Рішення

від 05.12.2007 по справі 14/629-н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/629-Н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2007 р.Справа № 14/629-Н

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна справа” м. Хмельницький

до  Хмельницької міської ради м. Хмельницький

за участі третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Торгового приватного підприємства „Опторг” м. Хмельницький та фізичної особи –підприємця Кареліна Юрія Вікторовича м. Хмельницький

про визнання недійсним рішення

             Суддя  Гладюк Ю.В.

представники сторін:

від позивача: Місяць А.П. –за довіреністю від 11.05.07р.

від відповідача: Олійник Г.М. –за довіреністю №02-11-909 від 11.07.06р.

від третіх осіб –Ткачук Ю.Г. –за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: Позивач просить визнати недійсним рішення десятої сесії Хмельницької міської ради від 25.04.07р. №29 в частині пунктів 40, 41 додатку №2 до рішення стосовно надання в оренду земельних ділянок по Проспекту Миру, 69/1, що в м. Хмельницькому фізичній особі –суб'єкту підприємницької діяльності Кареліну Юрію Вікторовичу та торговому приватному підприємству „Опторг”. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач в позовній заяві наводить наступне.

25 квітня 2007 року Хмельницькою міською радою прийнято рішення №29 „Про надання земельних ділянок в постійне користування юридичним особам та в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, релігійній громаді та громадянам”.

Вказаним рішенням міської ради, зокрема, надано в оренду земельні ділянки по Проспекту Миру, 69/1, що в м.Хмельницькому фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності Кареліну Юрію Вікторовичу та торговому приватному підприємству «Опторг»(пункти 40, 41 додатку №2 до рішення міської ради).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна справа»вважає рішення десятої сесії Хмельницької міської ради від 25.04.07. №29 в частині надання в оренду земельних ділянок по Проспекту Миру, 69/1, що в М.Хмельницькому фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності Кареліну Юрію Вікторовичу та торговому , приватному підприємству «Опторг»недійсним.

Так, на вище вказаних земельних ділянках розміщений належний позивачу автовеломайданчик, який придбаний товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна справа»29.12.2000р. на підставі біржової угоди про купівлю-продаж нерухомого майна №84 із відкритим акціонерним товариством «Взутекс». Дана угода зареєстрована на ХФ ТБ "Дніпродзержинська", що підтверджується підписом директора біржі та печаткою біржі. Згідно доданої до біржової угоди схеми автовеломайданчик має форму прямокутника шириною 24,0 м. та довжиною 90 м. Північною межею майданчика є залізобетонна огорожа, з півдня - вул. Проспект Миру, зі сходу - споруда ВАТ "Взутекс", із заходу - вул. Панаса Мирного.

Вказаний автовеломайданчик був переданий товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна справа»відкритим акціонерним товариством «Взутекс», що підтверджується актом від 08.02.01. Відповідно до ст.128 Цивільного кодексу Української РСР, який регулював на той час дані правовідносини, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Таким чином, в товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна справа»08.02.2001р. виникло право власності на нерухоме майно - автовеломайданчик по Проспекту Миру,69, що в м. Хмельницькому. Вказане право власності перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна справа»від відкритого акціонерного товариства «Взутекс».

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.11.2001р. по справі №10/170-пр за позовом Хмельницької міської ради до відкритого акціонерного товариства «Взутекс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна справа», у визнанні вказаної біржової угоди недійсною відмовлено, а біржову угоду від 29.12.2000р. визнано такою, що укладена з дотриманням усіх вимог законодавства та зазначено, що автовеломайданчик є нерухомим майном, яке належало на праві власності відкритому акціонерному товариству «Взутекс». Тому його відчуження відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про власність".

Листом Держкомзєму України №14-31-11/5910 від 22.09.2003р. у відповідь на звернення позивача роз'яснено, що оскільки автовеломайданчик оцінений та віднесений до основних фондів, то відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном, розміщеним на земельній ділянці, переміщення якого неможливе без його знецінення та зміни призначення, тому при переході права власності на зазначений автовеломайданчик, право на земельну ділянку переходить відповідно до ст.120 Земельного кодексу України.

Таким чином право на набуття в користування земельної ділянки, що розміщена під спорудою - автовеломайданчиком належить саме власнику цієї споруди і не може бути надано іншим особам, а тому рішення міської ради в частині надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться під належною позивачу спорудою, є незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених в позовній заяві. Крім того ним додатково надано суду  постанову господарського суду Хмельницької області від 24.04.2007р. у справі № 6/1638-А за позовом ТзОВ „Приватна справа” до Хмельницького БТІ, якою визнано за ТзОВ „Приватна справа” право власності  на автовеломайданчик, розташований за адресою м. Хмельницький, пр-т Миру, 69 площею 2108 кв.м.

Відповідач в відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечує, вказує на те, що відповідно до біржової угоди від 29.12.2000р. товариство придбало у ВАТ "Взутекс" автовеломайданчик загальною площею 2160 кв.м.

23 лютого 2004 року товариство продало торговому приватному підприємству частину автовеломайданчика площею 70,0кв.м по Пр.Миру, 69. Рішенням виконавчого комітету від 24.06.2004р. №343 про надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування з видачею замовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування було дозволено Торговому приватному підприємству "Опторг" будівництво магазину продовольчих товарів по Пр.Миру, 69\1А. Рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради від 18.11.2004р. №19 підприємству передано у строкове платне користування земельну ділянку по Пр.Миру, 69\1А загальною площею 156 кв.м під будівництво магазину. Вказана земельна ділянка була надана підприємству відповідно до ст.120 ЗК України.

16 лютого 2004 року товариство також продало частину автовеломайданчика Кареліну Ю.В. загальною площею 52 кв.м. Рішенням виконавчого комітету від 24.06.2004 року №373 Кареліну Ю.В. було дозволено будівництво кафе по Пр.Миру, 69/1Б. Рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради від 18.11.2004 року №19 приватному підприємцю Кареліну Ю.В. передано у строкове платне користування земельну ділянку по Пр.Миру,69\1Б загальною площею 137 кв.м під будівництво кафе. Вказана земельна ділянка приватному підприємцю Кареліну Ю.В. була надана відповідно до ст.120 ЗК України.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради від 18.11.2004 року №19 товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна справа" було надано в короткострокову оренду земельну ділянку по Пр.Миру, 69 загальною площею 1725 кв.м під будівництво ринку змішаної торгівлі, закладу громадського харчування, перукарні та адміністративно-побутової споруди. Вказана земельна ділянка була надана відповідно до ст.120, 124 ЗК України.

З часу покупки автовеломаиданчика позивач не ставив питання про надання йому в оренду земельної ділянки площею 2160 кв.м по Пр.Миру, 69.

Надання земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна справа", суб'єкту підприємницької діяльності Кареліну Ю.В та торговому приватному підприємству "Опторг" було здійснено відповідно до ст.120 ЗК України (в редакції ЗК України за 1992 рік, ст. 30 ЗК України).

Треті особи у відзивах на позов та їх повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечують. При цьому зазначають наступне.

За біржовою угодою від 29.12.2000р., придбав у ВАТ "Взутекс" автовеломайданчик, який відповідно до доданої до біржової угоди схеми має форму прямокутника довжиною - 90 м., та шириною - 24 м., тобто загальною площею - 2160 кв.м. Однак земельна ділянка у формі і розмірі визначеному в схемі до біржової угоди від 29.12.2000р., не могла бути надана в користування позивачу, так як дана земельна ділянка не перебувала в користуванні ВАТ "Взутекс", що підтверджено рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 7/2800 від 17.09.2001р., в якій брали участь ті ж самі особи, що і в даній судовій справі, та відповідно до вимог ст. 35 ГПК України є встановленим фактом, який не потребує повторного доведення в даній судовій справі.

Зазначеним судовим рішенням позивачу було відмовлено в задоволені позовних вимог, щодо спонукання відповідача видати йому Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою у формі і розмірах визначених схемою до біржової угоди від 29.12.2000р.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що за біржовою угодою від 29.12.2000р.,він придбав нерухоме майно спростовується постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 15/2583 від 02.09.2002р., та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2002р. у цій же справі, якими було встановлено, що придбаний позивачем за біржовою угодою від 29.12.2000р., автовеломайданчик не є об'єктом нерухомого майна.

Враховуючи те, що у вищезазначеній судовій справі брали участь ті ж самі особи, що і в даній судовій справи, висновок судів апеляційної та касаційної інстанції відповідно до ст. 35 ГПК України, є встановленим фактом, який не потребує повторного доведення в даній судовій справі.

Таким чином посилання позивача в позовній заяві на вимоги ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 18.12.1990р.), як на обгрунтування позовних вимог є безпідставним.

Крім того, з моменту укладання біржової угоди до прийняття відповідачем оспорюванного рішення, тобто на протязі більше ніж шести років, у позивача не перебувала в користуванні земельна ділянка у формі і розмірах визначених схемою до біржової угоди від 29.12.2000р.

Таким чином у позивача відсутні будь які права та інтереси, які б могло порушувати оспорюване рішення відповідача, а тому відповідно до вимог ст. 1 ГПК України у позивача взагалі відсутні правові підстави для звернення з позовом до суду.

Оспорюваним рішенням відповідача, було продовжено користування земельною ділянкою третій особі, яка була надана їй в користування рішенням відповідача № 19 від 18.11.2004р.

Представник третіх осіб звертає також увагу господарського суду на те, що частина автовеломайданчика площею - 52 кв.м., була продана позивачем фізичній особі-підприємцю Кареліну Ю.В. відповідно до нотаріально посвідченого договору від 16.02.2004р.

В зв'язку з цим посилання позивача на те, що оспорюване рішення відповідача порушує право позивача на земельну ділянку площею - 2160 кв.м., є також безпідставним.

Крім зазначеного третя особа-підприємець Карелін Юрій Вікторович, звертає увагу суду на те, що в серпні 2004 року він звернувся з заявою до Хмельницької міської ради про надання в оренду земельне ділянки площею 137 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 69/1А під будівництво кафетерія.

При підготовці проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, межі даної земельної ділянки площею 137 кв.м., були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі і ТзОВ "Приватна справа".

Після цього рішенням Хмельницької міської ради № 19 від 18.11.2004р., йому була надана в оренду земельна ділянка площею 137 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 69/1А під будівництво кафе.

В той же час позивач в 2004 році звертався до Хмельницької міської ради з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки площею 1725 кв.м., яка і була надана йому рішенням № 19 від 18.11.2004р.

Рішення Хмельницької міської ради № 19 від 18.11.2004р., про надання Кареліну Ю.В. в оренду земельної ділянки площею 137 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 69/1А під будівництво кафе позивачем не оскаржувалось.

Крім того, в 2004 році, позивачем,  Кареліним Ю.В. та ТПП "Оптторг" була укладена мирова угода, якою сторони підтвердили відсутність будь - яких претензій, в том числі і земельних один до одного.

Вищезазначеними сторонами було також додатково погоджено розташування належних їм земельних ділянок площею позивача - 1725 кв.м., Кареліна —137 кв.м., ТПП "Оптторг" - 156 кв.м.

На протязі 2004-2006 років Карелін Ю.В. використовував отриману земельну ділянку за цільовим призначенням, розпочавши на ній будівництво кафе. Станом на 31.10.2006 року процент готовності об'єкту нерухомості - кафе становив 11 % відповідно до довідки № 668/01-15 від 15.11.2006р., Хмельницького бюро технічної інвентаризації.

По закінченню терміну оренди, Карелін Ю.В. звернувся до Хмельницької міської ради з заявою про продовження договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Рішенням Хмельницької міської ради № 28 від 25.04.2007р., договір оренди зазначеної земельної ділянки був продовжений терміном на два роки.

Крім зазначеного третя особа –ТПП „Опторг”  відмічає те, що відповідно до договору купівлі продажу майна від 23.02.2004р., товариство з обмеженою відповідальністю "Приватн справа" продало ТПП „Опторг”  частину автовеломайданчика площею 70, кв.м., за 67160грн., яка межувала з земельними ділянками наданими в користуванні ТПП „Опторг”  та приватному підприємцю Кареліну Ю.В., що підтверджується п.п. 1; вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Враховуючи те, що предметом вищезазначеного договору купівлі-продажу майна була частина рухомого майна, що підтверджено Постановою Львівського апеляційног господарського суду у справі № 15/2583 від 02.09.2002р., та постановою Вищого господарського суду України у справі № 15/2583 від 03.12.2002р., даний договір купівлі продажу майна був укладений в простій письмовій формі.

Придбана частини автовеломайданчика за договором купівлі-продажу від 23.02.2004р., була оплачена позивачу в повному обсязі, в сумі 67160грн.

Після цього ТПП „Опторг”  в серпні 2004 року звернулось з заявою до Хмельницьке міської ради з проханням надати в оренду земельну ділянку площею 156 кв.м.

Межі даної земельної ділянки площею 156 кв.м., за адресою: м. Хмельницьких Проспект Миру, 69/1А, були погоджені суміжними землекористувачами в тому числі позивачем.

Після цього рішенням Хмельницької міської ради № 19 від 18.11.2004р., ТПП „Опторг” була надана в оренду земельна ділянка площею 156 кв.м., за адресою м. Хмельницький,  Проспект Миру, 69/1А під будівництво магазину продовольчих товарів

В той же час позивач в 2004 році звертався до Хмельницької міської ради з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки площею 1725 кв.м., яка і була надана йому рішенням № 19 від 18.11.2004р.

Рішення Хмельницької міської ради № 19 від 18.11.2004р., про надання ТПП „Опторг”  в оренду земельної ділянки площею 156 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 69/1А під будівництво магазину продовольчих товарів позивачем не оскаржувалось.

На протязі 2004-2006 років ТПП „Опторг”  використовувало отриману земельну ділянку за цільовим призначенням, розпочавши на ній будівництво магазину продовольчих товарів. Станом на 2006 рік процент готовності об'єкту нерухомості становив 11 % відповідно до довідки № 667/01-15 від 15.11.2006р., Хмельницького бюро технічної інвентаризації.

По закінченню терміну оренди, ТПП „Опторг”  звернулось до Хмельницької міської ради з заявою про продовження договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Рішенням Хмельницької міської ради № 28 від 25.04.2007р., ТПП „Опторг”  був продовжений договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на два роки.

Таким чином ТПП „Опторг”  вважає, що посилання позивача на протиправність рішення Хмельницької міської ради № 28 від 25.04.2007р., в частині надання в оренду ТПП „Опторг”  земельної ділянки є безпідставним, та спростовується наявними в матеріалах судової справи доказами.

Представник третьої особи також подав до суду заяву про застосування строку позовної давності з огляду на те, що позивач уже звертався в 2001 році з позовом за захистом свого права на земельну ділянку і звернення з даним позовом здійснено позивачем без врахування встановленого строку позовної давності.

За результатами розгляду даної заяви суд прийшов до висновку про її безпідставність з огляду на норму п. 4 ст.268 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову виходячи з наступного.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна справа”  ґрунтуються на захисті права на земельну ділянку, внаслідок придбання ним нерухомого майна розташованого на цій ділянці. Тобто позивач стверджує, що оскаржуваним рішенням порушено право на частину належної йому земельної ділянки. Проте обгрунтовуючи свої вимоги позивачем не враховано цілий ряд фактів встановлених як рішенням судів так і вчиненням інших юридично значимих актів.

Так за біржовою угодою від 29.12.2000р., позивач придбав у ВАТ "Взутекс" автовеломайданчик, який відповідно до доданої до біржової угоди схеми має форму прямокутника довжиною - 90 м., та шириною - 24 м., тобто загальною площею - 2160 кв.м. Однак земельна ділянка у формі і розмірі визначеному в схемі до біржової угоди від 29.12.2000р., не могла бути надана в користування позивачу, так як дана земельна ділянка не перебувала в користуванні ВАТ "Взутекс", що підтверджено рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 7/2800 від 17.09.2001р., в якій брали участь ті ж самі особи, що і в даній справі, та відповідно до ст. 35 ГПК України є встановленим фактом, який не потребує повторного доведення.

Зазначеним судовим рішенням позивачу було відмовлено в задоволені позовних вимог, щодо спонукання відповідача видати йому Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою у формі і розмірах визначених схемою до біржової угоди від 29.12.2000р.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що за біржовою угодою від 29.12.2000р.,він придбав нерухоме майно спростовується постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 15/2583 від 02.09.2002р., та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2002р. у цій же справі, якими було встановлено, що придбаний позивачем за біржовою угодою від 29.12.2000р., автовеломайданчик не є об'єктом нерухомого майна.   При цьому, враховуючи доводи позивача щодо чіткого визначення поняття нерухомого майна  закріпленого ЦК України, суд виходить з того, що не можна один і той же об'єкт до певного часу не відносити до нерухомого майна, а згодом вважати нерухомим майном.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2001р. № 188, згідно поданого клопотання ВАТ „Взутекс”, у останнього вилучено в запас міста земельну ділянку по проспекту Миру,69, площею 0,2160 га.  Дане рішення не оскаржено, а отже розпоряджаючись в послідуючому землею відповідач діяв як власник та мав на це право.  Тому  згодом виконавчим комітетом і було прийняти цілий ряд рішень щодо розпорядження вилучено земельною ділянкою на які посилаються відповідач та треті особи в своїх поясненнях та які не оскаржувались та не скасовувались. До таких рішень відноситься і рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради від 18.11.2004 року №19 яким товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна справа" було надано в короткострокову оренду земельну ділянку по Пр.Миру, 69 загальною площею 1725 кв.м під будівництво ринку змішаної торгівлі, закладу громадського харчування, перукарні та адміністративно-побутової споруди.

Слід зазначити, що цим же рішенням  було надано земельну ділянку по Пр.Миру, 69/1А загальною площею 156 кв.м. ТПП „Опторг” під будівництво  магазину продовольчих товарів, а також Кареліну Ю.В.  площею 137 кв.м. бід будівництво кафе.  Дані рішення не оскаржувались. Оскаржуваним же рішенням фактично продовжено оренду третіми особами раніше отриманих земельних ділянок.

Отже суд виходить з того, що позивачем не доведено наявність у нього права за захистом якого він звернувся до суду.

Стосовно ж наданої позивачем постанови Господарського суду Хмельницької області в справі № 6/1638-А від 24.04.2007р. за адміністративним позовом  позивача до БТІ то суд враховується те, що вона не має приюдиційного значення виходячи з приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та взагалі не має значення для правильного вирішення спору виходячи з суб'єктного складу сторін у даній справі та враховуючи, що вона розглянута господарським судом як адміністративним судом.

         Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

        В позові відмовити.

                              Суддя                                                                      Ю.В. Гладюк