Постанова

від 11.06.2024 по справі 348/2395/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/2395/23

Провадження № 22-ц/4808/458/24

22-ц/808/457/24

Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря - Гудяк Х.В.

учасники справи

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_1

відповідач - КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник Міськів Оксана Тарасівна , та Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради

на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року, ухвалені судом у складі судді Солодовнікова Р.С.,

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Міськів О.Т., звернулись до суду з вищезазначеними позовними вимогами, в обґрунтування яких вказали, що 31 жовтня 2022 року Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області ОСОБА_5 , яка на час вчинення кримінального правопорушення працювала лікарем акушер-гінекологом ургентного полового будинку Надіврнянської ЦРЛ, а на час винесення вироку лікарем -ординатором полового будинк у КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня», суд визнав винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. 6 квітня 2023 року Івано-Франківським апеляційним судом вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області було скасовано, звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 КК України на підставі п.2.ч.1.ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

В рамках вищевказаного кримінального провадження було встановлено, що 14 липня 2014 року до пологового будинку Надвірнянської ЦРЛ поступила у відділ патології вагітних їх мати ОСОБА_6 з скаргами на біль в ділянці живота. В порушення наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2011 року №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 не віднесла пацієнтку ОСОБА_6 до високої групи ризику по виникненню кровотеч, не скерувала її для подальшого спостереження та родорозрішення у лікувальний заклад III рівня надання перинатальної допомоги, а саме до обласного перинатального центру.

ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 08 год 00 хв, ОСОБА_6 звернулась до Надвірнянського пологового будинку із скаргою на біль в животі. Того ж дня, о 09 год 45 хв лікуючим лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_5 було встановлено початок родової діяльності та спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 і головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 проведено огляд ОСОБА_6 , за результатами якого встановлено діагноз: IV вагітність, низьке кріплення плаценти, поперечне положення плоду та прийнято рішення про завершення пологів шляхом кесаревого розтину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год 55 хв пацієнтці ОСОБА_6 розпочато оперативне втручання - кесарів розтин, який проводили: лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 як оператор, спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 та головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 в якості асистентів. Операцію закінчено о 11 год. 35 хв. Однак, вказана операція була проведена з порушенням вимог наказу МОЗ України від 27.12.2011 року №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», згідно якого родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хв з моменту початку родової діяльності.

Після проведеної операції у пацієнтки ОСОБА_6 почались ускладнення у вигляді емболії навколоплідними водами. В порушення вимог наказу МОЗ України від 29.12.2003 року №620, лікарем ОСОБА_5 вказані ускладнення не були діагностовані, в зв`язку із чим лікування з приводу даного ускладнення в пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.При огляді о 15 год 00 хв ОСОБА_6 поскаржилась на різку загальну слабкість, головокружіння, біль в ділянці післяопераційної рани. При цьому, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 не повідомила негайно про ускладнення, які виникли в ОСОБА_6 в післяопераційному періоді та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно не повідомила головного лікаря, головного спеціаліста ДОЗ ОДА з акушерства і гінекології, що є порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2003 №620, посадової інструкції.

В подальшому, о 15 год 20 хв. ОСОБА_6 розпочато релапаротомію. При операції у хворої у черевній порожнині було виявлено рідку кров без згустків і в зв`язку з гіпотонією матки та крововтратою прийнято рішення про проведення екстирпації матки без додатків, після чого кровотеча продовжилась. При цьому, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 своєчасно не викликала ургентну бригаду з обласного перинатального центру, що було здійснено тільки в процесі проведення екстирпації матки. Незважаючи на проведені реанімаційні заходи, о 17 год 20 хв ОСОБА_6 померла.

Висновками, проведеними у кримінальному провадженні судово-медичних експертиз, підтверджується неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради, в тому числі ОСОБА_5 , під час надання медичної допомоги їх матері ОСОБА_6 , що зокрема полягало в недооцінені факторів ризику, внаслідок чого вагітна не була своєчасно спрямована на родорозрішення на III рівень перинатальної допомоги, несвоєчасному встановленні правильного клінічного діагнозу, проведенні кесаревого розтину із запізненням, що в свою чергу призвело до розвитку ряду ускладнень, як під час операції кесаревого розтину, так і у післяопераційному періоді.

Позивачі зазначили, що зважаючи на те, що ОСОБА_5 на продовженні кримінального провадження та ухваленні виправдовувального вироку не наполягала, кримінальне провадження в справі закрито за її клопотанням, підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою, тому вважають, що між протиправними діями працівника відповідача, виною працівника відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та наслідками у виді заподіяння позивачам моральної шкоди є причинно-наслідковий зв`язок.

Наслідки події, що сталася, для членів сім`ї потягли за собою необхідність проведення правових та правоохоронних заходів, облаштування життя неповнолітніх дітей, наймолодшому з яких 1 день від народження, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, що дотепер вимагають компенсаторних можливостей для їх подолання.

Вважають, що неправомірними діями працівника відповідача їм безперечно спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані зі смертю їх матері, при цьому вони постійно відчувають біль, горе, значні душевні страждання, пов`язані з відсутністю поряд рідної людини, усвідомленням того, що вони ніколи не побачать матері. ОСОБА_3 взагалі не бачив матері та ніколи не отримає та не відчує материнської любові та турботи. ОСОБА_9 , якій на момент смерті матері виповнилось 15 років тривалий час відвідувала психолога, висловлювала суїцидальні думки, що свідчить про отримання тяжкої душевної травми. Оскільки їх батько та чоловік ОСОБА_6 не зміг справитися з горем, на даний час позбавлений батьківських прав та опіку над малолітнім ОСОБА_10 здійснює старший брат ОСОБА_1 .

Смерть їх матері є неоцінимою втратою, відновити втрату неможливо, а наслідки даної втрати, безповоротності смерті матері, будуть і надалі спричиняти душевні страждання протягом всього життя.

У зв`язку з викладеним, просили суд стягнути з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі по 800 000 грн кожному, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1600 000 грн.

Крім того зазначили, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 30 560 грн, тому позивач ОСОБА_1 просив стягнути з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на його користь матеріальну шкоду в розмірі 30 560 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30560 грн та моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

Стягнуто з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

Стягнуто з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року стягнуто з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 5249,37 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь держави 4 696,44 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, позивачі, в інтересах яких діє адвокат Міськів О.Т., звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначили, що не оспорюючи вірність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, вважають рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року необґрунтоване та незаконне, у зв`язку з чим просять оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Додаткове рішення рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року змінити в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 та здійснити новий розподіл витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи в частині обсягу встановлених під час судового розгляду негативних наслідків на життя позивачів після смерті матері та обсягу пережитих позивачами моральних страждань, що вплинуло на визначення судом першої інстанції шкоди немайнового характеру в значно меншому, ніж було заявлено ними, розмірі.

Вказані позивачами обґрунтування суд першої інстанції врахував частково, натомість врахував доводи представника відповідача щодо того, що КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради є комунальним неприбутковим підприємством та включене до переліку закладів, які надають медичну допомогу військовослужбовцям, що вплинуло на зменшення розміру моральної шкоди, які суд визначив до стягнення, яка не відповідає завданому позивачам обсягу шкоди немайнового характеру.

Виключно відшкодування оціненого ними розміру моральної шкоди є розумним і справедливим та слугуватиме належною сатисфакцією за понівечене життя та превентивним заходом для медичного закладу у виборі ставлення до інших пацієнтів.

Щодо додаткового рішення, скаржники зазначили, що суд першої інстанції значно зменшив заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, що постановлене без належного врахування характеру виконаних адвокатом робіт (підготовка позовної заяви; участь у судових засіданнях), заявлених позивачами вимог, їх складності та об`єму досліджених судом першої інстанції доказів, а також принципів співмірності та розумності судових витрат, впливом вирішення справи на репутацію сторони і публічним інтересом до справи.

Не погодившись з рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року, КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та матеріального права, просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, Ссасувати додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги представник скаржника зазначив, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення в частині встановлених обставин є копією тексту вироку Надвірнянського районного суду від 31.10.2022 року у справі №348/2087/17 відносно ОСОБА_5 , який скасовано ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2024.

Під час розгляду справи судом не здійснювалося дослідження доказів, а обставини, встановлені скасованим судовим рішенням в силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК не можуть вважатися такими, що звільнені від доказування.

Посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Верховного суду від 05.12.2022 року в справі №214/7462/20, вказав, що суд зазначив про презумпцію вини імовірного заподіювача шкоди, проте, залишив поза увагою обов`язок позивачів також доводити наявність моральної шкоди та причинний зв`язок.

Дії суду з оцінки доказів у справі не відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, визначених ст. 2 ЦПК України, оскільки жодна копія документу з матеріалів кримінального провадження № 348/2087/17, витребуваного судом, не була долучена до матеріалів даної справи.

Крім того, дослідження матеріалів кримінального провадження в декількох томах обмежилось дослідженням висновку експерта та квитанціями про витрати.

В оскаржуваному рішенні, суд посилався виключно на докази, нібито, деліктної поведінки заподіювача, що містяться в матеріалах кримінальної справи №348/2087/17, але не врахував докази цієї ж справи, що виправдовують особу.

Скаржник посилається на те , що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15 грудня 2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2003 року №620 «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», на які посилається суд першої інстанції втратили чинність 08.05.2014 року. Диспозиція ст. 140 КК України має бланкетний характер, тому її застосування з використанням наказів Міністерства охорони здоров`я України має відповідати вимогам ст. 4 КК України.

Суд першої інстанції прийняв, як доведений факт те, що вина ОСОБА_5 полягає в не діагностуванні нею емболії навколоплідними водами, у зв`язку з чим лікування з приводу даного ускладнення не проводилося, але суд першої інстанції не взяв до уваги покази головного спеціаліста з акушерства та гінекології Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА- ОСОБА_29, відповідно до яких, емболію діагностувати неможливо, кесарський розтин технічно виконаний правильно, показів лікарів ОСОБА_8 , ОСОБА_11

Суд не взяв до уваги три рецензії спеціаліста в області судово-медичної експертизи, ОСОБА_12 , які стосувалися експертних досліджень.

Вважає, що допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 є зацікавленою особою, оскільки, з тих самих підстав, була цивільним позивачем у кримінальному провадженні у справі №348/2087/17.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у від 03 серпня 2022 року в справі №607/11755/20 (провадження №61-13672св21) при визначенні грошової компенсації, є не вірним, оскільки у даній справі в основу покладено вирок, яким заподіювачів шкоди визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років та 10 років.

Звертає увагу суду, що КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради є комунальним неприбутковим підприємством, та включене до переліку закладів, які надають медичну допомогу військовослужбовцям, які беруть участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в умовах запровадження воєнного стану, а тому стягнення грошових коштів у визначених позивачем розмірі 3 200 000 грн поставить у вкрай скрутне становище юридичну особу, зважаючи на обмежене бюджетне фінансування закладів охорони здоров?я.

Щодо розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, скаржник вказав що зазначені представником позивача витрати на надання правової інформації, консультацій, написання заяв та участь у судових засіданнях не відповідають висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів - Міськів О.Т. підтримали апеляційну скаргу позивачів в межах її доводів. Проти задоволення апеляційної скарги КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради заперечували.

У судовому засіданні представник КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради Івасишин З.З. підтримала апеляційну скаргу в межах її доводів. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заперечувала

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішень суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено протиправну поведінку ОСОБА_5 у спричиненні шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями лікаря та шкодою, наявність вини ОСОБА_5 . Суд дійшов висновку, що на підставі ст.1172 ЦК України, обов`язок відшкодування заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_6 шкоди, покладається на КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянськоїх міської ради, оскільки під час протиправних дій ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах із лікарнею. Суд дійшов висновку, що протиправними діями ОСОБА_5 , які спричинили смерть ОСОБА_6 позивачам завдано моральну шкоду. З врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 300 000 грн, на користь ОСОБА_1 моральної шкоду у розмірі 300 000 грн, на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на встановлення пам`ятника у розмірі 30560, 00 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

ОСОБА_6 надавалася медична допомога лікарями КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянської міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За даним фактом було порушено кримінальне провадження №12014090200000461 від 07 серпня 2014 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2023 року вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2022 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 1ст. 140 КК України скасовано. Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 140 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито у зв`язку із звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Ухвала суду набула чинності 06.04.2023.

Згідно ухвали Івано - Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року ОСОБА_5 , будучи медичним працівником, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за наступних обставин. Відповідно до наказу головного лікаря Надвірнянської центральної районної лікарні № 26-к від 15.03.2012 року ОСОБА_5 переведено на посаду лікаря акушер-гінеколога ургентного пологового будинку вказаного лікувального закладу.

Згідно примірного положення, затвердженого Наказом МОЗ України 29.12.2003 року №620 лікар акушер-гінеколог пологового будинку Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_5 зобов`язана, крім іншого: брати участь у прийомі вагітних, породіль, роділь та хворих, що поступають у відділення в години її роботи, проводити їх огляд, призначати відповідні лікувально-діагностичні методи, доповідати завідувачу відділення, а за його відсутності - безпосередньо заступнику головного лікаря по медичній частині або головному лікарю, про зміни, що загрожують життю і стану здоров`я, та всіх випадках смерті, вести пологи згідно протоколів, приймати всі необхідні рішення, які виникають в процесі лікування, проводити відповідні діагностичні дослідження, лікування, лікарські маніпуляції, назначати відповідний догляд за хворими, перевіряти правильність і своєчасність виконання середнім і молодшим медичним персоналом всіх лікарських призначень і вказівок по лікуванню і догляду за хворими, вести важких хворих шляхом регулярних записів в історіях, при необхідності корегувати лікарські призначення, доповідати головному лікарю/ його заступнику/ професору кафедри/ доценту про важкохворих, виявляти фактори ризику, які можуть привести до розвитку акушерської патології та провести їх профілактику, визначати важкість стану хворої та обсяг і послідовність здійснення реанімаційних заходів, надавати необхідну невідкладну допомогу, своєчасно виявляти показання до операції кесаревого розтину, визначати тактику ведення пологів при поперечному положенні плода та здійснювати їх, встановлювати причину акушерської кровотечі (передлягання плаценти, її передчасне відшарування, гіпотонічна та атонічна кровотеча) і надавати необхідну допомогу.

Відповідно до наказу МОЗ України від 29.12.2003 року №620 «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні» лікар акушер-гінеколог в своїй роботі керується примірним положенням про лікаря акушера-гінеколога, наказами та інструкціями органів охорони здоров`я, посадовими інструкціями.

14.07.2014 року до пологового будинку Надвірнянської ЦРЛ поступила у відділення патології вагітних ОСОБА_6 з скаргами на біль в ділянці живота.

В порушення наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2011 року №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» лікар акушер-геніколог ОСОБА_5 не віднесла пацієнтку ОСОБА_6 до високої групи ризику по виникненню кровотеч, не скерувала її для подальшого спостереження та родорозрішення у лікувальний заклад III рівня надання перинатальної допомоги, а саме до обласного перинатального центру.

ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 08 год 00 хв, ОСОБА_6 звернулась до Надвірнянського пологового будинку із скаргою на біль в животі.

Того ж дня, о 09 год 45 хв лікуючим лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_5 було встановлено початок родової діяльності та спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 і головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 проведено огляд ОСОБА_6 , за результатами якого встановлено діагноз - ІV вагітність, низьке кріплення плаценти, поперечне положення плоду та прийнято рішення про завершення пологів шляхом кесаревого розтину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 55 хв. пацієнтці ОСОБА_6 розпочато оперативне втручання - кесарів розтин, який проводили: лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 як оператор, спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 та головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 в якості асистентів. Операцію закінчено о 11 год. 35 хв.

Вказана операція була проведена з порушенням вимог наказу МОЗ України від 27.12.2011 року №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», згідно якого родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хв., з моменту початку родової діяльності.

Після проведеної операції у пацієнтки ОСОБА_6 почались ускладнення у вигляді емболії навколоплідними водами.

В порушення вимог наказу МОЗ України від 29.12.2003 року №620, лікарем ОСОБА_5 вказані ускладнення не були діагностовані, в зв`язку із чим лікування з приводу даного ускладнення в пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.

При огляді о 15 год 00 хв ОСОБА_6 поскаржилась на різку загальну слабкість, головокружіння, біль в ділянці післяопераційної рани. При цьому, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 не повідомила негайно про ускладнення, які виникли в ОСОБА_6 в післяопераційному періоді та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно не повідомила головного лікаря, головного спеціаліста ДОЗ ОДА з акушерства і гінекології, що є порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2003 №620, посадової інструкції.

В подальшому, о 15 год 20 хв ОСОБА_6 розпочато релапаротомію. При операції у хворої у черевній порожнині було виявлено рідку кров без згустків і в зв`язку з гіпотонією матки та крововтратою прийнято рішення про проведення екстирпації матки без додатків, після чого кровотеча продовжилась.

При цьому, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 своєчасно не викликала ургентну бригаду з обласного перинатального центру, що було здійснено тільки в процесі проведення екстирпації матки.

Незважаючи на проведені реанімаційні заходи, о 17 год. 20 хв ОСОБА_6 померла.

Судом встановлено, що лікар акушер-гінеколог пологового будинку Надвірнянської центральної районної лікарні ОСОБА_5 неналежно виконала свої професійні обов`язки, які визначені наказом МОЗ України від 27.12.2011 року №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та наказом МОЗ України від 29.12.2003 року №620 «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», внаслідок недбалого до них ставлення, що є у прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю ОСОБА_6 .

Встановлено, що на виконання наказу головного лікаря ЦРЛ Надвірнянського району за №175-а від 07.08.2014 року відповідачем проводилось службове розслідування за фактом надання допомоги породіллі ОСОБА_6 з наслідками якого головному лікарю пологового будинку ОСОБА_14 за неналежну організацію роботи акушерсько-гінекологічної служби, бригаді акушер-гінекологів, що надавала медичну допомогу породіллі ОСОБА_15 , в складі завідувача пологовим відділом ОСОБА_16 , лікаря-ординатора акушер-гінеколога ОСОБА_17 , акушерки ОСОБА_18 оголошено догану; зав.жіночої консультації ОСОБА_19 вказано на недостатню роботу по активному патронажу до вагітних району.

Згідно висновку експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово - медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі смерть ОСОБА_6 настала від синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові з геморагічним шоком, які розвинулися на фоні емболії навколоплідними водами в ранньому післяпологовому періоді після родорозрішення IV вагітності шляхом кесаревого розтину, в даному випадку емболія навколоплідними водами наступає при підвищеному внутрішньоматковому тиску на початку родової діяльності за умови відшарування плаценти, що створює умови для потрапляння навколоплідних вод у кровоносне русло.

Медикаментозне лікування ОСОБА_6 в післяопераційному періоді було проведено неправильно у зв`язку з недіагностуванням основного ускладнення - емболії навколоплідними водами.

Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 в післяопераційному періоді кровотечі, яка супроводжувалася геморагічним шоком переливання плазми їй було показано з замісною метою, однак у медичній документації гемодинамічні показники не відповідають стану важкості породіллі та об`єму перелитих кровозамінників та компонентів крові.

Беручи до уваги причину настання смерті, слід вказати, що між вищевказаними порушеннями та настанням смерті ОСОБА_20 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

З копії квитанцій до прибуткового ордера № 86 від 15.08.2017 року та № 86 від 20.11.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за виготовлення та встановлення пам`ятнику ОСОБА_6 - 30560,00 грн.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Аналіз статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

У статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу.

У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії (бездіяльність), які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я.

Згідно із частино 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових )обов`язків.

За змістом статей 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини другої ст.1168 ЦК України України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що медична допомога ОСОБА_6 надавалася лікарями КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянської міської ради, у тому числі лікарем ОСОБА_5 , медична допомога надавалася неналежно, що призвело до тяжких наслідків - смерті ОСОБА_6 , вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 348/2087/17.

Підтверджуються актом службового розслідування за фактом надання допомоги породіллі ОСОБА_6 в Надвірнянському пологовому будинку; наказом головного лікаря ЦРЛ Надвірнянського району за №175-а від 07.08.2014 року про накладення дисциплінарних стягнень, згідно якого на виконання наказу головного лікаря ЦРЛ Надвірнянського району від 07.08.2014 р. №175, комісією проведено службове розслідування щодо надання медичної допомоги породілі ОСОБА_21 ході розслідування встановлено окремі порушення, в зв`язку з чим головному лікарю пологового будинку ОСОБА_14 за неналежну організацію роботи акушерсько-гінекологічної служби, бригаді акушер-гінекологів, що надавала медичну допомогу породіллі ОСОБА_22 , в складі завідувача пологовим відділом ОСОБА_16 , лікаря-ординатора акушер-гінеколога ОСОБА_17 , акушерки ОСОБА_18 оголошено догану; зав. жіночої консультації ОСОБА_19 вказано на недостатню роботу по активному патронажу до вагітних району.

Висновком експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово- медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі № провадження №12014090200000461, згідно якого зважаючи на причину смерті ОСОБА_6 , яка настала від синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові з геморагічним шоком, які розвинулися на фоні емболії навколоплідними водами в ранньому післяпологовому періоді після родорозрішення IV вагітності шляхом кесаревого розтину, в даному випадку емболія навколоплідними водами наступає при підвищеному внутрішньоматковому тиску на початку родової діяльності за умови відшарування плаценти, що створює умови для потрапляння навколоплідних вод у кровоносне русло.

При наявності встановленого діагнозу- ІV вагітність, передлягання плаценти при поперечному положенні плоду- дану жінку повинні були віднести до високої групи ризику по винекненню кровотеч та скерувати для подальшого спостереження та родорозрішення у лікувальному закладі ІІІ рівня надання перинатальної допомоги- обласницй перинатальний центр, в даному випадку такі дії повинні були вчинити лікарі жіночої консультації де перебувала жінка на спостереженні, в іншому випадку лікуючий лікар лікувального закладу, куди жінка поступає на спостереження чи районний профільний спеціаліст акушер-гінеколог.

При початку родової діяльності в такому випадку, згідно Наказу МОЗ України від 27.12.2011 №977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хвилин з моменту початку родової діяльності, що в даному випадку не було зроблено, натомість оперативне втручання розпочато тільки через 40 хвилин після первинного огляду лікарем анестезіологом, який проводився після сумісного огляду лікаріми- ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В післяопераційному періоді, згідно записів у медичній документації, ускладнення у вигляді емболії навколоплідними водами лікарями не було діагностовано, в зв`язку з чим, лікування з приводу даного ускладнення в пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.

Про ускладнення, які виникли в післяопераційному періоді, та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно повідомляється головного спеціаліста ДОЗ ОДА з акушерства та гінекології і викликається ургентна бригада з обласного перинатального центру, що в даному випадку було здійснено тільки в процесі проведення операції екстирпації матки.

Оперативне втручання - Кесарський розтин - зважаючи на дані судово-медичної експертизи трупа, лікарями було проведено технічно правильно, згідно показань, однак невчасно.

Медикаментозне лікування ОСОБА_6 в післяопераційному періоді було проведено неправильно у зв`язку з недіагностуванням основного ускладнення - емболії навколоплідними водами.

Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 в післяопераційному періоді кровотечі, яка супроводжувалася геморагічним шоком переливання плазми їй було показано з замісною метою, однак у медичній документації гемодинамічні показники не відповідають стану важкості породіллі та об`єму перелитих кровозамінників та компонентів крові.

Беручи до уваги причину настання смерті, слід вказати, що між вищевказаними порушеннями та настанням смерті ОСОБА_6 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду, лише в питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2023 року вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2022 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 1ст. 140 КК України скасовано. Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 140 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито у зв`язку із звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Ухвала суду набула чинності 06.04.2023. Вказаною ухвалою підтверджується вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КК України та підтверджується її вина.

Судом встановлено, що внаслідок порушення працівниками КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради, в тому числі лікарем ОСОБА_5 , своїх посадових обов`язків та надання некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_24 , остання померла, у зв`язку з чим її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазнали, зазнають і будуть зазнавати глибоких моральних страждань через втрату близької людини -матері для неповнолітніх дітей та малолітнього ОСОБА_25 , який народився, який потребував особливого материнського піклування, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та витрат пов`язаних із встановлення пам`ятника.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради про те, що оскаржуване рішення ґрунтується на вироку Надвірнянського районного суду від 31.10.2022 року який було скасовано Івано-Франківським апеляційним судом 06.04.2023 року, оскільки оскаржуване рішення не містить такого обґрунтування, а суд у рішенні виклав обставини, які зазначені в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2023 року.

Посилання представника відповідача про те, що судом при розгляді справи було порушено ст.2 ЦПК України спростовується матеріалами справи, а саме протоколами судового засідання від 27 листопада 2023 року, від 19 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року та технічними записами судових засідань. Так при розгляді справи у судовому засіданні 19 грудня 2023 року, яке відбулося за участю представник відповідача, суд досліджував матеріали цивільної справи, матеріали кримінального провадження, а саме висновок експерта, оригінали квитанцій, договір. Представником відповідача не заявлялися клопотання про долучення доказів, які були дослідженні в кримінальній справі. Позивачами до позовної заяви було долучено копію висновку експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово- медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі № провадження №12014090200000461, яка досліджувалася судом при розгляді справи у суді.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Посилання відповідача про те, що судом не враховано та не досліджено пояснень головного спеціаліста з акушерства та гінекології Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА ОСОБА_26, лікарів ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які спростовують вину ОСОБА_5 , оскільки емболію діагностувати неможливо не заслуговують на увагу, оскільки висновком експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08.02.2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово- медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі, встановлено порушення, невідповідність дій лікарів при наданні медичної допомоги ОСОБА_6 між вищевказаними порушеннями та настанням смерті ОСОБА_6 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вказаний висновок експертів відповідачем не спростовано належними доказами.

Рецензії спеціаліста в області судово-медичної експертизи, яка наявна в матеріалах кримінальної справи від 26 січня 2022 року на висновок експерта№143/93/90/353-14р/Д від 08.02.2016 року не можуть слугувати належним доказом на спростування висновку експерта.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано взято як докази висновок експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово- медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі № провадження №12014090200000461.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Додаткова комісійно судово- медична експертиза судово-медична проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, висновок експерта відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджується з іншими доказами, які є у цій справі, клопотань про призначення комісійно-медичної експертизи в рамках цивільної справи представником відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції не заявлялося.

У суді апеляційної інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи та про виклик експерта ОСОБА_26 , ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у задоволенні клопотань було відмовлено на підставі ст.367 ЦПК України.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі, про те, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15 грудня 2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2003 року №620 «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», на які посилається суд першої інстанції втратили чинність 08.05.2014 року. Диспозиція ст. 140 КК України має бланкетний характер, тому її застосування з використанням наказів Міністерства охорони здоров`я України має відповідати вимогам ст. 4 КК України, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що медична допомога надавалася ОСОБА_6 лікарями КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянської міської ради, у тому числі лікарем ОСОБА_5 , медична допомога була надана некваліфіковано, вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 348/2087/17. Лікарі у тому числі ОСОБА_5 під час надання медичної допомоги неналежно виконувала свої обов`язки, що підтверджуються актом службового розслідування за фактом надання допомоги породіллі ОСОБА_6 в Надвірнянському пологовому будинку; наказом головного лікаря ЦРЛ Надвірнянського району за №175-а від 07.08.2014 року про накладення дисциплінарних стягнень, висновком експерта №143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року за результатами проведення додаткової комісійної судово- медичної експертизи, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі № провадження №12014090200000461, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року. Зазначення судом у рішенні наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15 грудня 2003 року №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2003 року №620 не впливає на правильний висновок суду про неналежне виконання професійних обов`язкі лікаря КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні», що спричинило тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_6 і між смертю ОСОБА_6 та між порушеннями, які були під час надання медичної допомоги останній існує причинно-наслідковий зв`язок і ці обставини не спростовано представником відповідача належними письмовими доказами.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 витрачено на виготовлення та встановлення пам`ятнику ОСОБА_6 30560,00 грн. З урахуванням положень ст.ст.1166, 1172, 1201 ЦК України висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 вказаних витрат є правильний та відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

З урахуванням, викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність у Міськів О.Т. - адвоката позивачів повноважень на представлення інтересів позивачки ОСОБА_27 та ОСОБА_3 , оскільки до апеляційної скарги, яка подана адвокатом Міськів О.Т. в інтересах позивачів було додано ордери. Договір про надання правової допомоги від 03 жовтня 2023 року укладено між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Міськів в Партнери». Згідно п.1.1 договору про надання правової допомоги за цим договором бюро через уповноваженого адвоката надає правову допомогу Клієнту та осіб, яких він представляє. ОСОБА_1 є опікуном малолітнього ОСОБА_3 на підставі Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2023 року. ОСОБА_9 надала повноваження ОСОБА_1 представляти її інтереси. Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України « «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Адвокатом на підтвердження своїх повноважень щодо представлення інтересів позивачів до апеляційної скарги надано ордери, таким чином повноваження її підтверджено.

Що стосується доводів апеляційної скарги позивачів в частині незгоди з висновком суду про визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої нстанції не в повній мірі врахував глибину душевних страждань позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_27 , які були неповнолітніми, ОСОБА_1 , який тільки народився, завданих смертю найріднішої для них людини - матері, усвідомленням того, що вони ніколи не побачать матері, ніколи не відчують любов і підтримку матері. Та помилково при визначені розміру моральної шкоди врахував, що відповідач є не прибутковою установою.

З урахуванням того, що внаслідок порушення працівником КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня своїх посадових обов`язків та надання некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_6 , що спричинило її смерть, у зв`язку з чим діти померлої зазнали, зазнають і будуть зазнавати глибоких моральних страждань через втрату близької їм людини - матері, а малолітній ОСОБА_25 був позбавлений можливості особливого материнського піклування, з урахуванням засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає необхідним збільшити розмір моральною шкоди, стягнути з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_27 моральну шкоу у розмірі 500 000,00 грн, на користь ОСОБА_3 -1 000 000, 00 грн.

Щодо доводів апеляційних скарг на додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Задовольняючи частково заяву представника Міськів О.Т. , яка подана в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував критерій реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 15 000 гривень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

У позові було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, яку планує понести сторона у зв`язку з розглядом справи, а саме 30 000 грн.

У зв`язку із поданням представником позивача клопотання про надання доказів понесених витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК, суд першої інстанції в рішення від 15 січня 2024 року встановив строк для подання стороною доказів щодо розміру понесених нею судових витрат, що узгоджується із п.5 ч.7 ст.265 ЦПК.

Заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» витрат за надання правничої (правової) допомоги адвокатом в розмірі 30 000 грн подано 22 січня 2024 року в перший робочий день після вихідного, на який припадало закінчення строку, тобто в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. До заяви додано докази надсилання учасникам справи.

Наявність договірних відносин між адвокатом Міськів О.Т. та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правничої допомоги від 03 жовтня 2023 року.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання правової допомоги клієнтом ОСОБА_1 подана Анкета із описом обраних видів правової допомоги, відсутності обмежень у повноваженнях та очікуваного результату.

Згідно із додатком №2 до договору від 03.10.2023 року №б/н про надання правової допомоги сторонами узгоджений Тариф на правничу допомогу згідно пункту 7.1.1. зазначеного договору у виді фіксованої суми -30000,00 грн.

Згідно акту-прийому виконаних робіт згідно договору від 03.10.2023 року №б/н про надання правової допомоги від 15.01.2024 року, Адвокатським Бюро «Міськів і партнери» у період з 03.10.2023 по 15.01.2024 забезпечено надання клієнту у справі № 348/2395/23 за його замовленням наступної правової допомоги: надання правової інформації, пошук актуальної судової практики, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, складання проекту позовної заяви та подання позовної заяви з додатками, складання та подання клопотання про витребування доказів, клопотання про виклик свідків, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, участь у судових засіданнях 27.11.2023, 19.12.2023, 15.01.2024. на загальну вартість 30 000 грн.

Представником КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» подано заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000 грн у зв`язку з його неспівмірністю зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послух та їх обсягу.

З огляду на викладене, враховуючи що ОСОБА_1 та його представником Міськів О.Т. доведено надання послуг з надання правничої допомоги у заявленому розмірі, докази понесення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції відповідають ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи заперечення іншої сторони щодо розміру таких витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу з 30 000 грн до 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» щодо невідповідності розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу висновкам викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги позивачів в частині необґрунтованого зменшення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної части та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга КНП «Надвірнянська центральна района лікарня» Надвірнянської міської ради не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивачів, в інтересах яких діє представник Міськів О.Т. , підлягає задоволенню частково.Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року необхідно змінити. Стягнути з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, а всього 530 560 грн на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн на користь ОСОБА_28 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, позивачами заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 3 230 560 грн, а заявлені вимоги задоволено частково на суму 2 000 000 грн, що становить 62,5%, то з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 9375, 00 грн (15000 грн х 62,5%). З урахуванням зазначеного додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року слід змінити, стягнути з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9375, 00 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачі звільнені від сплати судового збору.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 16958, 40 грн.Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаютьс на відповідача.

У звязку з тим, що апеляційна скарга позивачів задоволена частково, то з КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8387, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник Міськів Оксана Тарасівна , на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року змінити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, а всього 530 560 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_28 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року змінити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9375, 00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмір 8387, 50 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева