Постанова

від 13.06.2024 по справі 910/8009/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р. Справа№ 910/8009/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023

у справі № 910/8009/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА"

про стягнення заборгованості у розмірі 240 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 240 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про тимчасове розміщення об`єкту № 105 від 31.01.2020.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/8009/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір про тимчасове розміщення об`єкту № 105 від 31.01.2020, який визначений в якості підстави позову у даній справі, є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків для сторін, зокрема, обов`язку відповідача по сплаті щомісячно компенсації та плати за послуги відповідно до п. 3.1 договору, тому у суду першої інстанції відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 240 000,00 грн на підставі вказаного договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/8009/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що компенсація та плата за послуги, передбачена договором, фактично є орендною платою за суборенду землі, та на переконання позивача, підлягає сплаті відповідачем, оскільки останній у зазначений період користування спірною земельною ділянкою незважаючи на те, що договір визнано в судовому порядку недійсним.

Узагальнений виклад позиції позивача за первісним позовом

Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 у справі № 910/8009/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024, справу № 910/8009/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/8009/23, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.01.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА" (генеральним інвестором, відповідачем) було укладено договір про тимчасове розміщення об`єкту № 105 (надалі - договір), предметом якого є діяльність сторін на засадах спільної участі щодо розміщення об`єкту на земельній ділянці згідно умов договору та подальшого використання об`єкту в підприємницькій діяльності генеральним інвестором зі сплатою компенсації витрат замовнику та сплатою за надані замовником послуги, пов`язані із знаходженням МАФу на території замовника /надані - послуги/ (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору терміни та скорочення, що використовуються в договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином:

- 1.1.1 земельна ділянка - земельна ділянка площею 0, 7747 га, право оренди на яку замовник має, згідно із умовами договору оренди, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею № 75-5-000 40 від 31.08.1999;

- 1.1.2 об`єкт - тимчасові споруди/МАФи/, що планується побудувати на території земельної ділянки замовника;

- 1.1.3 тимчасове розміщення об`єкту - весь комплекс робіт по проектуванню та спорудженню об`єкту (тимчасових споруд);

- 1.1.4 будівельний майданчик - частина земельної ділянки орієнтовною площею 300 кв.м.

Згідно із п. 2.2 договору замовник надає для тимчасового розміщення об`єкту дозвіл на використання частини земельної ділянки (без зміни землекористувача), а генеральний інвестор здійснює фінансування тимчасового розміщення об`єкту та, після монтажних та будівельних робіт, отримання необхідної документації - використовує об`єкт у підприємницькій діяльності та сплачує замовнику компенсацію витрат замовнику на оплату послуг, на протязі двох років одинадцяти місяців після чого сторони вирішують питання щодо подальшої співпраці.

Відповідно до п. 3.1 договору для повного, своєчасного та структурованого виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору сторони домовилися здійснити його реалізацію у наступні етапи:

- 3.1.1 І етап - здійснення перед проектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо об`єкту;

- 3.1.2 II етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений Законодавством, отримання дозволу, інших необхідних документів/паспорту прив`язки тощо/на проведення необхідних робіт;

- 3.1.4 IV етап - тимчасове розміщення об`єкту;

- 3.1.5 V етап - замовник отримує щомісячно 60 000 грн щомісячно компенсації та плати за послуги. Послуги за перший рік перебування готового для використання в підприємницькій діяльності об`єкту на території та 90 000 грн щомісячно компенсації за плати за послуги, починаючи з тринадцятого календарного місяця з моменту підписання акту завершення будівельних робіт.

Примітка: генеральний інвестор перераховує оплату за перший та останній місяць компенсації та оплати послуг/120 000, 00 грн, не пізніше одного робочого дня з моменту підписання даного договору, дана сума залишається у розпорядженні замовника до закінчення дії даного договору.

Сума компенсації та послуг може бути переглянута замовником у випадку підвищення витрат, пов`язаних із утриманням території будівельного майданчика на суму більше 10 відсотків.

У такому випадку замовник надсилає генеральному інвестору повідомлення про збільшення компенсації та плати за послуги, яке має бути розглянуто генеральним інвестором на протязі 14 календарних днів. У випадку незгоди генерального інвестора з підвищенням вказаної плати замовник вправі відмовитися від цього договору та вимагати звільнення території від об`єкту на протязі 30 днів.

У п.п. 3.2, 3.3 договору зазначено, що орієнтовний строк реалізації сторонами етапів, зазначених у п. 3.1 договору становить 30 днів. Орієнтовний загальний строк спорудження об`єкту 90 днів.

За умовами п. 5.1 договору протягом 30 календарних днів з моменту закінчення спорудження об`єкту сторони здійснюють підписання акту завершення будівельних робіт.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено зобов`язання замовника: протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору надати генеральному інвестору копії всіх документів, що підтверджують права замовника на користування земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням та схему місця розташування об`єкту.

Згідно із п.п. 7.5 - 7.7 договору замовник визначає генерального інвестора як генерального підрядника тимчасового розміщення об`єкту інвестування. Генеральний інвестор забезпечує тимчасове розміщення об`єкту інвестування "під ключ", у тому числі здійснює необхідне фінансування, отримує дозвіл, паспорт прив`язки, виконує всі роботи по монтажу, підключення необхідних комунікацій. Інвестування тимчасового розміщення об`єкту інвестування здійснюється генеральним інвестором як в грошовій формі, так і в матеріальній, зокрема, матеріалами. Під "матеріалами" сторони розуміють будівельні матеріали, устаткування, вироби, конструкції, комплектуючі вироби, інвентар, інструменти, пристрої тощо, які використовуються в процесі тимчасового розміщення.

Договір діє з моменту його підписання та діє протягом двох років одинадцяти місяців з моменту виготовлення об`єкту, підключення комунікацій та отримання дозвільних документів на об`єкт. У випадку, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про бажання його припинити, цей договір вважається продовженим ще на два роки одинадцять місяців на цих же умовах, з урахуванням усіх внесених до договору змін (п. 10.1 договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем не було сплачено на користь позивача компенсації та плати за послуги за період з серпня 2022 - по листопад 2022 повному обсязі. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 240 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/8009/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуване судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як було вищезазначено, 31.01.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА" (генеральним інвестором) було укладено договір про тимчасове розміщення об`єкту № 105, предметом якого є діяльність сторін на засадах спільної участі щодо розміщення об`єкту на земельній ділянці згідно умов договору та подальшого використання об`єкту в підприємницькій діяльності генеральним інвестором зі сплатою компенсації витрат замовнику та сплатою за надані замовником послуги, пов`язані із знаходженням МАФу на території замовника /надані - послуги/ (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору для повного, своєчасного та структурованого виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору сторони домовилися здійснити його реалізацію у наступні етапи:

- 3.1.1. І етап - здійснення перед проектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо об`єкту;

- 3.1.2. II етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений Законодавством, отримання дозволу, інших необхідних документів/паспорту прив`язки тощо/на проведення необхідних робіт;

- 3.1.4. IV етап - тимчасове розміщення об`єкту;

- 3.1.5. V етап - замовник отримує щомісячно 60 000 грн щомісячно компенсації та плати за послуги. Послуги за перший рік перебування готового для використання в підприємницькій діяльності об`єкту на території та 90 000 грн щомісячно компенсації за плати за послуги, починаючи з тринадцятого календарного місяця з моменту підписання акту завершення будівельних робіт.

Примітка: генеральний інвестор перераховує оплату за перший та останній місяць компенсації та оплати послуг/120 000, 00 грн, не пізніше одного робочого дня з моменту підписання даного договору, дана сума залишається у розпорядженні замовника до закінчення дії даного договору.

Сума компенсації та послуг може бути переглянута замовником у випадку підвищення витрат, пов`язаних із утриманням території будівельного майданчика на суму більше 10 відсотків.

У такому випадку замовник надсилає генеральному інвестору повідомлення про збільшення компенсації та плати за послуги, яке має бути розглянуто генеральним інвестором на протязі 14 календарних днів. У випадку незгоди генерального інвестора з підвищенням вказаної плати замовник вправі відмовитися від цього договору та вимагати звільнення території від об`єкту на протязі 30 днів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/9047/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, позов Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" задоволено. Визнано недійсним договір про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА" звільнити земельну ділянку, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Жолудєва, 4, кадастровий номер 8000000000:75:319:0001, займану на підставі договору про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020.

У вказаному рішенні зазначено, що договір про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020 за своєю суттю є прихованими договором суборенди, який у свою чергу, укладений з порушенням вимог законодавства про оренду землі, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, судове рішення у справі № 910/9047/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт недійсності договору про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Універсам №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА", що визначений в якості підстави позову у даній справі, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 року по справі №910/9047/21, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що договір про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА", що визначений в якості підстави позову у даній справі, є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків для сторін, зокрема, обов`язок відповідача по сплаті щомісячно компенсації та плати за послуги відповідно до п.3.1 договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правовових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" заборгованості у розмірі 240 000,00 грн на підставі вказаного договору.

Виходячи з вищевикладеного, доводи позивача по суті його апеляційної скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ №12" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/8009/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/8009/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська