Рішення

від 12.06.2024 по справі 523/8890/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 523/8890/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Федяєва С.В.

представника відповідачів АТ «Одесагаз» Веселова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі, в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання протиправним та скасування акту-розрахунку та рішення комісії, -

ВСТАНОВИВ :

25 травня 2023 року, представниця ОСОБА_1 звернулася до Суворовського райсуду м. Одеси з вказаним позовом, в якому просила суд, визнати протиправним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. та рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. про донарахування об?єму природного газу відносно ОСОБА_1 , стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та моральну шкоду 15000 грн., мотивуючи це протиправним та безпідставним донарахування відповідачами боргу у сумі 12906,95 грн., що є витратами використаного газу з розрахунку граничних об?ємів споживання природного газу населенням при порушенні Кодексу ГРМ, складеного відповідачами Акту про порушення № 03315 від 20.03.2023 р. при перевірці лічильника в будинку позивача, а саме несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), демонтажу побутового лічильника газу за Актом № 03315/2 від 20.03.2023 р. і довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 008728 від 30.03.2023 р. за адресою реєстрації позивача : АДРЕСА_1 . При чому, як вказується у позові, після проведення відповідачами експертизи лічильника та пломб, було складено Акт № 96 від 24.03.2023 р., з якого вбачається, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ не виявлено, навколо аверсу пломби наявні подряпини.

Ухвалою Суворовського райсуду м. Одеси від 30.05.2023 р. вказані матеріали цивільної справи в порядку ст. 30-32 ЦПК України були направлені за територіальною підсудністю до Овідіопольського райсуду Одеської області за місцем знаходження нерухомого майна на території юрисдикції вказаного суду, отримані судом 29.06.2023 р. з автоматизованим розподілом справи в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 18.07.2023 р., після усунення недоліків позову, залишеного без руху ухвалою суду від 03.07.2023 р., прийняті до свого провадження з відкриттям провадження у справі і призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 33-45).

15.12.2023 р. до суду надійшло клопотання іншого представника позивача ОСОБА_2 пр стягнення з відповідачів додатково 10000 грн. витрат на правову допомогу. Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу на двох представників збільшився до суми 30000 грн., які представник позивача просив стягнути з відповідачів на користь позивача (а.с. 132-142).

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , які просив суд задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення безпідставного позову, виклавши свою позицію спочатку у письмовому відзиві на позов від 27.09.2023 р., а в останньому судовому засіданні, просив суд у своїх письмових поясненнях закрити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмету спору, мотивуючи це рішенням комісії АТ «Одесагаз» № 43 від 17.10.2023 р., яким скасовано Акт про порушення на підставі акту експертизи № 96 від 24.03.2023 р. (відсутність несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та Розділу Х Глави 8 пункту 3 Кодексу ГРМ), яким, на його думку було скасоване оскаржувані : рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн. через неправильно визначені правові підстави для складання рішення щодо нарахування (а.с. 66-71,218-231).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали та додатково надані суду докази обома сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа,яка порушилазобов?язання,несе відповідальністьза наявностіїї вини(умислуабо необережності),якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Особає невинуватою,якщо вонадоведе,що вжилавсіх залежнихвід неїзаходів щодоналежного виконаннязобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правовідносини між споживачем (позивачем) та постачальником газу (відповідачем) врегульовані Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕ від 30 вересня 2015 року № 2494, положеннями ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498.

Згідно пункту 4 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. В пункті 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб?єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

Суд встановив, що позивач є власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . та є споживачем природного газу за вказаною адресою з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 та газовим лічильником № 01345866, що було підтверджено представниками сторін (а.с. 92).

Також, позивач є споживачем природного газу з 08.02.2007 року згідно заяв приєднання відповідача, якими позивачу присвоєно вищевказаний особовий рахунок із встановленням лічильника газу типу Gallus G-4, заводський № 01345866, проти чого не заперечував представник відповідачів, що підтверджується відповідними договором про надання населенню послуг з газопостачання № 180114 від 08.02.2007 р. (а.с. 28).

Так, 20.03.2023 року, за заявою позивача, представниками відповідачів АТ «Одесагаз», в особі - Овідіопольського УЕГГ, було здійснено контрольний огляд комерційного вузла обліку газу на базі лічильника газу типу Gallus G-4, заводський № 01345866у домогосподарстві позивача за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого було виявлено порушення, відображене в Акті про порушення № 03315 від 20.03.2023 р., а саме: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) та в цей же день, вказаний ЗВТ демонтовано, про що складено акт № 0331512 про демонтаж побутового лічильника та запрошено позивача на 24.03.2023 р. для проведення експертизи ЗВТ (а.с. 12-13,98-99).

24.03.2023 р. було проведено експертизу ЗВТ, наслідок якої став складений Акт експертизи ЗВТ та пломб № 96 від 24.03.2023 р., в якому, за висновками комісії : не виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, навколо аверсу пломби наявні подряпини, проводилася відео-фіксація (а.с. 14-15).

В подальшому, оскаржуваними актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. та рішенням комісії № 7 від 26.04.2023 р. про донарахування об?єму природного газу відносно ОСОБА_1 , останньому було донараховано борг у сумі 12906,95 грн. (а.с. 22,27).

Відповідно до пунктів 1-4 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем - якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб?єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

Після зняття ЗВТ та/або пломби, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, чи гвинта, на якому закріплено пломбувальний матеріал (далі - пломба), в присутності сторін пломба або ЗВТ пакується в пакет з поліетилену чи з іншого цупкого матеріалу (або в транспортну тару, що передбачена заводом-виробником та зазначена в паспорті на ЗВТ), який опломбовується пломбою Оператора ГРМ з унікальним номером та за бажанням пломбою споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). При цьому представник Оператора ГРМ складає протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу (по одному екземпляру для кожної сторони), в якому чітко зазначає: 1) поштову адресу місця проведення експертизи; 2) дату та орієнтовний час проведення експертизи; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця проведення експертизи); 4) сторону, відповідальну за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу.

Експертиза ЗВТ та/або пломби має бути проведена протягом десяти робочих днів з дня складання протоколу.

Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі).

У разі відмови споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) від поставлення підпису в протоколі про направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу про це в протоколі робиться відповідний запис, а його другий екземпляр надсилається поштою.

Експертизу ЗВТ та/або пломби проводить комісія, до складу якої має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів.

Крім того, оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику від метрологічної організації та територіального органу Регулятора.

Відповідно до п. 6 гл. 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, під час проведення експертизи комісія проводить зовнішній огляд пакувального пакета (тари), в яку було запаковано ЗВТ та/або пломбу.

Після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари) комісією перевіряються:

1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним в протоколі;

2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознак порушень, зазначених у протоколі;

3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ;

4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ;

5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ;

6) наявність сторонніх предметів всередині ЗВТ;

7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації;

8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ;

9) відповідність втручань в роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо.

Відповідно до п. 4 гл. 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем несанкціоноване - втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

На думку суду, аналіз зазначеної норми свідчить про те, що склад порушення може мати місце за наявності складових елементів, а саме: наявність дій про втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема, лічильника газу); наявність обставин того, що комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства) витрата (споживання) природного газу, та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу; наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями з втручання в роботу або конструкцію ЗВТ та обставинами того, що комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства) витрата (споживання) природного газу.

Під час слухання справи в суді, рішенням комісії АТ «Одесагаз» № 43 від 17.10.2023 р. скасовано Акт про порушення на підставі акту експертизи № 96 від 24.03.2023 р. (відсутність несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та Розділу Х Глави 8 пункту 3 Кодексу ГРМ) (а.с. 163).

На думку представника відповідачів АТ «Одесагаз» вказаним рішенням нібито було скасоване оскаржувані : рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн. через неправильно визначені правові підстави для складання рішення щодо нарахування, що на думку представника відповідачів виключало подальший розгляд справи за відсутності предмету спору.

Однак, неозброєним оком, зі змісту вказаного рішенням комісії АТ «Одесагаз» № 43 від 17.10.2023 р. випливає, що скасовано саме Акт про порушення на підставі акту експертизи № 96 від 24.03.2023 р. (відсутність несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та Розділу Х Глави 8 пункту 3 Кодексу ГРМ), а не оскаржувані позивачем рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн.

Отже, вказаним рішенням лише скасовано частину документів, на підставі яких було встановлено хибне і безпідставне донарахування позивачеві неіснуючої заборгованості, і не підмінює предмету спору, а лише доводить протиправність оскаржуваних рішення комісії АТ «Одесагаз» № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн., що фактично визнається відповідачами, виходячи з листа АТ «Одесагаз» на адресу суду № 559 від 05.05.2024 р., а тому твердження представника відповідачів про нібито відсутність предмету спору у зв?язку з ухваленням відповідачами рішенням комісії АТ «Одесагаз» № 43 від 17.10.2023 р. є вочевидь хибними та голослівними, а тому до уваги судом не приймаються як безпідставні (а.с. 193).

Як встановив суд, станом на дату ухвалення рішення судом оскаржувані рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн. відповідачами не скасовані і є чинними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними та скасування рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. щодо нарахування об?єму природного газу та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. на суму 12906,95 грн.

Стаття 23ЦК Українипередбачає -особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 1167 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В своєму позові, позивач крім іншого, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідачів на свою користь моральну шкоду 15000 грн.

Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди 15000 грн., з урахуванням відсутності будь-яких доказів нанесення позивачеві моральної шкоди протиправними діями відповідача, беручи до уваги, що після складання відповідачами оскаржуваних Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. та рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. про донарахування об?єму природного по особовому рахунку споживача ОСОБА_1 , останній, через свого представника, майже ніж через місяць - 25.05.2023 р. звернувся до Суворовського райсуду м. Одеси з даним позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», уникаючи тим самим, сплати судового збору в дохід держави за розгляд справи. Тобто, жодних доказів спричинення відповідачами позивачеві за вказаний місяць моральної шкоди, саме у розмірі 15000 грн., яка перевищує суму донарахування об?єму та обсягу природного газу на 3000 грн. представником позивача суду не доведено, в позові також відсутні таки докази.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Проадвокатуру іадвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1-3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

-Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

-За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги - є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

-Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами - шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

-адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

-адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) - зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) - не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разівідсутності утексті договорутаких умов(пунктів)щодо порядкуобчислення,форми таціни послуг,що надаютьсяадвокатом,суди,в залежностівід конкретнихобставин справи,інших доказів,наданих адвокатом,використовуючи своїдискреційні повноваження,мають право:відмовити узадоволенні заявипро компенсаціюсудових витрат,задовольнити їїповністю абочастково.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Офіційне тлумачення поняття «правова допомога» наводиться у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. у справі № 1-23/2009 (справа про правову допомогу), відповідно до п. 3.2 якого, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб?єктами права.

З метою отримання правової допомоги, позивач уклав договір про надання правової допомоги № 16/05/2023-1 від 16.05.2023 р. з АБ «Галайчук Г.С.», адвокатом якої Галачук Г.С. було видано ордер серії ВН № 1206938 від 15.12.2023 р., наданий Акт виконаних робіт від 13.12.2023 р. на суму 20000 грн. ! (а.с. 145-153).

З попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат адвоката Галайчук Г.С. вбачається вартість її послуг : надання 2-х усних консультацій 2 години (без вартості), складання позовної заяви 3 години (без вартості), складання заяви про усунення недоліків (без вартості), а загалом 20000 грн. Тобто, в даному розрахунку відсутня вартість кожної наданої адвокатом послуги (а.с. 148-149).

Вказану суму суд вважає безпідставною та суттєво завищеною, адже вказані послуги адвоката на зазначену суму є не співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, позивач уклав договір про надання правової допомоги з АБ «Федяєва С.В.» з аналогічними за об?ємом, текстом, шрифтом, змістом та стилістикою складення адвокатських документів з вищевказаними документами адвоката Галайчук Г.С., в яких були замінені лише прізвища адвокатів, та адвокатського об?єднання, суми гонорару та об?єму виконаних послуг на суму 10000 грн., яку суд також вважає необґрунтовано завищеною з тих самих підстав, за виключенням факту участі адвоката Федяєва С.В. в судових засіданнях виключно в режимі відеоконференції, беручи до уваги, що солдат ОСОБА_2 зарахований по мобілізації до складу в/ч НОМЕР_2 з 24.03.2022 р. діловодом служби пально-мастильних матеріалів м. Херсон, однак, напевно суміщає військову службу з наданням населенню платних адвокатських послуг, беручи участь в судових засіданнях за допомогою конференцзв?язку з залами судових засідань, і приймаючи участь в судових засіданнях по даній справі (а.с. 51-54,134-142).

Суд, з посиланням на приписи ст. 137 ЦПК України щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, звертає увагу на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, та вважає, що дана справа не є складною та не потребувала від двох адвокатів ОСОБА_3 , яка жодного разу не приймала участі у справі (ні в залі суду, ні в режимі відеоконференції) та адвоката Федяєва С.В., який приймав участь у дані справі виключно в режимі відеоконференції - значного часу для її вивчення, підготовку позову та документів для подачі до суду, а також незначний обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність жодних фінансових витрат на участь в судових засіданнях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що достатньою сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 5000 грн.

Беручи до уваги, що позивач згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідачів порядку ст. 141 ЦПК України у мінімальному розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,49,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст. 614 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою ВС від 24.10.2018 р. № 914/2384/17, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання протиправним та скасування акту-розрахунку та рішення комісії задовольнити частково ;

2.Визнати протиправним та скасувати Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу з вересня 2022 року по березень 2023 р. № 7 від 26.04.2023 р. складеного Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» в особі - Овідіопольського Управління експлуатації газового господарства та рішення комісії № 7 від 26.04.2023 р. про донарахування об?єму природного газу по особовому рахунку споживача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;

3.Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (ЄДРПОУ : 03351208) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. ;

4.Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (ЄДРПОУ : 03351208) в дохід держави судовий збір у сумі 3028 грн. ;

5.В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 13.06.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.