Постанова

від 20.11.2007 по справі 10/97/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/97/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2007 р.                                                                                    № 10/97/07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивачаВедмідь А.Є. –довіреність від 10.01.2007 р.;Семеренко С.О. –довіреність від 31.10.2007 р.

відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Запорізького обласного відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ”

на рішення від 05.03.2007 р. господарського суду Запорізької області

у справі№ 10/97/07 господарського суду Запорізької області

за позовомКонцерну “Міські теплові мережі”

доЗапорізького обласного відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ”

простягнення 2339,52 грн.

В С Т А Н О В И В :

Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького обласного відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 2339,52 грн., посилаючись на приписи статей 193, 276 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 538 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1956-К від 01.11.2002 р. позивачем було поставлено теплову енергію, проте, відповідачем в порушення умов пункту 3.2.2 вказаного договору не здійснено оплату спожитої теплової енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2006 р. у справі          № 6/250/06, яке набрало законної сили 11.08.2006 р., відповідача було зобов'язано виконати обов'язок, викладений у пункті 6.4 договору № 1956-К від 01.11.2002 р., а саме прийняти виконані Концерном “Міські теплові мережі” роботи з постачання теплової енергії та оформити (підписати) акти виконаних робіт за період з листопада 2002 року по квітень 2003 року на загальну суму 2339,52 грн.

17.01.2007 р. позивачем було направлено відповідачу лист № 47 від 17.01.2007 р. з вимогою виконати рішення суду та сплатити зазначену в рішенні суму.

Проте, рішення суду відповідачем не виконано, сума заборгованість за спожиту теплову енергію не сплачена.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2007 р. (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Запорізького обласного відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ” на користь Концерну “Міські теплові мережі” 2339,52 грн. боргу.

Ухвалюючи судове рішення, посилаючись на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статті 525, 530  Цивільного кодексу України, а також рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2006 р. у справі        № 6/250/06, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, а сума боргу за спожиту теплову енергію, поставлену відповідачу на підставі договору        № 1956-К від 01.11.2002 р., 2339,52 грн. підлягає стягненню.

Запорізьке обласне відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ” подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2007 р. скасувати та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи касаційну скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначив, що судом помилково застосовано статті 525, 530 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України, оскільки не було встановлено дійсного змісту спірних правовідносин, а також відсутнє посилання в обґрунтування рішення на жодні докази та встановлені обставини справи.

На думку заявника, судом не було встановлено, зокрема, точну дату настання обов'язку відповідача здійснити платіж, передбачений договором; який строк був визначений для виконання відповідачем зазначеного обов'язку; чи настав цей строк на момент звернення позивача до суду; чи наявні на момент подання позову всі передбачені законом умови, за яких можливе притягнення відповідача до відповідальності за невиконання зобов'язання, чи немає для цього передбачених законом перешкод.

У відзиві на касаційну скаргу Концерн “Міські теплові мережі” просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2007 р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.          

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час здійснення судового провадження, 01.11.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” та Запорізьким обласним відділенням Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ” було укладено договір № 1956-К на постачання теплової енергії.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, на підставі вказаного договору № 1956-К, в сумі 2339,52 грн. господарський суд, виходячи лише з рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2006 р., яке набрало законної сили, у справі № 6/250/06, яким  відповідача зобов'язано підписати акти виконаних робіт за період з листопада 2002 р. по квітень 2003 р.     

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі,  у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України  встановлюють, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, зміст судового рішення не містить будь –яких посилань суду на підставі яких саме встановлених фактів, рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2006 р. у справі № 6/250/06 є преюдиційним для вирішення даного спору.

Разом з цим, розглядаючи даний спір про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі статей 526, 530 Цивільного кодексу України, господарському суду, насамперед, необхідно було встановити та з'ясувати, зокрема, питання щодо: строку виконання зобов'язання; дати настання обов'язку з оплати; порядку розрахунку та оплати спожитої теплової енергії; розрахунку суми заборгованості, періоду за який утворилась ця заборгованість та підстави її виникнення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2007 р. у справі № 10/97/07 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Громадської організації “Українська спілка інвалідів УСІ” задовольнити.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                 Н. Волковицька

                                                                                                        Л. Рогач