Ухвала

від 12.06.2024 по справі 308/8493/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8493/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у частин

позовних вимог

12 червня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

Головуючого судді Данка В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

прокурора Стеця В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідачів про закриття провадження у частині позовним вимог у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатінтерпорт», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договорів купівлі-продажу, скасування державних реєстрацій та повернення земельної ділянки у комунальну власність

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави, до Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (далі відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт» код ЄДРПОУ 22104970, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пров. Залізничний, 28 (далі відповідач-2), ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі відповідач-3), в якій прокурор просить суд:

-визнати недійсним рішення відповідача-1 №578 від 26.01.2017 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», яким відповідачем-1 вирішено продати відповідачу 2 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:50:001:0328 площею 0,20 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №521 від 30.03.2017, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3;

-скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності відповідача-3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:50:001:0328 площею 0,20 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту;

-зобов`язати відповідача-3 повернути у комунальну власність територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:50:001:0328 площею 0,20 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту.

Ухвалою від 17.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

До суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у частині позовним вимог. Клопотання обґрунтоване тим, що позовні вимоги щодо оскарження рішення №578 від 26.01.2017 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017 підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

До суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання представника відповідачів про закриття провадження у частині позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що всі заявлені позовні вимоги у даній справі стосуються єдиного матеріально-правового об`єкту, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:50:001:0328.

Також прокурор вказує на те, що розгляду за правилами цивільного судочинства підлягають ті справи, у яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою.

На переконання прокурора, розгляд заявлених позовних вимог окремо за правилами господарського та цивільного судочинства, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Наведене, а також факт перебування спірної земельної ділянки (предмета спору) у власності фізичної особи свідчить, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

У підготовчому засіданні прокурор проти закриття провадження у частині позовних вимог заперечив, просив залишити відповідне клопотання без задоволення.

У підготовче засідання відповідач-1 явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, від представника відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі.

У підготовчому засіданні представник відповідача-2 та відповідача-3 подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зважаючи на таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.

Суд вказує на те, що як прийняття оскаржуваного рішення №578 від 26.01.2017 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», так і укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017 мало місце в період дії редакції ЗК України від 01.01.2017.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

З обставин справи вбачається, що на підставі рішення Ужгородської міської ради №578 від 26.01.2017 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» та договору купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:50:001:0328 площею 0,20 га була відчужена на користь ПрАТ «Закарпатінтерпорт», правонаступником якого є відповідач-2.

Отже, правопопередником відповідача-2 вищезгадану земельну ділянку було приватизовано, а в подальшому відчужено на користь відповідача-3.

Спір про те, чи могла Ужгородська міська рада відчужувати земельну ділянку в порядку приватизаційної процедури є спором щодо приватизації комунального майна.

Поза тим, відповідачами у цій частині є 2 юридичні особи.

Таким чином, із урахуванням характеру спірних правовідносин у відповідній частині позовних вимог, а також наявності прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Подальша причетність фізичної особи до процедури відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати, відображеним у постанові від 12.05.2020 по справі №925/308/18.

Той факт, що позовні вимоги певним чином стосуються єдиного матеріально-правового об`єкту, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:50:001:0328 не змінюють правового регулювання та не є підставою для розгляду в одній справі тих вимог, які підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства.

Твердження про те, що задоволення клопотання представника відповідачів порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності ґрунтується на припущеннях.

Згідно із статтею 17Закону України«Про виконаннярішень ізастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керуєтьсязаконом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленогозаконом»поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У зв`язку з викладеним суд вбачає за необхідне роз`яснити позивачу, що спір у частині позовних вимог щодо оскарження рішення №578 від 26.01.2017 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017 підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 255, 258-260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання представника відповідачів задовольнити повністю.

Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Ужгородської міської Ради «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шлязом викупу» №578 від 26.01.2017 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №503 від 28.03.2017 закрити.

Роз`яснити позивачу, що спір у цій частині підлягає розгляду та вирішенню місцевим судом за правилами господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повна ухвала суду складена та підписана 17 червня 2024 року.

Суддя В.Й. Данко