Постанова

від 17.06.2024 по справі 905/168/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Харків Справа № 905/168/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Міненко В.М. (вх. №1238Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі №905/168/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якого складено 22.04.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача Комунального закладу дошкільної освіти села Кальчик Кальчицької сільської ради Донецької області, Донецька область, Нікольський район, с. Кальчик

про стягнення 51622,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі № 905/168/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвокат Міненко В.М. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року; -попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року; попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

В підтвердження факту поставки природного газу споживачу позивач до позовної заяви надав копію договору №04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 року, розрахунок основного боргу, копії актів приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року, які направлялись відповідачу не були повернуті позивачу, з доказами відправки, роздруківки попередні/остаточні відбори ПГ за цей же період; формуючи позовну заяву в "Електронному суді" ЄСІТС позивач надав попередні/ остаточні відбори ПГ за листопад Комунального закладу дошкільної освіти села Кальчик Кальчицької сільської ради Донецької області, а за грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року - помилково іншого споживача.

Відповідач був обізнаний про кількість отриманого газу в лютому 2022 та його вартість, і більше того, частково його оплатив, а також міг самостійно здійснити перевірку відповідності нарахувань.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Міненко В.М. на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі №905/168/24 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

16.05.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 6853), з доказами сплати судового збору у сумі 3633,60 грн., яку разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Апелянтом доказів виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.05.2024 року в частині сплати судового збору у повному обсязі не надано, недоплата становить у сумі 0,40 грн. (3 634,00 грн. - 3633,60 грн.)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 року, зокрема продовжено апелянту - представнику ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвокату Міненко В.М. процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 року у справі №905/168/24 щодо сплати судового збору у сумі 0,40 грн., протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; вчинено інші процесуальні дії.

23.05.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 7196), з доказами сплати судового збору у сумі 0,40 грн., яку разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Міненко В.М. на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі №905/168/24; призначено розгляд справи №905/168/24 за апеляційною скаргою представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Міненко В.М. на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №905/168/24.

29.05.2024 року на адресу суду з господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/168/24 (вх.№ 7447).

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Комунальним закладом дошкільної освіти села Кальчик Кальчицької сільської ради Донецької області (споживач, ЕІС-код 56XS000129UJI00C) укладено договір № 04-1033/21-БО-Т постачання природного газу.

Постачальник зобов?язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов?язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

За договором може бути поставлений природний газ (за кодом з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об?єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об?єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 36,146 тис.куб.метрів (п. 2.1 договору).

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.3 договору).

Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача (п. 2.2 договору).

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п. 2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов?язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Споживач зобов?язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору).

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов?язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ 13658,42 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 498634,07 грн., крім того ПДВ 99762,81 грн., разом з ПДВ 598360,88 грн. (п. 4.3 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов?язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника (п. 5.2 договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 договору).

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов?язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов?язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу (п. 5.4 договору).

Пунктом 6.2 договору визначені обов`язки споживача, зокрема, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов?язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Договір разом з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору. Споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору (п. 13.7 договору).

Договір з додатками підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та виправлень. Доказів внесення змін до договору чи його розірвання сторонами матеріали справи не містять.

Протягом листопада 2021 року лютого 2022 року позивач сформував відповідні акти приймання-передачі природного газу, за змістом яких він поставив відповідачу на виконання цього договору природний газ на загальну суму 232011,34 грн., у тому числі:

- від 30.11.2021 року - загальний обсяг споживання у листопаді 2021 становить 1,20893 тис.куб.м. на загальну суму 20012,61 грн. з ПДВ;

- від 31.12.2021 року - загальний обсяг споживання у грудні 2021 становить 4,13200 тис.куб.м. на загальну суму 68401,11 грн. з ПДВ;

- від 31.01.2022 року - загальний обсяг споживання у січні 2022 становить 5,25200 тис.куб.м. на загальну суму 86941,58 грн. з ПДВ;

- від 28.02.2022 року загальний обсяг споживання у лютому 2022 складає 3,42250 тис.куб.м. на загальну суму 56656,04 грн. з ПДВ.

Вказані вище акти відповідачем не підписані. Акти приймання-передачі природного газу за спірний період направлялись на електронну пошту відповідача, яка вказана ним у договорі №04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 року, про що свідчать надані позивачем скріншоти з електронної пошти про відправку електронних листів.

Відповідно до відомостей щодо відборів остаточної алокації по споживачу обсяг споживання складає: у листопаді 2021 року 1208,93 куб.м. Інша надана позивачем інформація за період 05.12.2021 року-31.12.2021 року, 01.01.2022 року-31.01.2022 року, 01.02.2022 року-26.02.2022 року стосується споживача з ЕІС-кодом 56XS0000UA6P400Y, тобто не стосується відповідача у цій справі.

Згідно наданої позивачем інформації АТ Ощадбанк про надходження коштів на рахунки позивача, відповідач здійснив оплату природного газу на загальну суму 745309,21 грн., а саме: 24.12.2021 року у сумі 20012,61 грн. (згідно акту 1033 від 30.11.2021); 28.12.2021 року у сумі 89308,82 грн. (за грудень 2021); 07.03.2022 року у сумі 86941,58 грн. (згідно акту № 01 від 31.01.2022).

Відповідач виконав своє зобов?язання за договором постачання природного газу наступним чином: за актом від 30.11.2021 року на суму 20012,61 грн. сплачено 20012,61 грн. (оплата зарахована 24.12.2021 року); за актом від 31.12.2021 року на суму 68401,11 грн. сплачено 89308,82 грн. (оплата зарахована 28.12.2021 року, надлишок від оплати складає 20907,71 грн.); за актом від 31.01.2022 року на суму 86941,58 грн. сплачено 86941,58 грн. (оплата зарахована 07.03.2022 року); за актом від 28.02.2022 року на суму 56656,04 грн. оплата не здійснювалась.

Позивач посилається на те, що відповідачем порушені взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, з урахуванням часткових оплат за відповідачем обліковується заборгованість з постачання природного газу за лютий 2022 року у розмірі 35748,33 грн., тому наявні підстави для нарахування і стягнення з нього також 7551,22 грн. пені, 1386,84 грн. - 3% річних та 6936,42 грн. інфляційних втрат.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованості у загальному розмірі 51622,81 грн., що складається з 35748,33 грн. основного боргу, 7551,22 грн. пені, 1386,84 грн. 3% річних, 6936,42 грн. інфляційних втрат, крім того 2422,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи.

22.04.2024 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами ГК України та ЦК України, а також Законом України Про ринок природного газу та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015 року.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу № 04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 року є належною підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).

Сторонами підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" поставлено, а Комунальним закладом дошкільної освіти села Кальчик Кальчицької сільської ради Донецької області прийнято природний газ згідно з договором № 04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 протягом листопада 2021 року лютого 2022 року в обсязі 14,01543 тис.куб.м. на загальну суму 232011,34 грн., на підтвердження чого надані складені позивачем одноособово акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2021 року - загальний обсяг споживання у листопаді 2021 становить 1,20893 тис.куб.м. на загальну суму 20012,61 грн. з ПДВ; від 31.12.2021 року - загальний обсяг споживання у грудні 2021 становить 4,13200 тис.куб.м. на загальну суму 68401,11 грн. з ПДВ; від 31.01.2022 року - загальний обсяг споживання у січні 2022 становить 5,25200 тис.куб.м. на загальну суму 86941,58 грн. з ПДВ; від 28.02.2022 року загальний обсяг споживання у лютому 2022 складає 3,42250 тис.куб.м. на загальну суму 56656,04 грн. з ПДВ.

Акти приймання-передачі природного газу направлені позивачем на електронну адресу відповідача, яка зазначена відповідачем в укладеному з позивачем договорі. Факт отримання вказаних актів електронною поштою відповідач не оспорює.

Відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання актів не повернув їх підписаними постачальнику, не надав у письмовій формі мотивовану відмову від їх підписання.

За умовами п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об??єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.

З поданих матеріалів щодо відборів остаточної алокації по споживачу (ЕІС-код 56XS000129UJI00C), обсяг споживання складає: у листопаді 2021 року 1208,93 куб.м. Інша надана позивачем інформація за період 05.12.2021 року-31.12.2021 року, 01.01.2022 року-31.01.2022 року, 01.02.2022 року-26.02.2022 року стосується споживача з ЕІС-кодом 56XS0000UA6P400Y та не стосується відповідача у справі.

Тобто, у матеріалах справи відсутні відомості Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача як споживача природного газу у грудні 2021 року, січні 2022 року, лютому 2022 року.

З урахуванням умов п. 5.1 договору та поданих доказів встановлено, що відповідач здійснював оплату позивачу за отриманий природний газ за цим договором наступним чином:

за листопад 2021 року (акт від 30.11.2021 року на суму 20012,61 грн.) сплачено 20012,61 грн. (оплата зарахована 24.12.2021 року), при цьому строк оплати настав 17.01.2022 року (15.01.2022 року вихідний день);

за грудень 2021 року (акт від 31.12.2021 року на суму 68401,11 грн.) сплачено 89308,82 грн. (оплата зарахована 28.12.2021 року, надлишок від оплати складає 20907,71 грн.), строк оплати настав 15.02.2022 року;

за січень 2022 року (акт від 31.01.2022 року на суму 86941,58 грн.) сплачено 86941,58 грн. (оплата зарахована 07.03.2022 року), строк оплати настав 15.03.2022 року;

за лютий 2022 року (акт від 28.02.2022 на суму 56656,04 грн.) оплата не здійснювалась, строк оплати настав 15.04.2022 року.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022року №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією слідує, що Кальчицька сільська територіальна громада; Мангушська селищна територіальна громада; Маріупольська міська територіальна громада; Нікольська селищна територіальна громада; Сартанська селищна територіальна громада Маріупольського району Донецької області відноситься до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 року.

Згідно переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, вся територія Маріупольського району Донецької області, до якого належить село Кальчик, з 05.03.2022 року окупована.

Обставини ведення активних бойових дій на території Маріупольського району Донецької області, численні пошкодження та руйнування інфраструктури тощо широко висвітлювались у СМІ і є загальновідомими обставинами і доведенню згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують.

Апелянт посилається на те, що в підтвердження факту поставки природного газу споживачу позивач до позовної заяви надав копію договору №04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 року, розрахунок основного боргу, копії актів приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року, які направлялись відповідачу не були повернуті позивачу, з доказами відправки, роздруківки попередні/остаточні відбори ПГ за цей же період; формуючи позовну заяву в "Електронному суді" ЄСІТС позивач надав попередні/ остаточні відбори ПГ за листопад Комунального закладу дошкільної освіти села Кальчик Кальчицької сільської ради Донецької області, а за грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року - помилково іншого споживача.

Також, апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року; -попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року; попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року, посилаючись на те, що прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів матиме наслідком не тільки правильне вирішення даного спору і виправлення юридичної помилки, оскільки додатково подані докази не суперечать доказам поданим до суду першої інстанції у їх сукупності, а і дотримання принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За матеріалами справи, позивач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати вказані докази господарському суду першої інстанції разом з позовом. У разі неможливості подати докази з позовом з об`єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції, чого останнім здійснено не було.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано на те, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Відповідно до правового висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Доказів неможливості подання до господарського суду першої інстанції доданих апелянтом (позивачем) додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, останнім суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані апелянтом додаткові докази, а саме: попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року; -попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року; попередні/остаточні відбори ПГ, здійснені відповідачем з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відсутність у матеріалах справи належних доказів щодо відборів остаточної алокації по споживачу (ЕІС-код 56XS000129UJI00C) зокрема у лютому 2022 року та не підписання з боку відповідача акта приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року до договору №04-1033/21-БО-Т від 08.11.2021 року унеможливлюють висновок про доведеність позивачем переданого відповідачу у цей період природного газу саме в обсязі, зазначеному ним у проекті акта приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 року (3,42250 тис.куб.м.).

Аргументи апелянта на те, що відповідач був обізнаний про кількість отриманого газу в лютому 2022 та його вартість, і більше того, частково його оплатив, а також, на думку апелянта міг самостійно здійснити перевірку відповідності нарахувань, не приймаються, оскільки не спростовують висновків викладених вище.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 року змін до ГПК України , статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі № 910/11534/18).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

Як зазначає позивач, відповідачем порушені взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість за лютий 2022 року у розмірі 35748,33 грн.

З огляду на встановлені обставини, подані докази та норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними доказами обсягу природного газу, поставленого відповідачу у лютому 2022 року, відповідно й не доведеність розміру боргу відповідача.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, позивач нарахував на суму заборгованості в розмірі 35748,33 грн. пеню в сумі 7551,22 грн. (за період 16.04.2022 року-15.10.2022 року), 3% річних в сумі 1386,84 грн. (за період 16.04.2022 року-31.07.2023 року) та інфляційні втрати в сумі 6936,42 грн. (за період 01.05.2022 року-30.06.2023 року).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, так як вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Оскільки нараховані та пред`явлені до стягнення з відповідача пеня, інфляційні втрати та 3 % річних є похідними від суми боргу, яка позивачем не доведена, такі вимоги, також, обгрунтовано відхилені місцевим господарським судом.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Міненко В.М. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2024 року у справі №905/168/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов