Рішення

від 05.06.2024 по справі 362/8297/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/8297/23

Провадження № 2/362/770/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретаря судового засіданняШмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним наказу, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2023 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним наказу в частині формулювання підстави її звільнення з посади сестри медичної згідно наказу № 36-к від 08.11.2023 р., дати звільнення та запису в трудовій книжці та визнати ОСОБА_1 звільненою з посади сестри медичної 26.10.2023 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (з підстав систематичного не виконання роботодавцем законодавства про працю) в день подачі заяв про звільнення, про що зобов`язати відповідача скасувати наказ № 36-к від 08.11.2023 р., внести відповідний запис в трудову книжку. Також просила зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у зв`язку із затримкою видачі копії наказу про звільнення, оригіналу трудової книжки у розмірі 93643,95грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що починаючи з 01.06.2021 р. працювала на посаді медичної сестри без оформлення трудового договору, звідки була звільнена 26.10.2023 р. за власною заявою, в якій просила звільнити її із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із систематичною невиплатою заробітної плати в повному обсязі протягом тривалого часу. Разом із заявою про звільнення позивач подала заяву про видачу довідки про суми заборгованості та компенсації. Проте, 15.11.2023 р. отримала від відповідача листа із повідомленням № 117 від 08.11.2023 р. про звільнення з посади з 08.11.2023 р., згідно поданої заяви від 26.10.2023 р. із застосуванням норми ст. 38 КЗпПУ щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника з письмовим попередженням за 2 тижні. 17.11.2023 р. позивач особисто отримала в лікарні наказ про звільнення, трудову книжку та написала пояснювальну записку. Відповідно до наказу № 36-к від 08.11.2023 р. позивача звільнено за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, про що у трудовій книжці зроблено запис № 12 від 08.11.2023. Вважаючи такі дії відповідача порушенням її прав, звернула вказані вимоги до суду. 23.12.2023 р. ухвалою відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

11.04.2024 р. представник позивача подав клопотання про повторне долучення до матеріалів справи доказів, що обгрунтовують позовні вимоги.

Відповідач правом на подання заяви про розгляд справи за участі сторін та відзиву на позовну заяву не скористався. Разом з тим, 15.05.2024 р. за вх. № 10756 до суду надійшли пояснення генерального директора КНП «Гребінківська центральна лікарня» з приводу існуючої заборгованості. 05.06.2024 за вх. № 12526 найдійшла заява генерального директора КНП «Гребінківська центральна лікарня» з проханням розглядати справу у відсутності відповідача, яка проти позову заперечує, в підтвердження чого додала постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2024 у справі № 362/2317/24.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, що подані сторонами до дати ухвалення рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (надалі - позивач) з 01.06.2021 року, на підставі наказу № 21/к від 28.05.2021 р., працювала в КНП «Гребінківська центральна лікарня» (надалі - відповідач) на посаді сестра медична, що підтверджено особовою карткою працівника.

26.10.2023 р. за вх. № 273 позивач подала заяву за № 273, в якій просила видати їй довідку за період з 01.06.2021 р. по дату звільнення із зазначенням розміру заборгованості із заробітної платні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати.

26.10.2023 р. за вх. № 274 позивач подала заяву за № 274, в якій просила звільнити її із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку із систематичною невиплатою заробітної платні в повному обсязі протягом тривалого часу.

З огляду трудової книжки, позивач 08.11.2023 р. звільнена з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Згідно Наказу № 36-к від 08.11.2023 р. позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерії наказано здійснити остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при надходженні достатньої кількості фінансових коштів на оплату праці; нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за 9 невикористаних календарних днів щорічної відпустки.

Наказ містить запис позивача про незгоду із підставою звільнення та датою звільнення. З наказом позивач ознайомилась 17.11.2023 р.

Відповідно до повідомлення вих. № 117 від 08.11.2023 р., відповідач повідомив позивача про те, що остання звільнена з посади 08.11.2023 р. згідно поданої заяви від 23.10.2023 р. із застосуванням норми ст. 38 КЗпП України щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівники з письмовими попередженням за 3 тижні. Також просив надати позивача підтверджуючі документи про причини відсутності на роботі в період з 26.10.2023 р. до 08.11.2023 р.

17.11.2023 р. позивач надала відповідачу пояснювальну записку, в якій пояснила свою відсутність на робочому місці подачею 26.10.2023 р. заяви про звільнення в зв`язку із систематичною невиплатою заробітної платні.

Відповідно до ст. 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

При цьому припинення трудового договору з підстав ч.3 ст.38 КЗпП (внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) передбачає обов`язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП). Тобто мінімальна виплата вихідної допомоги не може бути меншою за тримісячну заробітну плату.

Відповідно до п. 2.3 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та вкладишів до них, затвердженої 17.08.1993 року Міністерством юстиції України за № 110 (надалі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Підпунктом Дпунктів 2.25,2.26Інструкції,закріплено порядок заповненнятрудової книжкипри звільненні: записипро причинизвільнення утрудовій книжціповинні провадитисьу точнійвідповідності з формулюванням чинного законодавстваіз посиланнямна відповіднустаттю,пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України" ( 322-08 ).

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38 КЗпП України".

Пунктом 2.27. Інструкції передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається з розрахунків з оплати заробітної платні, відповідач в період з червня 2023 р. до жовтня 2023 р. проводив виплату заробітної платні позивачу частково.

У відповідності до акту № Ц/КВ/22437/7 від 15.09.2023 р. Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці КНП «Гребінківська центральна лікарня», відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ заробітну плату працівникам не виплачено на умовах, передбачних трудовим договором: перед 40 працюючими працівниками та 23 звільненими. Станом на 01.09.2023 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 158241,73 грн.

20.11.2023 р., справа № 362/7525/23 (провадження № 2-н/362/694/23), суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбель М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Гребінківської центральної лікарні Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітньої плати, відповідно до ст.ст. 11, 509, 526, 527, 611, 651 ЦК України, ст.ст. 115, 116, 117 КзпП, ст.ст. 160-162, 167-168 ЦПК України, наказв стягнути із Комунального некомерційного підприємства Гребінківської центральної лікарні Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ 44380503, адреса: Київська область, Білоцерківський район, смт. Гребінки, пр. Науки, 54, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2021 по 31.08.2021 року в сумі158241,73грн.

20.05.2024 р. постановою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської області, головуюча суддяСухарева О.В.,справа № 362/2317/24 (провадження № 3/362/1256/24), провадження всправі проадміністративне правопорушення,передбачене ч.1ст.41КУпАП,відносно ОСОБА_2 ,-закрито завідсутності складуадміністративного праворушення (надалі-постанова).

Постановою встановлено, що відповідно до протоколу № Ц/КВ/5257/7/П/ПТ , 22.03.2024 о 16 год. 00 хв. у КНП «Гребінківська центральна лікарня», що знаходиться за адресою: проспект Науки, 54, смт.Гребінки Білоцерківського району Київської області, у порушення вимог ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, генеральним директором ОСОБА_2 не виплачено заробітну плату працівникам на умовах, визначених трудовим договором, внаслідок чого заборгованість із виплати заробітної плати перед 18 працівниками становить 369396,33 грн. за період з 01.09.2023 р. по 01.03.2024 р., і заборгованість із виплати заробітної плати перед 3 звільненими працівниками становить 16826,24 грн. за період 01.09.23 01.03.2024 р.

ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення вимог ч.1 ст. 115, ч.1 ст.116 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП настає за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеногоЗаконом України"Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Відповідно дост.10ЗаконуУкраїни«Про організаціютрудовихвідносинв умовахвоєнногостану»від 15.03.2022№2136-ІХ Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оплата праці працівників закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів НСЗУ, відповідної громади або за рахунок інших джерел надходження, не заборонених законодавством.

Таким чином,суд приходитьдо висновку,що фінансоваскладова КНП«Гребінківська центральналікарня» Гребінківськоїселищної радиБілоцерківського районуКиївської областіцілком залежитьвід строківта обсягівфінансування Національноюслужбою здоров`яУкраїни тамісцевого бюджетуГребінківської селищноїРади,на адресуяких генеральнимдиректором лікарнірегулярно спрямовуютьсялисти-вимогищодо вирішенняпитань оплатипраці надавачаммедичних послуг,які залишаютьсяневирішеними, тому ОСОБА_2 не могла жодним чином вплинути на своєчасність виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Крім того, судом також встановлено, що сама генеральний директор лікарні має заборгованість з виплати заробітної плати перед собою, а нецільового використання коштів, що надійшли на рахунок лікарні при перевірці не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як наголошує ст. 2 КЗпП України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно зі ст. .2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність, що узгоджується з висновками, які містяться в Постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року, справа № 644/8881/16.

Слід зауважити, що в Постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р., справа № 216/7189/14-ц, зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положеньст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,78,81,259,261,265,273,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної згідно наказу № 36-к від 08.11.2023 р. дати звільнення та запису в трудовій книжці та визнати ОСОБА_1 звільненою з 26.10.2023 р. з посади сестри медичної на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (з підстав систематичного не виконання роботодавцем законодавства про працю).

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області скасувати наказ № 36-к від 08.11.2023 р. та внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 .

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Кравченко