Постанова

від 04.06.2024 по справі 550/701/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/701/23 Номер провадження 22-ц/814/624/24Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Прядкіної О.В.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бибика Володимира Анатолійовича

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Чутівської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 в особі адвоката Бибика В.А., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Чутівської селищної ради Полтавської області (32 сесія селищної ради VIII скликання) від 18.04.2023 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 по Гряківському старостинському округу»; зобов`язати Чутівську селищну раду Полтавської області на черговому засіданні сесії ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вищевказаного рішення Чутівської селищної ради йому було відмовлено у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006, укладеного на земельні ділянки площею 57,94 га та площею 16,35 га відповідно, розташованих на території Гряківського старостинського округу Чутівської селищної ради, з необхідністю повернення земельних ділянок в термін до 24.10.2023 до земель запасу селищної ради.

При цьому позивач вважає дане рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки виключною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача був лист Диканської окружної прокуратури, який не несе жодної юридичної сили.

Окрім того, відповідачем було порушено процедуру розгляду заяви, що передбачена ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чутівської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок після спливу строку дії договору. При цьому, порушення відповідачем строку розгляду вказаної заяви не може слугувати підставою для скасування спірного рішення.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Бибик В.А., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції проводив розгляд вказаної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим не в повній мірі з`ясував в чому саме відбувається порушення прав позивача і реалізація ним конкретного способу захисту.

Вказав, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до договору оренди землі після спливу строку його дії, оскільки згідно долученої до апеляційної скарги копії додаткової угоди від 24.10.2022 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006 термін дії договору продовжено строком на 1 рік, тобто до 24.10.2023.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2006 року між Чутівською районною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 74,29 га, (57,94 га з кадастровим номером 5325481200:00:005:0487 та 16,35 га з кадастровим номером 5325481200:00:005:0486). Договір укладено на 15 років до 30.12.2020 року.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №№ 225430770; 225423763 ОСОБА_1 16.06.2006 уклав договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери: 5325481200:00:005:0487; 5325481200:00:005:0486 площею 57,94 га та площею 16,35 га відповідно, розташованих на території Чутівської селищної ради, дата державної реєстрації 24.10.2007, дата закінчення дії 24.10.2022 (а.с. 11-12).

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якій просив змінити п. 7: строк дії договору 25 років, всі інші пункти даного договору та додаткових угод просив залишити без змін (а.с. 8).

Рішенням Чутівської селищної ради Полтавської області (32 сесія селищної ради VIII скликання) від 18.04.2023 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 по Гряківському старостинському округу» було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006, укладеного на земельні ділянки площею 57,94 га та площею 16,35 га відповідно, розташованих на території Гряківського старостинського округу Чутівської селищної ради, з необхідністю повернення земельних ділянок в термін до 24.10.2023 до земель запасу селищної ради (а.с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з вищевказаною заявою до відповідача після спливу строку дії договору оренди земельних ділянок. Саме лише порушення строку розгляду заяви органом місцевого самоврядування не може слугувати підставою для формального скасування такого рішення, зважаючи на військовий стан в державі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення права оренди земельної ділянки закріплено і статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яким також врегульовано процедуру укладення, вимоги та припинення договору оренди землі.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки.

За частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що при укладенні договору оренди землі 16 червня 2006 року сторони на власний розсуд погодили кінцевий строк його дії, а саме 30.12.2020.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, ОСОБА_1 маючи переважне право поновлення договору на новий строк та намір скористатися цим правом, був зобов`язаний повідомити про це орендодавця до 30.11.2020.

З листа Диканської окружної прокуратури від 09 березня 2023 року вбачається, що 27.04.2021 року розпочато кримінальне провадження за фактом порушення вимог земельного законодавства, а саме самовільного зайняття земельних ділянок.

Вказано, що строк дії договору оренди землі укладеного 16.06.2006 року між Чутівською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 закінчився 30.12.2020, проте орендар ОСОБА_1 продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії договору і лише 11.07.2022 звернувся до Чутівської селищної ради із заявою про продовження терміну дії оренди землі.

Беручи до уваги даний лист, з огляду на положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач прийняв законне рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди землі від 16.06.2006 року.

Згідно ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).

Відповідно до ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою.

До апеляційної скарги представником позивача було долучено копію додаткової угоди від 24.10.2022 до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006 укладену між Чутівською селищною радою та ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, що вищевказаний новий докази позивач міг безперешкодно надати суду першої інстанції до ухвалення рішення суду, проте таким правом не скористався, поважних причин його неподання до місцевого суду не вказав, тому колегія суддів позбавлена передбаченого законом права брати їх до уваги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином, позивач долучаючи в суді апеляційної інстанції новий доказ, не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймається.

Порушення відповідачем строку розгляду заяви ОСОБА_1 не може слугувати підставою для визнання рішення Чутівської селищної ради Полтавської області (32 сесія селищної ради VIII скликання) від 18.04.2023 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 по Гряківському старостинському округу» незаконним.

В апеляційній скарзі адвокат Бибик В.А. серед іншого вказував про те, що суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, внаслідок чого не в повній мірі з`ясував обставини справи.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України передбачено, що при відкритті провадження у справі суд встановлює, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 14.06.2023 відкрито провадження у даній справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що дана справа є малозначною.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Вичерпний перелік справ, які є малозначними викладено у ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі вирішення питання призначення експертизи, виклик свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції помилково визначив, що дана справа є малозначною та розглянув її у порядку спрощеного провадження, не врахувавши, що предметом спору є визнання незаконним рішення місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 3 п. 7, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бибика Володимира Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чутівської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Г. Л. Карпушин

О. В. Прядкіна