Постанова

від 17.06.2024 по справі 922/179/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/179/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (вх.№882Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2024

у справі №922/179/24 (суддя Жельне С.Ч., повний текст рішення підписано 21.03.2024)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", Харківсьска область, с.Подвірки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Тіара", Київська область, м.Бровари

про стягнення коштів 132.534,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Кларікс Тіара" про стягнення попередньої оплати 48.897,13 грн, пені 63.895,82 грн, 3% річних 3.130,76 грн та інфляційних втрат 16.610,67 грн за Договором на виконання робіт №494 від 18.08.2021. Позовні вимоги обгрунтовані перерахуванням позивачем на рахунок ТОВ "Друкар 2018", яке у подальшому змінило назву на ТОВ "Кларікс Тіара" попередньої оплати у сумі 48.897,13 грн за Договором №494 від 18.08.2021, після чого останнім роботи так і не були виконані та не повернуті сплачені за договором грошові кошти. Внаслідок прострочення відповідачем виконання робіт за Договором №494 від 18.08.2021 та неповернення перерахованої попередньої оплати позивачу, на підставі ст.625 ЦК України та п.8.4 Договору відповідачу були нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі №922/179/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Кларікс Тіара" на користь ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" попередню оплату 48.897,13 грн, пеню 9.211,41 грн, 3% річних 3.130,76 грн, інфляційні втрати 16.610,67 грн. та витрати по сплаті судового збору 1.778,64 грн. В решті позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині відмови в стягненні пені в сумі 54.684,41 грн, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить переглянути зазначене рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги на цю суму. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що зазначене рішення в цій частині прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права в наслідок обмеження судом нарахування пені строком у 6 місяців, в результаті невірного застосування ч.6 ст. 232, п.7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5"; встановлено строк по 17.05.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи в строк по 17.05.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом упоноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О., в звязку з відпустками судді Попкова Д.О., судді Стойка О.В.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався процесуальним правом наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.08.2021 Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (Замовник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУКАР 2018" (Виконавець за договором), яке у подальшому з 13.04.2023 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларікс Тіара" (відповідач по справі, код ЄДРПОУ 42084067) було укладено Договір на виконання робіт №494 з ремонту фасаду будівлі ІЛК з заміною вивіски.

Іншими умовами договору встановлено наступне:

- роботи виконуються за місцезнаходженням Замовника за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки (п. 1.3 договору);

- ціна визначається на підставі кошторисної документації (договірна ціна, відомість ресурсів до договірної ціни) (додаток №1). Загальна вартість робіт становить 97.794,25 грн, у тому числі ПДВ 20% - 16.299,04 грн (п.2.1 договору);

- виконання робіт становить 20 календарних днів (п.3.3 договору);

- сторони зобов`язуються письмово повідомляти одна одну про будь-яке затримання, зупинення чи припинення виконання робіт та про відновлення робочого процесу протягом 3 (трьох) робочих днів. (п.3.4 Договору);

- рахунки за виконані роботи здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні. Замовник здійснює попередню оплату Виконавцю, у розмірі 50% від суми даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (до п.4.1, 4.2 Договору);

- здача-приймання виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками Сторін та оформлюється шляхом підписання акта здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Виконавець надає Замовнику оформлений належним чином акт здачі-приймання виконаних робіт не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт (пункту 5.1 Договору);

- даний договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання зобов`язань і гарантій - до їхнього повного виконання. (п.9.1 Договору)

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договором на загальну суму 48.897,13 грн (50% від 97.794,25 грн), що підтверджується платіжними дорученням №2765 від 04.10.2021 і з урахуванням терміну виконання робіт, визначеного пунктом 3.3 договору, відповідач мав виконати підрядні роботи у строк до 24.10.2021 включно.

Проте за твердженням позивача, відповідачем за спірним договором роботи виконані так і не були.

Позивач двічі звертався до відповідача з листами №33-16/1 від 21.02.2023, №01-21/954 від 03.07.2023, в яких вимагав приступити до виконання робіт, направити на адресу Замовника підписану додаткову угоду з новими строками виконання робіт та направлення представника для врегулювання питання щодо дотримання термінів закінчення робіт в рамках Договору, а в разі неможливості виконання робіт - повернути грошові кошти, сплачені як попередня оплата робіт за Договором. Однак вказані вимоги були залишені відповідачем без будь-якого реагування.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" до господарського суду за захистом своїх прав з позовною заявою до ТОВ "Кларікс Тіара" про стягнення попередньої оплати 48.897,13 грн за спірним договором. Крім того, зважаючи на те, що відповідач до виконання робіт, передбачених умовами договору не приступив, сплачену попередню оплату не повернув, позивач просить стягнути суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, якими частково задовольнив позовні вимоги зазначив, що в даному випадку відповідач не надав суду доказів, що ним роботи були виконані у строк та у обсягах передплати, яку він отримав від позивача. Доказів повернення передплати відповідач також суду не надав, що надало підстави для стягнення суми попередньої оплати. Що ж до розміру пені, то суд першої інстанції зазначив, що на вартість невиконаних за договором у строк робіт має нараховуватись пеня за період з 25.10.2021 по 25.04.2022. Здійснивши перерахунок пені, суд з урахуванням положень ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, встановив, що розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 9.211,41 грн, в зв`язку з чим в іншій частині пені відмовлено.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором на виконання робіт та нарахованих на неї сум пені, 3% річних та інфляційних у зв`язку з невиконанням відповідачем умов спірного договору.

Проте, позивач не погоджується із рішенням в частині відмови в стягненні пені в сумі 54.684,41 грн та просить переглянути зазначене рішення в цій частині і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги на цю суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявником апеляційної скарги судове рішення оскаржується лише в частині відмови в стягненні пені в сумі 54.684,41 грн, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст.611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 63.895,82 грн за період з 25.10.2021 по 30.06.2023 нарахованої на загальну вартість робіт за договором 97.794,25 грн.

В свою чергу, місцевий господарський суд встановив, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, за перерахунком місцевого господарського суду кінцевою датою нарахування пені є 25.04.2022.

Водночас, доводи позивача, викладені у його апеляційній скарзі зводяться до необхідності нарахування пені за весь період прострочення, не обмежуючись встановленим законодавством шести місячним строком (передбаченим ч.6 ст.232 ГК України) із застосуванням пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції не було враховано наступного.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Приписами статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов`язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов`язань стягуються судом у доход держави.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі №911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

При цьому, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив наступне: Верховний Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки приписи статті 232 Господарського кодексу України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті.

Наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За наведених обставин, доводи апелянта про продовження строку нарахування пені, визначеного ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, на період дії карантину знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем у суді першої інстанції не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також не було зазначено жодних обставин необхідності зменшення штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими доводи ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 про не застосування господарським судом першої інстанції пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України. Водночас у цьому випадку підтвердилися доводи скаржника про неправильне застосування господарським судом приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За перерахунком апеляційного господарського суду розмір пені, розрахованої за період з 25.10.2021 по 30.06.2023, становить 63.895,82 грн.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у стягненні судом першої інстанції суми пені в розмірі 54684.41 грн.

З урахуванням задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір за їх подання відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі №922/179/24 скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 54684.41 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі №922/179/24 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Тіара" (07402, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Ярослава Мудрого, буд.8; код ЄДРПОУ 42084067) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с.Подвірки ; код ЄДРПОУ 05471230) попередню оплату 48.897,13 грн, пеню 63.895,82 грн, 3% річних 3.130,76 грн, інфляційні втрати 16.610,67 грн та витрати по сплаті судового збору 3028,00 грн..

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі №922/179/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Тіара" (07402, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Ярослава Мудрого, буд.8; код ЄДРПОУ 42084067) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с.Подвірки ; код ЄДРПОУ 05471230) 3.028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова відповідно до вимог ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 17.06.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова