Постанова

від 06.06.2024 по справі 344/4280/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/4280/23

Провадження № 22-ц/4808/501/24

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Баркова В.М.,

секретар Кузнєцов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Широких Юлії Валеріївни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «МАЙВА», про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй та її сестрі - ОСОБА_3 належить на праві власності у частках магазин з коморою у підвалі по АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Івано-Франківської міської ради 20.12.2012 року. Цей будинок є одноповерховим, в ньому є підвал та горище. До оформлення права власності на вищевказані нежитлові приміщення, в будинку були три квартири, які належали, зокрема - матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 та його дружині - ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_3 , а її батькові - ОСОБА_8 - квартира АДРЕСА_4 , яку він приватизував в 1998 році за Розпорядженням міського голови від 04.05.1998 р. № 136-р, а згодом подарував позивачці та її сестрі. Відповідно до Рішення Івано-Франківської міської ради від 05.11.1998 р. № 363 «Про розгляд матеріалів управління архітектури та містобудування міськвиконкому» батькові дозволили переобладнати викуплену квартиру АДРЕСА_4 під торговий зал.

Позивач стверджувала, що вона тривалий час проживає за кордоном, в Україну приїжджає рідко. В 2021 році, коли вона приїхала в Україну, то виявила, що все горищне приміщення будинку АДРЕСА_1 , повністю переобладнане під офіси ( в тому числі й та його частина, яка знаходиться над належною її частиною приміщення), і здаються в оренду, хоча її згоди на це переобладнання ніхто не отримував. Зі слів орендарів, їй стало відомо, що, власником цих приміщень є ОСОБА_2 ..

У відповідь на адвокатський запит Архівний відділ Івано-Франківської міської ради надав відповідь від 04.11.2022р. №14/59-4.02/919 до якої було долучено низку копій документів. Зокрема, відповідно до Рішення Виконавчого комітету від 22.09.1998 р. № 373, ОСОБА_5 було дозволено, згідно висновків міжвідомчої комісії (протокол № 153 від 09.09.98р.) переобладнання власної квартири по АДРЕСА_5 під заклад торгівлі. Також, згідно з Висновком комплексної державної експертизи Української державної інвестиційної експертизи від 19.09.2001р. щодо переобладнання квартири АДРЕСА_6 під заклад торгівлі загальна площа магазину становить 141,1 м 2, а будівельний об`єм добудови становить 48,8 м.кв. До відповіді Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 04.11.2022 р. № 14/59-4.02/919 також була долучена копія Договору купівлі-продажу від 07.03.2002р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як продавцями і ОСОБА_5 , як покупцем, відповідно до якого, Покупець купила, а Продавці продали квартиру під номером АДРЕСА_7 загальною площею 47,11 м кв.

Архівний відділ також надав копію Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2003 р. № 411 за яким ОСОБА_5 дозволено переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на умовах угоди з міськвиконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста. Також, відповідно до Рішення Івано-Франківської міської ради від 24.07.2003 р. № 320 ОСОБА_5 для переобладнання вищевказаної квартири зобов`язано через міський відділ земельних ресурсів визначити частку земельної ділянки та укласти договір на цю земельну ділянку. Згідно з проектом «Переобладнання частини горища над будинком АДРЕСА_8 », виконаним на замовлення ОСОБА_5 , в результаті такого переобладнання горища утворились нежитлові приміщення загальною площею 136,6 кв м. (34.10+34,80+44,30+23,40 - за експлікацією = 136,6 кв.м.). Також, в матеріалах, долучених до вищевказаної відповіді Архівного відділу, наявне викопіювання з Генплану «Переобладнання частини горища над будинком АДРЕСА_1 під комору і побутові площі. Перекрій 1-1», з якого видно, що ОСОБА_5 замовила переобладнання частини горища над її квартирою. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, за ОСОБА_5 в результаті реконструкції двох квартир та приєднаного горища, загальна площа нежитлового приміщення, яке утворилось в результаті переобладнання, мала становити 324,81 м.кв.: 141.1 м.кв. (за Висновком комплексної державної експертизи Української державної інвестиційної експертизи від 19.09.2001 р. щодо переобладнання квартири АДРЕСА_9 за Проектом «Переобладнання частини горища над будинком АДРЕСА_8 ) + 47,11 кв.м. (площа квартири АДРЕСА_3 за Договором купівлі-продажу квартири від 07.03.2002 р.) = 324.81 м.кв.

Однак, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. № 320194336 за ОСОБА_2 28.10.2015 р. зареєстроване нежитлове приміщення за реєстраційним номером 761260326101 загальною площею 499 м.кв. по АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності серії та номер 46474680, виданого 28.10.2015 р., видавник - державний реєстратор Соловій В.В . На підставі чого ОСОБА_2 оформив право власності на нежитлове приміщення загальною площею 499 м кв. позивачу не відомо. Ні на яку реконструкцію горища будинку АДРЕСА_1 , дозволу позивач не надавала, як і не давала згоди на оформлення права власності на це горище ні за ОСОБА_5 , ні за її сином, ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, просила суд витребувати спірне приміщення в будинку АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ..

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «МАЙВА» про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Широких Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відсутності порушених прав позивача з огляду на відсутність її згоди щодо оформлення права власності на горище ні за ОСОБА_5 , ні за її сином, ОСОБА_2 , оскільки на час прийняття рішень органу місцевого самоврядування позивач не була власником магазину з коморою в підвалі, А, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач оспорює набуття права власності за ОСОБА_2 на горище за вищевказаною адресою, яке на момент такого оформлення було приміщенням спільного користування усіх співвласників будинку. Відповідач незаконно оформив право власності на це горище вперше 10.10.2014 р. та вдруге - 28.05.2015 р. Станом на 2014 р. апелянт вже була співвласником нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Івано-Франківської міської ради 20.12.2012 р., відтак має право на захист своїх прав як співвласник цього будинку.

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому, що підставою для реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за відповідачем була Декларація про готовність об?єкта до експлуатації, яка, як в ній вказано, була зареєстрована Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області за №1Ф143133371046. Суд не звернув увагу, що відповідно до Інформації з порталу Електронної системи у сфері будівництва станом на 11.07.2023 р. Декларація не зареєстрована і що інформація про неї відсутня в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині, що підтверджено також листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 03.11.2023 р. З усіх документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ні ОСОБА_5 , ні її син, який є відповідачем, ніколи не отримували дозвільні документи на реконструкцію всього горища.

ОСОБА_2 не отримував жодного дозвільного документа на таку реконструкцію взагалі, а оформив право власності на таке горище на підставі Декларації, яка має всі ознаки підробки. Крім цього, в жодному законодавчому документі не зазначено, що право на реконструкцію, надане одній особі, може бути успадковане іншою особою, в даному випадку - відповідачем після смерті його матері ОСОБА_5 ..

Апелянт також зазначає, що не відповідає закону висновок суду про те, що не встановлено, що приміщення горища житлового будинку використовувалось для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку. Всупереч цьому висновку, суд наводить посилання на Рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року №4-рп/2004. Спірне приміщення було саме горищем, що вбачається із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.07.2003 р. № 320 за яким підприємцю ОСОБА_5 дозволено проведення проектно-пошукових робіт згідно з висновками міжвідомчої комісії для переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс, рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2003 р. №411 згідно з яким підприємцю ОСОБА_5 дозволено переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс., проекту реконструкції. Відтак, вказівка суду на відсутність доказів, що горище використовується для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку, не відповідає нормам законодавства, зокрема - Правилам утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 1705.2005 р. (п.3.2.1), на що вказала Велика Палата Верховного суду в Постанові від 25.05.2021 р. №461/9578/15-ц.

Отже, апелят просить оскаржуване рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року скасувати, прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «МАЙВА» до суду не явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Треті особи ОСОБА_4 , ТОВ «МАЙВА» подали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - адвоката Широких Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Легіна В.Б., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі рішення виконавчого комітету №783 від 10.12.2012 року, на праві приватної власності належить магазин з коморою в підвалі, А, загальною площею 94,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 розмір частки 1/4, ОСОБА_3 розмір частки 3/4 (т.1 а.с.15).

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.10.2015 року за ОСОБА_3 25.12.2012 року зареєстровано право приватної власності в розмірі часток 3/4 на магазин з коморою в підвалі за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності в розмірі часток 1/4, реєстраційний номер: 38704194, на підставі свідоцтва про право власності, б/н від 20.12.2012 року виданого Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с.87-88).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 року №287 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування» дозволено ОСОБА_10 прибудову до власної квартири житлової кімнати і веранди, в межах існуючих сходів, та переобладнання горища над власною квартирою під житлові кімнати на АДРЕСА_5 (т.1 а.с.205).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №373 від 22.09.1998 року «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» вирішено дозволити згідно висновків міжвідомчої комісії: (протокол №153 від 09.09.98 р.): ОСОБА_5 - переобладнання власної квартири на АДРЕСА_5 під заклад торгівлі (п.9.18.); будівництво, переобладнання та реконструкції приміщень (пункт 9) здійснювати з дотриманням вимог протоколів міжвідомчої комісії та на умовах угод з міськвиконкомом (п.10) (т.1 а.с.16).

Як вбачається із справи №4310, будинок по АДРЕСА_1 станом на 05.02.1951 р. зі змінами станом на 17.01.1985р. складався з підвалу і першого поверху. Приміщення підвалу мали загальну площу 106,3 кв.м., а на першому поверсі було п`ять квартир, і його загальна площа становила 202,88 кв.м. (т.1 а.с.172-178).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 05.11.1998 р. № 363 «Про розгляд матеріалів управління архітектури та містобудування міськвиконкому» дозволено ОСОБА_8 , проживаючому на АДРЕСА_10 переобладнати викуплену квартиру під торговий заклад, виконавши ізольований головний вхід у нього через суміжне приміщення аптечного магазину на АДРЕСА_1 , зі згоди користувача магазину (п.17.9 Рішення) (т.1 а.с.18).

Згідно з довідкою начальника ЖЕО-9 від 21.06.1999 року, ЖЕО-9 не заперечує переобладнання кв. АДРЕСА_6 під заклад торгівлі, при умові виготовлення необхідної технічної документації (т.1 а.с.179).

17.07.2000 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м.Івано-Франківськ, ОСОБА_5 видано дозвіл на виконання будівельних робіт прибудови з переобладнанням квартири під заклад торгівлі на АДРЕСА_5 , відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за №287 та №373 від 21.07.1998 та 22.09.1998 року, рішення міськвиконкому. Будівельні роботи проводить ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.180).

11.05.2001 року між Івано-Франківською міською Радою, в особі міського голови ОСОБА_11 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено Договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому №162 від 25.04.2001 року надає за цим договором в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 29 м.кв., розташовану на території АДРЕСА_1 , відповідно до плану (схеми) розташування, що додається. Земельна ділянка надається з метою проведення Орендарем добудови до квартири АДРЕСА_2 для переобладнання під заклад торгівлі терміном на 2 роки (п.п.1.1,1.2. Договору) (т.1 а.с.187).

Відповідно до довідки начальника ЖЕО-9 Матіїва М. від 25.07.2001 року, виданої ОСОБА_5 - матері відповідача, яка проживає по АДРЕСА_5 , ЖЕО-9 не заперечує проти переобладнання горищного приміщення над будинком під кімнати літнього типу (т.1 а.с.25).

Згідно з висновком комплексної державної експертизи Івано-Франківської служби Української державної інвестиційної експертизи від 19.09.2001 року щодо переобладнання квартири на АДРЕСА_5 , під заклад торгівлі, вбачається, що за наслідками перевірки проектних матеріалів після усунення зауважень державної експертизи встановлено, що проектна документація відповідає нормативній базі, реконструюється до затвердження такими техніко-економічними показниками: 1.Загальна площа магазину 141,1 м.2, 2.будівельний об`єм добудови 48,8 м2 (т.1 а.с.17).

07.03.2002 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І., зареєстровано в реєстрі за №1281, згідно якого продавці продали, а покупець купила квартиру під номером АДРЕСА_7 (т.1 а.с.19-20).

25.07.2002 року директор ПП «Юліо» Ткач Р.В. звертався із заявою-згодою до голови міськвиконкому ОСОБА_11 , з якої вбачається, що ПП «Юліо», як орендар приміщення по АДРЕСА_1 , що не заперечує переобладнання горищного приміщення над будинком під кімнати літнього типу (т.1 а.с.203).

Відповідно до довідки начальника ЖЕО-9 Матіїва М. від 14.03.2002 року ЖЕО-9 не заперечує проти переобладнання кв. АДРЕСА_7 під магазин, при наявності належної технічної документації та згоди сусідів (т.1 а.с.23).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.07.2003 р. № 320 «Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвиконкому» підприємцю ОСОБА_5 дозволено проведення проектно-пошукові роботи згідно з висновками міжвідомчої комісії для переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс, при умові укладення угоди з міськвиконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста. Зобов`язано ОСОБА_5 у місячний термін через міський відділ земельних ресурсів визначити частку земельної ділянки та укласти договір на цю ділянку (п.п.10, 10.10) (т.1 а.с.24).

22.08.2003 року ОСОБА_5 зверталась до голови Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_7 та горищного приміщення під заклад торгівлі та офіс (т.1 а.с.200).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2003 р. №411 «Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвиконкому», підприємцю ОСОБА_5 дозволено переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс. Переобладнання здійснювати на умовах угоди з міськвиконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста (дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення міськвиконкому від 24.07.2003 р. №320, пункт 10.10, протокол міжвідомчої комісії від 08.07.03 р. №197). Зобов`язано ОСОБА_5 у місячний термін через міський відділ земельних ресурсів визначити частку земельної ділянки та укласти договір оренди на цю ділянку (т.1 а.с.21).

Згідно з проектом «Переобладнання частини горища над будинком АДРЕСА_8 », виконаним на замовлення ОСОБА_5 , долученого до відповіді Архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 04.11.2022 р. № 14/59-4.02/919 в результаті такого переобладнання горища утворились нежитлові приміщення загальною площею 136,6 кв м. (34.10+34,80+44,30+23,40 - за експлікацією =136,6 кв м.) (т.1 а.с.22).

За заявою ОСОБА_2 Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області 03 грудня за №ІФ143133371046 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме про реконструкцію квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та власних підвальних приміщень під крамницю промтоварів з офісом 1230.1 ІІІ категорія складності (т.1 а.с.140-144).

З акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, встановлено, що державній технічній комісії пред`явлений закінчений будівництвом крамниці промтоварів з офісом «Ексклюзив», збудований згідно рішення МВК від 23.09.2003 року №411 (т.1 а.с.183-185).

Між відділом охорони культурної спадщини і музейної роботи управління культури облдержадміністрації (орган охорони) та ОСОБА_2 (власник) укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 13.11.2013 року № 294 відповідно до якого користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо частини нежитлових приміщень будівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , пам`ятки архітектури 1893 р. (т.1 а.с.194-195).

Як вбачається з довідки директора ПП «БТІ Експерт» від 24.09.2015 року, яка видана ОСОБА_2 , про те, що при виготовленні технічної документації на торгове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було допущено помилку в призначенні приміщень, а саме: Літера Б була помилково зазначена як сарай. Літера Б використовується як склад (т.1 а.с.139).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.10.2014, зареєстрованого реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.128).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.10.2015 року, індексний номер: 45252606 ОСОБА_2 на праві приватної власності, в розмірі часток 1/1 належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з торгового приміщення, загальною площею 471,2 кв.м., літера А; склад, загальною площею 7,2 кв.м., літера Б (т.1 а.с.75), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.10.2015 року (т.1 а.с.76).

З довідки директора ПП «БТІ Експерт» про розрахунок часток об`єкта нерухомого майна від 12.10.2015 року №517 вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.10.2015 р., індексний помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 : в літ. А - підвал: прим.І коридор пл. 16,7 кв.м., прим.II комора пл. 16,5 кв.м., прим.III гардероб пл. 8,0 кв.м., прим.IV комора пл. 21,7 кв.м., прим. V комора пл. 19,5 кв.м., прим. VI комора пл. 28,6 кв.м., прим. VII комора пл. 20,6 кв.м.; І поверх - прим. 1 зал кафе пл. 109,9 кв.м., прим.2 кухня пл. 27,2 кв.м., прим.3 паливна пл. 1,9 кв.м., прим.4 санвузол пл. 1,5 кв.м., прим.5 санвузол пл. 1,5 кв.м., прим.6 санвузол пл. 1,5 кв.м., прим.7(1/2) тамбур пл. 1,6 кв.м., прим.8 сходова пл. 7,9 кв.м.; мансардний поверх - прим.9 коридор пл. 43,2 кв.м., прим.10 офіс пл. 4,8 кв.м., прим. 11 комора пл. 7,2 кв.м., прим. 12 офіс пл. 12,7 кв.м., прим. 13 офіс пл. 31,3 кв.м., прим. 14 комора пл. 8,1 кв.м., прим. 15 приміщення персоналу пл. 7,3 кв.м., прим. 16 офіс пл. 33,8 кв.м., прим. 17 офіс пл. 19,7 кв.м., прим. 18 офіс пл. 15,5 кв.м., прим. 19 санвузол пл. 3,0 кв.м., загальною площею 471,2 кв.м. - в літ. Б: прим.І склад пл. 7,2 кв.м., загальною площею 7,2 кв.м. За заявою ОСОБА_2 літ. Б відчужується: - прим.І склад пл. 7,2 кв.м., загальною площею 7,2 кв.м. Частка для відчуження в основній частині будинку складає: 7.2 x 100 /478,4= 1,52%, що становить 2/100 ідеальних часток (т.1 а.с.77).

23.10.2015 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарована) укладено Договір дарування 2/100 ідеальних часток нежитлового приміщення, згідно з яким дарувальник - ОСОБА_2 передає безоплатно у власність ОСОБА_4 2/100 (дві сотих) ідеальних часток від належного йому на праві власності нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В цілому нежитлове приміщення, частка якого відчужується за даним договором, згідно з даними правовстановлюючого документа та технічної документації в складових частинах має: торгове приміщення, загальною площею 471,2 кв.м., зазначене літерою "А", склад, загальною площею 7,2 кв.м., зазначений літерою "Б". 2/100 ідеальні частки нежитлового приміщення, що відчужуються за даним договором, складаються з: склад, загальною площею 7,2 кв.м., зазначений літ. "Б" (п.п.1.2. Договору).

Відповідно до п.3 Договору дарування 2/100 ідеальних часток нежитлового приміщення від 23.10.2015 року вищевказане нежитлове приміщення, частка якого відчужується, належить Продавцю - ОСОБА_2 згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 45252606, виданого 07.10.2015 року ОСОБА_12 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 07.10.2015р. Цалин А.Б. , державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №45252766, номер запису про право власності 7291488, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473822626101 (т.1 а.с.196).

Із заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 23.10.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджують свою згоду на поділ належного їм нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на два окремих об`єкта нерухомого майна, з присвоєнням кожному з них окремих поштових адрес. З урахуванням вищенаведеного, просили компетентні органи видати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: ОСОБА_2 на нежитлове приміщення з поштовою адресою: АДРЕСА_1 , торгове приміщення, зазначене літерою "А", загальною площею - 471,2 кв.м., та ОСОБА_4 на нежитлове приміщення з поштовою адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення (склад), зазначений літерою "Б", загальною площею 7,2 кв.м. (т.1 а.с.78).

26.10.2015 року ПП «БТІ Експерт» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок Торгове приміщення (вбудоване) по АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_2 (т.1 а.с.79).

Так, згідно з планом громадського будинку - торгового приміщення (вбудованого) по АДРЕСА_1 за літерою А значиться торгове приміщення (вбудоване), під будинком, площею 191,6 кв.м., літера А1 значиться підвал під будинком, площею 191,6 кв.м., літера Б значиться підсобне приміщення (сарай), під допоміжними будівлями та спорудами, площею 9,4 кв.м. (т.1 а.с. 79 на звороті).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.10.2015 року вбачається, що 10.10.2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 98/100 часток нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та 23.10.2015 року за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на 2/100 часток нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що 16.09.2004 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності, в розмірі часток 1/1 на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 75,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину 6-2195, від 20.08.2004 року та того ж дня за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 47,11 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину 6-2197, від 20.08.2004 року ( т.1 а.с.86-87).

Також, із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.10.2015 року, встановлено, що 15.12.2005 року за ТзОВ «Майва» зареєстровано право приватної власності, в розмірі часток - 1/1, реєстраційний номер 13201868, на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, б/н від 14.12.2005 року, виданого Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (т.1 а.с.87).

28.10.2015 року ОСОБА_2 звертався із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69), яку прийнято реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (т.1 а.с.72).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2015 року (індексний номер 46474680, зареєстрованого реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, державним реєстратором Цалин А.Б.), ОСОБА_2 на праві приватної власності належить торгове приміщення (вбудоване), літера А, загальною площею 471,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.96), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.97-98).

20.06.2018 року ПП «БТІ Експерт» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок Торгове приміщення (вбудоване) по АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_2 (т.1 а.с.145).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. № 320194336 за ОСОБА_4 28.10.2015 року зареєстроване нежитлове приміщення за реєстраційним номером 761260326101 загальною площею 7.2 кв.м., по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серія та номер 46482332, виданого 28.10.2015 р., видавник - державний реєстратор Соловій В.В.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. № 320194336 встановлено, що за ОСОБА_2 28.10.2015 р. зареєстроване нежитлове приміщення за реєстраційним номером 761158026101 загальною площею 499 м.кв. по АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності серія та номер 46474680, виданого 28.10.2015 р..

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. № 320194336 за ТзОВ «Майва» 15.12.2015 р. зареєстроване нежитлове приміщення за реєстраційним номером АДРЕСА_11 , на підставі Свідоцтва про право власності б/н , 14.12.2015 р., Виконавчий комітет Івано-Франківської ради.

Також згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. № 320194336 ОСОБА_3 на праві приватної власності в розмірі часток 3\4 та ОСОБА_1 на праві приватної власності в розмірі часток 1/4 належить магазин з коморою в підвалі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований в реєстрі 25.12.2012 року за номером 38704194 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20.12.2012 року Виконавчий комітет Івано-Франківської ради (т.1 а.с.27-29).

Позивач звернулася до суду з позовом, оскільки вона, як і інші співвласники будинку, має право користування всіма допоміжними приміщеннями будинку. Разом з тим в 2022 році вона дізналася, що право власності на горищне приміщення повністю належить відповідачу, при цьому на будь-яку реконструкцію горища будинку АДРЕСА_1 вона дозволу не давала, як і не давала згоди на оформлення права власності на це горище ні за ОСОБА_5 , ні за її сином, ОСОБА_2 Будинок є одноповерховим, горищне примііщення розташовано над усіма квартирами, в тому числі над квартирою, в якій вона має власну частину. Відсутність права користування горищем як допоміжним приміщенням, доступу в це приміщення для з`ясування технічних питань утримання власності порушує її права як співвласника будинку.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Так, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 року №287 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування» дозволено ОСОБА_10 прибудову до власної квартири житлової кімнати і веранди, в межах існуючих сходів, та переобладнання горища над власною квартирою під житлові кімнати на АДРЕСА_5 (т.1 а.с.205).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №373 від 22.09.1998 року «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» вирішено дозволити ОСОБА_5 переобладнання власної квартири на АДРЕСА_5 під заклад торгівлі (п.9.18.); будівництво, переобладнання та реконструкції приміщень (пункт 9) дозволено здійснювати з дотриманням вимог протоколів міжвідомчої комісії та на умовах угод з міськвиконкомом (п.10) (т.1 а.с.16).

07.03.2002 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І., зареєстровано в реєстрі за №1281, згідно якого продавці продали, а покупець купила квартиру під номером АДРЕСА_7 (т.1 а.с.19-20).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.07.2003 р. № 320 «Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвиконкому» підприємцю ОСОБА_5 дозволено проведення проектно-пошукові роботи згідно з висновками міжвідомчої комісії для переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс, при умові укладення угоди з міськвиконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста. Зобов`язано ОСОБА_5 у місячний термін через міський відділ земельних ресурсів визначити частку земельної ділянки та укласти договір на цю ділянку (п.п.10, 10.10) (т.1 а.с.24).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.09.2003 р. №411 «Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвиконкому», підприємцю ОСОБА_5 дозволено переобладнання викупленої квартири АДРЕСА_3 та горищного приміщення над цією квартирою на АДРЕСА_1 , під заклад торгівлі та офіс. Переобладнання здійснювати на умовах угоди з міськвиконкомом про участь у соціально-економічному розвитку міста (дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення міськвиконкому від 24.07.2003 р. №320, пункт 10.10, протокол міжвідомчої комісії від 08.07.03 р. №197). Зобов`язано ОСОБА_5 у місячний термін через міський відділ земельних ресурсів визначити частку земельної ділянки та укласти договір оренди на цю ділянку (т.1 а.с.21).

Будинок АДРЕСА_1 станом на 05.02.1951 р. зі змінами станом на 17.01.1985р. складався з підвалу і першого поверху. Приміщення підвалу мали загальну площу 106,3 кв.м., а на першому поверсі було п`ять квартир, і його загальна площа становила 202,88 кв.м. (т.1 а.с.172-178).

Отже, матеріалами справи належно підтверджено наявність законних дозволів ОСОБА_5 - матері відповідача ОСОБА_2 - на переобладнання горища над квартирами АДРЕСА_12 , які належали їй на праві власності.

Разом з тим право власності на все горищне приміщення, визначене в технічному плані будинку як мансардне приміщення, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2015 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить торгове приміщення (вбудоване), літера А, загальною площею 471,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.96), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності т.1 (а.с.97-98). В договорі, укладеному відділом охорони культурної спадщини і музейної роботи управління культури облдержадміністрації (орган охорони) та ОСОБА_2 (власник) про охорону пам`ятки культурної спадщини від 13.11.2013 року № 294, зазначено, що користувач (власник) бере на себе зобов`язання тільки щодо частини нежитлових приміщень будівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , пам`ятки архітектури 1893 р., а не всього будинку (т.1 а.с.194-195).

Очевидно, що докази наявності дозволу переобладнання горищного приміщення над квартирою АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і передачу його у користування і у власність будь-кому - відсутні, пояснення відповідача про те, що батько позивача ОСОБА_14 свого часу надавав вусну згоду на передачу горищного приміщення у розпорядження ОСОБА_5 - матері відповідача, нічим об`єктивно не підтверджені.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на 1\4 частину магазину за адресою: АДРЕСА_1 , тільки 20.12.2012 року, тому не мала давати згоду на оформлення права власності на горище ні за ОСОБА_5 , ні за її сином, ОСОБА_2 , які почали роботи з переобладнання горища з 2003 року, і тому її права відповідачем не порушвалися, є помилковими, суперечать встановленим обставинам. Так, згідно з матеріалами справи, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.01.2023 р. за ОСОБА_2 28.10.2015 р. зареєстроване нежитлове приміщення за реєстраційним номером 761158026101 загальною площею 499 м.кв. по АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності від 28.10.2015 р., в яке входить мансардне приміщення, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим 10.09.2014 року (т.1. а.с.129-138).

Відтак, відповідач оформив право власності в цілому на горище, яке є допоміжним приміщенням багатоквартриного будинку, без згоди інших співвласників і всупереч вищенаведеним положенням закону. Тому в даному випадку не має значення позиція суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи не встановлено, що приміщення горища використовувалось для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку, оскільки матеріалми справи достатьно підтверджено, що будинок по АДРЕСА_1 складався з підвалу, першого поверху із п`яти квартир і горища, що ніхто з сторін не оспорює, і нормами статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» горище віднесено до категорії допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, і питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на улаштування мансард у багатоквартирних будинках вирішуються відповідно закону, тому підстави набуття права власності на все горищне приміщення в цілому одноособово ОСОБА_2 не узгоджуються з положеннями статті 11 ЦК України, а, отже, вони є незаконними.

Таким чином, не можливо не погодитися із доводами апеляційної скарги про наявність грунтовних підстав для позивача стверджувати про порушення її прав з боку відповідача.

Встановивши обставини справи і проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, позивачем не доведено належними доказами порушення прав ОСОБА_1 ..

Судом першої інстанції також зазначено, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту у зв`язку із тим, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, що суперечить нормам законодавства, оскільки позивач не була власником приміщення горища, адже метою віндикаційного позову є забезпечення власника володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Колегія суддів враховує наступні норми закону.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Вирішуючи спір та оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про витребування горищного приміщення, просить суд витребувати все горище на свою користь.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, провадження № 14-125цс20, зазначено, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження №12-204гс19, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20.

Разом з тим, позивач є власником тільки частини магазину з коморою в будинку АДРЕСА_1 , що розташовний у колишньому приміщенні квартири АДРЕСА_4 цього будинку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що горище переобладнано під мансардний поверх, поділений на кімнати, в якому фактично знаходяться офісні приміщення, при цьому відповідач мав дозволи на такі роботи над власними приміщеннями (кв.1,3) .

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо, суд має встановити якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити буквально (Постанова ВП ВС, 12.07.23, справа №757/31372/18-ц (№ у ЄДРСР 112516535).

З пояснень позивача вбачається, що позов спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні допоміжним приміщенням будинку, пов`язаним із експлуатацією власного приміщення шляхом витребування об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції не є можливим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними. Однак, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення приміщення, яке перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан для належної експлуатації співвласниками за призначенням. Разом з тим позивач не заявляла вимог про зобов`язання відповідача привести за власний рахунок об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у первісний стан відповідно до проектной документації.

Враховуючи викладене, задоволення позову ОСОБА_1 , яка є власником частки квартири АДРЕСА_4 , про витребування горищного приміщення, яке переобладнано під мансарду із окремими кімнатами, не призведе до відновлення реального суб`єктивного права позивача на спірне нежитлове приміщення, право володіння на певну частину якого відповідач набув на законних підставах, тому обраний спосіб захисту не є ефективним, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватиме додаткових заходів судового втручання.

Виходячи із встановлених обставин, належним способом захисту прав позивача, які вона вважає порушеними, є звернення до суду із вимогою про витребування індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння із приведенням його у первісний стан.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, тому судове рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших, вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Широких Юлії Валеріївни задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «МАЙВА», про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 червня 2024 року

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Барков