприємства позивача вжито відповідних заходів зокрема щодо посилення охорони, та з цією метою обмежено доступ на підприємство на певних постах охорони, однак при цьому вхід через інші пости охорони був відкритим.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, будь-яких претензій з приводу якості та обсягу надання послуг за договором протягом березня - грудня 2022 року позивачу від відповідача не надходило, а в листі № 08/СБ - 06 від 28.06.2023 відповідачем факт надання послуг в цей період було визнано.

В свою чергу апелянт зазначає, що даний лист № 08/СБ-06 від 28.026.2024 був підписаний особою, що не має повноваження на підписання зазначеного листа.

Так, колегія суддів зазначає, що даний лист підписаний ОСОБА_1 за дорученням голови правління АТ «ФЕД» Попова В.В., як зазначено у самому листі.

Доводи відповідача в обґрунтування відсутності підстав для оплати послуг в спірний період на не направлення (не передання) позивачем на підпис відповідачу відповідних актів надання послуг, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки на підставі п. 2.2.2 договору про організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 сторона-2, тобто саме відповідач, зобов`язана не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним оформити акт та внести плату на рахунок сторони-1 за послуги, наведені у п. 1 договору.

До того ж, як стверджує позивач, не дивлячись на умови договору, такі акти за спірний період були складені самим позивачем, погоджені уповноваженими особами та через представника відповідача були передані керівнику підприємства відповідача на підпис, однак останнім, окрім актів за листопад - грудень 2022 року підписані не були, будь-яких заперечень з цього приводу також не надходило.

Разом з тим, невиконання відповідачем визначеного договором обов`язку щодо складання акту не може бути перешкодою для оплати наданих послуг, оскільки як вже було зазначено вище, такі послуги позивачем надавалися, а тому позивач має право вимоги їх оплати в порядку визначеному умовами договору.

Щодо посилань відповідача, викладених у відзиві на позов та у апеляційній скарзі, на те, що позивач всупереч вимог п. 2.1.2. договору не виставляв відповідачу до сплати відповідних рахунків.

Дійсно, зазначеним пунктом договору передбачено, що оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунка.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу до сплати рахунків за спірний період надання послуг.

Разом з тим, згідно з ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відтак, обов`язок відповідача - споживача послуг за діючим договором - оплатити вартість послуг виникає в силу закону (статей 901, 903 Цивільного кодексу України).

Рахунок являє собою документ, який виписується на підставі відповідного договору та у якому прописується та сума, яку платник зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства за передання певного товару, виконання певної роботи надання певної послуги, тощо.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

В даному випадку, у спірний період дії Договору, реквізити рахунку, на який відповідач сплачував кошти за послуги з організації пропускного режиму, не змінювалися.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, оплата послуг як до спірного періоду, так і після нього, проводиться відповідачем на один і той самий рахунок.

Зазначене в свою чергу свідчить про обізнаність відповідача щодо реквізитів, на які слід вносити плату за надані послуги.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та у апеляційній скарзі, про те, що позивач не має ліцензії на надання охоронних послуг, а тому нібито не має право вимагати оплати за надані послуги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з умовами договору позивач виконує комплекс робіт по організації пропускного режиму працівників відвідувачів відповідача, ввіз та вивіз ТМЦ відповідача, а не надання охоронних послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правочин, укладений стороною без наявності необхідної ліцензії, є оспорюваним правочином. Як підтвердив представник відповідача колегії суддів, позовів про визнання договору № 16Ф/14 від 02.01.2014 недійсним відповідачем не подавалося.

Посилання відповідача в обґрунтування недоведеності позивачем факту надання послуг на те, що позивачем, всупереч вимог відповідних положень ст. 198 ПК України, не складалися Податкові накладні у період з березня по жовтень 2022 року (тобто відсутнє підтвердження реальності операції та факт її здійснення) колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки первинними документами господарської діяльності і листуванням сторін підтверджений факт надання послуг позивачем відповідачу. Порушення позивачем порядку оформлення податкових накладних не може спростувати об`єктивний факт надання послуг. Як зазначив ВС у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. Аналогічним чином і порушення оподаткування не спростовує факту вчинення господарської операції.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування оригіналів актів за листопад, грудень 2022 колегія суддів зазначає, що відповідачем не заявлялось клопотання про витребування зазначених актів. Так, дійсно, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про витребування доказів (вх 3853,6708), однак в переліку доказів, які просив витребувати відповідач, відсутні акти за листопад, грудень 2022 року.

Також відповідачем у відзиві на позов було зазначено про те, що відповідач ставить під сумнів акт від 30.11.2022 та акт 31.12.2022, але з вимогою про витребування оригіналів зазначених актів до суду відповідач не звертався. В цій частині колегія суддів зазначає, що кожна сторона самостійно визначає порядок реалізації власних процесуальних прав (принцип диспозитивності). В відзиві відповідача від 08.01.2024 ним прямо і недвозначно було зазначено, що з відповідним клопотанням він звернеться пізніше, у майбутньому. Оскільки відповідач не реалізував це право у порядку, який він сам визначив, у суду відсутні підстави констатувати, що відповідач вимагав надати оригінали актів виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги за договором протягом березня - грудня 2022 року на загальну суму 694923,68 грн підтверджується матеріалами справи. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору організації пропускного режиму № 16Ф/14 від 02.01.2014 та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати наявного боргу, колегія суддів за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в зазначеній сумі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою (з урахуванням уточнень), позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати послуг за кожною з щомісячних оплат, починаючи з 11 числа кожного місяця (з урахуванням п. 2.2.2. договору) наступного за місяцем надання послуг по 30.11.2023.

Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та вірно встановлено, що він здійснений з певними арифметичними помилками, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 77937,74 грн інфляційних та 25240,04 грн 3% річних. В решті позову про стягнення річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає, що як на підставу його скасування апелянт посилається на те, що у разі відмови у задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, додаткове рішення також підлягає скасуванню, а заява про стягнення витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Так, оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення господарського суду від 03.06.2024 у даній справі, а апелянт не наводить жодних доводів щодо незаконності додаткового рішення, окрім того, що додаткове рішення є похідним від основного рішення суду, а суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення додаткового рішення суду першої інстанції від 17.06.2024 без змін.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішень суду, прийнятих з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПрАТ "ФЕД" (вх. № 1590 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2024 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/5265/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2024 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/5265/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Р.А. Гетьман