Рішення

від 04.06.2024 по справі 322/2056/23

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

04 червня 2024 рокуСправа № 322/2056/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю: представника позивача - адвоката Баришнікова А.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання договору недійсним і витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст позовних вимог, рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивач просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 грудня 2020 року укладений між ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі доручення від імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчений державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Новомиколаївської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №840, предметом якого є земельна ділянка площею 1.5000 га кадастровий номер 2323655100:11:010:0236, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Новомиколаївська селищна рада;

- витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 з передачею у розпорядження ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.5000 га кадастровий номер 2323655100:11:010:0236 розташовану за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Новомиколаївська селищна рада (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2241138723236.

В обґрунтування позовних вимог зазначив таке.

Позивачу органом місцевого самоврядування у 2010 році надано у користування земельну ділянку площею 1.5000 га кадастровий номер 2323655100:11:010:0236. До позивача володільцем вказаної земельної ділянки була мати позивача, ОСОБА_5 (яка померла у 2010 році).

Наказом №8-1531/15-19-СГ від 18 вересня 2019 р. ГУ Геокадастру у Запорізькій області позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність. Позивачем проведено замовлення в ДП «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою» роботи з ґрунтового обстеження земельної ділянки з отриманням довідки про якісний стан ґрунту (Агрохімічний паспорт поля № НОМЕР_1 ). Наказом ГУ Геокадастру у Запорізькій обл. від 25.11.2020 №8-9143/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту, передано у власність земельну ділянку площею 1.5000 га кадастровий номер 2323655100:11:010:0236). Вказаний наказ як правовстановлюючий документ (підстава виникнення права власності) є чинним та не скасований.

Водночас наказом ГУ Геокадастру у Запорізькій області від 29.10.2020 №8-8551/15-20-СГ було затверджено розроблений проект землеустрою (замовник ОСОБА_3 ) відносно цієї ж земельної ділянки та передано цю земельну ділянку їй у власність.

З метою реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, 1 грудня 2020 року, позивач після оплати адміністративного збору звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, із заявою про реєстрацію прав власності на вказану земельну ділянку; проте 07.12.2020 отримав письмове рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №55553810. Рішення державного реєстратора мотивоване виявленими ним суперечностями між заявленим та вже зареєстрованим речовими правами на нерухоме майно, тобто право власності на спірну земельну ділянку вже зареєстровано за іншою особою.

Під час розгляду іншої справи після витребування документів судом позивачу стало відомо, що 19 грудня 2020 між Продавцем ( ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка видала довіреність на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського МНО Сірою І.Є. від 21.10.2020 реєстр №2106 в подальшому - в порядку передоручення від імені ОСОБА_6 діяла особа за довіреністю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (довіреність посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського МНО Сірою І.Є. від 25.11.2020 реєстр №2395) та Покупцем - ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу предметом якого стала земельна ділянка (кадастровий номер 2323655100:11:010:0236). Договір посвідчений державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Новомиколаївської державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. (за реєстр №840).

Вказаний Договір купівлі-продажу на час його укладення містив порушення норм ЦК України щодо істотних умов договору, які вказують на його недійсність.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі №322/867/21 встановлено зокрема таке: «разом з тим, щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за номером 39807760 від 19.12.2020, за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1.5000 га, з кадастровим номером 2323655100:11:010:0236, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд не вправі вирішувати це питання, оскільки на теперішній час ОСОБА_2 цього права не набув».

Останній юридичний документ, який вказує на наявність у позивача права на звернення до суду із позовом про захист його права власності на земельну ділянку, та можливості її витребування з чужого незаконного володіння - постанова Запорізького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі №322/867/21, зі змісту якої йому остаточно стало відомо про порушення його прав та необхідність їх подальшого поновлення.

Посилаючись на положення ст.ст.14, 41, 55, 124 Конституції України ст.ст.15, 203, 318, 319, 321, 328, 387, 388, 396 ЦК України, 78, 118, 122, 125, 126, 152 ЗК України, прецедентну практику Верховного Суду, позивач просив задовольнити позов, а також стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Ухвалою судді від 9 січня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

В подальшому позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою судді від 22.01.2024 відкрито провадження у справі, встановлено сторонам строки на подачі заяв по суті.

В рамках підготовчого провадження витребувана засвідчена копія договору купівлі-продажу земельної ділянки №840 від 19 грудня 2020 року та документи на підставі якого його вчинено.

10.02.2024 представником відповідача 1 подано відзив.

В обґрунтування відзиву представник зазначив таке.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, стороною якого він не є. Натомість договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, з метою захисту його прав, як власника земельної ділянки, втім він не є власником земельної ділянки, оскільки не зареєстрував право власності.

Також не доведено факт реєстрації за позивачем, або його матір`ю, право користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того, представник вважає, що оспорюваний договір повністю відповідає вимогам закону, які пред`являються для даного виду договорів.

Окрім цього вважає, що не може бути задоволена і вимога позивача про витребування земельної ділянки з огляду на те, що до жовтня 2020 року на вказану земельну ділянку у встановленому порядку право власності або користування за жодною особою зареєстроване не було. Земельна ділянка перебувала у державній (комунальній) власності. ОСОБА_3 вона передана у власність наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 29.10.2020.

02.12.2020 право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наказ же про передачу згаданої земельної ділянки у власність позивачу, прийнято тією самою установою 25.11.2020, тобто майже через місяць після передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Посилання позивача на нібито встановлений Запорізьким апеляційним судом в постанові від 20.09.2022 у справі №322/867/21 факт того, що ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку, не відповідає дійсності, оскільки цією ж встановлено те, що 19.12.2020 між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 2323655100:11:010:0236, наслідком чого стало перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , яке було зареєстровано Шостою Запорізькою Державної нотаріальною конторою.

Також у відзиві наведений орієнтовний розрахунок витрат відповідача 1 на правничу допомогу.

Посилаючись на положення ст.ст.3, 15, 16, 215, 216, 237, 627, 638, 657 ЦК України, ст.ст.125, 126, 152 ЗК України, ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень», прецедентну практику Верховного Суду представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовної заяви відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідача 1 судові витрати.

26.02.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді представник зазначив таке.

Позивач та член його сім`ї (мати) володіли, користувалися спірною земельною ділянкою правомірно з 1998 року, сплачували за неї земельний податок.

ОСОБА_5 1956 р.н. виділено із земель запасу селищної ради земельну ділянку площею 1.00 га у тимчасове користування для ведення підсобного господарства на підставі рішення Новомиколаївської селищної ради №155 від 15 вересня 1998 року «Про перерозподіл земельних ділянок.

Отже, сім`я позивача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) добросовісно, безперервно, відкрито володіла цією земельною ділянкою площею 1.00 га яка була виділена у користування ОСОБА_5 органом місцевого самоврядування.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встигнувши провести приватизацію свого права на приватизацію вказаної земельної ділянки на протязі 12 років.

В цьому контексті представник посилався на положення ст.344 ЦК України (набувальна давність)

Також представник навів додаткові аргументи щодо незаконності укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вважає, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли недобросовісно, створюючи видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.

Нотаріус яка посвідчила і зареєструвала договір, під час здійснення нотаріальних дій не дотрималась відповідних приписів ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 №296/5.

Також у відповіді вказані доводи щодо необґрунтованості витрат відповідача 1 на правничу допомогу.

Представник позивача просив відхилити доводи представника відповідача 1 і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Разом із відповіддю також подане клопотання про витребування додаткових доказів.

20.03.2024 в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено, з огляду на те, що воно не містило обґрунтування, яке саме доказове значення мають згадані у клопотанні документи в контексті предмету і підстав позовних вимог, а також ефективного способу захисту прав чи інтересів позивача.

01.04.2024 представником відповідача 1 подано заперечення.

В обґрунтування заперечення представник зазначив таке.

Рішенням Новомиколаївськоїселищної радиНовомиколаївського районуЗапорізької області«Про перерозподілземельних ділянок»від 15.09.1998№155земельна ділянкапередана ОСОБА_5 в тимчасовекористування,що виключаєзастосування набувальноїдавності заперіод перебуванняземельної ділянкив користування ОСОБА_5 ,тобто до11.05.2010.

Відсутні докази того, що надана ОСОБА_5 земельна ділянка, та спірна земельна ділянка, є однією і тією ж самою ділянкою. Площі вказаних ділянок є різними.

Якщо позивач, і користувався спірною земельною ділянкою після смерті його матері, доказів, то строк такого користування становить менше п`ятнадцяти років.

Позивачем не вказано на підставі чого можна зробити висновок про те, що він не знав і не повинен був знати, що володіння ним земельною ділянкою є незаконним.

Також представником відповідача 1 наведені контраргументи щодо незаконності укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Представник відповідача 1 просив в задоволенні позовної заяви відмовити.

Ухвалою суду від 03.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представником відповідача 1 також зверталася увага на порушення позовної давності. В цьому контексті представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду.

Під час судового розгляду представники позивача і відповідача 1 підтримали свої заяви по суті. Представником відповідача 1 до судових дебатів надані документи на підтвердження судових витрат. Представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідача 1.

Крім цього в судовому засіданні 04.06.2024 судом визнано поважною причиною пропущення строку на подачу додаткових доказів і долучені надані представником позивача документи. В цьому ж засіданні під час судових дебатів представник позивача просив повернути позивачу судовий збір і стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу.

Фактичні обставини встановлені судом,

застосовані норми права і мотиви з яких виходив суд.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-8551/15-20-СГ від 29.10.2020, затверджено розроблений ФОП ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту. Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,5000 га (кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-9143/15-20-СГ від 25.11.2020, затверджено розроблений ТОВ «Власні землі» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5000 га (кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236).

02.12.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізької області Бойком О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 2323655100:11:010:0236

Рішенням №55553810 від 07.12.2020 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області Бобком В.Є. відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2323655100:11:010:0236, за суб`єктом ОСОБА_1 .

19.12.2020 між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 2323655100:11:010:0236, наслідком чого стало перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , яке було зареєстровано Шостою Запорізькою Державної нотаріальною конторою.

Вказані обставини встановлені рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21.01.2022 у справі №322/867/21, яке набрало законної сили, не ставляться під сумнів і не оспорюються сторонами.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положенням ч.2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми ЦК України, ЗК України, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень».

Предметом позову виступає земельна ділянка з кадастровим номером 2323655100:11:010:0236, яку позивач просить витребувати з незаконного, на його думку, володіння ОСОБА_2 , з передачею у його ( ОСОБА_1 ) розпорядження, задля чого також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу згаданої земельної ділянки сторонами якого є ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець).

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені положеннями ст.152 ЗК України.

ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору. Позивач не зміг зареєструвати право власності на згадану земельну ділянку. Зі змісту доводів позивача випливає, що наслідки укладання договору (набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ) порушують його право, отримане на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-9143/15-20-СГ від 25.11.2020. Позивач акцентує увагу, що цей наказ є чинним та не скасований.

Водночас суд не може погодитись з тим, що порушення права позивача відбулося через укладання оспорюваного договору, оскільки договір був укладений вже після того як позивач звернувся до реєстратора. Натомість позивачу відмовлено у реєстрації права власності, внаслідок реєстрації права власності ОСОБА_3 на цю ж земельну ділянку, чому передувало видання відповідно наказу, тим самим територіальним органом центрального органу виконавчої влади, яким надавалось аналогічне право позивачу, і цей наказ, так само не скасований і не визнаний незаконним.

За умови визнання недійсним договору купівлі-продажу земельна ділянка не може бути витребувана у ОСОБА_2 з передачею в розпорядження ОСОБА_1 , адже у такому випадку наступають наслідки подібними до повороту виконання рішення, тобто відновлюється право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку, відповідно саме на користь останньої, а не позивача, мала б витребовуватися земельна ділянка.

Правомірність чи не правомірність видачі Наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-8551/15-20-СГ від 29.10.2020 не є предметом розгляду цієї справи, натомість ці обставини були предметом спору в справі №322/867/21, на яку посилався зокрема і сам позивач.

Крім цього, і за умов визнання незаконним згаданого Наказу і його скасуванні, земельна ділянка так саме не витребувувалась би на користь позивача, а з урахуванням змін в законодавстві, вона б витребувувалась на користь органу місцевого самоврядування на території якого розташована, а вже після цього ОСОБА_1 , міг би зареєструвати право власності і тим самим завершити процедуру набуття цього права.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, що є підставою відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Положеннями ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5, 9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №369/576/22. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі №922/1964/21

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її категорію і складність, положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, а також з урахуванням частини доводів викладених в клопотанні представника позивача щодо зменшення цих витрат, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача 1 до 17626,00 грн (5000,00 грн - відзив; 8500,00 грн участь в 4-х судових засіданнях, 4000,00 грн - заперечення, 126,00 грн - оплату поштових послуг пов`язаних з розглядом справи).

Також не підлягає задоволенню клопотання представника позивача щодо повернення судового збору з огляду на те, що воно не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 17626,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 00 копійок).

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач 1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,) реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідачка 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , (фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14.06.2024.

Суддя Р.О. Губанов