Постанова

від 15.05.2024 по справі 357/7640/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/7640/19 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження №22-ц/824/4870/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що згідно договору оренди від 14.08.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" було укладено договір оренди землі № б/н, за яким ОСОБА_1 передав позивачу в оренду свою земельну ділянку площею 2,3362 га з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років.

02.07.2014 року відбулася державна реєстрація цього договору оренди.

В порушення прав позивача, за скаргою власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Міністерство юстиції 15.03.2018р. своїм наказом скасувало державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за позивачем.

05.03.2018 року ОСОБА_1 уклав з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди № б/н, за яким передав ту саму земельну ділянку в оренду, після чого державний реєстратор 15.03.2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач оскаржив в судовому порядку укладений з ТОВ Агрокоплекс «Узин» договір оренди земельної ділянки, але ОСОБА_1 з новим орендарем 04.12.2018р. уклали Договір про розірвання Договору оренди земельної ділянки та 30.11.2018 року в нотаріальному порядку була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл його земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058, в наслідок чого 10.12.2018р. державним кадастровим реєстратором були прийняті рішення про скасування держреєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 та рішення про державну реєстрацію вже двох земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га і з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га.

13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Не зважаючи на те, що право оренди позивача за Договором оренди залишилось дійсним та продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок, 10.12.2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки.

Позивач зазначає, що на даний час триває порушення прав та інтересів позивача, як єдиного законного орендаря спірних земельних ділянок, а тому позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд :

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га.;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га, індексний номер: 44597764 від 13.12.2018 16:35:31 та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га, індексний номер: 44597463 від 13.12.2018 16:29:11 та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" зазначені земельні ділянки;

- внести зміни до Договору оренди землі № б/н від 14.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", шляхом його викладення у новій редакції, тобто із зміною ідентифікації об`єкту оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га. на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно грошової оцінки цих земельних ділянок; вирішити питання відшкодування судових витрат.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 12.07.2019 року про арешт на земельну ділянку, загальною площею 1,1681 га з кадастровим номером 322048400:03:003:0092, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719910132204, власником якої є ОСОБА_2 ; про арешт на земельну ділянку, загальною площею 1,1681 га з кадастровим номером 322048400:03:003:0091, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719894932204, власником якої є ОСОБА_2 ; про заборону усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вказаних земельних ділянок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником позивача ТОВ «Олійникова Слобода» - Тетеря С.І. подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає про незгоду із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів, який зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України,ст. 125 ЗК України, ст. ст. 6, 17, 24, 31 Закону № 161- XIV, ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-IV та з порушенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 на спірні земельні ділянки з подальшою їх передачею ОСОБА_1. ТОВ «Узин» не порушують права позивача.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що право оренди за Договорм оренди землі у позивача відсутнє, а сам Договір оренди землі набрав чинності у зв`язку із тим, що державна реєстрація права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058, передану йому в оренду за Договором оренди землі була скасована наказом Міністерства №727/5 від 15.03.2018 року за скаргою ОСОБА_1 , і цей наказ на час розгляду справи № 357/7640/19 не скасовано.

З таким висновком суду апелянт не згоден, зазначаючи про те, що не слід ототожнювати «державну реєстрацію договору оренди землі» та «державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку», оскільки це різні правові інституту, які діяли у різні проміжки часу, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц.

Так, «державна реєстрація договору оренди землі» застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виники до 01.01.2013 року і впливає на визначення моменту набрання чинності договором оренди землі. Укладеним до 01.01.2013 року.

Поняття «державна реєстрація права оренди на земельну ділянку» застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли після 01.01.2013 року і відповідно до статті 125 ЗК України впливає на визначення моменту виникнення права оренди земельної ділянки.

Проте, суд першої інстанції всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування норм частини 1 статті 210 ЦК України та до помилкового висновку про те, що цей договір не набрав чинності у зв`язку зі скасуванням державної реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку.

Судом першої інстанції не враховано положення чинного цивільного законодавства, які пов`язують визначення моменту укладення договору із досягненням сторонами усіх його істотних умов.

Таким чином, саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну не призводить до скасування підстави її проведення, тобто недійсності договору оренди землі, що відповідає висновкам Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2018 року у справі № 823/378/16.

Вказуючи, що чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Договір оренди землі є укладеним і такими, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», а, відтак, діяв на момент укладення ним та ТОВ Агрокомплекс «Узин» оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку з чим, укладенням нового договору оренди порушені права позивача на оренду спірних земельних ділянок набуті на підставі договору.

Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. У проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди, договір оренди землі діє для його сторін.

Вказує також, що висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, який був переданий в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав, не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача, що оскарження ним рішень державного реєстратора про скасування державної реєстрації земельних ділянок та про державну реєстрацію спірних земельних ділянок, не буде ефективним способом поновлення порушених прав позивача, не зважаючи на те, що поділ земельної ділянки було здійснено без відома і без згоди ТОВ «Олійникова Слобода», та з порушенням норм ч. 12 ст. 186 ЗК України, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій».

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування спірного рішення Державного реєстратора є неналежним, оскільки таке рішення вичерпало свою дію.

Також, в апеляційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19. Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи врахував висновки Верховного Суду, які не мав правових підстав враховувати.

17 лютого 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Зазначаючи, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі № б/н від 14.08.2013 року є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов`язків для сторін. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту жодним чином не зможе захистити його, ніби то порушено право, оскільки на підставі відповідного судового рішення він не зможе зареєструвати право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що у позивача відсутнє будь-яке право, яке порушено, оспорюється та/чи не визнається відповідачем.

Позивач не є заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 року, а тому, судом першої інстанції правомірно встановлено відсутність у позивача права оскаржувати такі договори. Зазначила, що наведена у апеляційній скарзі судова практика, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

01 березня 2021 року від відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що останнє не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що станом на 10 грудня 2018 року - момент укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів оренди землі, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078, за скаржником була скасована. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив п. 37 договору від 17 червня 2013 року є хибним, помилковим та не підтверджується доказами по справі. Вказуючи, що зі скасуванням у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за скаржником у відповідності до п. 37 договору від 17 червня 2013 року він є таким, що не набув чинності, а тому, договори оренди укладені між відповідачами не порушують права скаржника. На час розгляду даної справи, наказ МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за скаржником на належну відповідачу-1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 є чинним. Крім того, заходи поділу відповідачем-1 зазначеної земельної ділянки, також є чинними. Вважає, обраний скаржником спосіб захисту порушених прав таким, що не є ефективним та не відновлює його прав, які існували до звернення до суду, що є однією із самостійних підстав для відмови у задоволенні позову, а державного реєстратора, неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, за клопотанням адвоката Савінського К.В., який діє в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода», зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/9440/20.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, до залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2024 року поновлено провадження у даній справі та залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання учасники справи та їх представники не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Від представників ТОВ «Олійникова Слобода» та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» надійшли клопотання про розгляд справи без їх присутності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність договору оренди земельної ділянки, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власника земельної ділянки для її поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем. Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 на дві з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0091 та 3220484400:03:003:0092, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 та передача їх в оренду іншому орендарю, після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ «Олійникова Слобода», не порушує прав останнього. Станом на час розгляду справи земельна ділянка, яка була передана в оренду позивачу, поділена, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери. Отже, земельна ділянка площею 2,3362 га не існує як об`єкт цивільних прав. Об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та площі, припинилось існування земельної ділянки площею 2,3362 га, що є перешкодою для ефективного захисту прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди. Внесення рішенням суду запропонованих позивачем змін до договору оренди від 14.08.2013 року може призвести до порушень позивачем меж здійснення цивільних прав. Спір у даній справі виник між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», а держреєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. є неналежним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити із зазначеної підстави.

Однак, погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції в повній мірі не можливо, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,3362 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (т І а.с. 22).

14.08.2013 року між ТОВ «ім.Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №б/н, об`єктом якого є земельна ділянка площею 2,3362 з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради. Договір укладено на 10 років. Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т. І а.с.17-18).

02 липня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ «ім.Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», за індексним номером 14159795(т. І а.с.27).

Встановлено також, що наказом Міністерства Юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року задоволено колективну скаргу громадян, в тому числі, й ОСОБА_1 , та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, за індексним номером 14159795 від 02 липня 2014 року (т. І а.с. 44).

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс Узин» укладено договір оренди №б/н земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058, після чого, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин», з індексним номером 40134901, що сторонами не заперечується.

У зв`язку з наведеними обставинами та порушенням прав позивача щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 та неможливістю відновити державну реєстрацію свого права оренди на неї в ДРРПНМ, внаслідок укладення 05.03.2018р. договору оренду землі з іншим орендарем, позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 за ТОВ Агрокомплекс "Узин". Однак, 04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05.03.2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснив поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058.

Встановлено, що 30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058. На підставі звернення ОСОБА_1 10.12.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області були прийняті наступні рішення : про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 загальною площею 1,1681 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 загальною площею 1,1681 га, які утворилися внаслідок поділу. Наведене підтверджено інформаційною довідкою ГУ Держгеокадастру в Київській області та інформацією з Державного реєстру речових прав ( Т.1 а.с. 32-34, 52, 53-56).

Встановлено, що 13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Також, встановленим є те, що 10.12.2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки (Т.2 а.с.43-46). А 13.12.2018 року, державний реєстратор Іллюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин»: на земельну ділянку кадастровим номером 3220484400:03:003:0092 з індексним номером: 44597764 від 13.12.2018 16:35:31 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0091 з індексним номером: 44597463 від 13.12.2018 16:29:11 (Т.2 а.с. 46,47).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 зазначено, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року), вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону №1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом з цим, у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року №1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто, дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), правовідносини в якій є аналогічними правовідносинам у даній справі, що переглядається, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.04.2023 зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто, після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладення правочину з дня його державної реєстрації.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Олійникова Слобода» зазначало, що 14.08.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передав Товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 2,3362 га, з кадастровим номером 3220484400:01:007:0058, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Відповідно до п. 37 прикінцевих положень цей договір набирає законної сили після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі від 14.08.2023 було зареєстровано 02 липня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 14159795).

Зазначене рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5.

Як вже вказувалося вище, 25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі №357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25.08.2021 в цій частині залишено без змін.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 14.08.2013 є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що 10-річний строк дії первинного договору оренди розпочався з 14 серпня 2013 року та сплинув 14 серпня 2023 року, і що на момент укладення оскаржених договорів оренди - 05 березня 2018 року - був чинним первинний договір оренди земельної ділянки.

В свою чергу, закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема, припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 вищевказаного Закону про оренду землі, передумовами виникнення переважного права на поновлення є: закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі; належне виконання договору орендарем; наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону про оренду землі, умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас, предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону "Про оренду землі"); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто, в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону " Про оренду землі").

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20.

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року, який порушує переважне право первинного орендаря за договором оренди землі від 14 серпня 2013 року, термін дії якого сплив 14 серпня 2023 року, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме: шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

ОСОБА_1 уклав спірний договір оренди землі від 05 березня 2018 року з ТОВ «Узин», за яким було зареєстроване право оренди ще до закінчення строку дії первинного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» від 14.08.2013 та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 256.05.2020 у справі №908/299/18, пункт 66).

У постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 01.04.2020).

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належними способами захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди, тобто про визнання такої угоди укладеної, та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Судове рішення про визнання відсутнім права, відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивач не заявляв вимог про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 та від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

З огляду на вищевикладене, оскільки за встановлених апеляційним судом обставин, належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ «Олійникова Слобода» є вимога про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, яких позивач у даній справі не заявляв, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» в повному обсязі з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 та від 30.07.2020 у справі №357/ 7734/18.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Ілюшина М.О. не є належним відповідачем у даній справі, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в цій частині є законним та обгрунтованим.

Враховуючи, що відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог, предявлених до ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплек «Узин», суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено порушень закону при укладенні оспорюваного договору оренди, а апеляційним судом встановлено, що позивачем доведено порушення його права, але у зв`язку із закінченням строку дії первинного договору оренди, термін дії якого сплив 14 серпня 2023 року, пред`явлений позов не ефективним способом захисту, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - Тетері Світлани Ігорівни задовольнити частково.

РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» - відмовити.

РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А