Рішення

від 27.05.2024 по справі 641/2431/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 641/2431/23

Провадження № 2/362/638/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання- Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області, на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 р. про передачу справи на розгляд іншому суду, надійшов позов Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 288814,12 грн. та 4332,22 грн. судового збору.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що відповідач на підставі угоди № 1 від 21.09.2020 р. був зарахований на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Лікувальна справа» до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги». За пунктом 4.1.4 Угоди, відповідач зобов`язався відпрацювати у відповідача не менше 3 років після закінчення навчання в інтернатурі. Пунктом 4.1.5 Угоди закріплено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу в подвійному розмірі витрати пов`язані із проходження інтернатури, в тому числі у разі відмови від роботи в КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради». Оскільки відповідач взятого за умовами угоди обов`язку не виконав, позивач вимушений звертатися до суду про стягнення витрат.

22.01.2024 р. ухвалою відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити щза правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання заяви про розгляд справи за участі сторін не скористався. 25.09.2023 р. до суду подав відзив, в якому заперечив проти позову.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, що подані сторонами до дати ухвалення рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.06.2020 р. ОСОБА_1 закінчив навчання в Харківському національному медичному університеті (ІІ медичний факульете, спеціальність «Лікувальна справа», навчання за державним замовленням) та здобув кваліфікацію лікаря, що засвідчено довідкою вих. № 799 від 03.08.2020 р. Харківської національного медичного університеті.

03.08.2020 р. ОСОБА_1 отримав диплом спеціаліста НОМЕР_1 , за яким закінчив у 2020 р. Харківський національний медичний університет, здобув кваліфікаційний рівень спеціаліст, спеціальність «лікувальна справа», професійна кваліфікація лікар.

20.08.2020 р. наказом № 197-к Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації 25.08.2020 р. зараховано ОСОБА_1 , випускника 2020 р. Харківського національного медичного університету на посаду лікаряінтерна зі спеціальності «Загальна практика сімейна медицина» комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської районної ради» з очною частиною в Харківському національному медичному університеті.

21.09.2020 р. ОСОБА_1 подано заяву про прийняття його на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю загальна практика сімейна медичина з 22.09.2020 р. до АЗПСМ м. Дергачі.

21.09.2020 р. між КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» та випускником ОСОБА_1 укладено Угоду № 1 про проходження інтернатури та гарантії відпрацювання після її закінчення (надалі - Угода).

Предеметом угоди, згідно п. 1, є проходження інтернатури 2 роки в КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» на посаді лікаряінтерна, з метою підвищення рівня практичної підготовки Інтерна, який навчався за державним замовленням та професійної його готовності до самостійної лікарської діяльності та обов`язкове відпрацювання 3-ох років після закінчення інтернатури.

Згідно п. 2.1.4. Угоди КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» зобов`язується забезпечити інтерна щомісячно заробітною платою згідно Колективного договору.

Відповідно до п. 4.1.4 Угоди, інтерн зобов`язаний відпрацювати не менше 3 років в КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» після закінчення навчання в інтернатурі.

Відповідно до п. 4.1.5. Угоди, інтерн зобов`язаний відшкодувати в подвійному розмірі КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» витрати, пов`язані із проходженням інтернатури (заробітна плата) у разі:

- звільнення за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, за виключенням випадків, передбачених п.п. 1, 2 ст. 40 КЗпП України;

- у разі дострокового відрахування з навчального закладу (Харківський національний медичний університет) за пропуски занять без поважних причин, невиконання навчального плану тощо;

- у разі, коли за результатами державної атестації не присвоєно звання лікаря спеціаліста відповідної спеціальності і не видано документ установленого зразка;

- у разі відмови від роботи в КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради».

31.12.2020 р. рішенням Дергачівської міської ради V сесії VІІІ скликання прийнято зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району у комунальному власність Дергачівської міської територіальної громади об`єкти цивільних прав, у тому числі майнові прав засновника юридичних осіб КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради». Визначено Дергачівську міську раду органом, до сфери управління якого належать юридичні особи: комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської районної ради», переменоване на комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради.

Згідно довідки № 594 КНП «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» Дергачівської міської ради Харківської області, зарплата лікаря-інтерна ОСОБА_1 за вересень 2020 - лютий 2022 роки становить 118366,14 грн., ЄСВ 26040,62 грн.

Як вбачається з повідомлення позивача за вих. № 169 від 03.10.2022, адресованого Департаменту охорони здоровя Харківської обласної військової адміністрації, відповідач після закінчення інтернатури не прибув до КНП «ЦПМСД» Дергачівської міської ради для відпрацювання на посаді лікаря 3-х років, як це передбачено п. 1 Угоди. За період проходження інтернатури з вересня 2020 р. до лютого 2022 р. ОСОБА_1 було виплачено 118366,44 грн. заробітної платні, сплачено ЄСВ у розмірі 26040,61 грн., а всього 144407,05грн. Тобто, у відповідності до п. 4.1.5 Угоди, розмір витрат що підлягають відшкодуванню складає 288814,10 грн.

При цьому, даним повідомленням позивач підтверджує факт надання медичних послуг лікарнею і в період воєнного стану.

03.10.2022 р. за вих.№ 168 позивачем направлено відповідачу вимогу про невідкладне прибуття для працевлаштування на посаду лікаря або в протилежному - сплати витрат у розмірі 288814,10 грн.

13.10.2022 р. відповідач надіслав заперечення на вимогу, в якому вказав, що має звання спеціаліста за спеціальністю «Загальна практика сімейна медицина», що підтверджено сертифікатом лікаря-спеціаліста № 7559, виданим за наказом ХНМУ від 30.06.2022 № 033/2022-інт. Визнав факт укладення 21.09.2020 р. угоди № 1 та зазначив, що не відмовляється від виконання її умов, проте має право на безпечні та нешкідливі умови праці (п. 4.2.3 угоди), а оскільки місто Дергачі з 24.02.2022 р. перебуває під постійними обстрілами, то має право на підставі п. 3 наказу МОЗ України від 26.07.2022 № 1327 перевестися з однієї бази стажування на іншу. Також, вказує на те, що заробітна платня не є витратами, а є винагородою за працю, а тому не підлягає відшкодуванню на підставі вимог Угоди.

При цьому, направлення відповідачем 09.10.2022 р. до Міністерства охорони здоров`я України зверення щодо надання роз`яснень щодо переведення та сприяння працевлаштуванню в державний медичний заклад в м. Полтаві належно не підтверджено.

Листом Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної (військової) адміністрації за вих. № 04-14/225 від 25.04.2023 р., наданим на адвокатський запит, підтверджено відсутність звернень відповідача з приводу зміни місця відпрацювання.

Згідно наказу № 135-02-02 від 02.06.2023 р. Комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної олдпомоги» Київської області, ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря Васильківської амбулаторії ЗПСМ № 1 за основним місцем роботи з 05.06.2023 р. Підстава заява ОСОБА_1 від 02.06.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 197 КЗпП України визначено, що молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 року № 291, спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху. В інтернатуру зараховуються випускники медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря (провізора) і отримання диплому з певної лікарської (провізорської) спеціальності. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

У пункті 3 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367 (далі - Порядок), визначено, що випускник державного вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти III-IV рівнів акредитації, якому після навчання в інтернатурі присвоєно кваліфікацію лікаря(провізора)-спеціаліста і який працевлаштований на підставі направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладення ним трудового договору із замовником. Період навчання в інтернатурі до цього терміну не входить.

Відповідно до пункту 21 Порядку випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у пунктах 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем визнано факт працевлаштування, отримання заробітної платні на посаді лікаря-інтерна, закінчення навчання в інтернатурі, отримання сертифікату лікаря та невиконання інтерном умов п. 4.1.4 Угоди щодо відпрацювання не менше 3 років в КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» після закінчення навчання в інтернатурі.

Суд вважає доведеним, що Угода № 1 відповідає вимогам цивільного законодавства щодо свободи договору (статті 3, 6, 627 ЦК України), який не визнавався судом недійсним, як в цілому, так і будь-яка його частина, відповідна вимога сторонами заявлена не була, а отже Угода є обов`язковою для виконання та має виконуватися належним чином.

При цьому, Позивачем умови угоди виконані у повному обсязі, зокрема, відповідач на безоплатній основі пройшов стажування в інтернатурі; грошові витрати, пов`язані з проходженням інтернатури, поніс позивач, як заклад охорони здоров`я, який взяв на себе зобов`язання здійснити стажування відповідача, останній отримав відповідну кваліфікацію та спеціальність саме завдяки позивачу та за його кошти.

У свою чергу, відповідач умови договору не виконав та після проходження інтернатури взяті на себе зобов`язання відпрацювати за відповідною спеціальністю не менше 3 років не виконав, категорично відмовившись укладати відповідну угоду. Це в свою чергу дає позивачу підстави вимагати відшкодування відповідачем витрат, понесених закладом охорони здоров`я у зв`язку з проходженням інтернатури.

Сторони в угоді брали на себе відповідні обов`язки. Саме обов`язок подальшого відпрацювання трьох років у закладі був однією з умов укладання договору про навчання в інтернатурі взагалі: беручи на себе обов`язок ( і виконуючи його) в частині проведення виплат лікарю-інтерну не лише під час безпосереднього виконання обов`язків лікаря, а й у період перебування на очному розділі інтернатури на базі Харківського національного медичного університету, медичний заклад правомірно розраховував, що цими бюджетними коштами гарантовано готує лікаря-фахівця, який буде працювати у ньому, надаючи медичні послуги пацієнтам цього закладу. І навпаки, відмова особи після закінчення інтернатури від виконання взятих на себе зобов`язань фактично призвела до бюджетних втрат цього закладу, оскільки цей заклад, витративши кошти на підготовку спеціаліста, фактично не отримав відповідного фахівця. За умови, якби відповідач не брав на себе зобов`язання щодо відпрацювання відповідного терміну, видається сумнівною сама можливість укладення договору про проходження інтернатури, оскільки в економічному сенсі, за таких умов, для закладу вкрай невигідною. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ЦК України, які регулюють договірні правовідносини і передбачають відповідальність за їх невиконання, а не положення КЗпП України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначений правовий висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 р. (справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 р. (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 р. (справа № 607/3681/17-ц) від 15 травня 2019 р. (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 р. (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 р. (справа № 607/7122/17-ц) та у пунктах 101-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 р. (справа № 607/3693/17).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 р. у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначила, що "якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням. Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах.

Тому вимоги про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі у розмірі 288814,12 грн. підлягають задоволенню.

Щодо застосування форсмажорних обставин, підтверджених листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), то суд виходить з того, що вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 р. у справі № 910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 р. є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 р. у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Тобто, заперечення відповідача є безпідставними та таким, що не містять під собою правового підгрунтя.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положеньст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,78,81,259,261,265,273,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради Харківської області кошти у розмірі 288814 (двісті вісімдесят вісім тисяч всімісот чотирнадцять) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради Харківської області судовий збір у розмірі 4332 грн. 32 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Кравченко